905/1965/19 Про відмову задовольнити заяву про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у справі про визнання боржника банкрутом - 23.11.2023 Прийняття

На розгляд суду поставлено питання розгляду заявлених кредиторських вимог у вигляді відшкодування збитків Держави в розмірі сум, сплачених третій особі на виконання Рішення Європейського суду з прав людини, яке стосувалося тривалого невиконання рішення господарського суду про стягнення з боржника суми боргу.

Обставини справи

1. 08.11.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" до боржника Акціонерного товариства "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305, далі - АТ "К.Енерго") про відкриття провадження у справі про банкрутство; проведення підготовчого засідання призначено на 18.11.2019.

2. 18.11.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області відкрито провадження у справі про банкрутство АТ "К.Енерго"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном АТ "К.Енерго" строком на сто сімдесят календарних днів до 06.05.2020; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Драліна Андрія Володимировича; встановлено дату попереднього засідання суду на 23.01.2020.

3. 21.11.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) за номером 64202 про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "К.Енерго".

4. 12.08.2020 ухвалою Господарського суду Донецької області затверджено реєстр вимог кредиторів АТ "К.Енерго"; призначено дату підсумкового засідання суду на 24.09.2020 та призначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 21.08.2020 відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

5. 24.09.2020 постановою Господарського суду Донецької області визнано банкрутом боржника - АТ "К.Енерго", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника - АТ "К.Енерго" арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.

6. Оскаржувані судові рішення, прийняті за наслідком розгляду кредиторських вимог Міністерства юстиції України до боржника, містять наступні обставини.

7. 21.04.2009 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" (далі - ТОВ "Золотий Мандарин Ойл") задоволено частково, зобов`язано повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі - АЕК "Київенерго").

8. 06.05.2009 на примусове виконання вказаного рішення видано судовий наказ.

9. 12.05.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва задоволено заяви ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та Дочірнього підприємство "Стальінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54 179 613,40 грн вартості мазуту. Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва № 41/207 від 06.05.2009 про зобов`язання АЕК "Київенерго" повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".

10. 13.05.2009 на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 № 41/207, яке набрало законної сили 06.05.2009, та ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ.

11. Рішення суду у справі №41/207 відповідачем виконано не було.

12. 30.01.2012 АЕК "Київенерго", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство (надалі - ПАТ "Київенерго") та в подальшому (30.08.2019) на Акціонерне товариство "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго"), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою, в якій просило відстрочити виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині погашення заборгованості перед ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" до 31.12.2014 включно, а також розстрочити виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині погашення заборгованості перед ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" та ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" терміном на 30 (тридцять) років у зв`язку зі складним фінансовим становищем.

13. 13.02.2012 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №41/207 в частині розстрочення виконання ухвали суду по справі № 41/207 від 12.05.2009, задоволено частково та розстрочено виконання ухвали суду по справі № 41/207 від 12.05.2009 строком на 36 місяців згідно графіку, наведеного у резолютивній частині ухвали (з 29.01.2012 по 31.01.2015) (т. 223а, а.с. 31-33). Судом було встановлено збитковість діяльності ПАТ "Київенерго" на час виконання рішень у справі №41/207, зважаючи на його специфіку господарської діяльності та несвоєчасність розрахунків споживачів теплової та електричної енергії.

14. 28.03.2012 постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 у справі №41/207 залишено без змін (т.223а, а.с.34-37).

15. 25.09.2013 ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із заявою, в якій скаржилося за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

16. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України було повідомлено ПАТ "Київенерго" листом від 30.03.2015 на лист № 5028/0/11-15 від 16.03.2015 "Про надання інформації щодо виконання судового рішення на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" (т. 223а, а.с. 109 зворот. бік-110), в якому зазначено, що Рішення суду № 41/207 виконано частково. В рахунок погашення боргу за наказом від 13.05.2009 № 41/207 було проведено зарахування взаємних однорідних вимог на суму 15 991 751,64 грн.

17. 22.05.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О. В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №41/207, виданого 13.05.2009 про стягнення з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54 179 613,40 грн вартості мазуту.

18. 20.10.2015 рішенням Європейського суду з прав людини за заявою №63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37.

19. У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначається про те, що 22.07.2015 Суд отримав лист Уряду, в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв`язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом.

20. Згідно з Декларацією про дружнє врегулювання, Уряд України зобов`язується сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді у Європейському суді з прав людини. Уряд зобов`язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи. 10.08.2015 Суд отримав лист від представника заявника з підтвердженням того, що підприємство-заявник погодилось з умовами декларації про дружнє врегулювання спору. Враховуючи викладені обставини, Європейський суд з прав людини вирішив вилучити заяву з реєстру справ.

21. Судом першої інстанції також встановлено, що за рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою №63403/13 ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, на виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в сумі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 918 від 24.02.2016 на суму 44 996 789,76 грн та № 810 від 22.02.2016 на суму 9 182 823,64 грн.

22. 01.03.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини.

23. У грудні 2017 року Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київенерго" про відшкодування збитків завданих державному бюджету України в сумі 54 179 613,40 грн на підставі ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

24. 09.07.2018 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у справі №910/22855/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000 грн.

25. 28.03.2019 постановою Верховного Суду у справі №910/22855/17 касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Під час нового розгляду, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, Господарським судом міста Києва ухвалою від 22.04.2019 залучено до участі у справі ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

27. 02.10.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/22855/17 під час нового розгляду даної справи у задоволенні позову відмовлено.

28. 06.11.2019 додатковим рішенням Господарського суду міста Києва, суд, керуючись приписами ст.ст. 129, 244 ГПК України, враховуючи прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, вирішив стягнути з Міністерства юстиції України на користь АТ "К.Енерго" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 360 000 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 480 000 грн.

29. Міністерство юстиції України звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/22855/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30. Також, Міністерство юстиції України звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 та прийняти нове щодо розподілу судових витрат.

31. 02.12.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 у справі №910/22855/17 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17. Об`єднано апеляційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 в одне апеляційне провадження; прийнято доповнення до апеляційної скарги скаржника від 05.11.2019 до розгляду.

32. 03.02.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "К.Енерго" на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з ПАТ "К.Енерго" на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000 грн за подання позовної заяви, 360 000 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

33. 24.11.2020 постановою Верховного Суду у справі №910/22855/17 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 скасовано, справу передано до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

34. 30.11.2022 ухвалою Північного апеляційного господарського суду провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/22855/17 зупинене.

35. Станом на 03.04.2023 відсутні будь-які рішення суду, що набрали законної сили, якими встановлено наявність боргу АТ "К.Енерго" перед Міністерством юстиції України.

36. Окрім того, судом першої інстанції у цій справі було встановлено, що на момент відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі №41/207 та прийняття рішення, стороною справи була Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305) - акціонерне товариство зі статутним капіталом, поділеним на акції між юридичними, фізичними особами та державою.

37. Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.06.1996 № 8-ДПК "Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об`єктів" прийнято рішення про приватизацію Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", що також підтверджується листом Фонду державного майна України № 10-17-7836 від 23.04.2019.

38. Згідно із Статутом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 06.09.2007 протокол №2/2007, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 серпня 1995 року № 177 шляхом перетворення виробничого енергетичного об`єднання "Київенерго"' в акціонерну компанію згідно з Указом Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" (282/95) .

39. Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" і виробничого енергетичного об`єднання "Київенерго" стосовно майна, прав та зобов`язань відособлених підрозділів та управління об`єднання, які розташовані в місті Києві та на базі яких вона створена, відповідно до актів приймання - передачі, затверджених Міненерго України 26.06.1995 року.

40. Згідно з п. 4.7. Статуту Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 06.09.2007, Компанія не відповідає за зобов`язаннями своїх акціонерів. Компанія самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов`язаннями Компанії.

41. Згідно зі Статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013 (протокол № 2/2013) Товариство є юридичною особою зі зміненим найменуванням з Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

42. У відповідності до п. 2.1. Статуту ПАТ "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013, метою діяльності Товариства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності, в порядку та за умов, визначених чинним законодавством і цим Статутом, та наступний його розподіл між акціонерами Товариства.

43. Відповідно до п. 3.4. Статуту Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до мети своєї діяльності.

44. У відповідності до 3.5. Статуту Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" є власником: майна та майнових прав, які передані йому засновником, акціонерами або іншими особами у власність; продукції, виробленої Компаніям в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством України.

45. Відповідно до п. 3.10. Статуту ПАТ "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013, Товариство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов`язаннями Товариства.

46. Відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-17-7836 від 23.04.2019:

- у період з 01.01.2008 по 10.07.2011 держава була акціонером АЕК "Київенерго" із кількістю акцій 54 182 141 шт. що становить 50%+1 акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Міністерство енергетики та вугільної промисловості;

- у період з 11.07.2011 по 22.10.2014 держава була акціонером АЕК "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25%+1 акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Міністерство енергетики та вугільної промисловості;

- у період з 11.07.2011 по 13.12.2011 держава була акціонером ПАТ "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25% (у подальшому приватизована) акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Фонд державного майна України;

- у період з 23.10.2014 по 28.08.2017 держава була акціонером ПАТ "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25%+1 (у подальшому приватизована) акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Фонд державного майна України;

- з 29.08.2017 частка держави у ПАТ "Київенерго" відсутня.

Короткий зміст заяви з грошовими вимогами

47. 27.03.2020 Міністерство юстиції України звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до АТ "К.Енерго" в межах справи про банкрутство №905/1965/19, у якій просило визнати грошові вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 54 179 613,40 грн, судових витрат за подання позову у розмірі 240 000 грн, судових витрат за подання апеляційної скарги в розмірі 360 000 грн та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги в розмірі 4 204 грн.

48. Заява про грошові вимоги обґрунтована тим, що рішенням Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) від 20.10.2015 за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, Європейським судом з прав людини взято до уваги умови декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом, за якою Уряд України зобов`язався сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009. Уряд зобов`язався забезпечити виконання вказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи. Заявник вказував, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено присуджені Європейським судом з прав людини кошти в сумі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.02.2016 № 918, від 22.02.2016 № 810. Таким чином, за доводом Міністерства юстиції України, відшкодовані за рішенням Європейського суду в справі "Золотий мандарин Ойл" проти України" з Державного бюджету України кошти є збитками Державного бюджету.

49. В заяві Міністерство юстиції України також вказує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "К. Енерго" на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з ПАТ "К. Енерго" на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000 грн за подання позовної заяви, 360 000 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

50. 03.04.2023 ухвалою Господарського суду Донецької області відмовлено у задоволенні кредиторських вимог Міністерству юстиції України до АТ "К.Енерго", що складаються зі збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240 000 грн за подання позовної заяви, 360 000 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та судових витрат за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 4 204 грн.

51. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що боржник - АТ "К.Енерго" не був державним органом, державним підприємством, як вважає Міністерство юстиції України; корпоративні права держави у ПАТ "Київенерго", управління якими здійснювали державні органи, не зумовлюють наявність відповідальності держави за дії чи бездіяльність ПАТ "Київенерго"; стягувач - ТОВ "Золотой мандарин Ойл" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, та відповідно держава Україна не була обізнана щодо невиконання рішення суду у справі №41/207. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) АТ "К.Енерго" та заподіяною державі Україна шкодою у розмірі 54 179 613,40 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

52. 26.06.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складений та підписаний 06.07.2023) ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19 залишено без змін.

53. Суд апеляційної інстанції визнав передчасним висновок суду першої інстанції з посиланням на справу №910/22855/17, якою не вирішено спір між сторонами.

54. Колегія суддів вважала, що справа за заявою №63403/13, поданою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, не вирішувалась Європейським судом з прав людини по суті, тому питання прийнятності даної заяви комітетом Суду не розглядалось та не вирішувалось, оскільки на підставі п. 1 ст. 39 Конвенції Суд надає себе у розпорядження заінтересованих сторін для забезпечення дружнього врегулювання спору.

55. Таким чином, твердження заявника стосовно встановленого в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 порушення Конвенції та Протоколів до неї внаслідок тривалого невиконання рішення національного суду, що спричинило збиток Державному бюджету, жодним чином не підтверджені, а наведені аргументи стосовно преюдиційності рішення Європейського суду з прав людини не спростовують найвищий стандарт доказування, що закріплений положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України.

56. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що з урахуванням положень статей 204, 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України оформлений заявами ПАТ "Київенерго" від 06.11.2013 № 42/92ПЗ/8200 та від 25.11.2013 №42/92ПЗ/8908 правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн не оспорювався ТОВ "Золотой Мандарин Ойл", чим презюмується правомірність цього правочину. Отже, за висновком суду, на момент прийняття рішення Європейського суду з прав людини рішення Господарського суду міста Києва у справі №41/207 було виконано частково шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, а залишок заборгованості склав 38 187 861,76 грн. Таким чином, апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими доводи заявника стосовно шкоди у розмірі 54 179 613,40 грн.

57. Колегія суддів визнала правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що за відсутності звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, держава Україна не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207, а тривале невиконання рішення відбулось саме з вини стягувача.

58. Апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції, що за умови відсутності всіх елементів цивільного правопорушення відповідальність АТ "К.Енерго" у вигляді відшкодування збитків у сумі 54 179 613,40 грн не настає.

59. Крім того, апеляційний господарський суд зауважив, що не вбачає порушень процесуального законодавства при розгляді справи судом першої інстанції з урахуванням Наказу Господарського суду Донецької області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області" № 20 від 28.02.2022.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .

60. 19.07.2023 ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19; ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Міністерства юстиції України, посилаючись на підстави, передбачені п. 1 ч. 1, п. 1, 2, 3, 4 ч. 2, ч. 4 ст. 287, п. 5 та п. 8 ч. 1 та п. 1, п. 4 та п. 8 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Також скаржником подано заяву про доповнення касаційної скарги.

61. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 як колишнього Уповноваженого, тобто особи, що не була залученою до участі у справі та про порушення ч. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 28, ч. 1, ч. 4 ст. 32, ч. 4 ст. 41, ч. 1, 2, ч. 6 ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 14 та ст. 16 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 6, ст. 8, ст. 13 ст. 18 Конвенції, ст. 201, 299, 1166, ст. 1191 Цивільного кодексу України.

62. Скаржник вказує, що вимоги Міністерства юстиції України у справах № 910/22855/17 та № 905/1965/19 стосуються рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України" щодо виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в сумі 54 179 613,40 грн. Остаточного рішення суду у справі № 910/22855/17 немає, водночас в постанові Верховного Суду від 24.11.2020, якою справу направлено на новий апеляційний розгляд, зроблено висновок відносно Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ.

63. Скаржник вказує, що він - ОСОБА_1 був призначений Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 605-р (605-2015-р) та був звільнений з цієї посади розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1357-р (1357-2015-р) . У рішенні ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 прямо вказано, що ОСОБА_1 представляв Уряд України на останньому етапі комунікації цієї справи. Отже у справі № 905/1965/19 суд фактично вказав саме на ОСОБА_1 .

64. При цьому, скаржник посилається на те, що прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу старшого детективу Національного антикорупційного бюро України, погодженого із прокурором САП про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 як підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000361. У повідомленні про підозру та відповідно у клопотанні в якості підстав визначалася нібито наявність обґрунтованої підозри щодо дій ОСОБА_1 як Уповноваженого під час укладання дружнього врегулювання у справі ЄСПЛ 63403/13 "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України" та відповідної взаємодії з ЄСПЛ.

65. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у подальшому Міністерство юстиції України може переадресувати майнові вимоги у справі № 905/1965/19 до ОСОБА_1 як колишнього Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ.

66. ОСОБА_1 вказує, що лист від 22.07.2015 не є односторонньою декларацією, поданою відповідно до правила 62А Регламенту ЄСПЛ, а є саме пропозицією дружнього врегулювання. Підписання Уповноваженим відповідної декларації, як пропозиції щодо дружнього врегулювання, само по собі не утворювало для України жодних обов`язків, а лише містила пропозиції Уряду України до заявника та ЄСПЛ, на які мали погодитися як заявник так й ЄСПЛ, окремо один від іншого. Будь-які зобов`язання держави Україна в ЄСПЛ утворюються через схвалення ЄСПЛ рішення в справі, що також передбачено й Законом № 3477.

67. Вказує, що станом на 22.07.2015 справа 63403/13 вже перебувала на розгляді П`ятої секції, яка розглядала питання її передачі спільно із іншими справами на Велику Палату ЄСПЛ, що випливає з листа ЄСПЛ до Уповноваженого від 23.07.2015 який додається.

68. На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції є переоцінкою рішення ЄСПЛ щодо вирішення справи № 63403/13 "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, що є порушенням Конвенції та Регламенту, статті 19 та частини 5 статті 55 Конституції України. Посилання суду на начебто форму рішення ЄСПЛ щодо дружнього врегулювання є необґрунтованим. Без роз`яснень Комітету Міністрів суд не має повноважень тлумачити правову природу рішення ЄСПЛ виключно через відсутність у резолютивній частині рішення ЄСПЛ, яке описує процедуру дружнього врегулювання посилання на ст. 39 Конвенції.

69. На думку ОСОБА_1, національний суд перевищив власні повноваження, визначені ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 46 Конвенції 1950 року, за якою рішення ЄСПЛ є остаточними, обов`язковими для України, не підлягають перегляду та переоцінці, а контроль за їх виконанням здійснює Комітет Міністрів Ради Європи.

70. Скаржник стверджує, що несплата ПАТ "Київенерго", який в період тривалого невиконання судового рішення перебував під контролем держави як володільця корпоративних прав у статутному капіталі цього підприємства, взагалі будь-яких коштів ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" на виконання рішення суду протягом семи років, спроби боржника вводити суд в оману про свій фінансовий стан беззаперечно свідчать про вину ПАТ "Київенерго" в порушенні прав ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" на виконання рішення суду, а отже - й прав, гарантованих ст. 6 та ст. 13 Конвенції та свідчать про повну обізнаність та активну участь в цьому питанні держави, що свідчить про право Міністерства юстиції України регресних майнових вимог до правонаступників ПАТ "Київенерго".

71. Скаржник не погоджується із висновками про те, що за відсутності звернення стягувача до органів державної виконавчої служби держава Україна не була учасником спірних відносин та вказує, що такий висновок суперечить висновкам ЄСПЛ у пілотних справах "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Бурмич проти України", які стосуються тривалого невиконання рішень національних судів і відповідальності за це саме держави Україна.

72. АЕК "Київенерго" (а в наступному - ПАТ "Київенерго") мало з 2009 року спеціальний статус підприємства, яке одночасно перебувало під контролем держави Україна, як володільця корпоративних прав та перебувало в Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, що свідчить про спеціальну відповідальність держави Україна за діяльність таких підприємств. Звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до виконавчої служби не є обов`язковими для відповідальності держави за дії та бездіяльність ПАТ "Київенерго".

73. ОСОБА_1 також стверджує про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог та посилається на те, що у справі № 910/6495/18 суд розглядав ту саму заборгованість, що й у справі № 905/1965/19 та встановив суму заборгованості ПАТ "Київенерго" в 54 179 613,40 грн.

74. Крім того, ОСОБА_1 стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд невмотивовано відмовив у клопотанні про об`єднання проваджень з розгляду його апеляційної скарги та Міністерства юстиції України, у задоволенні клопотання щодо долучення доказів та витребування доказів, клопотання про надання письмових пояснень до апеляційної скарги Міністерства юстиції України.

Б. Доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України

75. 26.07.2023 Міністерством юстиції України подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19; ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

76. Міністерство юстиції України стверджує про відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень статті 7 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ), п. 8 ч. 1 ст. 20, ст. 24, 25 ГПК України щодо передачі/прийняття справи до провадження у разі перебування справ в судах різної інстанційної підсудності. За правилами статті 7 КУзПБ справа № 910/22855/17 могла бути передана на розгляд до суду, в провадженні якого перебувала справа про банкрутство № 905/1965/19. Однак, Верховним Судом постановою від 24.11.2020 справу № 910/22855/17 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Відтак, враховуючи різну інстанційну підсудність, фактично є невирішеним питання можливості передачі матеріалів справи № 910/22855/17, яка перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції для розгляду вимог Міністерства юстиції в межах справи про банкрутство № 905/1965/19 в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, оскільки в даному випадку суду першої інстанції будуть передані повноваження суду апеляційного, що не відповідає засадам здійснення судочинства.

77. Скаржник також вказує про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо можливості/неможливості у суду, який розглядає грошові вимоги до боржника надавати оцінку обставинам справи та фактично вирішувати позов з майновими вимогами до відповідача, у разі, якщо такі ж майнові вимоги є предметом розгляду справи, яка перебуває в провадженні апеляційного суду та можливості зупинення провадження у справі судом, який розглядає справу про банкрутство, до прийняття рішення апеляційним судом, який розглядає позовне провадження. Скаржник вказує, що під час розгляду його заяви з грошовими вимогами, рішення суду у справі № 910/22855/17, яке було підставою для звернення із кредиторською заявою, було скасовано, а справа № 910/22855/17 направлена для розгляду до апеляційного суду, отже до розгляду кредиторської заяви мають бути застосовані положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

78. Також скаржник вказує, що всупереч частини шостої статті 45 КУзПБ, ухвала за результатами розгляду заяви Міністерства юстиції України протягом 8 місяців (з дня подання заяви до дати скасування судового рішення) судом першої інстанції постановлена не була. Судові засідання 03.04.2023 та 20.02.2023 відбулися за відсутності представників боржника та кредитора, оскільки у задоволенні клопотань представника Міністерства юстиції України про проведення судових засідань в режимі відеоконференцїї ухвалами суду від 17.02.2023 та від 31.03.2023 було відмовлено. Отже, при прийнятті оскаржуваних рішень суд першої та другої інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме: ст. 7, 11, 13, 14 ГПК, які призвели до неправильного вирішення справи

79. За доводом скаржника судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права та не враховано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, оскільки фактично здійснено розгляд кредиторської заяви Міністерства, як позовної заяви про майнові вимоги.

80. Скаржник наголошує, що Рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України" не визнає формального порушення Конвенції, а затверджує умови дружнього врегулювання щодо порушень Конвенції, які стали приводом для "комунікації" справи. На підставі цього Рішення ЄСПЛ заявникові за рахунок Державного бюджету було сплачено суму, призначену йому судовим рішенням, яке не було виконане боржником. Така сплата становить "збитки Державного бюджету України", завдані невиконанням судового рішення національного суду відповідачем в цій справі, який, відповідно, є винним в заподіянні таких збитків.

81. Оскільки вина ПАТ "Київенерго" у зволіканні з виконанням рішення національного суду була очевидною, з метою уникнення збільшення витрат на відшкодування заявнику з Державного бюджету у вигляді присудженої сатисфакції, прийнято рішення про досягнення дружнього врегулювання. Вказує, що враховуючи юридичну природу рішень Європейського суду з прав людини, віднесення українським законодавством практики Європейського суд з прав людини до джерел права в Україні - факти і обставини, які встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини, не можуть бути поставлені під сумнів і не потребують додаткового чи повторного доказування.

82. Відносно висновку суду апеляційної інстанції на підставі листа ПАТ "Київенерго" від 30.03.2015 про часткове виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 41/207 шляхом проведення зарахування однорідних і зустрічних вимог скаржник стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14-01/1494) щодо необхідності дослідження судом первинних документів при встановленні наявності або відсутності грошового зобов`язання до боржника. Вказує, що саме при розгляді справи № 910/22855/17 досліджуються докази надані сторонами на підтвердження чи спростування факту часткового виконання наказу у справі № 41/207, які в матеріалах справи № 905/1965/19 відсутні. На думку скаржника вимоги, ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та АТ "К.Енерго" не були однорідними та не відповідають приписам ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, оскільки, у боржника за рішенням суду у справі № 41/207 перед ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" був обов`язок з повернення зі зберігання мазуту марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн.

