916/3232/22 Про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу - 16.11.2023 Прийняття

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЛЮКСЕМБУРГ" (відповідач) про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 1 441 086,19 грн, з яких: 1 100 000,00 грн основного боргу, 133 205,48 грн пені, 16 364,38 грн 3% річних та 191 516,33 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу № 994 від 01.07.2019 в частині оплати спожитого у період лютий-квітень 2021 природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2023, залишеним без зміно постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 100 000,00 грн основного боргу, 133 205,48 грн пені, 16 364,38 грн 3% річних та 191 516,33 грн інфляційних втрат.

4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач свої зобов`язання виконав частково, чим порушив графік погашення заборгованості та обов`язок щодо погашення заборгованості у повному обсязі, а залишок непогашеної заборгованості за поставлений природний газ складає 1 100 000,00 грн, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

5. Суди вказали, що доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1 100 000,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

6. Крім того, місцевий і апеляційний господарські суди зазначили, що позивачем вірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

7. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про обґрунтованість та правильність розрахунку пені в сумі 133 205,48 грн, у зв`язку з чим визнали вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

8. Разом з цим суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що клопотання представника відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені на 99% з посиланням на настання форс-мажорних обставин є необґрунтованим, оскільки форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

9. Суди зазначили, що основна заборгованість виникла ще в лютому-квітні 2021 року та в подальшому була реструктуризована. І навіть після реструктуризації боргу відповідач не дотримувався графіку погашення заборгованості та не здійснював оплату боргу у встановлені термін і розмірі.

10. Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на те, що він не є прибутковою організацією та здійснення оплати постачання природного газу відбувається виключно за кошти співвласників, оскільки такі посилання не є винятковим випадком для зменшення штрафних санкцій. Разом з цим суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідач укладаючи спірний договір повинен був належним чином планувати виконання своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин, в тому числі враховуючи специфіку своєї діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

11. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЛЮКСЕМБУРГ" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2023 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 133.205,48 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

12. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), скаржник зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

Позиція інших учасників справи

13. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

14. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" є суб`єктом господарювання, який діє на ринку природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, виданої НКРЕКП згідно Постанови № 503 від 13.04.2017 та забезпечує непобутових споживачів природним газом згідно укладених договорів постачання.

15. 01.07.2019 між ТОВ "ЮГ-ГАЗ" (постачальник) та ОСББ "ЖК ЛЮКСЕМБУРГ" (споживач) було укладено Договір № 994 постачання природного газу зі строком дії до 31.12.2019.

16. Додатковою угодою № 5 від 15.11.2019 строк дії договору продовжено до 31.12.2020.

17. Додатковою угодою № 9 від 25.02.2020 Договір № 994 постачання природного газу від 01.07.2019 було викладено у новій редакції.

18. Так відповідно до п.1.1, Договір постачання природного газу, укладений між постачальником та споживачем, регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу.

19. За цим Договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в замовлених ним та погоджених об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (п.2.1).

20. Планові об`єми (обсяги) постачання природного газу визначені сторонами в Додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього Договору. Зазначені планові об`єми (обсяги) можуть змінюватися споживачем з дотриманням умов цього Договору (п.2.2).

21. За умовами п.3.5 Договору, об`єм (обсяг) спожитого природного газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об`єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору, та на підставі Актів про фактичний об`єм розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, складених між Оператором ГРМ та споживачем, у відповідності із Кодексом ГРМ.

22. В період з 1 по 5 число місяця, що слідує за розрахунком, споживач зобов`язується надати постачальнику належним чином засвідчену копію Акту про фактичний об`єм розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, складений між Оператором ГРМ та споживачем (п.3.6).

23. Пунктом 3.8 Договору передбачено, що місячний/добовий об`єм (обсяг) відбору газу споживачем не повинен перевищувати більше 5% від підтвердженого об`єму (обсягу), у відповідний розрахунковий період. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду +/- 5% від підтвердженого обсягу без здійснення коригування.

24. Споживання підтвердженого об`єму (обсягу) газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, якщо інший режим споживання не узгоджено сторонами в письмовому вигляді. Споживач зобов`язаний спожити за місяць природний газ в об`ємі, зазначеному в Додатку № 2 до Договору, або здійснити його коригування в порядку, встановленому Додатком № 3 до Договору (п.3.9).

25. За підсумками розрахункового періоду, на підставі даних, отриманих від споживача та/або оператора ГРМ/ГТС, постачальник та споживач до 8 числа місяця, що слідує за розрахунковим, підписують Акт приймання-передачі газу з фактичним об`ємом (обсягом) спожитого природного газу за розрахунковий період (п.3.10).

26. Згідно з п.3.12 Договору, Акти приймання-передачі природного газу, підписані Сторонами відповідно до п.3.10 Договору, є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

27. В п.4.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що ціна за 1 000 куб. м газу, який передається постачальником споживачу на умовах цього Договору, узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього Договору. У випадку непідписання такої додаткової угоди споживачем, при умові, що споживач споживає газ згідно цього Договору (з ресурсу постачальника), споживач вважається таким, що прийняв ціну, встановлену постачальником, підтвердив її та відповідно до п.4.5 Договору зобов`язується здійснювати оплату споживаного газу на умовах цього Договору. Сторони домовилися, що ціна газу повинна включати усі податки, збори і обов`язкові платежі, встановлені відповідно до чинного законодавства України.

28. Згідно з п.4.5-4.5.2 Договору оплата споживаного газу здійснюється споживачем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника в такому порядку: розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу. Підставою для остаточного розрахунку за звітний місяць є Акт приймання-передачі спожитого газу, складений сторонами.

29. Грошові кошти, які надійшли від споживача, постачальник зараховує як попередню оплату або плату за газ, за умови відсутності у споживача заборгованості за цим Договором. За наявності заборгованості споживача за цим Договором постачальник зараховує грошові кошти, які надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, який передається за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні споживача призначення платежу (п.4.6).

30. За умовами п.5.2.1, споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату, згідно з умовами цього Договору, що кореспондується з правом постачальника отримувати від споживача плату за природний газ (п.6.1.1).

31. Відповідно до п.11.1, цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, а в частині постачання природного газу Договір вступає в силу з - 01.07.2020. Договір діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення.

32. Додатковою угодою № 2021-П від 25.11.2020 сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2021 та доповнили Додаток № 2 до Договору плановими обсягами постачання природного газу на 2021 рік - "Доповнення до Додатку № 2 до Договору "Заявка на очікуваний (плановий) обсяг споживання природного газу на 2021 рік", яке є складовою частиною Додатку № 2 та невід`ємною частиною цього Договору.

33. Відповідно до Доповнення 1, планові обсяги на період лютий-квітень 2021 складають: на лютий 2021 - 150,000 тис. куб. м; на березень 2021 - 135,000 тис. куб. м; на квітень 2021 - 0,000 тис. куб. м.

34. На виконання вимог п.3.9 Договору споживачем було надано коригувальну заявку на планові обсяги природного газу, якою було змінено планові обсяги споживання на квітень 2021, які після коригування складають: на квітень 2021 - 13,750 тис. куб. м.

35. 01.02.2021 сторонами було укладено Додаткову угоду № 01-21 до Договору № 994, якою, крім іншого, доповнено п.4.1 Договору та визначено, що загальна вартість природного газу, спожитого з 01.02.2021 по 28.02.2021 включно на умовах Договору, складає 6 990,00 грн за 1000 куб. м.

36. Додатковою угодою № 03-21 від 26.02.2021 сторони визначили, що загальна вартість спожитого у період з 01.03.2021 по 31.03.2021 газу складає 6 990,00 грн. за 1 000 куб. м.

37. Умовами Додаткової угоди № 04-21 від 29.03.2021 сторони визначили, що загальна вартість спожитого у період з 01.04.2021 по 30.04.2021 газу складає 8 590,02 грн за 1 000 куб. м.

38. У спірному періоді сторонами було складено наступні Акти прийому-передачі спожитого природного газу:

- від 28.02.2021 за лютий 2021, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 83,83300 тис. м3 природного газу, вартістю 585 992,67 грн з ПДВ;

- від 31.03.2021 за березень 2021, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 70,12900 тис. м3 природного газу, вартістю 490 201,71 грн з ПДВ;

- від 30.04.2021 за квітень 2021, про те, що постачальник передав, а споживач прийняв 15,16300 тис. м3 природного газу, вартістю 130 250,47 грн з ПДВ.

39. Акти підписані уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

40. Як стверджує позивач, протягом лютого 2021 - червня 2022 року відповідач здійснював часткову оплату за спожитий газ, яка, відповідно до умов 4.6 Договору, була зарахована в рахунок оплати боргу за спожитий у березні, квітні, листопаді, грудні 2020, січні, лютому (частково) 2021 природний газ.

41. Відповідно до п.16 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

42. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

43. Враховуючи наявність несплаченої відповідачем заборгованості за спожитий протягом лютого- квітня 2021 року природний газ, 07.12.2021 сторонами було укладено Додаткову угоду № 11-21-1 до Договору № 994.

44. У вказаній Додатковій угоді сторони дійшли згоди про те, що Договір постачання природного газу № 994 від 01.07.2019 призупиняє дію в частині постачання природного газу з 07.12.2021 (п.1).

45. Згідно з п.2 Додаткової угоди, у зв`язку із простроченням споживачем розрахунків за спожитий протягом періоду січень 2021 - квітень 2021 природний газ, сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості в сумі 1 300 693,35 грн проводитиметься в порядку, встановленому даною Угодою.

