910/1269/23 Про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки продукції за прострочку поставки товару - 22.11.2023 Прийняття

1.1. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Позивач, Військова частина) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" (далі - Відповідач, ТОВ "Колтекс") про стягнення пені у розмірі 1 604 815,24 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ "Колтекс" умов договору від 23.09.2022 №558/В33-2022, в частині прострочення поставки товару, у зв`язку з чим Позивач, на підставі пункту 7.3 договору, здійснив нарахування пені у заявленій до стягнення сумі.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Колтекс" на користь Військової частини 481 444,56 грн пені та 24 072,23 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Суд мотивував своє рішення обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог та наявністю правових підстав для застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, зменшивши розмір належної до стягнення пені на 70 %.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/1269/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтекс" (39800, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Молодіжна, будинок 21/6; ідентифікаційний код 41016609) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 1 604 815 (один мільйон шістсот чотири тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн 24 коп та судовий збір у розмірі 24 072 (двадцять чотири тисячі сімдесят дві) грн 23 коп.".

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована відсутністю підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Колтекс" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 18.04.2023 у справі №199/3152/20.

3.3. Військова частина у відзив на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 23.09.2022 між Військовою частиною (замовник) та ТОВ "Колтекс" (постачалник) укладений договір №558/В33-2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

4.2. Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку №1 до цього договору, Код ДК 021:2015-183100005 - Спідня білизна.

4.3. Ціна договору складає 68 598 600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 11 433 100,00 грн (пункт 3.1 договору).

4.4. Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.

4.5. За умовами пункту 5.1 договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 13 договору.

4.6. Згідно з пунктом 5.2 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: АДРЕСА_1.

4.7. Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" та продовженого указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, зазначений указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022 (пункт 11.1 договору).

4.8. На виконання умов договору, 07.10.2022 Позивачем було надано під особистий підпис уповноваженому представнику відповідача Суботі А.О. заявку від 04.10.2022 щодо необхідності поставки товару у кількості 70 000 штук у строк до 30.11.2022.

4.9. Згідно з видатковою накладною від 13.12.2022 №К/20/12 постачальник передав замовнику товар у кількості 1 200 штук, загальною вартістю 1 175 976,00 грн з ПДВ.

4.10. Відповідно до видаткової накладної від 15.12.2022 №К/38/12 постачальник передав замовнику товар у кількості 8800 штук, загальною вартістю 8 623 824,00 грн з ПДВ.

4.11. Відповідно до видаткової накладної від 26.12.2022 №К/65/12 постачальник передав замовнику товар у кількості 60000 штук, загальною вартістю 58 798 800,00 грн з ПДВ.

4.12. Позивач звертався до Відповідача з претензією від 06.01.2023 №78/8/2-45, згідно з якою вимагав сплатити пеню у розмірі 1 604 815,12 грн за порушення строку поставки товару. Проте вимоги викладені у претензії виконані відповідачем не були, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) .

5.3. Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.4. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

5.5. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

5.6. Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

5.7. Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

5.8. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.9. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.10. З аналізу наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо.

5.11. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.12. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

5.13. Cлід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.14. У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення пені, суд апеляційної інстанції оцінив обставини справи, врахував ступінь виконання Відповідачем свого зобов`язання та період прострочення.

5.15. Апеляційна інстанція дійшла висновку, що наведені Відповідачем підстави для зменшення розміру пені не є об`єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності у період дії військового стану, оскільки укладення договорів здійснюється Відповідачем з метою отримання прибутку.

5.16. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що договір від 23.09.2022 №558/ВЗЗ-2022 було укладено вже після введення на території України воєнного стану, відтак Відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з Позивачем договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є 30.11.2022, визначене у письмовій заявці Позивача, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки та те, що договір укладався вже під час воєнного стану.

5.17. При цьому апеляційний господарський суд звернув увагу, що загальна сума штрафних санкцій складає 2,34 % від ціни договору, тому нарахована Позивачем пеня не може бути віднесена до надмірно великої штрафної санкцій порівняно зі збитками кредитора.

5.18. З урахуванням наведеного, судова колегія відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки апеляційний суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини не є винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

5.19. При цьому відхиляючи аргументи скаржника, Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях наявності/відсутності підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

5.20. Аналіз висновків суду касаційної інстанції стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у даній справі.

До того ж, суд касаційної інстанції у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.

5.21. З огляду на викладене, Суд зазначає, що наведені судом апеляційної інстанції мотиви та висновки щодо відсутності підстав для зменшення пені не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених скаржником у касаційній скарзі постановах Великої Палати Верховного Суду.

5.22. Інші аргументи скаржника не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції за результатом розгляду вимог у цій справі.

5.23. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування.