910/2847/22 Про скасування рішень державного реєстратора - 19.12.2023 Прийняття

1.1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - позивач та/або ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" (далі - відповідач та/або ПрАТ "Банкомзв`язок") про скасування рішень державного реєстратора, а саме: скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни індексний номер: 21664017 від 28.05.2015 про припинення обтяження нерухомого майна іпотекою реєстраційний номер 10533394 від 25.11.2010; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни індексний номер: 21663430 від 28.05.2015 про реєстрацію припинення обтяжень реєстраційний номер 10533577 від 25.11.2010.

1.2. Позовні вимоги з посиланнями на положення статей 204, 512, 514, 515, 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 1, 3, 17 Закону України "Про іпотеку", статей 3, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" арґументовані тим, що 27.04.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за результатами прилюдних торгів, укладено договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги за кредитними договорами перейшло до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Також 27.04.2020 між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено договір № 81/1 купівлі- продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги за іпотечним договором від 25.11.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною та зареєстрованим у реєстрі за № 10843, перейшло до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Таким чином, позивач зазначає, що ТОВ "ФК "Інвестохілл Веста" з 27.04.2020 стало новим кредитором ПрАТ "Банкомзв?язок" за договором про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 № 732/5, що укладений між ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок"; договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2014 № 803/5, що укладений ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок"; іпотечним договором від 25.11.2010, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною та зареєстровано в реєстрі за № 10843.

При цьому позивач наголошує, що прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною рішення індексний номер: 21664017 від 28.05.2015 про припинення обтяження нерухомого майна іпотекою реєстраційний номер 10533394 від 25.11.2010 та рішення індексний номер: 21663430 від 28.05.2015 про реєстрацію припинення обтяжень реєстраційний номер 10533577 від 25.11.2010 на підставі документів, які не підтверджують підстави для припинення відповідних зобов`язань свідчить про порушення держаним реєстратором (приватним нотаріусом) вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , та порушують права позивача як нового іпотедокержателя за договором іпотеки від 25.11.2010.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 (суддя Мельник В. І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни індексний номер: 21664017 від 28.05.2015 про припинення обтяження нерухомого майна іпотекою р.н. 10533394 від 25.11.2010; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Людмили Леонідівни індексний номер: 21663430 від 28.05.2015 про реєстрацію припинення обтяжень р.н. 10533577 від 25.11.2010; стягнуто з ПрАТ "Банкомзв`язок" на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" судовий збір у розмірі 4 962,00 грн.

2.2. Рішення місцевого господарського суду аргументовано тим, що внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді. Отже, ураховуючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, місцевий господарський суд дійшов висновку, що прийняття державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною (далі - приватний нотаріус) рішення про припинення запису про іпотеку № 21664017 та припинення запису про обтяження № 21663430 здійснено на підставі документів, які не підтверджували підстави для припинення відповідних зобов`язань.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/2847/22 (Коротун О. М. - головуючий, судді Сулім В. В., Майданевич А. Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 у справі №910/2847/22 - скасовано та прийнято нове про відмову в позові повністю.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанцій, зокрема, з урахуванням обставин встановлених у справі № 910/8680/20 аргументована тим, що позивач не є правонаступником ПАТ "УПБ" за іпотечним договором від 25.10.2010, укладеним між ПрАТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "УПБ", посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 10843, не є власником прав вимоги за вказаним іпотечним договором, у зв`язку з чим права ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" не могли бути порушені оспорюваними у даній справі рішеннями приватного нотаріуса. Таким чином, з урахуванням встановлення відсутності порушених прав позивача у даній справі, суд апеляційної інстанції погодився з доводами апелянтів про необхідність відмови в позові повністю.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/2847/22, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить: скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/2847/22, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 у справі № 910/2847/22 залишити без змін; судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді касаційної інстанції, покласти на відповідача та ТОВ "Фрунзе 69".

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

3.3. У тексті касаційної скарги скаржник вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції:

- під час розгляду цієї справи не міг враховувати висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/8680/20, оскільки у Господарському суді міста Києва перебуває заява про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами, а тому, на думку скаржника, до остаточного розгляду такої заяви, твердження відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги за іпотечним договором від 25.10.2010 є передчасними;

- посилаючись на правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 у справі № 716/738/15-ц, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, Верховним Судом у постанові від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19, щодо преюдиційних обставин, як підстави звільнення від доказування, а також Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 у справі № 911/2574/18 щодо алгоритму та порядку встановлення фактичних обставин справи, наголошує, що судові рішення у справах № 911/3880/15, № 911/3886/15 та № 910/21123/15, на які здійснив посилання суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не свідчать про правомірність дій приватного нотаріуса при прийнятті оскаржуваних рішень, оскільки їх не існувало на час вчинення записів про припинення обтяжень (заборони на нерухоме майно) та іпотеки, а тому вони не є належними та допустимими доказами у цій справі. Судом апеляційної інстанції прийнято за основу для відмови у задоволенні позову, висновки інших судів, які не є преюдиціальними;

- посилаючись на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.09.2018 у справі № 306/2659/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1956/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19 щодо ефективного способу захисту порушеного права, наголошує, що позивачем правильно обрано спосіб захисту у виді заявлених вимог про скасування рішень приватного нотаріуса.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" зазначає, що суд апеляційної інстанції:

- не правильно встановив фактичні обставини справи, не застосував положення статті 204 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" (898-15) , Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) ;

- порушив норми процесуального права, а саме положення статей 7, 73, 86, 210 ГПК України в частині дотримання порядку дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів;

- не врахував правову позицію Верховного Суду щодо обов`язку суду при розгляді справи дотримуватися вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, викладену у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (щодо категорії стандарту доказування);

- не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19, щодо преюдиційних рішень;

- не дослідив наявні в матеріалах справи докази, при цьому оскаржувана постанова ґрунтується лише на рішеннях прийнятих у інших справах, які не є преюдиційними для даної справи.

- не послався та не застосував жодної норми процесуального або матеріального права.

3.4. ПрАТ "Банкомзв`язок" у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

3.5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" (далі - ТОВ "Фрунзе 69") у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 залишити без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 25.11.2010 між ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок" укладено Генеральний договір № 5 з додатковими договорами (далі - генеральний договір), який регулює загальні засади співпраці між банком та клієнтом щодо фінансування довгострокової програми розвитку діяльності клієнта.

Відповідно до пункту 3.1 генерального договору, банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених пунктом 3.3 генерального договору, на підставі та з урахуванням умов договорів, укладених в межах цього генерального договору.

Відповідно до пункту 3.3 генерального договору, загальний ліміт заборгованості за генеральним договором не може перевищувати 30 000 000,00 грн.

Згідно пункту 10.1 генерального договору, строк дії генерального договору до 05.01.2017, який був продовжений до 10.01.2018 за додатковим договором, укладеним до генерального договору від 12.08.2014.

Також відповідно до додаткового договору, що був укладений до генерального договору від 25.12.2014 було внесено зміни до пункту 3.3 генерального договору та визначено, що загальний ліміт заборгованості не може перевищувати 100 000 000,00 грн.

25.11.2010 з метою належного виконання зобов`язань за генеральним договором між ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок" укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. та зареєстровано в реєстрі за № 10843 (далі - договір іпотеки № 10843).

Відповідно до пункту 6 договору іпотеки № 10843, у забезпечення виконання своїх зобов`язань за генеральним договором іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно: будівля спеціальнодопоміжного обладнання (під літ. "В"), загальною площею 5 760,70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, надалі - предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 16 іпотечного договору № 10843, що укладений в забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ "Банкомзв`язок" відповідно до генерального договору від 25.11.2010 № 5, при частковому виконанні іпотекодавцем зобов`язань за генеральним договором іпотека зберігається у початковому обсязі.

25.11.2010 до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 9838179 про іпотеку і № 9837891 про обтяження (проведено державну реєстрацію).

27.05.2015 між ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок" укладено договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 № 732/5.

Згідно з інформацією, що наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 28.05.2015 приватним нотаріусом припинено обтяження (заборона на нерухоме майно) та іпотека, а саме: будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (під літ. "В") загальною площею 5760,70 кв. м, що розташована за адресою: вул. Фрунзе, буд. 69 у м. Києві, на підставі листа серія та номер: 01-10/1511, виданого 27.05.2015 ПАТ "УПБ".

У подальшому, 27.04.2020 між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за результатами прилюдних торгів, укладено договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - договір про відступлення прав вимоги), відповідно до якого право вимоги за кредитними договорами перейшло до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

Згідно пункту 1 договору про відступлення прав вимоги, за цим договором, в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку права, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами та/або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - "Основні договори", надалі за текстом - права вимоги.

Також, 27.04.2020 між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, відповідно до якого право вимоги, зокрема, за іпотечним договором № 10843, перейшло до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

Наголошуючи на тому, що ТОВ "ФК "Інвестохілл Веста" з 27.04.2020 стало новим кредитором ПрАТ "Банкомзв?язок" за договором про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 № 732/5, що укладений між ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок"; договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2014 № 803/5, що укладений між ПАТ "УПБ" та ПрАТ "Банкомзв`язок"; іпотечним договором №10843, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.3. Ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом у цій справі є питання щодо наявності/відсутності порушеного права чи інтересу ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", на захист якого подано позов у цій справі.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем.

Водночас відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 917/559/21.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначалося, обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі позивач вказує, що прийняття приватним нотаріусом спірних рішень та припинення запису про обтяження нерухомого майна іпотекою на підставі документів, які не підтверджують підстави для припинення відповідних зобов`язань, свідчать про порушення приватним нотаріусом вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , а також порушує права позивача як іпотедокержателя за договором іпотеки № 10843, виходячи з того, що з 27.04.2020 ТОВ "ФК "Інвестохілл Веста" стало новим кредитором ПрАТ "Банкомзв?язок" у відповідному зобов`язанні на підставі договору № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідченого Мурською Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 618, укладеного між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідченого Мурською Н .В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 619, укладеного між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

Отже, право на звернення до суду з позовом у цій справі обґрунтовано заміною кредитора у зобов`язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 2, 3 статті 656 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

При цьому варто звернути увагу на те, що відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У той же час за змістом частини 7 статті 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, на яку здійснено посилання у тексті касаційної скарги, викладено правові висновки, за змістом яких: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, Верховний Суд навів висновок, за яким звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України (1798-12) . Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19, від 07.02.2023 у справі № 905/125/20.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Як установив суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення частини 4 статті 75 ГПК України, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/8680/20 за позовом ПрАТ "Банкомзв?язок" та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору до ПАТ "УПБ", ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі" позовні вимоги ПрАТ "Банкомзв`язок" та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору задоволено частково та задоволено позов ТОВ "Фрунзе 69". Визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №N717120 та протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту №N717120 та визнано недійсними з моменту укладення договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 618, укладений між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 619, укладений між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Вест" в частині, що стосується, зокрема: договору про відкриття кредитної лінії від 11.06.2013 № 732/5 укладеного між ПрАТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "УПБ"; договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2014 № 803/5, укладеного між ПрАТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "УПБ"; договору іпотеки від 25.11.2010 укладеного між ПрАТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "УПБ", посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 10843.

Вказане рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/8680/20 переглядалося Верховним Судом, який залишив його без змін постановою від 13.10.2021.

При цьому, в зазначеній справі № 910/8680/20 місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, встановивши відсутність спору щодо застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та з урахуванням презумпції правомірності договору, дійшов висновку, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було правових підстав для включення до складу активів та ліквідаційної маси ПАТ "УПБ" для подальшого продажу на торгах не існуючого активу за погашеними кредитними договорами та майнових прав за припиненими іпотечними договорами та договорами поруки.