46. В п.3 сторони погодили, що оплата заборгованості за природний газ, зазначеної в п.2 даної Додаткової угоди, здійснюватиметься споживачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у Договорі у наступному порядку: 108 392,35 грн не пізніше 31.12.2021; 108 391,00 грн не пізніше 31.01.2022; 108 391,00 грн не пізніше 28.02.2022; 108 391,00 грн не пізніше 31.03.2022; 108 391,00 грн не пізніше 30.04.2022; 108 391,00 грн не пізніше 31.05.2022; 108 391,00 грн не пізніше 30.06.2022; 108 391,00 грн не пізніше 31.07.2022; 108 391,00 грн не пізніше 31.08.2022; 108 391,00 грн не пізніше 30.09.2022; 108 391,72 грн не пізніше 31.10.2022; 108 391,72 грн не пізніше 30.11.2022.

47. Відповідно до п.5, невиконання споживачем умов розрахунків, встановлених даною Угодою, вважатиметься порушенням порядку розрахунків за Договором. Прострочення споживачем будь-якого платежу, зазначеного в п.3 Угоди, надає постачальнику право вимоги та стягнення всієї суми заборгованості, зазначеної в.п.2 Угоди.

48. Згідно пунктів 7, 8, 9, ця Угода вступає в силу з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Угода складена в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, і є невід`ємною частиною Договору. У всьому іншому, що не врегульовано цією Угодою, сторони керуються Договором і чинним законодавством України.

49. Додаткова угода підписана представниками обох сторін, підписи скріплено печатками.

50. Як слідує з довідки АБ "Південний" № 236-253-27506-2022-БТ від 15.11.2022, після укладення між сторонами вищенаведеної Додаткової угоди відповідачем було здійснено наступні платежі в рахунок погашення обумовленої Угодою заборгованості: 17.01.2022 - 108 000,00 грн, 09.02.2022 - 30 000,00 грн, 14.03.2022 - 30 000,00 грн, 13.04.2022 - 30 000,00 грн, 14.06.2022 - 2 693,35 грн.

51. Позивач вказав, що з урахуванням частково здійсненого погашення заборгованості залишок боргу складає 1 100 000,00 грн.

Позиція Верховного Суду

52. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЛЮКСЕМБУРГ" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

53. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

54. Постанова суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду у справі, яка переглядається оскаржуються в частині висновків про задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 133.205,48 грн та відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення її розміру на 99%, відповідно, висновки судів попередніх інстанцій іншій частині не є предметом касаційного перегляду у цій справі.

55. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

56. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

57. За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

58. Зі змісту пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

59. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

60. Щодо подібності правовідносин, необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (подібний висновок викладений в п.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

61. Підставою для касаційного оскарження (п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України) є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

62. Так, статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

63. Аналогічні норми містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

64. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

65. Згідно з частиною першою статті 216, частинами першою, другою статті 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

66. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди встановили, що згідно п.8.3 Договору, у разі несвоєчасної або неповної оплати за природний газ споживач, окрім інфляційних та 3% річних, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

67. Згідно розрахунку штрафних санкцій, позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату заборгованості відповідно до графіку, обумовленого умовами Додаткової угоди № 11-21-1 від 07.12.2021 за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 в сумі 133 205,48 грн.

68. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо його обґрунтованості та наявності підстав для стягнення з відповідача нарахованої пені в сумі 133 205,48 грн. При цьому, суди встановили відсутність підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій на 99%.

69. Так, правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України (436-15) та ЦК України (435-15) .

70. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

71. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

72. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

73. Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

74. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

75. За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

76. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

77. Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

78. Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

79. Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

80. Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

81. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

82. Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

83. Главою 24 ГК України (436-15) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

84. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

85. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

86. За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

87. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

88. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

89. У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення пені і штрафу, суди попередніх інстанцій оцінили обставини справи, врахували ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання та період прострочення.

90. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що клопотання представника відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені на 99% з посиланням на настання форс-мажорних обставин є необґрунтованим, оскільки форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Суди зазначили, що основна заборгованість виникла ще в лютому-квітні 2021 року та в подальшому була реструктуризована. І навіть після реструктуризації боргу відповідач не дотримувався графіку погашення заборгованості та не здійснював оплату боргу у встановлені термін і розмірі.

91. Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на те, що він не є прибутковою організацією та здійснення оплати постачання природного газу відбувається виключно за кошти співвласників, оскільки такі посилання не є винятковим випадком для зменшення штрафних санкцій. Разом з цим суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідач укладаючи спірний договір повинен був належним чином планувати виконання своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин, в тому числі враховуючи специфіку своєї діяльності.

92. З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначили, що такі обставини не є винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

93. При цьому відхиляючи аргументи скаржника, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях наявності/відсутності підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

94. В контексті наведеного вище Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, яка ухвалена після подання касаційної скарги у цій справі та підлягає врахуванню на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України.

95. При цьому, аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20, від 23.03.2021 у справі № 921/580/19, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18) свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі.

96. До того ж, Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.

Подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16 та від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21.

97. З огляду на викладене, Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не порушено приписів статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України при реалізації права щодо зменшення розміру пені.

98. Інші аргументи скаржника не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатом розгляду вимог у цій справі.

99. Відхиляючи доводи скаржника Суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

100. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

101. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЛЮКСЕМБУРГ" та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

103. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

104. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.