Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Батурської М.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача 1: Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс груп", м. Полтава

про стягнення з відповідача 2 суми попередньої оплати у розмірі 90122,50грн., суми штрафу у розмірі 306382,50грн.; з відповідача 1 – штрафу у розмірі 40грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 за дов. від 23.04.09р.

від відповідача 1: ОСОБА_2 по пасп.

від відповідача 2: представник не з’явився

Згідно із ст. 69 ГПК України за ухвалою від 30.04.09р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача1, Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Донецьк, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс груп", м. Полтава про стягнення з відповідача 2 суми попередньої оплати у розмірі 90122,50грн., суми штрафу у розмірі 306382,50грн.; з відповідача 1 – штрафу у розмірі 40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №01/01-09 від 23.01.09р., рахунок-фактуру №00000147 від 23.01.09р., платіжне доручення №01 від 30.01.09р., лист від 06.02.09р., односторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.02.09р., претензію від 17.02.09р., договір надання послуг №04/11-08 від 04.11.08р., лист від 18.02.09р. Як на правові підстави позову - посилається на ст. 140 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 174, 175, 179, 184, 190, 193, 216-518, 224-226, 231 Господарського кодексу України (436-15) .

Водночас у позові заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки та майно відповідача 2 у межах грошових коштів у розмірі 399746,82грн.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача 2 на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відтак, у задоволенні вимог про забезпечення позову у справі шляхом накладання арешту на рахунки та майно відповідача 2, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Відповідач 1 відповідно до заяви від 30.04.09р. (вх.№02-41/19615) визнав позовні вимоги у повному обсязі у сумі 40грн.

Представник позивача, в свою чергу, надав суду розписку б/н від 30.04.09р., в якій підтвердив отримання від відповідача 1 грошових коштів у розмірі 40грн., у якості компенсації по договору №04/11-08 від 04.11.08р.

Відповідач 2 у судові засідання не з’явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 10.03.09р., 09.04.09р., 30.04.09р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №11056969

Проте відповідач 2 право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з’явилися. Причин нез’явлення останній не пояснив та витребуваних господарським судом документів, необхідних для вирішення спору не надав.

З огляду на викладене, зважаючи на достатність представлених позивачем та відповідачем 1 документів, неповідомлення відповідачем 2 поважних причин нез’явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті позивача, представника позивача, відповідача 1 було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст. 22 ГПК України

Судом, відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст. 33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача 1, господарський суд, -

04.11.08р. між позивачем (замовник) та відповідачем 1 (виконавець) був підписаний договір надання послуг №04/11-08, згідно з умовами якого на замовлення позивача відповідач 1 зобов’язався провести маркетингові дослідження на ринку цукру України та ознайомити з результатами позивача. Результатом дослідження повинен бути комплекс інформації по пошуку постачальників з мінімальною ціною та покупців з найбільш високою ціною, засоби зв’язку з ними.

Договір підписаний обома сторонами. На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач 1, останнім було надано обумовлені у договорі відомості, внаслідок чого 23.01.09р. між позивачем (покупець) та відповідачем 2 (постачальник) був підписаний договір на поставку №01/01-09.

За умовами договору відповідач 2 зобов’язався передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві цукор-пісок 1 категорії, виробленого Глобінським цукровим заводом з урожаю буряка 2008р., фасованого в мішки по 50кг, кількістю 67,5т, а позивач зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах визначених договором.

Відповідно до пункту 2.4. договору обумовлена партія товару повинна бути поставлена позивачу не пізніше двох днів від передплати зазначеної у договорі. Датою поставки вважається дата штемпеля залізничної станції відповідача 2, яка засвідчує про прийом товару до перевезення.

У пункті 3.1. договору визначена вартість 1 тони товару з урахуванням сплати за перевезення до станції позивача – 2670грн., у пункті 3.2. договору визначена загальна вартість товару – 150187,50грн.

Згідно до пункту 3.4. договору товар вважається поставленим, якщо його прийняв позивач або його уповноважений представник.

Всі розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі платіжним дорученням на підставі виставленого відповідачем 2 рахунку (пункт 4.1. договору).

Товар постачається на умовах визначених у пункті 4.2. договору, а саме: попередня оплата 50% вартості узгодженої партії товару до відвантаження вагону, а 50% вартості товару у термін 2 банківських днів з дати відправки вагону зі станції відповідача 2, про яку він зобов’язаний повідомити позивача, підтверджуючи документом станції Укрзалізниці.

Відповідно до пункту 10.1. договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Згідно до пункту 10.2. договору строк договору починає свій перебіг у момент, встановлений у пункті 10.1. договору та закінчується 31.12.09р.

Договір підписаний обома сторонами. На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору. З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки №01/01-09 від 23.01.09р. позивачем на підставі рахунку-фактури №00000147 від 23.01.09р. сплачено відповідачу 2 передплату у розмірі 90112,50грн., що підтверджується платіжним дорученням №01 від 30.01.09р. з відміткою про призначення платежу. Належним чином засвідчена копія платіжного доручення міститься у матеріалах справи.

Згідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під виконанням зобов’язання розуміється виконання кредитором та боржником дій по здійсненню прав та обов’язків, що витікають із зобов’язання. При цьому, закон встановлює, що припиняє зобов’язання не будь-яке, а саме належне його виконання (ст. 599 ЦК України).

Згідно з умовами договору встановлений обов’язок відповідача 2 поставити обумовлений договором товар не пізніше 2 днів від попередньої оплати. Однак, як встановлено судом, відповідач 2 свої зобов’язання за договором не здійснив, доказів поставки товару суду не представив.

07.02.09р., 190.02.09р. позивач направляв на адресу відповідача 2 листи з вимогою повернути позивачу передплату у сумі 90112,50грн. Проте відповідач 2 відповіді на лист не надав та станом на 20.05.09р. грошові кошти не повернув (доказів протилежного суду не надано).

Таким чином, на момент подачі позову вартість сплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем 2 товару становить 90112,50грн.

За приписами ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб’єкта господарювання без достатніх на те підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ст. 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, доведеною позивачем суд вважає суму, набуту відповідачем безпідставно (сплачену ФОП ОСОБА_1 та не погашену ТОВ "Стелс груп" постачанням товару) у розмірі 90112,50грн.

Ч.1 ст. 6 ГПК України передбачено, що підприємства та організації, що порушили майнові првава і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії.

За приписом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання на виклик суду не з’явився. Поряд з цим, жодних доказів в підтвердження поставки товару, обумовлених договором поставки №01/01-09 не представив.

Відповідно до ст.ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за несвоєчасну поставку товару відповідач 2 сплачує позивачу штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань – порушення строків поставки товару, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення штраф у розмірі 306382,50грн. (кількість днів прострочення - 17).

За висновками суду розрахунок штрафу є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Разом з тим, за приписами п.3 ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З урахуванням викладеного, суд користуючись правом, наданим Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , зменшує розмір штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача 2 на 153191,25грн. Таким чином, сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача 2 дорівнює 153191,25грн.

За таких обставин, позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс груп", м. Полтава про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 90122,50грн., суми штрафу у розмірі 306382,50грн., підлягають задоволенню частково у сумі 243313,75грн.

Відносно заявлених позовних вимог до відповідача 1 про стягнення штрафу у розмірі 40грн., суд звертаю увагу на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та пояснень представника позивача та відповідача 1, після подачі позовної заяви до суду, відповідачем 1 було сплачено суму штрафу у розмірі 40грн.

На підставі викладеного, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення стягнення штрафу у розмірі 40грн., через відсутність предмету спору на день розгляду справи на підставі пункту 11 статті 80 ГПК України.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 509, 599, 611, 612, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 6, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

Позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс груп", м. Полтава про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 90122,50грн., суми штрафу у розмірі 306382,50грн., задовольнити частково у сумі 243313,75грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс груп" (юр. адреса: 36000, м. Полтава, вул. Володарського, 3; пошт. адреса: 36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, 73/11; ЄДРПОУ 32081871, МФО 320984) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, МФО 335838) суму попередньої оплати у розмірі 90122,50грн., суму штрафу у розмірі 153191,25грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 2433,14грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 72,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимоги про стягнення штрафу відмовити через зменшення судом суми у розмірі 153191,25грн.

Припинити провадження по справі №43/60 в частині вимог до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Донецьк про штрафу у розмірі 40грн. через відсутність предмету спору на день розгляду справи.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2, МФО 335838) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, МФО 335838) витрати по сплаті державного мита у сумі 40коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 1коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Суб’єкту підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, МФО 335838) надмірно сплачене державне мито у розмірі 0,10грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.