914/1370/22 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 23.11.2023 Прийняття

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1370/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронська Г. О., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі №914/1370/22

за позовом Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрія Розваг";

2) ОСОБА_1,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: 1) ОСОБА_2 ;

2) ОСОБА_3,

про визнання незаконним та скасування рішення; визнання незаконним та скасування реєстраційного запису

за касаційною скаргою Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Галушко Н. А., Желіка М. Б., Орищин Г. В.

від 06 червня 2023 року

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача-1: не з`явилися

від відповідача-2: не з`явилися

від третьої особи-1: не з`явилися

від третьої особи-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року Колективне підприємство "Спец Енерго Сервіс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрія Розваг" та ОСОБА_1 про:

- визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрія Розваг", оформленого протоколом № 11 від 05 квітня 2021 року;

- визнання незаконним та скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 41479070 про право власності ОСОБА_1 на 66/100 частин майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Господарський суд Львівської області рішенням від 29 листопада 2022 року позов задовольнив повністю: визнав незаконним та скасував рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрія Розваг", оформлене протоколом № 11 від 05 квітня 2021 року, та реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 41479070 про право власності ОСОБА_1 на 66/100 частин майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феєрія Розваг" та з ОСОБА_1 на користь Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс" по 2 481,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору з кожного.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 06 червня 2023 року скасував рішення Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2022 року у справі № 914/1370/22 та відмовив у задоволенні позову. Витрати зі сплати судового збору поклав на позивача: стягнув з Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс" на користь ОСОБА_1 7 443,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Позивач - Колективне підприємство "Спец Енерго Сервіс" не погодився з постановою суду апеляційної інстанції та звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у яких просив скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 червня 2023 року у цій справі № 914/1370/22, а рішення Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2022 року залишити в силі.

28 серпня 2023 року відповідач-2 - ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, крім іншого заявила про стягнення з позивача (скаржника) на її користь витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку зі здійсненням касаційного провадження у цій справі, навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми цих витрат, який за її розрахунками становить 7 000,00 грн, та зазначила про те, що підтверджуючі документи щодо судових витрат будуть надані суду в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі).

19 жовтня 2023 року Верховний Суд в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 червня 2023 року у справі № 914/1370/22 ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс" залишив без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 червня 2023 року у справі № 914/1370/22 залишив без змін.

За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

26 жовтня 2023 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача-2 - ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат, в якій заявниця просить ухвалити у справі № 914/1370/22 додаткове рішення та здійснити розподіл судових витрат у справі та стягнути з позивача - Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс" на її користь судові витрати, понесені нею у зв`язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, а саме: витрати на професійну допомогу в сумі 7 000,00 грн та витрати на придбання адвокатом квитків на поїзд для забезпечення його участі в судовому засіданні в Касаційному господарському суді в розмірі 2 892,48 грн.

Згідно з відомостями оператора поштового зв`язку на конверті, в якому зазначена заява відповідача-2 була надіслана до Верховного Суду, заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1370/22 була надіслана відповідачем-2 до Верховного Суду 21 жовтня 2023 року, тобто з дотриманням строків, встановлених частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

До зазначеної заяви відповідачка-2 додала докази на підтвердження факту понесення нею цих витрат та їх розміру, а саме: належним чином засвідчені копії:

- договору про надання професійної правничої допомоги № 178/2022 від 04 грудня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Огородник Олегом Ігоровичем;

- додатку № 2 від 23 серпня 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 178/2022 від 04 грудня 2022 року;

- акту № 2 про надання послуги згідно з договором про надання професійної правничої допомоги № 178/2022 від 04 грудня 2022 року на загальну суму 7 000,00 грн;