83. Висновок судів про відсутність вини АТ "К.Енерго", оскільки стягувач не звертався до органів виконавчої служби та у боржника були відсутні кошти на виконання рішення, на думку скаржника, нівелює принцип обов`язковості судового рішення та перекладає вину з боржника на стягувача та не відповідає дійсним обставинам справи. Скаржник вказує, що 07.05.2009 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, встановлено строк відповідачу для добровільного виконання, однак у зв`язку з невиконанням рішення щодо повернення майна, 08.05.2009 ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" звернулось до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, яку було задоволено ухвалою суду від 12.05.2009, а ухвалою від 13.02.2012 розстрочено її виконання. Разом з тим, як стверджує скаржник, 05.08.2009 виконавче провадження у відношенні ПАТ "Київенерго" було зупинено з огляду на те, що боржника було включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості. Незважаючи на те, що ПАТ "Київенерго" було включеним до Реєстру, заборгованість відповідача виникла у зв`язку з невиконанням договору зберігання, предметом якого є мазут, тому законодавчих підстав для не виконання судового рішення не було.

84. Крім того, Господарським судом міста Києва ухвалою від 13.02.2012 у справі № 41/207 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Київенерго" про відстрочення виконання рішення суду з тих підстав, що обставини щодо скрутного фінансового становища були недостовірною та недоведеною інформацією.

85. Таким чином, скаржник стверджує про наявність повного складу умов, за яких настає цивільно-правова відповідальність при вирішенні питання щодо заподіяння шкоди, а саме: шкода (виплата із Державного бюджету України за рішенням ЄСПЛ на користь заявника грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн), протиправна дія (невиконання обов`язкового судового рішення), вина (умисна бездіяльність боржника), причинно-наслідковий зв`язок (присудження відповідних сум та їх виплата була здійснена у зв`язку із тим, що по відношенню до Заявника було допущено порушення Конвенції і Першого протоколу, що стало підставою звернення заявника до ЄСПЛ).

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

86. 24.08.2023 ліквідатором АТ "К.Енерго" арбітражним керуючим Паркулабом В. Г. подано відзив на касаційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Ліквідатор стверджує, що судом було дотримано порядок розгляду грошових вимог Міністерства як заяви з вимогами конкурсного кредитора, дотримано норми процесуального закону щодо забезпечення рівних умов учасникам справи. Вказує, що судом апеляційної інстанції здійснено належне дослідження обставин, вірно встановлено відсутність складу цивільного правопорушення, як підстави для відшкодування боржником заявлених Міністерством юстиції України збитків.

87. 24.08.2023 до Верховного Суду надійшов відзив Міністерства юстиції України на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому Міністерство підтримує вимоги скарги ОСОБА_1 та просить Суд її задовольнити.

88. 24.08.2023 ліквідатором АТ "К.Енерго" арбітражним керуючим Паркулабом В. Г. подано клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки судовими рішеннями питання про права та обов`язки скаржника не вирішувалося.

89. 28.08.2023 ОСОБА_1 подані письмові пояснення, в яких він, стверджуючи про безпідставність доводів арбітражного керуючого, просить залишити без задоволення відзив ліквідатора боржника на його касаційну скаргу; передати на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19 або відкласти вирішення справи до набуття законної сили рішення суду у справі № 910/22855/19, якщо таке не буде схвалене до розгляду цієї касаційної скарги.

90. 31.08.2023 ОСОБА_1 подані письмові пояснення, в яких наведено прохання залишити без задоволення відзив ліквідатора боржника на касаційну скаргу Міністерства юстиції України; передати на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 та Міністерства на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 у справі № 905/1965/19 або відкласти вирішення справи до набуття законної сили рішення суду у справі № 910/22855/19, якщо таке не буде схвалене до розгляду цієї касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А.1. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

91. В межах цього касаційного провадження ОСОБА_1 оскаржує ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог Міністерства юстиції України до боржника - АТ "К.Енерго". Разом з тим, у цій справі № 905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго" ОСОБА_1 не має статусу кредитора.

92. Верховний Суд відзначає, що лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (2597-19) (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

93. Отже, не маючи статусу учасника у справі про банкрутство скаржник позбавлений процесуального права оскарження судових рішень, водночас, п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України передбачає, що, зокрема, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

94. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

95. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

96. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

97. Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

98. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

99. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

100. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21.

101. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у визнанні грошових вимог Міністерства юстиції України до АТ "К.Енерго" вирішено питання про права, інтереси та обов`язки скаржника зводяться до майбутньої імовірності переадресування в порядку регресу таких вимог до ОСОБА_1 .

102. Верховний Суд наголошує, що зв`язок між оскаржуваними судовими рішеннями та правами, інтересами та (або) обов`язками скаржника має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, а тому такі доводи ОСОБА_1 Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані.

103. Саме по собі згадування судами Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, до повноважень якого законом віднесено представлення інтересів держави в ЄСПЛ, у даному випадку, не свідчить про вирішення судовими рішеннями, прийнятим за результатом розгляду грошових вимог Міністерства юстиції України до АТ "К.Еенерго", питання про права, інтереси та обов`язки саме ОСОБА_1 .

104. Ні ухвалою суду першої інстанції від 03.04.2023, ні постановою апеляційного господарського суду від 26.06.2023 не встановлювалися обставини відносно особи ОСОБА_1 чи здійснення ним своїх повноважень, натомість доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із ухваленими судовими рішеннями з матеріально-правових підстав.

105. Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 по суті є ймовірною спробою зібрати докази або створити преюдицію щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_1, про яке він стверджував в судовому засіданні, що не входить до кола питань, що їх належить розв`язати господарському суду в попередньому засіданні у справі про банкрутство юридичної особи.

106. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 зроблено висновок про передчасність відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи на судове рішення без перевірки впливу прийнятого судового рішення на права та обов`язки скаржника після відкриття апеляційного провадження у справі. При цьому об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено висновок, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи. Такий же принцип у повній мірі застосовується і до процедури касаційного оскарження (див. ухвали Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №910/10279/21, від 25.11.2021 у справі № 923/1536/15, від 16.08.2021 у справі № 925/95/19, від 12.07.2023 у справі №б8/065-12 (911/2359/22).

107. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

108. Отже, оскільки ОСОБА_1 у встановленому порядку не доведено, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про його права та інтереси, касаційне провадження у справі, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.04.2023, підлягає закриттю.

109. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд не розглядає доводи касаційної скарги ОСОБА_1, які стосуються суті прийнятих постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 та ухвали Господарського суду Донецької області від 03.04.2023 про відмову у визнанні грошових вимог Міністерства юстиції України та клопотання про передачу цієї справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або відкладення вирішення справи до набуття законної сили рішення суду у справі № 910/22855/19.

А.2. Оцінка доводів касаційної скарги Міністерства юстиції України

110. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

111. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

112. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

113. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

114. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

115. Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, прийняті за наслідком розгляду грошових вимог Міністерства юстиції України у справі про банкрутство АТ "К.Енерго".

116. Заява з грошовими вимогами Міністерства юстиції України обґрунтована тим, що заявлена сума у 54 179 613,40 грн є збитками, відшкодованими Урядом за рішенням Європейського суду в справі "Золотий мандарин Ойл" проти України". Водночас заявник посилався на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/22855/17 було прийнято рішення, яким стягнуто з ПАТ "К.Енерго" на користь Державного бюджету України спірну суму та витрати по сплаті судового збору.

117. Відносно доводів скаржника про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 7 Кодексу України з питань банкрутства, п. 8 ч. 1 ст. 20, ст. 24, 25 ГПК України з тих мотивів, що справа № 910/22855/17 мала бути передана на розгляд до суду, в провадженні якого перебувала справа про банкрутство № 905/1965/19, однак, Верховним Судом постановою від 24.11.2020 справу № 910/22855/17 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Відтак, на думку скаржника, враховуючи різну інстанційну підсудність, є невирішеним питання можливості передачі матеріалів справи № 910/22855/17, яка перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції для розгляду вимог Міністерства юстиції в межах справи про банкрутство № 905/1965/19.

118. Верховний Суд зазначає, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

119. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

120. Колегія суддів зазначає, що предметом касаційного перегляду в межах цієї справи № 905/1965/19 є судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняті за результатом розгляду грошових вимог кредитора до боржника. Водночас, в межах перегляду цієї справи № 905/1965/19 Суд не може надавати оцінку діям суду при розгляді справи № 910/22855/17 щодо передачі/непередачі матеріалів справи для розгляду в межах справи про банкрутство, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду в цій частині.

121. Крім того, Міністерство юстиції України вказує про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо можливості/неможливості у суду, який розглядає грошові вимоги до боржника надавати оцінку обставинам справи та фактично вирішувати позов з майновими вимогами до відповідача, у разі, якщо такі ж майнові вимоги є предметом розгляду справи, яка перебуває в провадженні апеляційного суду та можливості зупинення провадження у справі судом, який розглядає справу про банкрутство, до прийняття рішення апеляційним судом, який розглядає позовне провадження.

122. Колегія суддів звертає увагу, що порядок розгляду грошових вимог кредитора до боржника регламентований положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) . Принципи використання судом при розгляді грошових вимог преюдиційних фактів, встановлених у інших справах, визначаються статтею 75 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

123. У даному випадку відсутні судові рішення у справах позовного провадження, які б набрали законної сили задля мети звільнення від доказування встановлених такими судовими рішеннями у межах попереднього засідання обставин.

124. Отже, за загальним правилом господарський суд досліджує всі надані кредитором та боржником докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

125. Відповідно до ч. 17 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.

126. Таким чином, діюче законодавство не передбачає права суду, який розглядає у попередньому засіданні справу про банкрутство зупиняти провадження до вирішення іншої справи позовного провадження, у якій досліджуються факти, які можуть у подальшому гіпотетично бути звільненим від доказування у справі про банкрутство на стадії попереднього засідання.

127. Оцінюючи доводи касаційної скарги Міністерства юстиції України про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог заявника до боржника, колегія суддів касаційної інстанції враховує наступне.

128. Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

129. Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (3480-15) діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

130. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

131. Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.01.2021 у справі № 916/4181/14.

132. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17 звернув увагу на усталені висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, зокрема:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17). Зазначені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45 - 47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

133. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 дійшов висновку, що наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

134. Колегія суддів вважає, що хоча вказаний висновок було викладено відносно розгляду питання відкриття провадження у справі про банкрутство, водночас такий є актуальним і в розрізі порядку розгляду кредиторських вимог на стадії попереднього засідання.

135. Слід також зауважити, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

136. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

137. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

138. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

139. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі №911/2498/18.

140. Як зазначалося вище, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

141. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

142. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

143. Розглядаючи заявлені Міністерством юстиції України грошові вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, зокрема, встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №41/207 від 21.04.2009 зобов`язано повернути зі зберігання АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазут заставною вартістю 54 179 613,40 грн, а ухвалою того ж суду змінено спосіб та порядок виконання вказаного рішення та стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54 179 613,40 грн вартості мазуту. 13.05.2009 на примусове виконання рішення та ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ.

144. Судом вказано, що виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 41/207 від 13.05.2009 було відкрито головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О. В. лише 22.05.2015. ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік, не подавало до органів державної виконавчої служби заяву про примусове виконання рішення у справі №41/201 та відповідно не ініціювало примусове виконання відповідного судового рішення.

145. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі також вказав, що за рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою №63403/13 ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, на виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в сумі 54 179 613,40 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 918 від 24.02.2016 на суму 44 996 789,76 грн та № 810 від 22.02.2016 на суму 9 182 823,64 грн.

146. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 03.04.2023, Міністерство юстиції України, стверджуючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, вказувало, що суд першої інстанції посилається на докази та надає їм оцінку, які в матеріалах справи відсутні, а саме платіжні доручення № 918 від 24.02.2016, № 810 від 22.02.2016 та виконавче провадження № НОМЕР_1. Скаржник стверджував, що судом першої інстанції не було здійснено належного, повного та всебічного розгляду справи, а висновки, що їх дійшов суд не базуються на доказах наявних в матеріалах справи.

147. Суд апеляційної інстанції, в оскаржуваній постанові погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні грошових вимог заявника з мотиву того, що відповідальність АТ "К.Енерго" у вигляді відшкодування збитків у сумі 54 179 613,40 грн не настає, оскільки відсутні всі елементи цивільного правопорушення, адже за відсутності звернення ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, держава Україна не була учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207.

148. Водночас, зі змісту постанови апеляційного господарського суду не вбачається підтвердження чи спростування наявності в матеріалах цієї справи зазначених доказів (платіжних доручень та матеріалів виконавчого провадження), на яких ґрунтується заява з грошовими вимогами Міністерства юстиції України до боржника.

149. Слід зазначити, що платіжні доручення, у даному випадку, є первинними документами для цілей розгляду грошових вимог кредитора, які підтверджують наявність та розмір заявленої кредитором суми вимоги. Отже, встановлення сукупності первинних документів та їх дослідження судом на предмет належності, достатності та допустимості мало б бути першочерговим для з`ясування наявності та підстав для виникнення у боржника відповідного грошового зобов`язання перед кредитором.

150. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

151. За змістом частини першої статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

152. Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

153. Однак, суд апеляційної інстанції не переглянув та не перевірив законності і обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги Міністерства юстиції України, дійшовши передчасних висновків про відмову у визнанні грошових вимог з підстав відсутності чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а постанова суду апеляційної інстанції не містить аргументованих мотивів прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги, що не відповідає критеріям, які визначені у частині першій статті 282 ГПК України .

154. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

155. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

156. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

157. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

158. Однак, ухвалену у даній справі постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та порушено положення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України.

159. Водночас, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постанова суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

160. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

161. Згідно пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

162. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 - скасуванню із направленням справи в частині розгляду кредиторських вимог Міністерства юстиції України на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.