911/1428/22 Про визнання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладеним в наданій редакції - 19.12.2023 Прийняття

1. У серпні 2022 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ"; далі - ОКПП "Київ") про визнання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладеним в наданій позивачем редакції.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 2164 від 01.10.2018 р., укладеним між Військовою частиною НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, було передбачено обов`язок Військової частини НОМЕР_1 відшкодовувати витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, а також обов`язок укласти відповідний договір. Однак сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення вказаного договору, обов`язковість якого передбачена чинним законодавством та умовами відповідного договору.

3. У вересні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним пункту 6.5 договору оренди.

Вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що укладений договір оренди передбачає обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, що суперечить вимогам пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 (100-94-п) , яка є спеціальним нормативним актом та регулює ці правовідносини, у зв`язку з чим пункт 6.5 договору оренди не відповідає чинному законодавству і підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2023 позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову Військової частини НОМЕР_1 відмовлено.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ані положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 22.02.1994 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" (100-94-п) , ані Положенням про Міністерство інфраструктури України останнє не зобов`язано відшкодовувати витрати балансоутримувачів державного майна, що передається в оренду під пункти пропуску через державний кордон України, та здійснювати оплату комунальних послуг, що споживаються зазначеними підрозділами та установами, які здійснюють прикордонний контроль.

Відхиляючи посилання зустрічного позивача на невідповідність пункту 6.5 договору оренди приписам пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 (100-94-п) , суд першої інстанції відзначив, що таке відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю не є проведенням роботи, пов`язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом приміщень у пунктах пропуску через державний кордон, яке пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 (100-94-п) покладено на Міністерство інфраструктури України.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 рішення суду першої інстанції скасовано повністю і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволені як первісного позову, так і зустрічного позову.

Постанову мотивовано тим, що обов`язок з утримання орендованих приміщень, які є пунктом пропуску, покладено на Міністерство інфраструктури України, виходячи з положень законодавства, тому вимога позивача за первісним позовом про визнання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю укладеним в наданій редакції є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

У задоволені зустрічних позовних вимог про визнання недійсним пункту 6.5 договору оренди судом апеляційної інстанції відмовлено у зв`язку з тим, що такі вимоги подані до неналежного відповідача, так як Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не є стороною оспорюваного правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просить скасувати постанову апеляційного суду повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, водночас з матеріалів скарги вбачається, що скаржник оскаржує постанову апеляційного суду в частині первісного позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування:

- пункту 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 751 (751-2010-п) , пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" № 100 від 22.02.1994 (100-94-п) № 100, пункту 3 Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1999 № 48 (48-99-п) , підпункту 30 пункту 3 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 (460-2015-п) , а саме скаржник вважає, що відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю не є проведенням роботи, пов`язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом приміщень у пунктах пропуску через державний кордон, яке пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 (100-94-п) покладено на Мінінфраструктури;

- статей 173, 174, частини 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України, статей 509, 629 Цивільного кодексу України, а саме скаржник вважає, що встановлене договором оренди (у редакції від 03.11.2021) зобов`язання орендаря відшкодувати витрати на утримання орендованого майна та відшкодування комунальних послуг є обов`язковим для виконання, і, як наслідок, обов`язок орендаря щодо укладання договору про відшкодування витрат є наявним у зв`язку з укладанням договору оренди.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

8. Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

9. Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 911/1428/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 05.12.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 та 12.12.2023 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.12.2023 та 19.12.2023 відповідно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 01.10.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, (далі - орендодавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") (далі - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 2164 (далі - договір оренди), за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення № 124, №№ 126-153, №№ 219-232, № 235, № 236, № 342 загальною площею 736,70 м2 на 2-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578); приміщення №№ 229-231, № 259 загальною площею 58,30 м2 на 1-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578); приміщення № 78 загальною площею 26,20 м2 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578); приміщення № 32 площею 14,20 м2 на 4-му поверсі будівлі аеровокзалу терміналу "Б" (інв № 6909); приміщення № 2, № 3, № 41, №№ 45-48, №№ 103-123, №№ 125-133, № 191, № 192 загальною площею 622,20 м2 на 2-му поверсі будівлі аеровокзалу терміналу "Б" (інв № 6909); приміщення № 93, № 91, № 178, № 238 загальною площею 43,50 м2 на 1-му поверсі будівлі аеровокзалу терміналу "Б" (інв № 6909) (далі - майно), що розміщені за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, та перебувають на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) (пункт 1.1);

- майно передається в оренду з метою розміщення структурних підрозділів Військової частини НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") (пункт 1.2);

- орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, і протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, відшкодування податку на землю (пункт 5.12);

- договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 01.10.2018 до 31.08.2021 (пункт 10.1).

12. На виконання умов укладеного договору оренди Військовою частиною НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") було прийнято у строкове платне користування державне нерухоме майно, яке перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на підставі акта приймання-передавання орендованого майна від 01.10.2018.

13. Строк дії договору оренди було продовжено без проведення аукціону, а договір викладено у новій редакції від 03.11.2021, за змістом якої:

- до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальником комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.5 цього договору (пункт 3.1 розділу 2);

- протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном. Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором. Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору. Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов`язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг (пункт 6.5 розділу 2);

- витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем у порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору (пункт 9.2 розділу 1).

14. З метою підготовки договору про відшкодування витрат балансоутримувача, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" направило на адресу Військової частини НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") разом із супровідним листом від 09.11.2018 № 19-22/1-66 Інформаційну довідку орендаря з проханням заповнити необхідну інформацію та надіслати на адресу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

15. У відповідь 03.12.2018 Військова частина НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") надіслала на адресу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" лист № 23/10592, в якому повідомила, що бюджетні асигнування для оплати утримання орендованого нерухомого майна та/чи комунальних послуг ОКПП "Київ" не отримуються, та, з посиланням на пункт 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2019 № 751, на пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 (100-94-п) , на Порядок здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1998 № 48, зазначалося, що питання утримання (надання комунальних послуг) в пунктах пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення належить до компетенції Міністерства інфраструктури України.

16. 17.09.2019 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося з листом № 01-22/1-343 до Міністерства інфраструктури України за роз`ясненням питання відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за зазначеним договором оренди.

17. 27.01.2020 Міністерство інфраструктури України направило на адресу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" лист № 1028/16/10-20, в якому рекомендовано вирішити порушене питання у судовому порядку з метою ефективного використання державного нерухомого майна та врегулювання договірних відносин.

18. 12.10.2020 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" разом із супровідним листом № 25-22-334 направило на адресу Військової частини НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідно до договору оренди.

19. У відповідь 09.11.2020 Військова частина НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") надіслала на адресу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" лист № 14/7769 про те, що ОКПП "Київ" (Військова частина1492) не має правових підстав укладати договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, пов`язаних з утриманням майна, яке використовується в службовій діяльності, оскільки згідно з пунктом 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 751 (751-2010-п) , проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" (100-94-п) , відповідно до пункту 8 якого проведення роботи, пов`язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні (крім облаштування інженерними, технічними засобами для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю), покладається на Міністерство інфраструктури (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, поромного та повітряного сполучення).

20. 23.12.2021 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" направило на адресу Військової частини НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю з додатками до нього, складені відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та підписані зі сторони Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

21. Однак зазначені примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Військовою частиною НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") підписані не були.

22. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, думку позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом у відповідності до вимог чинного законодавства та умов попередньо укладеного договору оренди зобов`язаний укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, а відповідач за первісним позовом в свою чергу вважає, що у нього відсутній обов`язок укладати такий договір, з огляду на зміст пункту 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 751 (751-2010-п) та постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" (100-94-п) .

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в частині первісних позовних вимог, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

25. В основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції про задоволення первісного позову покладено висновок про те, що Військова частина НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") як орендар, виходячи з умов пунктів 3.1, 6.5 договору оренди у редакції від 03.11.2021, зобов`язана укласти з балансоутримувачем майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (договір про відшкодування витрат), а в основу оскаржуваної постанови - висновок апеляційного суду про те, що відповідач за первісним позовом здійснює використання орендованих приміщень для виконання своїх публічно-владних управлінських функцій, а виходячи з положень чинного законодавства саме на Міністерство інфраструктури України як суб`єкта владних повноважень покладено управлінську функцію із забезпечення належного утримання приміщень пункту пропуску через державний кордон, пов`язану, зокрема, з утриманням приміщень пунктів пропуску через державний кордон, в яких можуть розміщуватись та здійснювати свою діяльність прикордонні підрозділи, митні та інші установи.

26. У пунктах 7.14- 7.16 постанови Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 922/3129/18 зазначено:

"7.14. … обов`язок відповідача щодо здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, та укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, у тому числі на компенсацію плати за землю або договорів з відповідними комунальними службами щодо надання комунальних послуг передбачених в п. 5.11 Договору оренди. Названий пункт договору нарівні з іншими його умовами при підписанні додаткового договору з позивачем, як новим орендодавцем, погоджений сторонами, що не спростовано відповідачем, жодних змін або доповнень до цього пункту протягом строку дії Договору оренди не вносилось, у судовому порядку договір недійсним не визнавався, у зв`язку з чим він є обов`язковим до виконання сторонами.

7.15. Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача про те, що зобов`язання по утриманню орендованого майна мають покладатися на Міністерство інфраструктури, врахувавши правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 916/1134/18 та Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 916/3164/14, згідно з якою хоча чинним законодавством України і встановлено можливість безоплатного забезпечення (надання у тимчасове користування) органів охорони державного кордону приміщеннями для організації пунктів пропуску через державний кордон України, однак в той же час законодавство не передбачає, що забезпечення орендованих відповідачем приміщень послугами з електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання повинно здійснюватися безоплатно за рахунок балансоутримувача такого орендованого майна.

Доказів, які б свідчили про те, що в даному конкретному випадку обов`язок по утриманню орендованого відповідачем майна покладається на Міністерство інфраструктури чи будь-яку іншу особу, крім відповідача, в матеріалах справи відсутні.

7.16. Колегією суддів враховано, що ухилення орендаря від укладення згаданого договору є порушенням зобов`язання, передбаченого договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. При цьому, невиконання такого зобов`язання не звільняє орендаря від обов`язку укласти відповідний договір і після спливу визначеного 15-денного строку протягом всього строку оренди".

27. У постанові від 01.10.2019 у справа № 910/14761/18 Верховний Суд виклав правову позицію:

"Наведені положення узгоджуються з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 22.02.1994 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" (100-94-п) , який передбачає, що проведення роботи, пов`язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні (крім облаштування інженерними, технічними засобами для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю), покладається на Міністерство інфраструктури (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, поромного та повітряного сполучення) і на Державну фіскальну службу (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

При цьому, Верховний Суд зауважує, що поняття витрати на "проведення робіт, пов`язані з обладнанням, утриманням і ремонтом приміщень" не є тотожним поняттю витрат "на відшкодування вартості наданих послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення". Наведений висновок випливає із змісту термінів "утримання будинків і прибудинкових територій" та "комунальні послуги", визначення яких надано у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV.

За цих обставин, доводи скаржника, що відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 22.02.1994 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" (100-94-п) витрати, що є предметом спору у справі, має нести Міністерство інфраструктури, а не відповідач, є помилковими".

28. Наведені висновки Верховного Суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду наведеною у пункті 4.9 постанови Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 922/2275/21 (за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання укладеним договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна), відповідно до яких: "ухилення відповідача від виконання прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що не відповідає приписам статті 525 Цивільного кодексу України".

29. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що обов`язок з утримання зазначених приміщень покладено на Міністерство інфраструктури України, виходячи з положень пункту 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 751 (751-2010-п) , пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" від 22.02.1994 № 100 (100-94-п) та пункту 3 Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1999 № 48 (48-99-п) , оскільки ні зазначеними правовими нормами, ні приписами Положення про Міністерство інфраструктури України не зобов`язано Міністерство інфраструктури України здійснювати оплату комунальних послуг, що споживаються Військовою частиною НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") як орендарем.

30. Водночас згідно з пунктом 6.5 укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, та Військовою частиною НОМЕР_1 (ОКПП "Київ") договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.10.2018 № 2164 (нова редакція), сторони домовилися, що протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном. Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором. Орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору. Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов`язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг (пункт 6.5 розділу 2).

31. Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 "Про затвердження договорів оренди" (z0930-00) затверджено примірний договір про відшкодування витрат балансотримача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який міг бути використаний сторонами при визначені умов відповідного проекту договору.

32. Крім того, за змістом частини 2 статті 631 ЦК України договір, за загальним правилом, набирає чинності з моменту його укладення та не застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення; з цього правила існує виняток, передбачений частиною третьою тієї ж статті, за яким сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, але такий виняток може мати місце лише за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 904/299/18, від 08.10.2019 у справі № 904/3129/18.

33. Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 916/942/21 у подібних правовідносинах викладено такий правовий висновок:

"4.10 Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 631 ЦК України у подібних правовідносинах.

4.11 Згідно цієї норми сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4.12 Із встановлених судами обставин справи вбачається, що сторони такого не встановлювали, і скаржник не довів судам попередніх інстанцій що сторони встановили такі правовідносини.

4.13 Та обставина, що умовами договору оренди, з урахуванням змін внесених договором від 19.07.2012, визначено, що орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна у відповідності до вимог чинного законодавства, протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, також не дає правових підстав вважати, що сторони врегулювали свої правовідносини відповідним чином, як це передбачено положеннями частини третьої статті 631 ЦК України".

34. Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки правовідносинам, які виникли між позивачем та відповідачем, передчасно дійшовши висновку про те, що обов`язок з утримання зазначених приміщень покладено на Міністерство інфраструктури України.

35. Для правильного вирішення цього спору суду апеляційної інстанції необхідно урахувати викладене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову щодо правової оцінки умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, викладених у позивній заяві Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", з`ясувати, у тому числі, відповідність таких умов договору Примірному договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 177, наявності підстав для застосування положень частини 3 статті 631 ЦК України у спірних правовідносинах.

36. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

37. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

38. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

39. Отже, апеляційний господарський суд, допустив порушення норм процесуального права: статей 86, 210, 236, 237 ГПК України, та неправильне застосуванням норм матеріального права; не звернув уваги на викладене та не оцінив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням особливостей конкретних правовідносин.

40. За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що на порушення принципу повноти розгляду всіх обставин справи зазначені вище обставини не були перевірені судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку у справі щодо відсутності підстав для задоволення первісних позовних вимог.

41. Верховний Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 300 ГПК України.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою постанови у частині первісного позову з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зв`язку з неповним встановленням та з`ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

44. Зважаючи на те, що висновки суду апеляційної інстанції в частині первісних позовних вимог не можна вважати такими, що відповідають положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної у справі постанови, передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та часткового задоволення касаційної скарги.