910/8568/23 Про застосування заходів забезпечення позову - 17.11.2023 Прийняття

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30.09.2022 № 4178/5 "Про задоволення скарги" (далі - наказ Міністерства юстиції України від 30.09.2022 № 4178/5) в частині пункту 2 резолютивної частини зазначеного наказу щодо скасування рішення від 12.08.2022 № 64484539 та рішення від 31.08.2022 № 64646019, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського округу Щелковим Д. М.;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів № 47587255, № 47587265, внесених на підставі рішень від 12.08.2022 № 64484539; від 31.08.2022 № 64646019, прийнятих приватним нотаріусом Київського міського округу Щелковим Д. М.

06.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Компанії "Маліеро Лімітед" про застосування заходів забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накладення арешту із забороною розпорядження на об`єкти нерухомого майна, що на праві власності належать ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- реконструкцію олієпереробного підприємства потужністю 600 т/добу перероблювального насіння (складів олієнасіння, шроту, лабораторії, тощо) за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2676933748060;

- земельну ділянку, кадастровий номер 4824810100:04:048:0005, площею 3,7276 га, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1557803348248.

2. Заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстратором прав на нерухоме майно: державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб`єктам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольських міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях), окрім Міністерства юстиції України, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказане нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування заяви про застосування заходів забезпечення позову заявник послався на те, що прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу від 30.09.2022 № 4178/5 призвело до вибуття з власності Компанії "Маліеро Лімітед" нерухомого майна - реконструкції олієпереробного підприємства та земельної ділянки, та в подальшому до виведення цього майна ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність "РЕНТ УМБ" (далі - ТОВ "РЕНТ УМБ") зі статутного капіталу останнього шляхом укладення між ними договорів купівлі-продажу зазначеного майна. Заявник переконаний, що ОСОБА_1 як особа, яка наразі є власником спірного нерухомого майна, з метою уникнення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "РЕНТ УМБ" у розмірі 100%, укладеного між ОСОБА_1 та заявником, продовжуватиме вчиняти дії щодо відчуження цього нерухомого майна третім особам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, заяву Компанії "Маліеро Лімітед" про застосування заходів забезпечення позову задоволено частково. Заборонено всім суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстратором прав на нерухоме майно: державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб`єктам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольських міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях), окрім Міністерства юстиції України, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1, а саме на:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 4824810100:04:048:0005, площею 3,7276 га, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1557803348248.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна може утруднити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову, а заходи забезпечення позову нерозривно пов`язані з предметом позову та спрямовані на запобігання можливим негативним наслідкам. Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно у зв`язку із неспівмірністю такого заходу із заявленими позивачем позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "РЕНТ УМБ", ОСОБА_1, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М.

Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) )), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Компанії "Маліеро Лімітед" про застосування заходів забезпечення позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні заяви про забезпечення позову неправильно застосовано положення статті 137 ГПК України та не взято до уваги, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними, не мають безпосереднього зв`язку з предметом позову.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 910/9654/22, від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С. від 10.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8568/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 та ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; витребувано матеріали справи № 910/8568/23 з Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду.

Компанія "Маліеро Лімітед" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та правомірне вжиття заходів забезпечення позову, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Міщенко І. С. у відпустці справу № 910/8568/23 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.

09.11.2023 справа № 910/8568/23 надійшла до Верховного Суду після розгляду судом першої інстанції спору по суті з винесенням рішення про задоволення позовних вимог, тому касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 розглядається судом касаційної інстанції в розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2).

Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви Компанії "Маліеро Лімітед" про застосування заходів забезпечення позову.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України (1798-12) , обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у справі № 910/8568/23 є вимоги немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 30.09.2022 № 4178/5 "Про задоволення скарги" в частині пункту 2 резолютивної частини зазначеного наказу щодо скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Компанією "Маліеро Лімітед" та зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів, внесених на підставі рішень приватного нотаріуса.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 24.02.2021 між ОСОБА_1 (продавець) та Компанією "Маліеро Лімітед" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рент УМБ", відповідно до умов якого продавець зобов`язувався продати, а покупець придбати частку у статутному капіталі ТОВ "Рент УМБ" у розмірі 100%.

24.02.2021 між Компанією "Маліеро Лімітед" (іпотекодержатель), ТОВ "Рент УМБ" (іпотекодавець, майновий поручитель) та ОСОБА_1 (боржник) укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання боржника, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки (спірне нерухоме майно), що належать іпотекодавцю на праві власності.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. 12.08.2022 було прийнято рішення № 64484539 про реєстрацію права власності за Компанією "Маліеро Лімітед" на:

У подальшому заявнику стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про державну реєстрацію іпотеки та обтяження вказаного вище іпотечного нерухомого майна.

На підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б. 29.12.2022 за номером 343, ТОВ "Рент УМБ" на користь ОСОБА_1 відчужено реконструкцію олієпереробного підприємства потужністю 600 т/добу перероблювального насіння (складів олієнасіння, шроту, лабораторії, тощо), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2676933748060.

Також, ТОВ "Рент УМБ" на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О. Б. 29.12.2022 за номером 340, на користь ОСОБА_1 відчужено земельну ділянку, кадастровий номер 4824810100:04:048:0005, площею 3,7276 га, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1557803348248.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на: реконструкцію олієпереробного підприємства потужністю 600 т/добу перероблювального насіння (складів олієнасіння, шроту, лабораторії, тощо), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2676933748060; земельну ділянку з кадастровим номером 4824810100:04:048:0005, площею 3,7276 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1557803:48248.

Таким чином, ОСОБА_1 та ТОВ "РЕНТ УМБ" вчинялись дії щодо виведення спірного нерухомого майна зі статутного капіталу ТОВ "РЕНТ УМБ".

Отже, як зазначено судами попередніх інстанцій, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на час розгляду заяви про застосування заходів забезпечення позову відповідне право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано саме за ОСОБА_1, що свідчить про наявність в останнього права щодо розпорядження спірним майном, а отже і можливість відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб.

Надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника, врахувавши наведені вище обставини, а також предмет позову та докази, надані в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справі, що розглядається, з огляду на те, що спірне нерухоме майно належало на праві власності Компанії "Маліеро Лімітед", про що 12.08.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були вчинені відповідні записи, однак, оспорюваним наказом Міністерства юстиції України від 30.09.2022 № 4178/5 було скасовано рішення про реєстрацію права власності за Компанією "Маліеро Лімітед" на спірне нерухоме майно.

Відтак, у разі невжиття заходів забезпечення позову, заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладені в заяві про застосування заходів забезпечення позову обставини, враховуючи предмет позову у зазначеній справі та передбачені частиною 1 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстратором прав на нерухоме майно: державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб`єктам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольських міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях), окрім Міністерства юстиції України, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1, є розумним, обґрунтованим, адекватним заходом забезпечення позову, що дозволить забезпечити ефективний захист або поновлення порушеного права (інтересу) позивача в разі задоволення позову; такий захід забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, а його вжиття не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на недопущення відчуження спірного нерухомого майна до розгляду справи по суті.

Судами попередніх інстанцій враховано, що відчуження спірного нерухомого майна та внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо особи власника цього майна призведе до неефективності обраного позивачем способу захисту та неможливості захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження, без нових звернень до суду.

При цьому судами зауважено про наявність зв`язку між обраним позивачем заходом щодо забезпечення позову (заборона вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна) і предметом позовних вимог у цій справі, оскільки оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 30.09.2022 № 4178/5 скасовано рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно.

За таких обставин правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що вимоги заявника, наведені у заяві про застосування заходів забезпечення позову щодо заборони вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного майна, співмірні із заявленими позовними вимогами, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 137 ГПК України.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову у цьому спорі, вжиті судами попередніх інстанцій, відповідають процесуальним нормам, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.05.2018 у справі № 910/9654/22, від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 щодо необхідності надання судами оцінки розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами, оскільки висновки судів попередніх інстанцій, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не тільки не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним у зазначених постановах, а і було враховано судами при вирішенні заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову, про що зазначено вище.

При цьому Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи в цілому зводяться до незгоди скаржника з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями та суб`єктивного тлумачення скаржником обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції - без змін.