910/11211/22 Про визнання недійсним договору про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги - 21.12.2023 Прийняття

1. 04.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", банк) та Приватним акціонерним товариством (далі - ПрАТ "ТК "Гірничі машини"), яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" (далі - ПрАТ "Корум Україна", позичальник, позивач), був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № KKMV.154391.009, відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти відповідно до цього договору.

2. 22.12.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення № 234 від 22.12.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.12.2015 № 914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку".

3. 29.07.2019 рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1907 затверджено умови продажу таких активів: "Пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості, а саме: активів ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", що складаються з прав вимоги за кредитними договорами.

4. 02.08.2019 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів (голландського аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку".

5. 12.09.2019 відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу лоту № UKR-2019-04, переможцем яких, за результатами закритих цінових пропозицій, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" (далі - ТОВ "ФК Горизонт") з ціновою пропозицією 171 000 001 грн. Того ж дня був підписаний протокол електронних торгів.

6. 30.10.2019 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та ТОВ "ФК "Горизонт" (новий кредитор) укладено договір № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (далі - договір відступлення).

7. Відповідно до п. 2.1 договору відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або за які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

8. Згідно з додатком № 1 до договору відступлення до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором про відкриття мультивалютної лінії № KKMV.154391.009 від 04.10.2013, а також усіма договорами забезпечення, укладеними між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та позичальником - ПрАТ "Корум Україна" .

9. Згідно з п. 2.2 договору відступлення новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, набуває усі права кредитора за основними договорами.

10. Відповідно до п. 3.3 договору відступлення новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору, але не пізніше 06.11.2019 отримав/отримує від банку всі наявні в нього документи (оригінали або копії/скановані копії (у разі відсутності оригіналів), що підтверджують права вимоги до боржників за відповідним актом приймання-передачі.

11. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтиском печаток сторін та нотаріального посвідчення. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами та скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення (п. 6.5).

12. 31.10.2019 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ТОВ "ФК "Горизонт" був укладений договір про внесення змін до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 (оспорюваний договір), в якому сторони домовились викласти п. 6.5 договору у наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни і доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення печатками сторін".

Подання позову

13. 24.10.2022 до Господарського суду міста Києва ПрАТ "Корум Україна" звернулось з позовом до ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" ТОВ "ФК Горизонт" про визнання недійсним договору про внесення змін від 31.10.2019 до Договору № 148 про відступлення прав вимоги.

14. За доводом позивача, договір від 31.10.2019 про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги № 148 від 30.10.2019, укладений між ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" та ТОВ "ФК Горизонт", є недійсним, оскільки цей правочин (про внесення змін) був укладений у простій письмовій формі та без нотаріального посвідчення у порушення норм чинного законодавства України. За таких обставин, посилаючись на ст. 215, 220, 513, 577 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати договір про внесення змін від 31.10.2019 до договору № 148 від 31.10.2019 недійсним.

15. Також позивач заявив клопотання про призначення у справі судової фізико-хімічної експертизи для встановлення строку виготовлення спірного договору про внесення змін до договору від 31.10.2019 та з метою ідентифікації підпису ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" в цьому правочині.

16. 16.03.2023 суд першої інстанції, розглянувши вказане клопотання, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у його задоволенні.

17. 30.03.2023 до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача, в якому він просив передати матеріали справи № 910/11211/22 до Господарського суду Донецької області для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство № 905/1008/22.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

18. 16.05.2023 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/11211/22 відмовлено у задоволенні позову.

19. Суд першої інстанції вказав, що виходячи з наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що у проведенні експертного дослідження, про яке просило ПрАТ "Корум Україна", немає необхідності.

20. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору від 31.10.2019 про внесення змін до договору № 148 від 30.10.2019 про відступлення прав вимоги, оскільки ні чинним законодавством, ні умовами укладеного сторонами правочину нотаріальне посвідчення договору не вимагалося.

21. Доводи позивача про те, що договір від 30.10.2019 про внесення змін до договору № 148 від 30.10.2019 не був оприлюднений на офіційному веб-сайті ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", як свідчення умисного ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення та державної реєстрації спірного договору, суд відхилив, оскільки вказана обставина не тягне, в силу закону, наслідків визнання недійсності такого договору.

22. Крім того, суд зазначив, що позивачем не доведено, яким чином оспорюваний правочин щодо внесення змін порушує його права, як позичальника за кредитним договором, права за яким були відступлені відповідачу-2 - ТОВ "ФК Горизонт".

23. Розглянувши клопотання позивача про передачу цієї справи для розгляду в межах справи № 905/1008/22 про банкрутство ПрАТ "Корум Україна", суд ухвалою від 18.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у його задоволенні з тих підстав, що боржник (позивач) не є стороною спірного правочину, що є предметом розгляду даної справи, а тому підстав для направлення її за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство № 905/1008/22 у суду немає.

Короткий зміст апеляційної скарги

24. 19.06.2023 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

25. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що судом першої інстанції не було враховано його доводів щодо обов`язкового нотаріального посвідчення оспорюваного правочину, а також безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи та про надсилання матеріалів справи до суду в провадженні якого перебуває справа № 910/20940/21 про банкрутство ТОВ "ФК "Горизонт". При цьому, позивач вказує, що в поданому суду першої інстанції клопотання ним було помилково вказано посилання на справу № 905/1008/22 про банкрутство ПАТ "Корум Україна".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

26. 10.10.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/11211/22 залишено без змін.

27. Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір № 148 від 30.10.2019, вчинений у письмовій формі, є договором про відступлення права вимоги, та норми закону не вимагають нотаріального посвідчення такого правочину та внесених до нього змін (зокрема, договору про внесення змін від 31.10.2019). Суд апеляційної інстанції також вказав, що позивачем не було доведено суду наявності свого порушеного права, а внесеними змінами до договору відступлення права вимоги не було змінено обсягів прав і обов`язків позивача.

28. Розглянувши клопотання позивача про надсилання матеріалів справи до суду, в провадженні якого перебуває справа № 910/20940/21 про банкрутство ТОВ "ФК "Горизонт", апеляційний господарський суд зазначив, що боржник (позивач) не є стороною спірного правочину, що є предметом розгляду даної справи, а тому підстав для направлення її за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "ФК Горизонт" немає.

29. Крім того, розглянувши клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи щодо встановлення давності виконання оспорюваного правочину, суд апеляційної інстанції зазначив, що для вирішення спору відсутня необхідність у проведенні експертного дослідження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30. 03.11.2023 ПрАТ "Корум Україна" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/11211/22; справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

31. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм ст. ст. 209, 215, 513, 577, 629 Цивільного кодексу України, а також стверджує про порушення судами попередніх інстанцій ч. 4, 5 ст. 236, п. 2-5, ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України; ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

32. За доводом скаржника, Договір про внесення змін від 31.10.2019 мав бути вчинений в тій самій формі, як і Договір №148 про відступлення прав вимоги від 30.10.2019, а саме нотаріально засвідчений.

33. ПрАТ "Корум Україна" вказує, що ТОВ "ФК "Горизонт", відповідно до Протоколу електронних торгів від 12.09.2019 було придбано право вимоги Банку до ПрАТ "Корум Україна" на суму 426 168 092,79 грн на підставі Договору №148 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги. Отже, заінтересованість позивача в цьому правочині у розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, полягає у тому, що Господарським судом Донецької області за результатами розгляду позовної заяви Банку 21.02.2019 прийнято рішення у справі №905/1688/15 яким задоволено частково позовну заяву Банку та стягнуто з ПрАТ "Корум Україна" 231 749 379,17 грн, заборгованості за кредитним договором та 44 891 864,72 грн, процентів за користування кредитом, що загалом складає 276 611 608,96 грн. Вказує, що Банк продовжив нараховувати проценти за користування кредитом, та передав ТОВ "ФК "Горизонт" на підставі Договору №148 прав вимоги суму не в розмірі 276 611 608,96 грн, а у розмірі 426 168 092,79 грн. В подальшому ТОВ "ФК "Горизонт" на підставі переданого йому права вимоги в розмірі 426 168 092,79 грн формує непомірно великі кредиторські вимоги у розмірі 717 076 978,59 грн та пред`являє їх позивачу в справі про банкрутство №905/1008/22 останнього.

34. Відтак, як стверджує скаржник, він стає заінтересованим в визнанні недійсним Договору про внесення змін від 31.10.2019 року до Договору №148 про відступлення прав вимоги від 30.10.2019 та у відновлені справедливості у правомірній передачі вимог Банку саме у розмірі 276 611 608,96 грн, а не 426 168 092,79 грн.

35. Скаржник також вказує, що суди не здійснили передачу розгляду справи №910/11211/22 на розгляд Господарського суду міста Києва у межах справи про банкрутство ТОВ "ФК "Горизонт".

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

36. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

38. На розгляд суду постало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги, з мотиву недотримання нотаріальної форми договору.

39. Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

40. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

41. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

42. Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

43. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

44. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

45. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

46. Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2021 у справі № 916/2040/20.

47. У цій справі, судами встановлено, що між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та ТОВ "ФК "Горизонт" (новий кредитор) укладено договір № 148 від 30.10.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ТОВ "ФК "Горизонт" набуло прав вимоги за кредитним договором до ПрАТ "Корум Україна".

48. Пунктом 6.5 Договору № 148 було передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтиском печаток сторін та нотаріального посвідчення. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами та скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

49. В подальшому, 31.10.2019 між сторонами договору було укладено договір про внесення змін до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019, в якому сторони домовились викласти п. 6.5 договору у наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни і доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення печатками сторін".

50. Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

51. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

52. У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

53. Частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

54. Відповідно до статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

55. Судами встановлено, що договір № 148 від 31.10.2019, вчинений у письмовій формі, є договором про відступлення права вимоги, та норми закону не вимагають нотаріального посвідчення такого правочину та внесених до нього змін.

56. Таким чином, укладаючи спірний договір про внесення змін від 31.10.2019, сторони внесли зміни до основного договору про відступлення прав вимоги та погодили набрання чинності договору, внесених до нього змін та доповнень, з дати їх підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін, без необхідності нотаріального посвідчення.

57. Отже, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що законом не передбачено обов`язкового нотаріального посвідчення договору про внесення змін від 31.10.2019 до договору про відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим відсутні підстав для визнання його недійсним.

58. У даній справі, Верховний Суд не вбачає неправильного застосування судами положень статей 209, 215, 629 Цивільного кодексу України та відхиляє протилежні висновки скаржника.

59. Відносно посилань скаржника на норми статті 513, 577 Цивільного кодексу України, Суд зазначає наступне.

60. Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

61. Однак зазначена норма вимагає дотримання аналогічної форми правочину щодо заміни кредитора формі основного правочину, яким у даних правовідносинах є кредитний договір, а не спірний договір про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги. Разом з тим, судами не встановлено нотаріального посвідчення кредитного договору, за яким відступлено права до позивача.

62. Положення статті 577 Цивільного кодексу України передбачають нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрацію застави, однак у цій справі обставини щодо застави не є предметом судового розгляду.

63. Отже, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 513, 577 Цивільного кодексу України.

64. Відносно визначеної скаржником підстави касаційного оскарження -відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм ст. ст. 209, 215, 513, 577, 629 Цивільного кодексу України, колегія суддів зауважує таке.

65. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

66. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

67. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

68. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

69. Враховуючи, що у цій справі скаржником не доведено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм статей 209, 215, 629 Цивільного кодексу України, а вказані скаржником статті 513, 577 зазначеного Кодексу не підлягають застосуванню у цих правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у цих правовідносинах.

70. В касаційній скарзі, ПрАТ "Корум Україна" також стверджує, що після прийняття рішення у справі №905/1688/15, яким стягнуто з ПрАТ "Корум Україна" на користь Банку заборгованість за кредитним договором та проценти, Банк продовжив нараховувати проценти та передав право вимоги ТОВ "ФК "Горизонт". Проте, як стверджує скаржник, ТОВ "ФК "Горизонт", на підставі переданого йому права вимоги формує непомірно великі кредиторські вимоги до позивача та пред`являє їх позивачу в справі про банкрутство №905/1008/22 останнього.

71. Верховний Суд звертає увагу, що обставини щодо наявності/відсутності, обґрунтованості підстав виникнення, розміру, структури тощо кредиторської заборгованості ПрАТ "Корум Україна", яке перебуває в процедурі банкрутства, не є предметом дослідження в межах цієї справи про визнання недійсним договору про внесення змін до договору про відступлення прав вимоги, укладеного між відповідачами.

72. Такі обставини підлягають дослідженню господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство боржника у попередньому судовому засіданні в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

73. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 209/2249/21).

74. Відносно посилань скаржника на порушення судами попередніх інстанцій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки суди не здійснили передачу розгляду справи №910/11211/22 на розгляд Господарського суду міста Києва у межах справи про банкрутство ТОВ "ФК "Горизонт", Суд дійшов таких висновків.

75. Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції на час подання позову у цій справі) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

76. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

77. Отже, особливістю провадження у справі про банкрутство є принцип концентрації майнових спорів у межах справи про банкрутство, який закріплено у частині другій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

78. Колегія суддів погоджується, що розгляд позовних вимог про визнання недійсним правочину, укладеного боржником, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, повинен відбуватися в межах такої справи про банкрутство.

79. Разом з тим, Суд відзначає, що частиною другою статті 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

80. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 суд зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

81. Верховний Суд констатує, що аргументи касаційної скарги не доводять істотної судової помилки, для виправлення якої необхідним є новий розгляд цієї справи в межах справи про банкрутство.

82. Водночас, колегія суддів вважає, що скасування у цій справі прийнятих рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду із направленням цього ж спору лише для розгляду в межах справи про банкрутство відповідача призведе до порушення принципу процесуального економії, який є необхідним також при розгляді справи про банкрутство, елементом якого слід вважати вимогу оперативного розгляду судом справи про банкрутство та економного використання процесуальних засобів судом та особами, які беруть участь у справі, для правильного і швидкого її розгляду.

83. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що арґументи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

85. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

87. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

88. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ПрАТ "Корум Україна" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 - залишенню без змін.