- посадочних документів (квитків).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 31 жовтня 2023 року призначив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1370/22 до розгляду на 23 листопада 2023 року о 10:15 у приміщенні Касаційного господарського суду.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 914/1370/22, Верховний Суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатом здійснення касаційного провадження з розгляду касаційної скарги Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06 червня 2023 року у справі № 914/1370/22 ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс" залишив без задоволення, а зазначену оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишив без змін.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Проте, як вбачається, питання розподілу витрат відповідачки-2 на професійну правничу допомогу, понесених у касаційному провадженні з розгляду касаційної скарги позивача у цій справі, що також є судовими витратами, про стягнення яких заявила відповідачка-2, не було вирішене судом касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України (435-15) . Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України (435-15) регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Проаналізувавши докази, надані відповідачкою-2 в обґрунтування заяви про відшкодування їй витрат з професійної правничої допомоги, понесених при здійсненні Верховним Судом касаційного розгляду цієї справи, суд касаційної встановив, що 04 грудня 2022 року між ОСОБА_1 (відповідачка-2 у цій справі), як клієнтом, та адвокатом Огородником Олегом Ігоровичем, як виконавцем, був укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 178/2022, відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язався здійснити захист, представництво або надання інших видів професійної правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язався оплатити надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом пункту 1.2. договору правовою допомогою в розумінні цього договору є надання професійної правничої допомоги Клієнту у цивільних, господарських та адміністративних справах про притягнення до адміністративної відповідальності, по яких Клієнт виступає та буде в майбутньому виступати позивачем, відповідачем, третьою особою, заявником, скаржником, у загальних, господарських, адміністративних судах України всіх інстанцій з усіма без обмежень процесуальними правами.

Згідно з підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. договору Клієнт приймає на себе зобов`язання оплатити Виконавцю вартість професійної правничої допомоги (гонорар), а також відшкодувати витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, зокрема державне мито та інші обов`язкові платежі, вартість проживання у готелях, транспортні витрати, друкарські, копіювальні та інші роботи, переклад, нотаріальне посвідчення документів тощо.

Відповідно до пункту 3.1. договору правова допомога, передбачена предметом цього договору, оплачується Клієнтом Виконавцю відповідно до умов, визначених у додатку (додатках) до цього договору.

23 серпня 2023 року між ОСОБА_1, як клієнтом, та адвокатом Огородником Олегом Ігоровичем, як виконавцем, був укладений додаток № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги № 178/2022 від 04 грудня 2022 року, відповідно до пункту 1 якого Клієнт доручив Виконавцю представляти його інтереси у Касаційному господарському суді у справі № 914/1370/22. При цьому, сторони домовилися, що правова допомога, передбачена предметом цього договору, з приводу представництва Клієнта у Касаційному господарському суді у справі № 914/1370/22 оплачується Клієнтом Виконавцю з розрахунку фіксованої суми в розмірі 7 000,00 грн незалежно від переліку послуг, об`єму виконаної роботи та кількості витраченого Виконавцем часу. Гонорар адвоката є фіксованим в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

У перелік послуг з представництва Клієнта у Касаційному господарському суді входять наступні види правової допомоги: а) ознайомлення з матеріалами справи в суді та у Клієнта; b) підготовка процесуальних документів (відзиву на касаційну скаргу, заперечень, письмових пояснень, клопотань, заяв тощо); c) участь в судових засіданнях, незалежно від їх кількості та тривалості, якщо такі засідання матимуть місце; d) відправка поштової кореспонденції учасникам та суду чи вручення її наручно за місцезнаходженням учасників справи чи суду, при цьому, вартість послуг Укрпошти відшкодовується окремо; e) інші види правової допомоги, необхідність яких визначається Виконавцем чи Клієнтом.

Також в додатку № 2 до договору його сторони погодили, що факт надання правничої допомоги підтверджується складеним та підписаним сторонами актом про надані послуги, що складається не пізніше дня ухвалення рішення суду та підлягає оплаті у строк, визначений в акті.

Проаналізувавши умови укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Огородником Олегом Ігоровичем договору про надання професійної правничої допомоги №178/2022 та додатку № 2 від 23 серпня 2023 року до цього договору, Верховний Суд зазначає про те, що за надання професійної правничої допомоги у Касаційному господарському суді у цій справі між відповідачкою-2 та її адвокатом була погоджена фіксована форма гонорару у розмірі 7 000,00 грн без прив`язки до кількість та обсягу наданих послуг, обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуг.

Як вбачається на виконання умов зазначеного договору про надання професійної правничої допомоги та додатку № 2 до нього між ОСОБА_1 та адвокатом Огородником О. І. був підписаний акт про надання послуги від 18 жовтня 2023 року (далі по тексту - акт), в якому зазначено про те, що сторони підтверджують, що Виконавець надав, а Клієнт прийняв послуги з представництва Клієнта у справі № 914/1370/22 в Касаційному господарському суді, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу, заперечень, клопотань, заяв, пояснень тощо, відправка поштової кореспонденції, представництво в судових засіданнях, інші послуги. Загальна сума до оплати згідно з актом становить 7 000,00 грн фіксованого гонорару.

Верховний Суд зазначає про те, що відображена у зазначеному акті інформація щодо наданих адвокатом Огородником О. І. відповідачці-2 у цій справі послуг та обставини надання таких послуг підтверджуються матеріалами справи. Як вбачається адвокатом Огородником О. І. як представником відповідачки-2 були складені та подані до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду такі документи: заперечення проти відкриття касаційного провадження, відзив на касаційну скаргу, заява про участь в судовому засіданні, заява по справі (стосовно надання підтверджуючих документів щодо судових витрат), клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заява про розподіл судових витрат. При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що усі зазначені документи були розглянуті судом касаційної інстанції та долучені до матеріалів справи, заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу побудовані на аналізі доводів касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу був поданий з дотриманням встановлених Верховним Судом строків для його подання.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що адвокат Огородник О. І. як представник відповідачки-2 брав участь у двох засіданнях Верховного Суду у цій справі, що відбулися 05 та 19 жовтня 2023 року: у перше судове засіданні представник відповідачки-2 з`явився безпосередньо до приміщення Касаційного господарського суду, а в другому судовому засідання взяв участь в режимі відеоконференції, надавав пояснення щодо суті справи, щодо доводів касаційної скарги, про що свідчать протоколи судових засідань № 1962290 від 05 жовтня 2023 року та № 2039257 від 19 жовтня 2023 року.

При цьому, повноваження адвоката Огородника Олега Ігоровича як представника відповідачки-2 підтверджуються відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України, згідно з якими він діє на підставі чинного свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 001025, виданого 06 червня 2018 року Радою адвокатів Львівської області. Верховний Суд враховує те, що адвокат Огородник О. І. як представник відповідача-2 при касаційному розгляді цієї справи діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1209005 від 21 липня 2023 року, належним чином засвідчені копії якого містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає доведеними обставини надання адвокатом Огородником О. І. відповідачці-2 у цій справі послуг з професійної правничої допомоги під час здійснення касаційного розгляду цієї справи, зазначених в акті про надані послуги № 2 від 18 жовтня 2023 року.

При цьому, Верховний Суд враховує, що заявлений відповідачкою-2 до стягнення в порядку розподілу судових витрат розмір понесених нею витрат на професійну правничу допомогу при здійсненні Верховним Судом касаційного розгляду цієї справи (7 000,00 грн) відповідає (не перевищує) розміру гонорару, погодженому між відповідачкою-2 та адвокатом Огородником О. І. у додатку № 2 від 23 серпня 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 178/2022 від 04 грудня 2022 року, та є обґрунтованим.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що ненадання відповідачкою-2 доказів фактичної сплати нею загальної суми фіксованого гонорару адвокату, визначеної в додатку № 2 від 23 серпня 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 178/2022 від 04 грудня 2022 року та в акті про надані послуги від 18 жовтня 2023 року, у розмірі 7 000,00 грн, не свідчить про те, що відповідачка-2 не понесла витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи в суді касаційної інстанції, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу адвоката у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає доведеним факт понесення відповідачкою-2 витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи в суді касаційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 2 частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Отже, при перевірці та дослідженні розміру понесених стороною спору заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката суд керується принципами співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат. У разі встановлення обставин того, що заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає визначеним законом критеріям співмірності, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Як вбачається з наданих відповідачкою-2 суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, в якому був наведений попередній орієнтовний розрахунок витрат відповідачки-2 на професійну правничу допомогу, та заяви про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат, копії зазначених відзиву на касаційну скаргу та заяви про ухвалення додаткового рішення були надіслані відповідачкою-2 позивачу у справі (скаржнику), про що свідчать додані до відзиву та заяви описи вкладення до листа.

Однак, Верховний Суд враховує, що пояснень та / або заперечень щодо заяви відповідачки-2 про стягнення судових витрат (на професійну правничу допомогу), розміру цих витрат позивач до суду касаційної інстанції не надав, з огляду на що підстави для зменшення розміру заявлених відповідачкою-2 до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Враховуючи викладене Верховний Суд вважає обґрунтованою вимогу відповідачки-2 про розподіл понесених нею витрат на професійну правничу допомогу при здійсненні касаційного провадження у цій справі, оскільки заявлені нею до стягнення ці витрати відповідають критерію реальності понесення таких витрат, заявлений до стягнення їх розмір у сумі 7 000,00 грн є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що заявлена відповідачкою-2 вимога про розподіл понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, надану їй при здійсненні касаційного провадження у цій справі, у розмірі 7 000,00 грн відповідно до правил розподілу, визначених у пункті 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає задоволенню, а заявлені нею до стягнення ці витрати в розмірі 7 000,00 грн в порядку розподілу підлягають стягненню з позивача.

Однак, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки-2 в порядку розподілу витрат адвоката відповідачки-2 на придбання квитків на поїзд для участі в судовому засіданні 05 жовтня 2023 року у приміщенні Касаційного господарського суду в розмірі 2 892,48 грн, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, положення абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розрізняють витрати сторони на професійну правничу допомогу адвоката та витрати сторони, понесені у зв`язку з компенсацією витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на проїзд адвоката до суду є сумою, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Подібні висновки Верховного Суду викладені у пункті 31 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 908/1654/18 та у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 922/3812/19.

Зі змісту укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Огородником О. І. договору про надання професійної правничої допомоги № 178/2022 від 04 грудня 2022 року вбачається, що у зазначеному договорі (пункт 1.1., підпункт 2.3.4. пункту 2.3. договору) його сторони передбачили можливість понесення адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та обов`язок Клієнта відшкодувати ці витрати.

Верховний Суд зазначає про те, що умовою для розподілу витрат сторони, понесених на компенсацію витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, є факт понесення таких витрат стороною спору.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 140 постанови від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15, для розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Однак, проаналізувавши надані відповідачкою-2 докази понесення витрат на компенсацію транспортних витрат її адвоката, Верховний Суд встановив, що складений та підписаний між Сенус Л. М. (відповідач-2) та адвокатом Огородником О. І. акт № 2 від 18 жовтня 2023 року про надання послуги згідно з договором про надання професійної правничої допомоги № 178/2022 від 04 грудня 2022 року стосується виключно послуг на професійну правничу допомогу адвоката та не містить відомостей щодо витрат адвоката, зокрема транспортних витрат, пов`язаних з наданням відповідачці-2 правничої допомоги при здійсненні касаційного провадження у цій справі. Акт стосується виключно фіксованої суми гонорару адвоката у розмірі 7 000,00 грн та не передбачає відшкодування клієнтом жодних інших витрат адвоката. Докази погодження відповідачкою-2 у цій справі сплати в порядку компенсації транспортних витрат адвоката Огородника О. І., пов`язаних з наданням відповідачці-2 правничої допомоги при здійсненні касаційного провадження у цій справі, докази визнання відповідачкою-2 їх розміру, докази понесення цих витрат суду касаційної інстанції не надані. При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що за відсутності зазначених доказів самі лише надані відповідачкою-2 копії посадочних документів (квитків на поїзд) на ім`я ОСОБА_4 не є доказами того, що транспортні витрати за цими квитками стосувалися адвокатської діяльності ОСОБА_5 щодо надання відповідачці-2 правничої допомоги при здійсненні касаційного провадження у цій справі та самі по собі не є доказами понесення відповідачкою-2 витрат на компенсацію транспортних витрат її адвоката.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що докази понесення відповідачкою-2 при здійсненні касаційного провадження у цій справі витрат на компенсацію транспортних витрат її адвоката відсутні, факт понесення таких витрат відповідачкою-2 не доведений, з огляду на що правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 у цій частині (про стягнення з позивача 2 892,48 грн транспортних витрат) відсутні, а заява відповідачки-2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 914/1370/22, задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Спец Енерго Сервіс" (82400, Львівська область м. Стрий, вул. Олени Степанівни, 11, код ЄДРПОУ 05594524) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 7 000 (сім тисяч) грн 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 914/1370/22.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець