904/2544/22 Про стягнення заборгованості з оплати за користування залізничними вагонами - 19.12.2023 Прийняття

1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудресурс КР" (надалі - Відповідач) про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 1 333 224,60 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (надалі - Договір про надання послуг), порушенням пункту 11 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії Фізичної особи-підприємця Ілюха Костянтина Володимировича при станції "Радушна" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 18.02.2021 № ПР/М-2159/НЮдч (надалі - Договір про експлуатацію), пункту 3 угоди від 14.02.2022 № 4668/22-0007, оскільки спірні вагони не поверталися залізниці та знаходилися на під`їзній колії понад встановлений термін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2023 у справі № 904/2544/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача плату за користування вагонами у розмірі 1 333 224,60 грн та судовий збір у розмірі 19 998,37 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю Позивачем підстав для стягнення плати за користування вагонами за час їх затримки згідно з відомостями ф. ГУ-46 №№ 08039004, 13039005, 18039006, 23039007, 28039008, 02049009, 07049010, 12049011, 17049012, 22049013, 27049014, 02059015, 07059016, 12059017, 17059018, 22059019, 27059020, 01069021. 06069022, 11069023, 16069024.

Суд дійшов висновку, що через зайнятість колій станцій призначення "Рядова", "Грекувата" та "Кривий Ріг" Придніпровської залізниці вагони №№ 62160445, 63743769, 66130840, 66932880, 67867234 простоювали на під`їзній колії з 21 лютого 2022 року до 15 червня 2022 року (загалом 2 402 год. 30 хв.). Несвоєчасне забирання з колій станцій призначення "Рядова", "Грекувата" та "Кривий Ріг" Придніпровської залізниці вагонів, вантажів, які прибували на адресу одержувача, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47, 125 Статуту залізниць України.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2023 у справі № 904/2544/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

6. Постанова суду апеляційної інстанції, зокрема, мотивована тим, що:

- Позивачем не доведено, яким чином спірні вагони опинилися на станції "Радушна", тоді як згідно з накладними вони прямували до станції призначення "Рядова" та прибули на неї 21 лютого 2022 року;

- відомості плати за користування вагонами №№ ф. ГУ-46 №№08039004, 13039005, 18039006, 23039007, 28039008, 02049009, 07049010, 12049011, 17049012, 22049013, 27049014, 02059015, 07059016, 12059017, 17059018, 22059019, 27059020, 01069021. 06069022, 11069023, 16069024, на підставі яких Відповідачу нараховано плату в розмірі 1 333 224,60 грн, складені з урахуванням обставин прийняття спірних вагонів Відповідачем 21 лютого 2022 року, що не відповідає даним поданих накладних, у зв`язку з чим вони (відомості) не можуть вважатися належними доказами на підтвердження заявлених позовних вимог;

- Позивач не подав до суду першої інстанції жодних наказів чи актів про затримку вагонів з вини Відповідача;

- висновок місцевого господарського суду, що через зайнятість колій станцій призначення "Рядова", "Грекувата" та "Кривий Ріг" Придніпровської залізниці вагони №№ 62160445, 63743769, 66130840, 66932880, 67867234 простоювали на під`їзній колії з 21 лютого 2022 року до 15 червня 2022 року (загалом 2 402 год. 30 хв.), не відповідає обставинам справи та поданим Позивачем доказам.

Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність невідповідностей у доказах, поданих Позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог, що тягне неможливість встановлення дійсних обставин справи та надання їм відповідної правової оцінки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023, в якій просить скасувати її та передати справу № 904/2544/22 на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

8. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) підставами касаційного оскарження Скаржник визначив:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, зокрема статті 14 ГПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 904/2020/22;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції не повною мірою дослідив зібрані у справі документальні докази, а саме накладні, за якими спірні вагони прямували до станції "Радушна", які підписані без заперечень, пам`ятки про подавання та збирання вагонів ф. ГУ-45, відомості плати за користування вагонами ф. Гу-46, що є документами обліку спірної суми. Вказане унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

9. Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. 18 лютого 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Ілюхою К.В. (власник колії) та Позивачем (залізниця) укладено Договір про експлуатацію.

11. Відповідно до пункту 1 Договору про експлуатацію згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії та примикає через стрілку № 14 у парній горловині станції "Радушна" Позивача і обслуговується власним локомотивом.

12. Межею під`їзної колії є знак "Межа під`їзної колії", який встановлено на відстані 217,75 метрів від гостряків стрілки примикання № 14.

13. Розгорнута довжина під`їзної колії складає 4.231,65 метрів (пункт 2 Договору про експлуатацію).

14. Відповідно до пункту 4 Договору про експлуатацію рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії.

15. Пунктом 5 Договору про експлуатацію визначено, що вагони для під`їзної колії подаються після повідомлення, яке передається агентом комерційним станції "Радушна" по телефону відповідальному працівнику власника колії не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної передачі вагонів з обов`язковою реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

16. Пунктом 6 Договору про експлуатацію визначено, що вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на ділянки під`їзної колії № 1 за сигнал МК.

17. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні виконується на ділянці під`їзної колії № 1 за сигналом МК.

18. Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається на під`їзну колію однією групою, не повинна перевищувати 11 вагонів (44 вісей) вагою не більше 1 100 тон (пункт 7 Договору про експлуатацію).

19. З під`їзної колії вагони повертаються залізниці за повідомленнями. Про готовність вагонів до забирання відповідальний працівник власника колії повідомляє по телефону агента комерційного станції "Радушна" не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної передачі (здачі) вагонів з наступним наданням повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (z0165-99) (надалі - Правила користування) (пункт 8 Договору про експлуатацію).

20. Відповідно до пункту 9 Договору про експлуатацію з під`їзної колії вагони повертаються всією партією, одночасно переданої на під`їзну колію, вагою не більше 1 100 тонн і максимальною кількістю вісей у складі - не більше 44 вісей (11 вагонів). По узгодженню із залізницею допускається приймання вагонів меншими групами.

21. Партії вагонів, що повертаються з під`їзної колії, формуються згідно з ПТЕ та доставляються локомотивом власника колії на ділянку під`їзної колії № 1 до сигналу МК. Приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношеннях здійснюється на ділянці під`їзної колії №1.

22. Для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування всіх вагонів 7,0 годин (пункт 11 Договору про експлуатацію).

23. Власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами (пункт 13 Договору про експлуатацію).

24. Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 18 лютого 2021 року до 17 лютого 2026 року включно (пункт 20 Договору про експлуатацію).

25. 14 лютого 2022 року між Фізичною особою-підприємцем Ілюхою К.В. (користувач, власник колії) і Відповідачем (вантажовласник, вантажоодержувач) укладено письмову угоду № 466800 (надалі - Письмова угода), згідно з пунктом 1 якої користувач/власник колії надає залізничну під`їзну колію для подавання (забирання) та навантаження (вивантаження) вагонів з вантажем, який належить вантажовідправнику/вантажоодержувачу.

26. Вантажовідправник/ вантажоодержувач здійснює навантаження (вивантаження) вагонів на залізничній під`їзній колії користувача/ власника колії.

27. Пунктом 2 Письмової угоди визначено, що охорона вантажів проводиться згідно з діючими нормами законодавства. Вантажовідправник/ вантажоодержувач несе відповідальність за схоронність рухомого складу згідно зі статтею 124 Статуту залізниць України, Національного стандарту України "Вагони вантажні магістральних залізничних доріг колії 1520 мм. Загальні вимоги щодо забезпечення збереження під час завантажувально-розвантажувальних та маневрових робіт (ДСТУ ГОСТ 22235:2015)".

28. Відповідно до пункту 3 Письмової угоди на вантажовідправника/ вантажоодержувача розповсюджуються умови по відстаням для нарахування збору за подачу та забирання вагонів, термінів виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на вантажних фронтах користувача/власника колії, регламентованих договором про подачу та забирання вагонів/експлуатацію колії, укладеним між користувачем/власником колії та залізницею.

29. У разі невиконання вантажовідправником/вантажоодержувачем умов договору про подачу та забирання вагонів/експлуатацію колії, укладеного між користувачем/власником колії та залізницею, чи змісту цієї Письмової угоди залізниця вправі в односторонньому порядку припинити дію зазначеної Письмової угоди.

30. Стягнення платежів з платників за послуги виконуються згідно з наведеною таблицею. Факт користування вагонами і надання послуг по подачі, забиранню вагонів і маневровій роботі підтверджується відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальною карткою форми ФДУ-92 (пункт 4 Письмової угоди).

31. Термін дії Письмової угоди встановлено до 31 грудня 2022 року.

32. Позивач посилався на те, що надання залізницею вантажовласнику послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі Договору про надання послуг.

33. Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання послуг його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (надалі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

34. Пунктом 1.4 Договору про надання послуг визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

35. Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 Договору про надання послуг).

36. Згідно з пунктом 1.6 Договору про надання послуг вказаний договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

37. За твердженням Позивача, 21 лютого 2022 року на станцію "Радушна" за накладними №№ 42048116, 45583762, 42048090, 42048074, 45583820 прибували вагони №№ 62160445, 63743769, 66130840, 66932880, 67867234.

38. Вищевказані вагони були подані на під`їзну колію Фізичної особи-підприємця Ілюха Костянтина Володимировича під навантаження для Відповідача згідно з пам`яткою про подавання ф. ГУ-45 № 19 від 21.02.2022, яка підписана представником (директором) Гуренком О.Ю. без заперечень.

39. 23 лютого 2022 року о 16:20 год. на станцію "Радушна" вантажовласником було надано повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами. Працівником станції оформлено пам`ятку про забирання вагонів ф. ГУ-45 № 23 від 23.02.2022, проте вагони з під`їзної колії не забиралися, накладні Відповідачем на спірні вагони оформлені не були.

40. 15 червня 2022 року о 12:00 год. вантажовласником на станції відправлення "Радушна" було надано повторне повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами та працівником станції оформлена пам`ятка про забирання вагонів ф. ГУ-45 № 51 від 16.06.2022.

41. Згідно з актом загальної форми ГУ-23 № 59 від 16.06.2022 з 12:00 год. 15 червня 2022 року до 15:00 год. 16 червня 2022 року вагони простоювали з вини залізниці через відсутність маневрового локомотива.

42. 15 червня 2022 року за накладними № 47718549, № 47718564, № 47718606, № 47718648, №47718663 спірні вагони було відправлено на станцію "Кривий Ріг".

43. Пам`ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45 підписані представником Відповідача без заперечень.

44. Відповідно до цих пам`яток про подавання/забирання вагонів ф. ГУ-45, вагони №№ 62160445, 63743769, 66130840, 66932880, 67867234 простоювали на під`їзній колії з 21 лютого 2022 року до 15 червня 2022 року (2 402 год 30 хв.).

45. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 08039004, 13039005, 18039006, 23039007, 28039008, 02049009, 07049010, 12049011, 17049012, 22049013, 27049014, 02059015, 07059016, 12059017, 17059018, 22059019, 27059020, 01069021. 06069022, 11069023, 16069024 у розмірі 1 333 224,60 грн (з ПДВ).

46. Відомості плати ф. ГУ-46 Відповідач підписав із запереченнями: "у зв`язку з воєнним станом від 24.02.2022 відмовляємося від нарахування за користування".

47. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з накладною № 42048116 вагон № 62160445 виїхав зі станції "Паромная" 16 лютого 2022 року та прибув на станцію призначення "Рядова" 21 лютого 2022 року, а згідно з накладною № 47718549 виїхав зі станції "Радушна" 15 червня 2022 року та прибув на станцію призначення "Грековатая" 18 червня 2022 року; згідно з накладною № 45583762 вагон № 63743769 виїхав зі станції "Зелене Поле" 19 лютого 2022 року та прибув на станцію призначення "Рядова" 21 лютого 2022 року, а згідно з накладною № 47718564 виїхав зі станції "Радушна" 15 червня 2022 року та прибув на станцію призначення "Грековатая" 18 червня 2022 року; згідно з накладною № 42048090 вагон № 66130840 виїхав зі станції "Паромная" 16 лютого 2022 року, календарний штемпель видачі вантажу не заповнений, а згідно з накладною № 47718606 виїхав зі станції "Радушна" 15 червня 2022 року та прибув на станцію призначення "Грековатая" 18 червня 2022 року; вагон № 66932880 виїхав зі станції "Паромная" 16 лютого 2022 року, прибув на станцію призначення "Рядова" 21 лютого 2022 року, а згідно з накладною № 47718648 виїхав зі станції "Радушна" 15 червня 2022 року та прибув на станцію призначення "Кривий Ріг" Придніпровської залізниці 18 червня 2022 року; вагон № 67867234 виїхав зі станції "Зелене Поле" 19 лютого 2022 року, прибув на станцію призначення "Рядова" 21 лютого 2022 року, а згідно з накладною № 47718663 виїхав зі станції "Радушна" 15 червня 2022 року та прибув на станцію призначення "Кривий Ріг" Придніпровської залізниці 18 червня 2022 року.

48. Згідно з пам`яткою про подавання вагонів № 19 вагони №№ 62160445, 63743769, 66130840, 66932880, 67867234 були прийняті представником вантажовласника Гуренко О.Ю. на станції "Радушна" 21 лютого 2022 року о 17.30 год.

49. Згідно з пам`яткою про забирання вагонів № 51 вагони №№ 62160445, 63743769, 66130840, 66932880, 67867234 були здані представником вантажовласника Куліш Р.М. 16 червня 2022 року о 15:00 год.

50. Відповідно до пункту 8 Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

51. Пункт 9 Правил користування встановлює, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується особою, визначеною начальником залізниці.

52. За пунктом 10 Правил користування облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

53. Наказів чи актів про затримку вагонів з вини Відповідача Позивач до суду першої інстанції не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

54. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Скаржника, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, дійшов наступних висновків.

55. Як вже було зазначено, однією з підстав касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, зокрема статті 14 ГПК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 904/2020/22.

56. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

57. У постанові від 15.06.2023 в справі № 904/2020/22 Верховний Суд фрагментарно процитував частину першу статті 14 ГПК України, зазначивши про обов`язок суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог.

Суд погодився з доводами касаційної скарги, що позов було подано у зв`язку із затриманням лише 29 вагонів та, відповідно, нарахування плати за користування було здійснено саме за 29 вагонів. Натомість, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд встановив затримку щодо 511 вагонів (тобто поза межами предмета позову) без встановлення відповідних обставин, які підлягали встановленню (наявності складеного (их) згідно з Правилами актів ф. ГУ-23 щодо кожного із затриманих вагонів).

58. Суд звертає увагу, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

59. Зі змісту постанови від 15.06.2023 в справі № 904/2020/22 вбачається, що Верховний Суд не сформував висновок про застосування норми права, на яку посилається Скаржник (стаття 14 ГПК України).

60. Крім того, у цій справі (№ 904/2544/22) аргументи Скаржника змістовно зводяться не до виходу суду апеляційної інстанції за межі предмета позову (як це відбулося у справі № 904/2020/22), а до того, що суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту прибуття спірних вагонів на станцію "Радушна", невідповідність накладних даним, що зазначені у пам`ятках ф. ГУ-45 та відомостях ф. ГУ-46. Фактично Скаржник не погоджується з оцінкою доказів, здійсненою Центральним апеляційним господарським судом.

61. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

62. Верховний Суд зауважує, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).

63. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.

64. За результатами апеляційного перегляду, керуючись статтею 86 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд дослідив наявні у справі докази та надав їм відповідну оцінку, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення.

65. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до частини першої статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

66. Разом із тим доводи Скаржника про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не належить до його повноважень.

67. Верховний Суд додатково зазначає, що приписи статті 14 ГПК України, яка є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства, мають загальний, фундаментальний характер та підлягають дотриманню господарськими судами у всіх без винятку справах незалежно від предмета і підстав позову.

68. Попри це, у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування, як саме в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції застосував статтю 14 ГПК України (та чи була вона застосована взагалі), у чому конкретно, крім хибної, на думку Скаржника, оцінки доказів, полягало порушення цієї норми. Суд також вкотре наголошує, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 в справі № 904/2020/22 відсутній висновок про застосування статті 14 ГПК України, а посилання на неї здійснюється суто в межах обґрунтування мотивувальної частини постанови.

69. На підставі викладеного вище Суд відхиляє доводи Скаржника, якими обґрунтовується підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

70. Суд додатково звертає увагу, що обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з подібними правовідносинами у справі, яка переглядається.

71. ГПК України (1798-12) та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.

72. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши наступне.

73. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

74. Подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

75. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

76. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне процесуальні наслідки, встановлені статтею 296 ГПК України, а саме закриття касаційного провадження.

77. У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 зазначається, що в справі № 904/2020/22 безпосередньо спірним питанням у правовідносинах стала наявність/відсутність вини вантажовласника у затримці вагонів (затримка вагонів з причин, що залежать від одержувача), зокрема в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

78. Разом із тим у цій справі (№ 904/2544/22) вирішення спору, хоча й також передбачає встановлення вини вантажовласника (Відповідача), однак передусім зводиться до наявності/відсутності факту простою вагонів на під`їзній колії протягом певного періоду часу. У разі відсутності неправомірного простою відповідальність вантажовласника апріорі виключається, оскільки відсутня фактична підстава такої відповідальності (правопорушення як юридичний факт).

В оскаржуваній постанові Центральний апеляційний господарський суд виснував, що факт простою вагонів №№ 62160445, 63743769, 66130840, 66932880, 67867234 на під`їзній колії з 21 лютого 2022 року до 15 червня 2022 року (загалом 2 402 год. 30 хв.) через зайнятість колій станцій призначення "Рядова", "Грекувата" та "Кривий Ріг" Придніпровської залізниці, не відповідає обставинам справи та поданим Скаржником доказам.

79. Відмінність фактичних обставин, що слугували підставою позову в справах № 904/2020/22 та № 904/2544/22, свідчить про неподібність правовідносин у цих справах за змістовним критерієм.

80. У пункті 48 рішення ЄСПЛ в справі "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996 (заява № 21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежується перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

81. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

82. Таким чином, касаційне провадження у цій справі, що відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

83. Іншою підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, вказавши, що суд апеляційної інстанції не повною мірою дослідив зібрані у справі документальні докази, а саме накладні, за якими спірні вагони прямували до станції "Радушна", які підписані без заперечень, пам`ятки про подавання та збирання вагонів ф. ГУ-45, відомості плати за користування вагонами ф. Гу-46, що є документами обліку спірної суми. Вказане унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

84. Наведені вище доводи Скаржника, вочевидь, зводяться до переоцінки доказів, а тому Суд вкотре повторює, що це виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не належить до його повноважень.

85. Отже, у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

86. Оскільки Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі № 904/2544/22 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та про відмову в задоволенні касаційної скарги у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/2544/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 904/2544/22 в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.