910/10049/21 Про визнання рішення загальних зборів кооперативу недійсними - 21.12.2023 Прийняття

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018;

- визнання незаконними дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2";

- скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформлене протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018. Скасовано реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . У задоволенні іншої частини позовну відмовлено.

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" судові витрати у розмірі 54 125,23 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 заяву ОСОБА_1 задоволено частково: присуджено до стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 666,66 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" судові витрати у розмірі 54 125,23 грн.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою від 08.03.2023 Північний апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга підписана представником ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3, який не є адвокатом.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі у якості підстави касаційного оскарження зазначено про порушення судом апеляційної інстанції частини 1 статті 174, частини 2, пункту 1 частини 5 статті 260, статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про необхідність підписання апеляційної скарги саме адвокатом не ґрунтуються на нормах законодавства, суперечать висновку Конституційного Суду України від 31.10.2019 за №4-в/2019 (у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України по справі №2-248/2019 (5580/19) про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) ), а також ініційованим Президентом України змінам до Конституції України (254к/96-ВР) в частині скасування адвокатської монополії.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на практику Європейського суду з прав людини та на положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті права на доступ до правосуддя.

Скаржник у касаційній скарзі також посилається на те, що 28.02.2023 представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 крім апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції була підписана і подана до суду апеляційної інстанції заява про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду. Дана заява була розглянута судом апеляційної інстанції, і за наслідками її розгляду, апеляційний господарський суд ухвалою від 08.03.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21. Відтак, за доводами скаржника, суд апеляційної інстанції зробив протилежні висновки щодо повноважень представника.

5. Узагальнені доводи інших учасників справи

Учасники даної справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

6. Касаційне провадження

Ухвалою від 02.11.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/10049/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023. Призначив касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, ухвалою від 02.11.2023 Верховний Суд витребував з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/10049/21.

Відповідно до підпункту 17.3 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку, зокрема, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

21.12.2023 від Північного апеляційного господарського суду на адресу Верховного Суду надійшли матеріали справи № 910/10049/21.

7. Позиція Верховного Суду

Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

Згідно із підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Тобто, починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

В частині 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , згідно з пунктом 2 частини 1 статті 20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до частини 1 якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Вказана норма відповідає положенням частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваної ухвали), згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

Важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, оскільки довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти на її виконання. Таким чином, вирішальним для суду є дослідження факту наявності у представника за довіреністю, що здійснює представництво у суді, статусу адвоката (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 910/14062/19).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу від імені ОСОБА_1 підписано ОСОБА_3 як представником за довіреністю. При цьому доказів того, що Якіменко Володимир Петрович є адвокатом, матеріали справи не містять.

Колегія суддів враховує, що в Єдиному реєстрі адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/) також відсутні відомості про те, що Якіменко Володимир Петрович має статус адвоката.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, зокрема, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства та про обґрунтоване повернення ОСОБА_1 апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на висновок Конституційного Суду України від 31.10.2019 за №4-в/2019, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Наявність відповідного висновку Конституційного Суду України дає право на розгляд відповідного законопроекту Верховною Радою України, але не свідчить про автоматичне скасування адвокатської монополії без внесення змін до законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Наразі в Конституцію України (254к/96-ВР) та процесуальні Кодекси ще не внесені зміни, щодо здійснення представництва у судах виключно адвокатами.

Відносно посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини та на положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у контексті права на доступ до правосуддя, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 15.05.2019 у справі "Молдавська проти України" зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

В даному випадку право скаржника на доступ до правосуддя не порушується, оскільки не дивлячись на те, що наразі чинним процесуальним законодавством передбачено обмеження кола осіб, які можуть виступати представниками у суді, ефективний доступ до суду можна отримати не лише за допомогою професійної правничої допомоги (здійснення представництва у суді адвокатом), але й шляхом самопредставництва.

Окрім того, повернення скаржнику апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з такою скаргою до господарського суду у встановленому порядку шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 08.03.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21 за наслідками розгляду заяви про усунення недоліків, підписаної ОСОБА_3, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки ухвала Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва не є предметом касаційного перегляду.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.