ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 905/2330/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників:
позивача - Голік О.А., Палажченко О.О.,
відповідачів 1-11 - не з`явились,
відповідача 12 - не з`явились,
відповідача 13-38 - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 (головуючий - Білоусова Я.О., судді Пуль О. А., Тарасова І. В.)
та ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 (суддя - Говорун О. В.)
у справі №905/2330/21
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) ОСОБА_7 ; 7) ОСОБА_8 ; 8) ОСОБА_9 ; 9) ОСОБА_10 ; 10) ОСОБА_11 ; 11) ОСОБА_12 ; 12) ОСОБА_1 ; 13) ОСОБА_13 ; 14) ОСОБА_14 ; 15) ОСОБА_15 ; 16) ОСОБА_16 ; 17) ОСОБА_17 ; 18) ОСОБА_18 ; 19) ОСОБА_19 ; 20) ОСОБА_20 ; 21) ОСОБА_21 ; 22) ОСОБА_22 ; 23) ОСОБА_23 ; 24) ОСОБА_24 ; 25) ОСОБА_25 ; 26) ОСОБА_26 ; 27) ОСОБА_27 ; 28) ОСОБА_28 ; 29) ОСОБА_29 ; 30) ОСОБА_30 ; 31) ОСОБА_31 ; 32) ОСОБА_32 ; 33) ОСОБА_33 ; 34) ОСОБА_34 ; 35) ОСОБА_35 ; 36) ОСОБА_36 ; 37) ОСОБА_37 ; 38) ОСОБА_38
про відшкодування шкоди в розмірі 3 282 869 089,56 грн,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_39, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_40, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_41, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_42 про відшкодування шкоди в розмірі 3 282 869 089,56 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на спричинення відповідачами збитків ПАТ "Південкомбанк", у зв`язку з чим, виходячи з приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , просить відшкодувати завдану шкоду.
3. 13.06.2023 від представника позивача надійшла заява про залишення без розгляду вимоги до відповідача - ОСОБА_32, в якій позивач, з посиланням на пункт 3 частини першої статті 42, пункт 1 частини першої статті 177, пункт 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, просив залишити без розгляду вимоги до відповідача - ОСОБА_32 в частині стягнення шкоди в розмірі 427 251 212,80 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.06.2023, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, зокрема залишено без розгляду позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 32-го відповідача - ОСОБА_32 на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).
5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд виходив з того, що заява про залишення позову без розгляду подана до початку розгляду справи по суті, приймаючи до уваги, що право на подання такої заяви, яка в даному випадку спрямована на визначення кола відповідачів у справі, є абсолютним правом позивача, відтак наявні підстави залишення позову без розгляду в частині вимог до відповідача 32 - ОСОБА_32 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. ОСОБА_1 (відповідач 12) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 і ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 в частині залишення позову без розгляду щодо вимог до відповідача 32 - ОСОБА_32 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Позиція інших учасників справи
8. Позивач подав відзив на касаційну скаргу у якому останній не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
9. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
10. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
11. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
12. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про залишення частини позовних вимог без розгляду, постановлена на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.
13. Так, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
14. Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
15. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
16. Дії та воля сторони господарського процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
17. За приписами частин першої та другої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
18. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
19. Згідно з положеннями статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
20. 13.06.2023 позивач подав до суду першої інстанції заяву про залишення без розгляду позовної вимоги до відповідача - ОСОБА_32 в частині стягнення шкоди в розмірі 427 251 212,80 грн.
21. За змістом статті 226 ГПК України залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
22. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
23. Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
У цій частині Суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №548/2531/18, від 05.10.2021 у справі № 308/13199/17, від 04.04.2022 у справі № 441/1609/19, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.
24. Суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.
25. Встановивши, що у підготовчому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті, позивач заявив клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, з огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення частини позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України.
26. Доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог є безпідставними та ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні заявником норм процесуального права.
27. Згідно частини першої статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
28. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини другої статті 185 ГПК України).
29. Ураховуючи наведене, процесуальний закон не містить заборони на постановлення ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог на стадії підготовчого судового засідання. При цьому така заборона суперечила б положенням статті 14 ГПК України.
Схожий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 202/11928/14-ц, від 22.03.2021 у справі № 753/8125/17, від 03.02.2023 у справі № 683/1861/19.
30. Разом з цим, частиною першою статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
31. Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 43 ГПК України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
32. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
33. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо наявності правових підстав для визнання дій позивача у зв`язку з поданням заяви про залишення позову без розгляду, зловживанням процесуальними правами, слід виходити із того, що звернення із відповідною заявою у цьому випадку є реалізацією права позивача.
34. Отже, наведені відповідачем доводи щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.
35. Ураховуючи, що позивач реалізував процесуальне право на подання заяви про залишення позову без розгляду, яка, як установив суд першої інстанції, подана до початку розгляду справи по суті, зважаючи на викладені положення процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення такої заяви та залишення позову без розгляду саме згідно з пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України, а тому також не знаходять підтвердження й твердження скаржника, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про залишення позову без розгляду, та не надав оцінки відповідним аргументам відповідачів.
36. Верховний Суд зазначає, що інші аргументи скаржника не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви позивача про залишення позову без розгляду.
37. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
38. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
40. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
41. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
42. За таких обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала і постанова - без змін.
Розподіл судових витрат
43. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 і ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/2330/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
Г.О. Вронська