922/1583/23 Про стягнення заборгованості, неустойки та річних за прострочення оплати поставленого товару за договором поставки товару - 19.12.2023 Прийняття

1. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Новаторг" (далі - ТОВ "Торгова компанія "Новаторг") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої господарським судом до розгляду) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (далі - ТОВ "Полтавахліб-3") 1 748 868,00 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки від 29.06.2022 № БПР2906223, 862 667,72 грн відсотків річних, 1198149,61 грн пені, 305 454,37 грн інфляційних збитків та 3 032 076,30 грн штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого за договором поставки від 29.06.2022 № БПР2906223.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.07.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 263 149,95 грн інфляційні втрати та 428 703,92 грн відсотки річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, у частині позовних вимог на суму 1 748 868,00 грн провадження закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ); в іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1 748 868,00 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з цим позовом, що є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу в зв`язку з відсутністю предмета спору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Щодо нарахувань на суму основного боргу як то пені та штрафу, суди попередніх інстанцій зазначили, що договір поставки підписаний з урахуванням протоколу розбіжностей від 29.06.2022, з якого виключені пункти про сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та про сплату штрафу у разі порушення покупцем строків оплати, окрім того, договір поставки припинив дію 31.12.2022, у результаті поставка після припинення дії договору є позадоговірною. Щодо відсотків річних та інфляційних нарахувань господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки здійснення оплати за поставлений йому товар; індекс інфляції та проценти річних (розмір яких узгоджено сторонами у договорі), встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання, тобто, інфляція та проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі частини 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання, тому позов у цій частині судами було задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнено 263 149,95 грн інфляційні втрати та 428 703,92 грн відсотки річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання; у задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 1 198 149,61 грн пені, 3 032 076,30 грн штрафу, 433 963,80 грн відсотків річних, 42 304,42 грн інфляційних збитків за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" до ТОВ "Полтавахліб-3" повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Підставами для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду скаржник зазначив (з урахуванням заяви про усунення недоліків) пункти 1 та 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: незастосування судами правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 09.12.2019 у справі № 910/15190/18, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) в чинній редакції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. ТОВ "Полтавахліб-3" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Відповідно до частини 1 статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.12.2020. Зазначену ухвалу відповідач отримав через систему "Електронний суд" 05.12.2023, а подав відзив на касаційну скаргу 15.12.2023.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Полтавахліб-3" просить визнати поважними причини пропуску подання відзиву, які мотивовані тим, що 14.12.2023 оголошувалось п`ять повітряних тривог по всій території України, тому фізичної та технічної можливості подати відзив на касаційну скаргу відповідач не мав.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відповідач подав відзив на касаційну скаргу після спливу строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 04.12.2023 про відкриття касаційного провадження, а заявлене відповідачем клопотання про продовження зазначеного строку є необґрунтованими, адже відповідач не довів наявність об`єктивних перешкод для подання відзиву з 05.12.2023 до 14.12.2023, то Верховний Суд дійшов висновку про залишення зазначеного відзиву без розгляду на підставі статей 118, 295 ГПК України.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 922/1583/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.12.2023.

До Верховного Суду 19.12.2023 надійшло клопотання ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг", підписане Кожушним К. С., у якому заявник просить відкласти розгляд справи, у зв`язку з тим, що адвокат прийматиме участь у процесуальних діях у іншій справі.

Верховний Суд розглянувши клопотання ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" про відкладення розгляду справи № 922/1583/23, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні, крім того ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 (пункт 10) участь у судовому засіданні представників учасників справи була визнана необов`язковою. Матеріали цієї справи містять достатній обсяг відомостей, необхідних для розгляду касаційної скарги, і такий розгляд може бути здійснений і за відсутності представника ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг". З огляду на викладене, у задоволенні клопотання ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" слід відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 29.06.2022 між ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" (постачальник) та ТОВ "Полтавахліб-3" (покупець) укладено договір поставки № БПР2906223 (далі - договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого погоджується сторонами в специфікації, що є додатком до договору;

- строк поставки товару погоджується сторонами в специфікаціях. Поставка товару здійснюється на умовах відповідно до Інкотермс 2010, які погоджуються сторонами в специфікації. В частині протиріччя умов Інкотермс 2010 з умовами договору, пріоритетним вважаються умови договору (пункти 2.1, 2.2);

