916/905/23 Про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором про постачання природного газу - 12.12.2023 Прийняття

1. У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Хлівненка Ігоря Миколайовича (далі - Підприємець) про стягнення 559 120, 86 грн, з яких: 384 822, 79 грн основної заборгованості, 70 955, 00 грн пені, 11 006, 99 грн - 3% річних та 92 336, 08 грн інфляційних втрат.

2. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого газу за договором постачання природного газу промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання.

3. Підприємець заявив клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, оскільки договір, за яким заявлено позовні вимоги, укладено з відповідачем, як з фізичною особою. Тому спір підлягає вирішенню загальним судом, що є підставою для закриття провадження у цій справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 18.02.2022 відповідач звернувся до позивача із заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

5. У вказаній заяві відповідач визначив: EIC-код суб`єкта ринку природного газу - 56ХО00070L5H100M; адреса об`єкта - м. Одеса, провулок Ванний, 3; договором постачання природного газу є договір № 007390.

6. Вказана заява підписана відповідачем особисто та є додатком 2 до Типового договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (z1384-15) .

7. Побутові споживачі укладають інший вид договору постачання природного газу, а саме, приєднуються до умов Типового договору постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2500 (z1386-15) .

8. У договорі постачання природного газу від 23.02.2022 №007390 точкою комерційного обліку споживача вказано м. Одеса, провулок Ванний, 3.

9. За вказаною адресою розташований об`єкт житлової нерухомості, а саме: житловий будинок з центром відпочинку та спорту загальною площею 4 710 кв. м, який належить на праві приватної власності Хлівненко І.М., що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

10. Місцем знаходження Хлівненка І.М. зареєстрована наступна адреса: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

11. Згідно з інформацією, яка міститься у ЄДР, Хлівненко І.М. зареєстрований як фізична особа-підприємець та не перебуває у стані припинення. Видами діяльності останнього є: 55.20. Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.05.2023 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

13. Суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору, який укладений позивачем саме з фізичною особою Хлівненко І.М. ;

- наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить, що з моменту державної реєстрації ФОП він виступає, як підприємець у всіх своїх правовідносинах;

- об`єкт нерухомості, до якого постачається газ, є об`єктом житлової нерухомості;

- договірні відносини між ФОП Хлівненко І.М. та позивачем відсутні, натомість договірні відносини склались між позивачем та фізичною особою Хлівненко І.М.;

- таким чином справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а підсудна судам цивільної юрисдикції.

14. 20.09.2023 Південно-західний апеляційного господарського суду ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

15. Постанову суду мотивовано таким:

- відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець із можливістю здійснювати підприємницьку діяльність стосовно здачі в оренду об`єкта нерухомості (суб`єктний склад), на газопостачання якого укладений договір;

- сторони уклали договір про постачання природного газу промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання, що підтверджує факт укладення договору для господарської діяльності відповідача;

- відповідач звернувся до позивача із заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) із наведенням реквізитів, що передбачені Правилами постачання природного газу № 2496 та Кодексу ГРМ для укладення договору для споживача, що не є побутовим. Вимоги щодо укладення такого правочину виключають можливість його укладення з фізичною особою;

- за договором газ постачається за адресою: м. Одеса, пров. Ванний, 3 в житловий будинок з центром відпочинку та спорту загальною площею 4 710 кв.м;

- договір укладався між сторонами щодо газопостачання для об`єкту житлової нерухомості, в якому здійснюється підприємницька діяльність відповідача, а не для побутових потреб останнього, тому даний спір має вирішуватися судами за правилами ГПК України (1798-12) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. 05.10.2023 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

17. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- відповідач та його представник не отримували повідомлення про дату, час та місце судового засідання, яке відбулося 20.09.2023, чим позбавили сторону права надати докази на підтвердження того, що відповідач не здійснює господарську діяльність за адресою: м. Одеса, пров. Ванний, 3;

- неналежне повідомлення чи неповідомлення будь-кого з учасників справи про дату, час та місце судового засідання може стати підставою для скасування рішення суду (постанова Верховного Суду у справі №910/17792/17);

- податковою адресою відповідача, як ФОП є Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Свято-Георгіївська (Радянська), 22. Місцем провадження господарської діяльності є об`єкт за адресою: смт Затока, бульвар Золотий Берег, 7, база відпочинку " БРИЗ ";

- приміщення за адресою: м. Одеса, пров. Ванний, 3 використовується для власних потреб;

- вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач, а тому необхідно визначити співвідношення понять фізичної особи та ФОП та їх правового статусу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

18. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

19. Перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів визначено у статті 20 ГПК України.

20. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт перший частини першої статті 20 ГПК України).

21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, на яку посилається скаржник, сформувала висновок, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

22. У пункті 5.9. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2020 у справі № 922/510/19 вказано, що під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб`єктного складу правовідносин.

23. Відповідно до пункту 1 Правил постачання природного газу (далі - Правила), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015:

- споживач - юридична або фізична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу;

- побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

- фізичні особи, які використовують природний газ для професійної та/або комерційної діяльності, прирівнюються до споживачів, що не є побутовими, та укладають договір постачання природного газу згідно з розділом II цих Правил.

24. Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) Оператор ГРМ у встановленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) або додатка 2 (для споживачів, що не є побутовими) до типового договору розподілу природного газу.

25. Суд апеляційної інстанції встановивши, що відповідач самостійно звернувся до позивача із заявою про приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), яка є додатком 2 до типового договору (для споживачів, що не є побутовими); площа приміщення, до якого постачається газ, становить 4 710 кв. м, а призначення - центр відпочинку та спорту; видами діяльності відповідача (як ФОП) є розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання і надання в оренду нерухомого майна; укладено договір з промисловими споживачами та іншими суб`єктами господарювання, дійшов правильного висновку, що сторони уклали договір для споживача, що не є побутовим, а не для побутових потреб останнього.

26. Отже, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що між сторонами виник спір у зв`язку із виконанням (не належним виконанням) умов договору постачання природного газу із суб`єктом господарювання, що свідчить про господарський характер спірних правовідносин. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини в їх сукупності є достатніми для висновку, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства на підставі пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України.

27. Та обставина, що договір про постачання розподілу природного газу промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання підписаний відповідачем, як фізичною особою, без зазначення "фізична особа-підприємець", не змінює факту укладення договору споживачем, що не є побутовим та, відповідно, змісту спірних правовідносин, які мають господарський характер.

28. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неналежного повідомлення про судове засідання, у зв`язку з чим сторона не змогла надати докази використання приміщення в побутових цілях, з огляду на таке.

29. Відповідно до частини третьої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

30. Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

31. Суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження ухвалою від 09.06.2023, копію якої було надіслано відповідачу за адресою яка зазначена самим відповідачем у клопотанні про закриття провадження у справі, яке сторона подавала до суду першої інстанції (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Георгіївська (Радянська), 22).

32. Вказана адреса відповідає місцезнаходженню фізичної особи-підприємця, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ). Відповідач не повідомляв суду іншу адресу.

33. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 28.08.2023 призначив розгляд справи на 20.09.2023, копію якої також надіслав відповідачу за вказаною адресою.

34. Указана кореспонденція повернулась до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

35. Крім того, 29.08.2023 суд апеляційної інстанції направив копію ухвали від 28.08.2023 на електронну адресу відповідача, яка міститься в договорі про постачання розподілу природного газу промисловим споживачам та іншим суб`єктам господарювання (tab6255@ukr.net).

36. Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції надсилав відповідачу копії ухвал про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду за повідомленою самим Підприємцем адресою, яка також відповідає місцезнаходженню особи, зазначеному в ЄДРПОУ і повернення повідомлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", в силу частини третьої статті 120 і пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, вважається врученням судового рішення. А тому доводи скаржника щодо неналежного повідомлення про розгляд справи визнається необґрунтованим.

37. Скаржник також не зазначає, які саме докази він мав намір подати до суду апеляційної інстанції на спростування факту використання приміщення в господарських цілях і чому він не надав такі докази до суду першої інстанції в порядку статті 80 ГПК України, коли заявляв клопотання про закриття провадження у справі.

38. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі №910/17792/17, що неналежне повідомлення чи неповідомлення будь-кого з учасників справи про дату, час та місце судового засідання може стати підставою для скасування рішення суду. По-перше, у цій справі встановлено дотримання судом апеляційної інстанції порядку повідомлення сторони у відповідності з пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України (що рахується днем вручення судового рішення). По-друге, у справі № 910/17792/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування судового рішення через неналежне повідомлення, оскільки сторона отримала повідомлення про судове засідання за один день до його проведення, і необґрунтоване відхилення клопотання про відкладення розгляду справи через невчасне повідомлення. Тобто вказане рішення ухвалено за інших фактичних обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

40. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

42. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хлівненка Ігоря Миколайовича залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 916/905/23 - без змін.