910/5316/21 Про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку - 23.11.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5316/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" - Макарчук Л.Л., в порядку самопредставництва,

відповідача-1 - державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" - не з`явився,

відповідача-2 - громадської організації "Смарт сіті хаб" - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал Солюшнс" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (головуючий суддя: Сотніков С.В., судді: Остапенко О.М., Доманська М.Л.)

у справі № 910/5316/21

за позовом комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр")

до державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій") та громадської організації "Смарт сіті хаб" (далі - ГО "Смарт сіті хаб"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Діджитал Солюшнс" (далі - ТОВ "Діджитал Солюшнс"),

про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку.

ВСТУП

На розгляд Верховного Суду поставлено питання у контексті застосування норм права щодо відшкодування витрат третьої особи на професійну правничу допомогу.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог і ухвалених судових рішень

КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" звернулося до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 288203 на торговельну марку "KYIV SMART CARD"; зобов`язання відповідача-1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки в частині визнання недійсним повністю свідоцтва України № 288203 на торговельну марку "KYIV SMART CARD", про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Згідно з клопотанням позивача про забезпечення позову, останній просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонити відповідачу-2 передавати повністю або частково права на торговельну марку "KYIV SMART CARD" за свідоцтвом України № 288203, відмовлятися повністю або частково від свідоцтва України № 288203 на торговельну марку "KYIV SMART CARD" до набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили;

- заборонити відповідачу-1 здійснювати реєстрацію договорів про передачу прав на торговельну марку "KYIV SMART CARD" за свідоцтвом України № 288203, вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки у вигляді відомостей щодо відмови повністю або частково від свідоцтва України № 288203 на торговельну марку "KYIV SMART CARD" та опубліковувати ці відомості в офіційному бюлетені "Промислова власність" до набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили.

Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21 заяву КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про забезпечення позову задоволено; до набрання рішенням у справі № 910/5316/21 законної сили вжито заходи забезпечення позову, а саме, заборонено відповідачу-2 передавати повністю або частково права на торговельну марку "KYIV SMART CARD" за свідоцтвом України № 288203, відмовлятися повністю або частково від свідоцтва України № 288203 на торговельну марку "KYIV SMART CARD"; заборонено відповідачу-1 здійснювати реєстрацію договорів про передачу прав на торговельну марку "KYIV SMART CARD" за свідоцтвом України № 288203, вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки у вигляді відомостей щодо відмови повністю або частково від свідоцтва України № 288203 на торговельну марку "KYIV SMART CARD" та опубліковувати ці відомості в офіційному бюлетені "Промислова власність". Стягувачем згідно з ухвалою є позивач; боржником 1 - відповідач-2; боржником 2 - відповідач-1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2021 зі справи № 910/5316/21 у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на його необґрунтованість.

Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 залучено ТОВ "Діджитал Солюшнс".

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2021 зі справи № 910/5316/21 залишено без змін.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15.06.2023 зі справи судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені по суті спору, залишені без змін.

25.04.2023 ГО "Смарт сіті хаб" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21, з посиланням на те, що рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін згідно з постановою суду апеляційної інстанції зі справи, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 04.05.2023 зі справи клопотання ГО "Смарт сіті хаб" задоволено; заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21, скасовані.

КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" оскаржило ухвалу суду першої інстанції від 04.05.2023 в апеляційному порядку.

2. Короткий зміст вимог заяви третьої особи у справі та ухвалених судових рішень за результатами її розгляду

18.08.2023 представник третьої особи (адвокат Купайгородський Е.О.) подав заяву у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження у справі № 910/5316/21, в якій повідомив апеляційний господарський суд про те, що представником відповідача-2 та третьої особи у Північному апеляційного господарському суді є адвокат Купайгородський Е.О., вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними та заперечує їх повністю. Просив покласти на позивача витрати третьої особи на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, попередній розрахунок якої складає 40 000 грн. Також, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

22.08.2023 представник третьої особи Купайгородський Е.О. подав клопотання про приєднання рахунку на оплату послуг адвоката в Північному апеляційному господарському суді на суму 40 000 грн.

22.08.2023 адвокат Купайгородський Е.О., який є одночасно представником відповідача-2 та третьої особи у справі, подав клопотання про приєднання до матеріалів справи ордеру на представництво інтересів відповідача-2 в Північному апеляційному господарському суді та рахунку на оплату послуг таксі в сумі 250 грн.

29.08.2023 представник третьої особи Купайгородський Е.О. подав клопотання про приєднання до матеріалів справи рахунку-фактури від 29.08.2023 на суму 20 000,00 грн. наданої правничої допомоги та рахунки на оплату послуг таксі в сумі 280 грн. та в сумі 197 грн.

04.09.2023 представник третьої особи Купайгородський Е.О. подав клопотання про приєднання до матеріалів справи рахунку-фактури від 04.09.2023 на суму 20 000,00 грн. наданої правничої допомоги.

Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 ухвалу господарського суду міста Києва від 04.05.2023 зі справи залишено без змін; заяву третьої особи у справі - ТОВ "Діджитал Солюшнс" про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з позивача на користь третьої особи 10 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" у касаційній скарзі (у тій її частині, яка прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, а саме, в частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат за заявою третьої особи у справі) просить Суд скасувати постанову апеляційного господарського суду від 12.09.2023 зі справи, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог третьої особи про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу адвоката.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) зазначає про те, що на розгляд суду касаційної інстанції передано питання щодо неправомірності покладення судом апеляційної інстанції на позивача витрат третьої особи на правничу допомогу адвоката внаслідок неправильного застосування (порушення) судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 126, 129, 236 ГПК України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"; за доводами скаржника, згідно з висновками щодо застосування зазначених норм, викладених у постановах/додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18, від 31.05.2022 у справі № 927/728/21, від 07.09.2022 у справі № 916/2348/21, від 09.03.2023 у справі № 925/1758/21, від 29.03.2023 у справі № 906/945/21 та ухвалі Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 910/5316/21: при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Доводи інших учасників справи, розгляд клопотань

14.11.2023 від ТОВ "Діджитал Солюшнс" надійшли письмові пояснення по справі, в яких останнє, зокрема, просить Суд збільшити розмір компенсації судових витрат третьої особи на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до її реального фактичного розміру - до 80 000,00 грн.