- Момент переходу права власності на товар та момент виконання зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються такими, що настали з моменту підписання видаткової накладної (пункт 2.3);

- ціна на Товар є договірною та погоджується сторонами в специфікаціях. Ціна на Товар встановлюється у національній валюті України. Покупець проводить оплату товару на умовах, які зазначені в специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в специфікації, але не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дати поставки товару (пункти 3.1., 3.3);

- у випадку несвоєчасної оплати товару згідно з умовами договору покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов`язання за цим договором (пункт 5.3);

- у разі порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника штраф в таких розмірах: порушення строку оплати товару більш ніж на 10 календарних днів 5 % від вартості не оплаченого товару; порушення строку оплати товару більш ніж на 20 календарних днів 10 % від вартості не оплаченого товару; порушення строку оплати товару більш ніж на 30 календарних днів 20 % від вартості не оплаченого товару (пункт 5.5);

- відповідно до статті 625 ЦК України сторони встановлюють 36% річних від простроченої суми (пункт 5.10)

- строк його дії до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати договір не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку його дії, дія договору продовжується на один календарний рік на тих же умовах (пункт 7.1).

10. Договір підписано керівниками ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" та ТОВ "Полтавахліб-3", засвідчено печатками обох підприємств; нижче реквізитів покупця перед підписом директора ТОВ "Полтавахліб-3" міститься рукописний напис з протоколом розбіжностей.

11. У матеріалах справи також міститься копія протоколу розбіжностей до договору поставки від 29.06.2022 № БПР2906223, відповідно до якого сторони розглянули зауваження покупця до договору поставки і уклали договір у редакції покупця, на визначених протоколом розбіжностей умовах, зокрема:

- виключено пункт 5.3 (яким передбачено сплату пені покупцем);

- виключено пункт 5.5 (яким встановлено штраф за порушення строку оплати товару);

- змінено умови пункту 5.10 шляхом встановлення річних у розмірі 16% (замість 36%, передбачених договором);

- змінено умови пункту 7.1 шляхом зазначення, що договір діє до 31.12.2022.

12. Зазначений протокол розбіжностей підписано керівниками ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" та ТОВ "Полтавахліб-3", засвідчено печатками обох підприємств.

13. Факт підписання обома сторонами протоколу розбіжностей, в якому зафіксовано наведені умови, позивач не заперечував у суді першої та апеляційної інстанції.

14. В межах договору сторонами було узгоджено поставку товару на підставі таких специфікацій: від 04.07.2022 № 1, від 11.07.2022 № 2, від 01.08.2022 № 3, від 22.08.2022 № 4, від 01.09.2022 № 5, від 03.10.2022 № 6, від 31.10.2022 № 7, від 06.11.2022 № 8, від 11.12.2022 № 9, від 18.12.2023 № 10, від 25.12.2022 № 11, від 04.01.2023 № 12. У кожній специфікації міститься посилання на те, що вони складені згідно з договором від 29.06.2022 № БПР2906223.

15. Відповідно до пункту 6 специфікацій № 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 покупець сплачує за товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.

16. За умовами пункту 6 специфікації № 2 покупець сплачує за товар протягом 7 календарних днів з дати поставки товару.

17. Як встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних у справі доказів та не заперечується учасниками справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 15 927 391,50 грн у період з 04.07.2022 по 24.01.2023.

18. У накладних за січень 2023 року також міститься посилання на номер та дату договору, що підтверджує, що сторони погодили продовження дії договору на 2023 рік відповідно до положень пункту 7.1 договору.

19. Як вбачається з платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач у період з 05.08.2022 по 05.04.2023 здійснив платежі за зазначений товар на загальну суму 13 435 842,50 грн.

20. У ході розгляду справи відповідач надав докази сплати 1 748 868,00 грн заборгованості за товар за договором поставки від 29.06.2022 № БПР2906223.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

23. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

24. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

25. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

26. Предметом позовних вимог у даній справі, в частині задоволення яких місцевим господарським судом було відмовлено, є стягнення з відповідача сум пені, штрафу та відсотків річних виходячи з розміру, встановленого в договорі поставки без урахування протоколу розбіжностей.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що договір поставки підписаний з урахуванням протоколу розбіжностей від 29.06.2022, з якого виключені пункти про оплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та про сплату штрафу у разі порушення покупцем строків оплати, а також встановлено відсотки річних у розмірі 16% замість 36%, передбачених договором.

28. Не заперечуючи факту підписання протоколу розбіжностей обома сторонами, позивач наполягає на тому, що зазначений протокол є фактично протоколом про наміри, який не змінює умов договору, а тому не повинен враховуватися при розгляді цього спору.

29. Скаржник наголошує на тому, що станом на час укладення договору поставки від 29.06.2022 № БПР2906223 та на час судового розгляду цієї справи (№ 922/1583/23) стаття 181 ГК України була чинною у такій редакції: "Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України (435-15) , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом", тобто зазначена норма закону вже не містила положень стосовно обов`язковості складання протоколу розбіжностей у разі наявності в однієї із сторін заперечень щодо окремих умов договору.

30. ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг", не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у касаційній скарзі зазначає, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.12.2019 у справі № 910/15190/18.

31. Водночас у справі № 910/15190/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, спір виник через розбіжності сторін у визначені договірної ціни за договором про закупівлю товару за державні кошти. У постанові від 09.12.2019 у справі № 910/15190/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявними у справі доказами не підтвердилося досягнення сторонами згоди щодо зміни ціни, зазначеної у пункті 3.1 договору, оскільки сторонами підписаний протокол розбіжностей, в якому сторони вказали кожний свою ціну товару, яка ними пропонується, тобто різниця в ціні товару є спірною, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо зміни ціни.

У той час як у справі, яка розглядається (№ 922/1583/23), протокол розбіжностей підписано обома сторонами, що свідчить про прийняття позивачем пропозицій відповідача, викладених у цьому протоколі.

32. З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 181 ГК України, викладеного у постанові від 09.12.2019 у справі № 910/15190/18, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній скаржником справі суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

33. Отже, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.12.2019 у справі № 910/15190/18, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Крім того, зазначений висновок Верховного Суду, на який посилається скаржник, стосується іншої редакції статті 181 ГК України, ніж та що діяла на час укладення договору поставки від 29.06.2022.

34. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

35. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

36. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

37. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

38. Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

39. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

40. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що чинне законодавство (навіть після внесення до нього відповідних змін) не містить заборони для учасників господарських правовідносин укладати договори з протоколами розбіжностей. Отже, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає зі змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами. У даному випадку, враховуючи відсутність у законі заборони на укладення договору шляхом погодження окремих його умов у підписаному обома сторонами протоколі розбіжностей, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підписання такого протоколу відповідає наведеним принципам свободи договору, тому твердження скаржника про те, що при укладанні договору поставки між позивачем і відповідачем закон не надавав учасникам господарських відносин можливості вносити зміни в договір шляхом укладання протоколу узгодження розбіжностей, не узгоджуються зі змістом чинного законодавства.

41. Таким чином, хоча позивач в силу вимог закону і не був зобов`язаний підписувати протокол розбіжностей, однак підписавши його (протокол розбіжнотей) зі своєї сторони, засвідчив волевиявлення ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" на укладення договору саме на тих умовах, що були зазначені в протоколі, яким сторони фактично врегулювали існуючі розбіжності щодо змісту окремих пунктів договору.

42. Доказів того, що договір з урахуванням протоколу розбіжностей (або безпосередньо протокол розбіжностей) є недійсним, матеріали справи не містять.

43. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано врахували умови договору поставки з урахуванням протоколу розбіжностей під час вирішення спору у цій справі (№ 922/1583/23).

44. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів частково погоджується з доводами скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 181 ГК України в чинній редакції у подібних правовідносинах, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок:

"Відповідно до статті 181 ГК України, яка визначає загальний порядок укладення господарських договорів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України (435-15) , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. При цьому, стаття 181 ГК України (навіть після внесення до неї відповідних змін) не містить заборони для учасників господарських правовідносин укладати договори з протоколами розбіжностей, що в цілому узгоджується з порядком укладення договору на інших умовах, передбаченим статтею 646 ЦК України".

45. Враховуючи обґрунтування, викладені у цій постанові, Суд дійшов висновку, що під час касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не має.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

50. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Торгова Компанія "Новаторг" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки про застосування норм права

51. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок: