Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

при секретарі судового засідання –Бурнишевій О.Е.

за участю представника третьої особи –Червинського В.В.

розглянувши у порядку усного провадження за винятковими обставинами за скаргою Приватного підприємства "Лада" (далі – Підприємство) справу за його позовом до Герцаївської районної ради Чернівецької області (далі – Рада), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю "Вема", про визнання недійсним рішення,

У листопаді 2005 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним рішення Ради XXII сесії IV скликання від 27 жовтня 2005 року № 55-22/05 "Про розгляд клопотання ТОВ "Вема", яким, як воно вважає порушені його права на землекористування земельною ділянкою площею 0,36 га по вул. Центральній, 2А в м. Герца, Чернівецької області.

Провадження у справі порушено за нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Господарський суд Чернівецької області постановою від 22 вересня 2006 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 28 лютого 2007 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив узадоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 жовтня 2007 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції. На обґрунтування скарги воно послалося на неоднакове порівняно з іншими справами застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права - статті 149 Земельного кодексу України.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення, суди всіх інстанцій виходили з того, що вирішуваний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Предметом спору у справі, що розглядається, є захист права користування спірною земельною ділянкою. Зазначений спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Приватного підприємства "Лада" задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2007 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2007 року та постанову Господарського суду Чернівецької області від 22 вересня 2006 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа № 21-2404во07 Суддя-доповідач: Терлецький О.О.