ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 918/244/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Волковицької Н. О., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (колегія суддів: Петухов М. Г. - головуючий, Василишин А. Р., Розізнана І. В.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 (суддя Войтюк В. Р.)
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олександрійської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рівненської районної державної адміністрації,
про розірвання договору оренди земельної ділянки та водного об`єкту, повернення земельної ділянки та водного об`єкту, знесення самовільно побудованих будівель,
за участю: прокурора Семенчук М.А. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1 Короткий зміст позовних вимог
1.1 Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Олександрійської сільської ради (далі - Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (далі - Товариство), в якому просив:
розірвати договір оренди земельної ділянки від 19.09.2012, укладений між Рівненською районною державною адміністрацією (далі - Райдержадміністрація) та Товариством, зареєстрований за № 1996 (далі - Договір від 19.09.2012);
розірвати договір оренди водного об`єкта від 02.11.2012, укладений між Райдержадміністрацією та Товариством, зареєстрований за № 16 (далі - Договір від 02.11.2012);
зобов`язати Товариство повернути у комунальну власність Ради земельну ділянку, загальною площею 89,3234 га, кадастровий номер 5624684700:01:003:0010, розташовану на території Ради (далі - Земельна ділянка), яка передана на підставі Договору від 19.09.2012, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано в оренду;
зобов`язати Товариство повернути у комунальну власність Ради водний об`єкт, площею водного дзеркала 84,72 га, який розташований на території Ради (далі - Водний об`єкт), за актом здачі-приймання;
зобов`язати Товариство за власний рахунок знести самовільно побудовані об`єкти нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" та 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди Товариством проведено самочинне будівництво їдальні літ. "Г-1", 54 альтанок, зняття ґрунту без спеціального дозволу та в межах прибережно-захисної смуги водного об`єкта. Також прокурор вказує на порушення відповідачем умов використання водного об`єкта, передбачених пунктом 3.2.12 Договору від 02.11.2012, а саме, проведення будівництва в прибережно-захисній смузі та зняття ґрунту в межах прибережно-захисної смуги без спеціального дозволу та з врахуванням факту розірвання договору оренди Земельної ділянки, на якій розміщений Водний об`єкт.
2 Короткий зміст судових рішень
2.1 Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 позов задоволено частково; розірвано Договір від 19.09.2012 та Договір від 02.11.2012 частково, а саме, в частині Земельної ділянки; зобов`язано Товариство повернути у комунальну власність Ради Земельну ділянку та частково повернути Водний об`єкт, а саме, повернути водний об`єкт, площею водного дзеркала 81,55 га; зобов`язати Товариство за власний рахунок знести об`єкти - 54 альтанки за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області. В решті позовних вимог відмовлено.
2.2 Суд першої інстанції виходив з того, що вставленими є обставини використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також в порушення вимог чинного законодавства розміщення відповідачем бази відпочинку в прибережній захисній смузі, охоронній межі магістрального газопроводу, зняття родючого шару ґрунту.
2.3 Відмовляючи в позові в частині знесення нерухомого об`єкта - "Їдальня літ. Г-1", суд взяв до уваги встановлені в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі № 918/261/21 обставини, зокрема, щодо правомірної реєстрації вказаного нерухомого майна.
2.4 При цьому суд вказав, що оскільки прокурором заявлено негаторний позов, то заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не може бути задоволена.
2.5 Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання Товариства за власний рахунок знести самовільно побудований об`єкт нерухомого майна - "Їдальня літ. Г-1" за адресою: вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району Рівненської області; ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 02.02.2023 залишено без змін.
2.6 Постанова мотивована тим, що Земельна ділянка не виділялася під будівництво чи розміщення на ній будь-яких об`єктів нерухомого майна, враховуючи відсутність дозвільної документації на будівництво приміщення Їдальні літ. Г-1 та альтанок, а тому вказані об`єкти нерухомості є самочинно збудованими відповідачем та підлягають знесенню.
3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі Товариство просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
3.2 В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.
3.3 Відповідач вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постанові Верховного Суду від 13.025.2018 у справі № 925/1074/17.
3.4 Також Товариство з посиланням на приписи пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12)
) зазначає, що є підстави для відступу від правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20.
3.5 Прокурор у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і, посилаючись на її необґрунтованість, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4 Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що між Райдержадміністрацією (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір від 19.09.2012, за умовами пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування Земельну ділянку для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, що знаходяться на території Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
4.2 Відповідно до пункту 2 Договору від 19.09.2012 в оренду передається Земельна ділянка на підставі розпорядження голови Райдержадміністрації від 26.07.2012 № 591. Експлікація земель: загальна площа - 89,3234 га, забудовані землі - 0,04 га; в тому числі: землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі - 0,04 га, з них: під гідротехнічними спорудами - 0,04 га; болота - 0,68 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 7,0534 га; в тому числі: інші (схил, ями) - 7,0534 га; внутрішні води - 81,55 га, в тому числі: штучні водосховища - 81,55 га.
4.3 Також за умовами зазначеного Договору: на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна не розміщені (пункт 3); на земельній ділянці відсутні інші об`єкті інфраструктури (пункт 4); Договір укладено на 49 років (пункт 8); земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб (пункт 15); цільове призначення земельної ділянки: землі запасу водного фонду (пункт 16); на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження), площею 9,5374 га в охоронній зоні магістрального газопроводу (пункт 26).
4.4 Пунктом 30 Договору від 19.09.2012 сторони передбачили обов`язки орендаря, зокрема: здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво споруд; додержуватися екологічної безпеки, землекористування, державних стандартів, проєктних рішень, правил забудови, інших чинних правил і норм щодо користування земельною ділянкою.
4.5 Після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 21).
4.6 Згідно з пунктом 35 Договору від 19.09.2012 дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
4.7 Земельна ділянка передана орендарю відповідно до акта приймання-передачі від 28.09.2012.
4.8 09.09.2012 між Райдержадміністрацією та Товариством укладено договір оренди на суміжну із зазначеною ділянкою земельну ділянку на території Ради, площею 6,6480 га.
4.9 Також суди встановили, що між Райдержадміністрацією (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір від 02.11.2012, за умовами пункту 1 якого предметом договору є водний об`єкт (водосховище) на території Олександрійської і Заборольської сільських рад Рівненського району. Цільове призначення - для риборозведення. Загальна площа земель, що надаються в оренду, є сумою обох указаних вище договорів оренди землі і складає 95,97 га, у тому числі площа водного дзеркала 84,72 га, площа захисної смуги 11,25 га.
4.10 Згідно з пунктом 3.2.12 Договору від 02.11.2012 орендар зобов`язаний утримувати в належному стані прибережну захисну смугу водного об`єкта, здійснювати заходи щодо забезпечення режиму її охорони відповідно з вимогами Водного кодексу України (213/95-ВР)
. Протягом двох місяців з моменту реєстрації договору винести в натуру межі водоохоронної зони та прибережної смуги і встановити вказівні знаки.
4.11 За умовами вказаного Договору: при поверненні об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується представниками сторін (пункт 5.6); цей Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання обов`язків, передбачених пунктом 3.2 Договору (пункт 8.2).
4.12 Водний об`єкт переданий орендарю за актом приймання-передачі від 02.11.2012.
4.13 Вказане підтверджується паспортом Водного об`єкта, розташованого біля села Олександрія на території Олександрійської та Заборольської сільських рад Рівненського району, виготовленого на замовлення Товариства у 2010 році.
4.14 При цьому суди встановили, що матеріалами справи підтверджується, що на Земельній ділянці, яка перебуває в оренді відповідача, організовано Базу сімейного відпочинку "Saint-Tropez".
4.15 За таких обставин прокурор, посилаючись на те, що відповідач використовує орендовані Водний об`єкт та Земельну ділянку з порушенням законодавства та умов Договорів, звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Ради.
4.16 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.17 Суди попередніх інстанцій виходили з встановлених обставин про те, що матеріалами справи не підтверджено використання відповідачем, як орендарем, земельної ділянки та водного об`єкта за цільовим призначенням, а саме - для риборозведення упродовж усього строку оренди з 2012 року та до пред`явлення позову в 2022 році.
4.18 Натомість матеріалами справи, зокрема, перевірками Держгеокадастру, Лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів, матеріалами закритого кримінального провадження, фототаблицями, а також структурою заповнення земельної ділянки (54 альтанки, їдальня, мангали, кам`яні доріжки, пляж, знесення ґрунту, завезення піску), підтверджено створення Бази сімейного відпочинку "Saint-Tropez".
4.19 За висновком судів, вставленими є обставини використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також розміщення відповідачем бази відпочинку в прибережній захисній смузі, охоронній межі магістрального газопроводу, зняття родючого шару ґрунту.
4.20 Також суди, враховуючи встановлені обставини щодо порушення умов використання Водного об`єкта, передбачених пунктом 3.2.12 Договору від 02.11.2012, що встановлено при розгляді позовної вимоги про розірвання Договору від 19.09.2012, та з врахуванням факту розірвання договору оренди Земельної ділянки, на якій розміщений Водний об`єкт, дійшли висновку, що Договір від 02.11.2012 підлягає розірванню, а Водний об`єкт - поверненню.
4.21 Крім того, Земельна ділянка не виділялася під будівництво чи розміщення на ній будь-яких об`єктів нерухомого майна та за обставин відсутності дозвільної документації на будівництво приміщення Їдальні літ. Г-1 та альтанок вказані об`єкти нерухомості є самочинно збудовані відповідачем, а тому підлягають знесенню.
4.22 При цьому суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що позовна давність до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном не застосовується, оскільки такий позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, відхилили доводи відповідача щодо застосування позовної давності.
4.23 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення та постанову без урахування висновку щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15)
), у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у справі № 925/1074/17.
4.24 У справі № 925/1074/17 заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальності "МСК БудСервіс" про розірвання договору оренди землі та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати. Верховний Суд у постанові від 13.02.2018, залишаючи без змін постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із встановлення судом апеляційної інстанції обставин стосовно того, що прокурор і позивач не довели порушення орендарем земельної ділянки щодо систематичної несплати ним орендної плати за користування земельною ділянкою.
4.25 Водночас, у справі яка розглядається, суди установили обставини порушення відповідачем цільового використання Земельної ділянки, приписів Земельного та Водного кодексів України (213/95-ВР)
, а також умов Договорів, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність у цьому випадку підстав для задоволення вимог про розірвання Договорів.
4.26 Проаналізувавши висновки, викладені у наведеній скаржником постанові, колегія суддів вважає, що інший результат вирішення спору у справі, що переглядається, та у справі, на яку послався скаржник на обґрунтування касаційної скарги, зумовлений тим, що суди у цих справах, виходячи з предмету та підстав позову, встановили різні фактичні обставини за результатами оцінки всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
4.27 За вказаних обставин касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
4.28 У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 наведено висновок про те, що за договором оренди землі (зобов`язанням з визначеним строком виконання (дії) обов`язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов`язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням). Обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі.
4.29 Також Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові від 02.11.2022 (в контексті наявності правових підстав для розірвання договору) було сформовано правовий висновок щодо застосування позовної давності у зобов`язальних правовідносинах.
4.30 Зокрема, за висновками Великої Палати Верховного Суду протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).
4.31 У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду з позовною вимогою про розірвання, зокрема, договору оренди землі, тобто з позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника землі), тому на такий позов, як зазначили суди попередніх інстанцій, не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Отже, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, строк звернення до суду з відповідною позовною вимогою прокурором пропущено не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України.
4.32 Такий висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20.
4.33 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, Верховний Суд зазначив, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України (2768-14)
та Водного кодексу України (213/95-ВР)
треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
4.34 Скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступити від висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України).
4.35 Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
4.36 За змістом вказаної норми, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
4.37 Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
4.38 Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де відзначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
4.39 Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
4.40 Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
4.41 Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
4.42 Водночас скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).
4.43 Фактично доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, а посилання відповідача на приписи пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України за своїм змістом є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування позовної давності.
4.44 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.45 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі у вказаній частині, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу у наведеній частині слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
4.46 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження у справі № 918/244/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.
В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Н. О. Волковицька
Є. В. Краснов