Також суд у цій справі установив, що оскільки на час укладення оспорюваних правочинів зобов`язання за кредитними договорами були припинені шляхом їх повного виконання, то ПАТ "УПБ", як первісний кредитор, відступив (продав) права вимоги (майнові права), які йому станом на дату укладення оскаржуваних правочинів не належали, що суперечить статті 514 ЦК України та є підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів в частині, що стосується саме спірних кредитних, іпотечних договорів та договорів поруки.

У даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції також звернув увагу, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/8680/20 встановлено наступне: "...Крім того, що стосується належного виконання зобов`язань ПрАТ "Банкомзв`язок" за кредитними договорами, відступлення права вимоги на користь Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" та припинення іпотечного зобов`язання, то судом встановлено наступне.

Про припинення обтяження будівлі спеціального допоміжного обладнання (під літ. "В"), загальною площею 5760,7 кв. м, іпотекою свідчать: лист ПАТ "УПБ" від 27.05.2015 № 01-10/1511, в якому останнє просить припинити обтяження нерухомого майна за підписом заступника Голови Правління Н.Г. Мєдвєдєвої Н. Г.; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, реєстраційний номер: 38239588 від 28.05.2015 (обтяження припинено); витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, реєстраційний номер: 38240722 від 28.05.2015 (іпотеку припинено).

Про погашення заборгованості за кредитними договорами свідчать:

1) за кредитним договором від 11.06.2013 № 732/5: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 27.05.2015 № 1 на суму 695 125,35 дол. США (кредит); платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 27.05.2015 № 2 на суму 7 970, 13 дол. США (відсотки); довідка від 28.05.2015 № 4/502/500 про припинення дії КД № 732/5.

2) за кредитним договором від 11.02.2014 № 803/5: банківські виписки по поточному рахунку ПрAT "Банкомзв`язок" від 22.05.2015 № 260812213: сплата відсотків за квітень 2015 зг. дог про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 в сумі 223 756, 63 грн; платіжне доручення № 1812 (#22982027) від 22.05.2015 на суму 223 756,63 грн, призначення платежу: сплата відсотків за квітень 2015 зг. дог про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 без ПДВ; банківські виписки по поточному рахунку ПрAT "Бнкомзв`язок" № 260812213 від 28.05.2015: часткове погашення кредиту зг. дог про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 без ПДВ в сумі 42 000 005,40 грн та сплата відсотків за квітень 2015 зг. дог про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.022014 в сумі 590 012,71 грн; платіжне доручення № 1905 (#23068542) від 28.05.2015 на суму 420 000 005, 40 грн, призначення платежу: часткове погашення кредиту зг. дог про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 без ПДВ; платіжне доручення № 1904 (#23068541) від 28.05.2015 на суму 590 012,71 грн, призначення платежу: сплата відсотків за травень 2015 зг. дог про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 без ПДВ; банківські виписки по позичковому рахунку ПрAT "Банкомзв`язок" № 20685122130803 за 28.05.2015: сплата відсотків за квітень 2015 зг. дог про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 в сумі 223 756, 63 грн; платіжне доручення № 1812 (#22982027) від 22.05.2015 на суму 223 756,63 грн., призначення платежу: сплата відсотків за квітень 2015 зг. дог про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 без ПДВ".

Крім цього, суд апеляційної інстанції врахував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/568/21 (яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023) позов ТОВ "Фрунзе 69" до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про визнання іпотеки припиненою та зобов`язання вчинити дії задоволено частково, визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки № 10843.

У вказаному рішенні від 08.02.2023 суд першої інстанції дійшов висновків, що про припинення обтяження будівлі спеціально допоміжного обладнання (під літ. "В"), загальною площею 5760,7 кв. м, іпотекою свідчать: лист ПАТ "УПБ" від 27.05.2015 № 01-10/1511, в якому останнє просить припинити обтяження нерухомого майна за підписом заступника Голови Правління Мєдвєдєвої Н. Г.; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, реєстраційний номер: 38239588 від 28.05.2015 (обтяження припинено); витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, реєстраційний номер: 38240722 від 28.05.2015 (іпотеку припинено). Більше того, обставини погашення заборгованості за кредитним договором від 11.02.2014 № 803/5 встановлено за результатом дослідження, зокрема, (1) первинних платіжних документів про перерахування коштів в рахунок погашення кредитного боргу (платіжні доручення), (2) довідок ПАТ "УПБ" від 28.05.2015 та Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" від 17.07.2015 про відсутність заборгованості за кредитним договором, (3) договорів про розірвання кредитних договорів під час розгляду спорів у справах № 911/3880/15, № 911/3886/15, № 910/21123/15 та № 910/8680/20.

Також, апеляційний господарський суд у даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, врахував, що рішенням у справі № 911/3886/15 за позовом ПАТ "УПБ" до ПрАТ "Банкомзв`язок" про стягнення заборгованості встановлено наступне: "... За період дії договорів про відкриття кредитної лінії і поруки (прим. договір про відкриття кредитної лінії № 732/5 від 11.06.2013 та договір поруки № 732/5-1) та на їх виконання третьою особою 27.05.2015 було виконано свої обов`язки по поверненню кредиту та по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом та перераховано позивачу грошові кошти у загальному розмірі 703 095,48 доларів США, з яких 695 125,35 доларів США - основна заборгованість по кредиту, 7 970,13 доларів США основна заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 27.05.2015 року, платіжним дорученням в іноземній валюті № 2 від 27.05.2015 року, довідкою № 11/5-02/500 від 28.05.2015 ПАТ "УПБ"".

З огляду на наведене вище, із урахуванням обставин встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/8680/20, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності порушених прав позивача, оскільки як правильно зазначено судом апеляційної інстанції позивач не є правонаступником ПАТ "УПБ" за договором іпотеки № 10843, не є власником прав вимоги за вказаним договором, адже недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у зв`язку з чим права позивача не були порушені оспорюваними у даній справі рішеннями приватного нотаріуса. Верховний Суд акцентує увагу на тому, що відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

При цьому Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача про неможливість врахування обставин, встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/8680/20 під час розгляду цієї справи № 910/2847/22, оскільки відповідні доводи фактично зводяться до незгоди з рішенням у справі № 910/8680/20, яке переглянуте по суті судом касаційної інстанції, при цьому позивачем взагалі не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування цих преюдиційних обставин, тобто обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Посилання скаржника на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/8680/20 фактично переглядається за нововиявленими обставинами, як на підставу спростування обставин, встановлених у цьому судовому рішенні, Верховним Судом відхиляються, оскільки прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не обумовлює обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.

Стосовно посилань скаржника у касаційній скарзі на правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 у справі № 716/738/15-ц, Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, Верховним Судом у постанові від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19 щодо преюдиційних обставин, як підстави звільнення від доказування, Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 у справі № 911/2574/18 щодо алгоритму та порядку встановлення фактичних обставин справи, а також Верховним Судом у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 щодо категорії стандарту доказування, колегія суддів зазначає, що як свідчить зміст оскарженої постанови, ухвалюючи судове рішення у цій справі, апеляційний господарський суд виходив не лише виключно з обставин, встановлених Господарським судом міста Києва у справі № 910/8680/20, рішення в якій набрало законної сили, а й з дослідження та оцінки наявних у справі № 910/2847/22 доказів, за результатом оцінки яких судом і були встановлені обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, та прийняття у справі рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання скаржника на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.09.2018 у справі № 306/2659/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1956/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19 щодо ефективного способу захисту порушеного права, колегією суддів також відхиляються, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що у позові відмовлено саме з підстав відсутності порушеного права позивача, при цьому будь-які висновки щодо неправильного або неефективного способу захисту, відсутні.

Доводи скаржника щодо не застосування апеляційним господарським судом положень статті 204 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" (898-15) , Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) не обґрунтовані відповідною (жодною) підставою для відкриття касаційного провадження, що унеможливлює їх перегляд Верховним Судом.

Аналізуючи через призму статті 86 ГПК України питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання про вичерпність висновків суду, суд касаційної інстанції звертається до висновків, що їх зробив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 зазначеної Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.