907/726/18 Про відшкодування майнової шкоди - 23.11.2023 Прийняття

1. Фізична особа підприємець Кухар Іван Степанович (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкала-Енерджі" (далі - Відповідач) про стягнення 75000,00 доларів США майнової шкоди.

2. Позов мотивований тим, що Відповідач як орендар після закінчення строку дії договору №25/А від 20.06.2014 не повернув Малому підприємству "Надія" (далі - Третя особа) об`єкт оренди, у зв`язку з чим Третя особа не мала можливості передати цей об`єкт Позивачу як новому орендарю та була зобов`язана сплатити йому штраф у розмірі 75000,00 доларів США за невиконання умов договору №27 від 31.12.2014. Згодом Позивач на підставі укладеного з Третьою особою договору про відступлення права вимоги від 03.12.2018 набув права вимоги до Відповідача про стягнення збитків у розмірі 75000,00 доларів США, погашених внаслідок укладення угоди від 01.06.2017 про припинення зобов`язань шляхом передачі відступного.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2020 позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 75000,00 доларів США, що на момент подання позову еквівалентно 2082750,00 грн.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 рішення суду першої інстанції змінено в частині суми грошових коштів, які еквівалентні 75000,00 доларів США на день прийняття рішення судом першої інстанції, а не на момент подання позову; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 75000,00 доларів США, що на день прийняття рішення судом першої інстанції еквівалентно 1939350,00 грн.

5. Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 зазначені постанову та рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2021, зокрема, призначено підготовче засідання на 21.12.2021, визнано явку сторін у підготовче засідання обов`язковою, запропоновано учасникам справи надати документально та нормативно обґрунтовані письмові пояснення по суті спору з урахуванням правових позицій та вказівок, зазначених у постанові Верховного Суду, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, які входять до предмета доказування.

7. Ухвалами Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2021, 25.01.2022, 17.02.2022, 03.03.2022, 20.09.2022, 18.10.2022 підготовчі засідання відкладалися.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції, постанов судів апеляційної та касаційної інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.11.2022 позовна заява залишена без розгляду на підставі частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

9. Ухвалу мотивовано посиланням на неодноразове нез`явлення Позивача в підготовче засідання, попри належне повідомлення його про дату, час і місце судового розгляду; неповідомлення Позивачем про причини неявки; неподання заяви про розгляд справи за відсутністю Позивача.

10. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 залишено без змін зазначену ухвалу суду першої інстанції.

11. Постановою Верховного Суду від 15.06.2023 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стислий зміст ухвал та постанови суду апеляційної інстанції

12. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2023 передано матеріали справи на автоматизований розподіл для розгляду заяви Відповідача про відвід суддів: Скрипчук О.С., Кравчук Н.М., Плотніцького Б.Д. на підставі положень частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України з огляду на висновок про необґрунтованість заявленого відводу.

13. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 у задоволенні зазначеної заяви Відповідача про відвід суддів відмовлено через відсутність передбачених статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України підстав для її задоволення.

14. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.11.2022 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15. Постанову мотивовано тим, що залишення позову без розгляду під час нового розгляду справи унеможливлює виконання обов`язкових вказівок суду вищої інстанції, викладених в постанові Верховного Суду від 06.10.2021. При цьому суд апеляційний дійшов висновку про відсутність об`єктивної неможливості суду першої інстанції вирішити спір по суті, керуючись вказівками Верховного Суду, та зауважив про незазначення місцевим господарським судом того, яким чином неявка Позивача перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному вирішенню спору по суті. Також апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач завчасно та належним чином подав клопотання суду першої інстанції про розгляд справи без його участі.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

16. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а також ухвали від 25.08.2023 і від 28.09.2023 апеляційного господарського суду, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17. Зокрема, Відповідач посилається на наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, передбачених пунктами 2, 4 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд справи здійснено колегією суддів у складі, який не мав її розглядати, адже справа мала бути передана на розгляд іншому суду на підставі пункту 2 частини 1 статті 31 зазначеного Кодексу.

18. На думку Відповідача, судді Кравчук Н.М. і Плотницький Б.Д. не могли брати участі в розгляді цієї справи відповідно до частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, адже вони розглядали в межах цієї справи заяву Відповідача про відвід складу суду, постановивши ухвалу від 27.05.2020.

19. Відповідач стверджує про наявність підстав для відводу судді Плотницькому Б.Д., який є головою Західного апеляційного господарського суду, через те, що адвокат Позивача у цій справі раніше тривалий час працював у зазначеному суді помічником судді.

20. Відповідач зауважує, що згідно зі звітом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 у авторозподілі справи брали участь лише троє суддів Західного апеляційного господарського суду, тому склад колегії суддів був очевидним і фактично не відбулося авторозподілу як такого.

21. Також Відповідач зазначає, що заявлений ним відвід безпідставно розглянутий суддями Бонк Т.Б. і Якімець Г.Г., які в складі колегії суддів ухвалили постанову в цій справі, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду, та суддею Бойко С.М., який двічі був відведений від розгляду цієї справи з огляду на наявність родинних зв`язків з представником третьої особи у справі та факт роботи в неї помічником у минулому представника Позивача.

22. Крім того, посилаючись на положення статей 13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач заперечує проти висновків суду апеляційної інстанції, наведених у оскаржуваній постанові, зокрема, щодо помилкового покладення тягаря доказування на Позивача заперечень Відповідача щодо фіктивності Договору оренди через наявність родинних зв`язків між Позивачем і Третьою особою, оскільки Верховний Суд поклав саме на місцевий господарський суд обов`язок дослідити відповідні обставини та надати їм оцінку.

23. Відповідач вважає, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №910/7827/17, від 14.09.2022 у справі №910/3987/20, є нерелевантними до цієї справи з огляду на неподібність правовідносин та різне нормативно-правове регулювання.

24. Відповідач зауважує, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містить обмежень щодо можливості суду першої інстанції залишити позов без розгляду при новому розгляді справи після скасування раніше ухвалених судових рішень та скерування справи на новий розгляд. Навпаки, якщо неможливо виконати вказівки Верховного Суду через неможливість встановити певні обставини через неявку Позивача суд має залишити позов без розгляду.

25. На переконання Відповідача, суд першої інстанції в ухвалі навів детальне обґрунтування того, яким чином неявка Позивача перешкоджає вирішенню спору по суті, врахував правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 16.10.2020 у справі №910/8816/19, від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 19.12.2021 у справі №910/14532/19, та наявність передбачених частиною 4 статті 202 і пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України підстав для залишення позову без розгляду.

26. Відповідач вважає, що надані Позивачем на підтвердження направлення до місцевого господарського суду клопотання про розгляд справи без його участі копії та оригінали описів вкладення у цінний лист помилково взяті до уваги судом апеляційної інстанції, адже всупереч вимогам пункту 61 правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (270-2009-п) , не містять номера поштового відправлення. Однак зазначені доводи та аргументи Відповідача щодо невідповідності наявного у матеріалах справи конверту вимогам пункту 1.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом УДППЗ "Укрпошта" від 12.05.2006 №211, залишені судом апеляційної інстанції поза увагою.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

27. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

28. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

29. Звертаючись із касаційною скаргою, Відповідач визначив предметом касаційного оскарження, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про передання матеріалів справи на автоматизований розподіл для розгляду заяви про відвід суддів на підстави частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України та про відмову в задоволенні зазначеної заяви.

30. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

31. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

32. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

33. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

34. Вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

35. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

36. Зокрема, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частини 1, 2 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).

37. Згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

38. Наведений перелік ухвал суду апеляційної інстанції, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші ухвали (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

39. Ухвали Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2023 і від 28.09.2023, якими вирішувались питання про відвід суддів від розгляду цієї справи, не входять до наведеного переліку, а отже, не підлягають касаційному оскарженню.

40. Положення статей 287 та 296 Господарського процесуального кодексу України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначених ухвал суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

41. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі №910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.

42. З огляду на викладене з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача в частині оскарження ухвал Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2023 і від 28.09.2023. Наведене також відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №910/15551/20.

43. Водночас Верховний Суд приймає до уваги, що порушення норм процесуального права, допущені апеляційним господарським судом при їх ухваленні (в разі наявності), у встановлених процесуальним законодавством випадках, можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

44. Зокрема, за вимогами пункту 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

45. Однак Верховний Суд не вбачає передбачених вказаною нормою процесуального права підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в цій справі з огляду на таке.

46. Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

47. Підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

48. Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

49. Правове регулювання відносин, пов`язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, здійснюється Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25 (далі - Положення).

50. Розподіл судових справ, здійснюється модулем автоматизованого розподілу виключно в автоматизований спосіб (без участі посадових осіб) під час реєстрації в суді передбачених законом процесуальних документів, на підставі інформації, внесеної уповноваженими особами суду до АСДС та до підсистеми обліку кадрів. Не розподіляються щодо конкретного судді судові справи та матеріали кримінального провадження, зокрема: за наявності підстав застосування заборони повторної участі відведеного судді, передбачених положеннями процесуального закону; в інших передбачених процесуальним законодавством або цим Положенням випадках (пункти 1, 5 розділу VIII Положення).

51. У силу частин 1, 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

52. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу, зокрема, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції (частина 3).

53. Звертаючись із касаційною скаргою, Відповідач не довів наявність передбачених зазначеними нормами процесуального законодавства підстав для відводу суддів, які ухвалили оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, зокрема, порушення правил щодо неприпустимості їх повторної участі у розгляді справи.

54. Обставини, які, на думку Відповідача, викликають сумніви в неупередженості суддів Кравчук Н.М. і Плотницького Б.Д., не належать до перелічених підстав, адже зазначені судді не брали участі у вирішенні цієї справи під час ухвалення постанов Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 і від 23.02.2023, скасованих відповідними постановами Верховного Суду. Постановлення зазначеними суддями у складі колегії суддів ухвали Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 про відвід складу суддів у цій справі, яка не стосується вирішення спору по суті заявлених позовних вимог та, до того ж, не була скасована судом вищої інстанції, не зумовлює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи в розумінні, зокрема, частини 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

55. Посилання Відповідача на те, що адвокат Позивача у цій справі Сосула О.О. раніше тривалий час працював помічником судді у Західному апеляційному господарському суді, головою якого є Плотницький Б.Д., не свідчить про наявність між зазначеними особами зв`язку, зокрема, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а також інших обставин, які б надавали підстави для обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді Плотницького Б.Д., з урахуванням відсутності відомостей про те, що Сосула О.О. працював у безпосередньому підпорядкуванні зазначеного судді, зокрема його помічником.

56. Аргументи Відповідача щодо порушення порядку визначення суддів для розгляду цієї справи не ґрунтуються на посиланні на недотримання при автоматизованому розподілі, здійсненому 07.08.2023 (згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями) конкретних вимог законодавства чи Положення, зокрема, щодо кількості суддів, які брали участь у такому розподілі.

57. Твердження Відповідача про порушення правил територіальної юрисдикції при розгляді цієї справи судом апеляційної інстанції та наявність передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 31 і частиною 3 статті 40 Господарського процесуального кодексу України підстави для передання цієї справи на розгляд іншого суду (найбільш територіально наближеного до Західного апеляційного господарського суду) засновано на довільному тлумаченні положень зазначених норм, які підлягають застосуванню саме в разі неможливості утворити склад суду для розгляду певної справи у відповідному суді, а не в разі тимчасової неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями за певних інших обставин (зокрема, через тимчасову непрацездатність суддів, перебування їх у відпустках тощо).

58. Наявність врегульованих вказаними нормами обставин спростовується змістом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, яким визначено для розгляду цієї справи склад суду з числі суддів Західного апеляційного господарського суду. Що стосується посилання Відповідача на протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023, Верховний Суд звертає увагу, що пунктом 2.3.60 Положення передбачено здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ у разі усунення обставин, що унеможливлюють його здійснення.

59. У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє також доводи про наявність сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Плотницького Б.Д. через ухилення його як голови суду від виконання вимог пункту 2 частини 1 статті 31 і частини 3 статті 40 Господарського процесуального кодексу України, адже наявність підстав для їх застосування не підтвердилась.

60. Крім того, Верховний Суд не погоджується з аргументами Відповідача про безпідставне скасування оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з огляду на таке.

61. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

62. Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Водночас учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

63. Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (частина 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України).

64. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені в статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частинами 1, 3 якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

65. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

66. Водночас у силу частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

67. Пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

68. Тобто право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

69. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

70. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, ухваленій у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

71. У постанові від 13.03.2019 у справі №916/3616/15 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду також зауважив, що наведені положення статей 202, 226 ГПК України не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

72. Проте матеріалами цієї справи не підтверджується наявність необхідних передумов для залишення позову без розгляду, адже згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами Позивач завчасно до судового засідання 03.11.2022 надіслав на адресу місцевого господарського суду письмові пояснення по суті спору та клопотання про розгляд справи за його відсутності. Зазначені пояснення зареєстровані в Господарському суді Закарпатської області 16.12.2022. Однак за наявними у справі доказами (опис вкладення у цінний лист та поштовий конверт, на яких міститься відмітка підприємства поштового зв`язку) датою їх відправлення поштою є 21.10.2022, тому згідно з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк їх подання не є пропущеним.

73. При цьому з огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи не підлягають прийняттю до уваги доводи Відповідача, які зводяться до переоцінки доказів, адже суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

74. Водночас Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність об`єктивної неможливості суду першої інстанції вирішити спір по суті на підставі наявних у справі доказів, зокрема, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2021.

75. Так, з урахуванням правових висновків Верховного Суду в цій справі суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі роз`яснив, які обставини має довести Позивач, однак не зазначив, яким чином неявка Позивача, зокрема в разі недоведення ним відповідних обставин, перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному вирішенню обставин справи та вирішенню спору по суті відповідно до вимог процесуального законодавства.

76. Місцевий господарський суд у відповідній ухвалі та Відповідач у касаційній скарзі слушно послались на закріплений у статтях 2, 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності сторін у господарському судочинстві, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (крім випадків, встановлених законом) та, водночас, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

77. Разом з тим у статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

78. У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

79. Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.

80. З огляду на викладене саме на позивача покладений обов`язок довести обставини, покладені ним у обґрунтування заявлених ним позовних вимог, тоді як відповідач має довести ті обставини, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог. Наслідками доведення чи недоведення таких обставин за результатом дослідження судом наданих кожною стороною доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності мають бути, відповідно, відмова в задоволенні позову чи його задоволення. Тобто ненадання позивачем певних доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог не свідчить про неможливість вирішення спору по суті, а отже й для залишення позову без розгляду.

81. Що стосується заперечень Відповідача проти висновку суду апеляційної інстанції про те, що в силу принципу змагальності позивач не зобов`язаний доводити заперечення відповідача на позовні вимоги, Верховний Суд звертає увагу, зокрема, на положення статей 74, 75, 81 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають звільнення від доказування обставин, які визнаються учасниками справи, витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також визнання або відмову у визнанні певної обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, у разі їх неподання.

82. Слід зауважити, що частина 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачає також залишення позовної заяви без розгляду в разі неподання витребуваних судом доказів. Однак підставою залишення без розгляду заявленого Позивачем у цій справі позову визначено саме його неявка в судове засідання, а не неподання конкретних витребуваних у нього судом у встановленому процесуальним законодавством порядку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Виходячи з викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача підлягає закриттю в частині оскарження ухвал апеляційного господарського суду від 25.08.2023 та від 28.08.2023.

84. В іншій частині касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін, оскільки Відповідач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при її ухваленні.

Розподіл судових витрат

85. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шкала-Енерджі" в частині оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 25.08.2023 та ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 у справі №907/726/18 закрити.