20.11.2023 від КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" надійшли додаткові письмові пояснення по справі, відповідно до яких назване Підприємство просить Суд відмовити ТОВ "Діджитал Солюшнс" у збільшенні розміру компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції; зменшити розмір таких витрат до 0 грн.

23.11.2023 від представника ТОВ "Діджитал Солюшнс" надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою та неможливістю з`явитися у судове засідання. Також представник ТОВ "Діджитал Солюшнс" зазначив про те, що його присутність у судовому засіданні є необхідною, з огляду на важливість надати усні пояснення під час судового розгляду справи.

Оскільки явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою; розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України; ТОВ "Діджитал Солюшнс" не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів, у тому числі, й у суді касаційної інстанції, відповідно, учасник справи - ТОВ "Діджитал Солюшнс" не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні 23.11.2023 як в порядку самопредставництва, так і через залучення інших представників, зокрема, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів, - Суд дійшов висновку про можливість розглядати касаційну скаргу у справі без участі представника ТОВ "Діджитал Солюшнс", а також без участі представників відповідачів, які не повідомили Суд про причини своєї неявки у судове засідання.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, згідно з якою, зокрема, заяву третьої особи у справі - ТОВ "Діджитал Солюшнс" про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з позивача на користь третьої особи 10 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.

Перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених нею обставин, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", з огляду на таке.

Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII набрав чинності 15.12.2017.

Суттєвою новелою господарського процесу, серед інших вагомих новел, було запровадження законодавцем такого принципу господарського судочинства як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Очевидним є те, що запроваджений в Україні принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення має універсальний характер. ГПК України (1798-12) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (статті 1 ГПК України).

Тобто, ГПК України (1798-12) , містить норми процесуального права, які, зокрема регулюють повноваження та процесуальну діяльність всіх учасників судового процесу та суду, у тому числі і в контексті порядку розподілу судових витрат. Іншими словами, ГПК України (1798-12) встановлює умови, етапи та механізм реалізації прав та обов`язків учасниками судового процесу на відшкодування судових витрат сторони, а також передбачає процедуру, строк та порядок розгляду цього питання.

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) подання доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Положеннями частини першої статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, відповідно до частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

В ухвалі Верховного Суду від 14.09.2023 зі справи № 902/1144/22 Суд виснував, що для вирішення питання про відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають у їх сукупності (1) наявність безпосередньої правової вимоги/заяви/клопотання про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 244 ГПК України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частини першої статті 221 ГПК України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Ненадання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву така заява залишається без розгляду відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.

Колегія суддів відзначає, що до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 23.03.2023 у справі № 990/99/22. Так, Велика Палата у пункті 23 вказала: "Також Велика Палата Верховного Суду встановила, що сторона позивача під час розгляду цієї справи по суті (зокрема, до закінчення судових дебатів) не подавала заяву про розподіл та відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому представником ОСОБА_1 - адвокатом Степаненко Ю. М. заява про ухвалення додаткового судового рішення в цій частині подана поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України, а отже підлягає в цій частині залишенню без розгляду".

Водночас суд попередньої інстанції, зазнаючи в оскаржуваній постанові про те, що третя особа подала попередній розрахунок судових витрат в суді апеляційної інстанції, у якій попередня сума витрат на правову допомогу складає 40 000,00 грн., не з`ясував, чи відбулася практична реалізація третьою особою принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, чи зверталася третя особа із заявою (клопотанням) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (що по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Така, усталена правова позиція щодо застосування норм процесуального права, які мають універсальний характер, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 зі справи № 902/844/18, від 31.05.2022 зі справи № 927/728/21, на які посилається скаржник.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

При цьому Суд в контексті спірних правовідносин зазначає, що така неминучість та обґрунтованість має стосуватися безпосередньо заявника.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено те, що ухвала господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21 про забезпечення позову стосувалася відповідачів у справі; з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21, до суду звернувся відповідач-1. Отже, з огляду на те, що питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (у зв`язку з переглядом в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 04.05.2023 про скасування заходів забезпечення позову) ставиться третьою особою, суду також належало з`ясувати "необхідність" та "неминучість" таких витрат саме для третьої особи при перегляді в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 04.05.2023 про скасування заходів забезпечення позову, які стосувалися відповідачів у справі.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Проте встановлення наведених обставин залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи позивача, наведені в касаційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції та наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви третьої особи у справі - ТОВ "Діджитал Солюшнс" про розподіл судових витрат.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" задовольнити частково, судове рішення попередньої інстанції в частині розгляду заяви третьої особи у справі - ТОВ "Діджитал Солюшнс" про розподіл судових витрат скасувати, а справу в частині розгляду означеної заяви передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 зі справи № 910/5316/21 в частині розгляду заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал Солюшнс" про розподіл судових витрат скасувати.

3. Справу № 910/5316/21 в частині розгляду заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Діджитал Солюшнс" про розподіл судових витрат передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова