904/8964/21 Про стягнення штрафних санкцій за договором поставки продукції - 16.11.2023 Прийняття

2. Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - ДП НАЕК "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АГРОПРОМКОМПЛЕКТ" (далі - ТОВ "НВП" "Агропромкомплект", про:

- стягнення 423 658,41 грн пені, 231 689,60 грн штрафу за договором поставки продукції № 172(6)20УК/53-121-01-20-09420 від 03.06.2020;

- зобов`язання відповідача здійснити поставку продукції у повному обсязі, передбаченому п.1.1. договору, яку не було поставлено у строк передбачений договором № 172(6)20УК/53-121-01-20-09420 від 03.06.2020, на загальну суму 3.309.831,36 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції, щодо повної та своєчасної поставки продукції.

4. У свою чергу, ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" звернулось до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд стягнути з ДП НАЕК "Енергоатом" 50.950,44 грн. - основного боргу, 780,25 грн. - 3% річних, 1.607,12 грн. - інфляційних втрат.

5. Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано порушенням ДП НАЕК "Енергоатом" зобов`язань за договором поставки в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем за зустрічним позовом товар, внаслідок чого у ДП НАЕК "Енергоатом" утворилась заборгованість в сумі 50 950,44 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023, у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено, стягнуто з ДП НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" 50.950,44 грн основного боргу, 780,25 грн 3 % річних, 1.607,12 грн інфляційних втрат та судовий збір.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 стягнуто з ДП НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" 10.000, 00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

7. Судові рішення за первісним позовом мотивовано тим, що відповідачем за первісним позовом було поставлено частину продукції за договором, в свою чергу позивачем за первісним позовом було прийнято поставлену продукцію та оплачено частково. Внаслідок чого, утворилась заборгованість по оплаті отриманого товару, а тому, відповідач за первісним позовом повідомив позивача про зупинення поставки продукції. Зважаючи на те, що позивачем не оплачено отриману за договором продукцію, дії відповідача по зупиненню поставки продукції є правомірними, а тому безпідставними є позовні вимоги за первісним позовом.

8. Розглядаючи зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції встановив заборгованість ДП НАЕК "Енергоатом" перед ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" за поставлену продукцію, яку прийнято відповідачем за зустрічним позовом без зауважень. Зважаючи на встановлене суд першої інстанції визнав зустрічний позов обґрунтованим, стягнувши заборгованість з оплати поставленої продукції з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат.

9. Додаткове рішення мотивовано наявністю підстав для стягнення з ДП НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" 10.000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України та враховуючи критерії для задоволення витрат на правничу допомогу, регламентовані положеннями ст. 129 ГПК України.

10. В апеляційному порядку переглядалось рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та прийняття додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу адвоката, в частині зустрічних позовних вимог судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, отже апеляційним судом не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

11. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДП НАЕК "Енергоатом" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Крім того, скаржник просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення з ДП НАЕК "Енергоатом" 10.000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

12. У касаційній скарзі скаржник, посилається на п. 3 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), та зазначає, що на теперішній час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм 538, 692 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), стосовно права постачальника зупинити виконання зобов`язання з поставки продукції у строки і порядку визначеному договором (фактично відмовою від виконання зобов`язання), після нездійснення покупцем оплати частково поставленого товару, за відсутності умов договору про здійснення розрахунків за "попередньою оплатою" та оплати товару частинами, графіку поставок/оплат; звільнення постачальника від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань, за обставин несплати частково поставленої продукції при відсутності такого обов`язку у покупця. Відмова постачальника від поставки продукції та призупинення поставки (відмова від виконання зобов`язань) є протиправною, не передбаченою договором і фактично змінює умови договору в односторонньому порядку, що заборонено статтею 525 ЦК України.

13. Скаржник зазначає, що суди приймаючи рішення неправильно застосували положення ст.ст. 11, 525, 526, 538, 611, 626- 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

14. Крім того, скаржник, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує на те, що суди приймаючи рішення не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18, щодо застосування положень ст. 613 ЦК України, та від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, щодо застосування положень ст. 538 ЦК України.

15. Також, у касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом першої інстанції положень ст.ст. 126, 129 ГПК України при прийнятті додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу з позивача за первісним позовом, вказаним порушенням не надав належної оцінки і суд апеляційної інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів і вимог касаційної скарги ДП НАЕК "Енергоатом" та вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.06.2020 між ДП НАЕК "Енергоатом" (Покупець) та ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" (Постачальник) укладено договір поставки продукції №172(6)20УК/53-121-01-20-09420 (далі - Договір). За змістом п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов`язався поставити, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити продукцію - 550 найменувань різноманітного слюсарного монтажного інструмента (найменування перелічено у п. 1.1 договору).

18. Згідно з п.1.2. договору строк поставки продукції: травень - жовтень 2020.

19. Вартість договору без урахування ПДВ - 2 821 155,10 грн., крім того ПДВ - 564 231,02 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ - 3 385 386,12 грн. (визначено п.3.1. договору).

20. Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору сторонами погоджено порядок та строк поставки продукції: поставка продукції відбувається на умовах DDP м.Енергодар згыдно Інкотермс 2010, місце поставки: вул.Промислова, 133, м.Енергодар, Запорізька обл.; строк поставки продукції: згідно з п.1.2. договору. Отримувач вантажу - ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом". Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 шт.; б) копія сертифікату якості або висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи або іншого подібного документу; в) податкова накладна (в ел. вигляді).

21. Вартість тари і упаковки включається у вартість одиниці продукції, (п.5.2. Договору).

22. Згідно п.4.4. договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи електронний документообіг" (851-15) та "Про електронні довірчі послуги" (2155-19) .

23. Приймання продукції за якістю і кількістю здійснюється покупцем відповідно до вимог НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" (п.6.1. Договору).

24. Пунктом 12.1. встановлений строк дії договору, а саме, - договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.

25. Додатки, доповнення, акти і протоколи, складені після укладення цього договору, що доповнюють або змінюють зміст окремих положень цього договору дійсні за умови підписання їх уповноваженими особами обох Сторін договору (п. 11.1. договору).

26. Цей договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним за підставами, передбаченими чинним законодавством України (п.11.2. Договору).

27. Додатковою угодою №1 від 03.11.2020 п.1.2 договору викладено в наступній редакції: "строк поставки продукції: травень-грудень 2020".

28. Додатковою угодою №2 від 30.12.2020 визначено:

- з п.1.1 Договору виключити наступну позицію: "паяльник електр. ЕПСН24В 80 Вт у кількості 5 шт. на суму з ПДВ 21 703,20 грн";

- п.1.2 Договору викласти в наступній редакції: "п.1.2 строк поставки продукції по позиціям: №33-3шт., 35-1шт., 112-шт., 117-1шт., 169-6шт.р 170-бшт., 211-1шт., 223, 230, 236, 420, 446, 543 - травень-грудень 2020. Строк поставки продукції по позиціям: №1-32, 33-17шт., 34,35-17шт.Р 36-111, 112-бшт., 113-116, 117-9шт., 118-168,169-8шт., 170-8шт., 171-210,211-11шт., 212-222, 224-229, 231-235, 237-361, 363-419, 421-445, 447-542, 544-550 - грудень 2020 - червень 2021";

- пункт 3.1 Договору викласти в редакції: "вартість договору без урахування ПДВ - 2 803 069,10 грн, крім того ПДВ - 560 613,82 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ - 3 363 682,92 грн".

Інші умови Договору залишенні незмінними та зберігають свою чинність.

29. Тобто останнім днем поставки в повному обсязі товару, передбаченому договором, є 30.06.2021.

30. Згідно з п.3.2 договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України (2755-17) випадках та порядку.

31. Тобто підставою для здійснення оплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ є отримання ДП НАЕК "Енергоатом" від ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" податкової накладної в електронній формі, у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН на електронну адресу та отримання податкової накладної разом з поставкою товару. На електронну пошту pdvzaes@mgw.npp.zp.ua надходили наступні податкові накладні:- податкова накладна № 35 від 24.07.2020, направлена на електрону пошту 05.08.2020 (видаткова накладна №240702/с3/01 від 24.07.2020); податкова накладна № 3 від 07.05.2021, направлена на електрону пошту 20.05.2021 (видаткова накладна №070501/с3/01 від 07.05.2021).

32. ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" поставлено на адресу ДП НАЕК "Енергоатом" наступну продукцію: позиції №33 - 3 шт., 35-1 шт., 94, 98, 107, 112 - 10 шт., 117 - 1шт., 138, 142, 143, 149-155, 169-6 шт., 170 - 6 шт., 211 - 1 шт., 223, 230, 236, 362, 420, 446, 543 загальною вартістю 53 851,56 грн. з ПДВ: за видатковими накладними №240702/сЗ/01 від 24.07.2020 на суму 2 901,12 грн з ПДВ; №070501/сЗ/01 від 07.05.2021 на суму 50 950,44 з ПДВ, разом з товаросупровідними документами, передбаченими п. 4.3. договору.

33. Проте, ДП НАЕК "Енергоатом" розрахувався з ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" частково на суму 2 901,12 грн, з порушенням встановлених договором строків для оплати поставленої продукції. Продукцію вартістю 50 950,44 грн, поставлену 07.05.2021, не оплатив взагалі, що підтверджується випискою банку АТ "Креді Агріколь Банк" по поточному рахунку позивача: 2 901,12 грн оплачено 19.02.2021 з простроченням на 164 дні, 50 950,44 грн не оплачено, прострочення на час подання позову, складає 177 днів.

34. ТОВ "НВП "Агропромкомплект" зверталось до ДП "НАЕК "Енергоатом", з листом № 1589 від 18.12.2020, в якому просило здійснити погашення простроченої заборгованості.

35. 10.06.2021 ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" звернулось до ДП НАЕК "Енергоатом" з пропозицією про розірвання договору з 01.07.2021, у зв`язку з неможливістю покупцем своєчасного виконання зобов`язань щодо оплати вже отриманої продукції.

36. Листом-повідомленням від 30.06.2021 вих. № 456 ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" повідомило ДП НАЕК "Енергоатом" про зупинення виконання свого обов`язку з подальшого постачання продукції за договором, у зв`язку з невиконанням ДП НАЕК "Енергоатом" зобов`язання щодо здійснення оплати поставленої за договором продукції.

37. Відповідно до п.7.1. договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

38. Встановивши заборгованість ДП НАЕК "Енергоатом" за поставлену продукцію суди зробили висновки про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення заборгованості: 50.950,44 грн основного боргу за поставлену продукцію, 780,25 грн. - 3% річних, 1.607,12 грн. - інфляційних втрат.

39. Щодо первісного позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд встановивши, що зупинення поставки товару стало наслідком несплати ДП НАЕК "Енергоатом" отриманої продукції, а тому первісний позов про стягнення з ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" пені та штрафу за договором та зобов`язання відповідача здійснити поставку продукції, є безпідставним, оскільки, відповідач за первісним позовом скористався правом визначеним положеннями ч. 5 ст. 692 ЦК України, щодо зупинення продавцем поставки товару до повної оплати раніше отриманого покупцем товару.

Позиція Верховного Суду

40. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження в частині підстави касаційної скарги, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України необхідно закрити, в іншій частині касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, зважаючи на таке.

41. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

42. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

43. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

44. Судові рішення оскаржуються позивачем за первісним позовом тільки в частині розгляду судами первісних позовних вимог та стягнення з позивача за первісним позовом витрат на правничу допомогу адвоката, отже, з урахуванням положень ст. 300 ГПК України, в іншій частині судові рішення не переглядаються касаційним судом.

45. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховним Судом визначено, що скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав у постачальника зупинити поставку продукції, незважаючи на умови договору.

46. Так, скаржник зазначає, що суди приймаючи рішення неправильно застосували положення ст.ст. 11, 525, 526, 538, 611, 626- 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

При цьому, скаржник посилається на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що на теперішній час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 538, 692 ЦК України, стосовно права постачальника зупинити виконання зобов`язання з поставки продукції у строки і порядку визначеному договором (фактично відмовою від виконання зобов`язання), після нездійснення покупцем оплати частково поставленого товару, за відсутності умов договору про здійснення розрахунків за "попередньою оплатою" та оплати товару частинами, графіку поставок/оплат; звільнення постачальника від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань, за обставин несплати частково поставленої продукції, при відсутності такого обов`язку у покупця. Відмова постачальника від поставки продукції та призупинення поставки (відмова від виконання зобов`язань) є протиправною, не передбаченою договором і фактично змінює умови договору в односторонньому порядку, що заборонено статтею 525 ЦК України.

47. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

48. За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, наведені положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

49. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

50. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, з урахуванням вищезазначеного, касаційний суд зазначає наступне.

51. Відповідно до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

52. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, також регулюються Цивільним кодексом України (435-15) .

53. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

54. Згідно з положеннями статей 626- 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

55. Отже, статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

56. Верховний Суд зауважує, що положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства.

57. Так, п.п. 3, 6 частини 1 статті 3 ЦК України, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

58. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

59. Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

60. У силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

61. За приписами частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

62. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

63. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

64. Водночас, правова природа договору визначається з огляду на його зміст. З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

65. Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами укладено договір поставки продукції, за яким ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" зобов`язалось поставити продукцію ДП НАЕК "Енергоатом", а останнє, в свою чергу, зобов`язалось прийняти і оплатити її. Пункт 1.1. договору містить перелік найменування продукції, яка є предметом договору.

66. Щодо строків поставки продукції, суди встановили, що договором було погоджено строк поставки травень - жовтень 2020 року. При цьому, додатковою угодою № 2, по деяким позиціям найменування продукції, сторонами продовжено строк поставки з грудня 2020 року- червень 2021 року. Отже, судами встановлено, що строк поставки продукції погоджено до червня 2021 року.

67. Водночас пунктом п.3.2 договору, сторонами погоджено порядок оплати продукції, а саме, сторонами обумовлено, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України (2755-17) випадках та порядку.

68. Судами встановлено, що ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" поставлено на адресу ДП НАЕК "Енергоатом" продукцію загальною вартістю 53 851,56 грн з ПДВ, за видатковими накладними від 24.07.2020 на суму 2 901,12 грн та від 07.05.2021 на суму 50 950,44 грн, з направленням ДП НАЕК "Енергоатом" податкових накладних (згідно вимог п. 3.2. договору), що не заперечується ДП НАЕК "Енергоатом". В свою чергу ДП НАЕК "Енергоатом" не було надано суду доказів повної оплати отриманої продукції. При цьому, ДП НАЕК "Енергоатом" підтверджує наявність у нього заборгованості по оплаті продукції. ТОВ "НВП "Агропромкомплект" зверталось до ДП "НАЕК "Енергоатом" з листом про погашення заборгованості. Зважаючи на наявність заборгованості ДП "НАЕК "Енергоатом" по оплаті поставленої продукції, ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" листом від 30.06.2021, повідомило ДП НАЕК "Енергоатом" про зупинення виконання зобов`язань, з подальшого постачання продукції за договором.

69. Приписами частини 3 статті 538 ЦК України регламентовано, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

70. Така регламентація положень ч.3 ст. 538 ЦК України, щодо права на зупинення виконання зобов`язань, спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони. (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, від 22.08.2023 - № 920/845/22)

71. При цьому, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

72. Водночас, відповідно до частини 5 статті 692 ЦК України якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

73. Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов`язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов`язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов`язань.(такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справи № 910/23003/16).

74. При цьому, проаналізувавши вказані положення необхідно зазначити, що обов`язковою умовою застосування частини 5 статті 692 ЦК України, щодо права продавця зупинити подальше передання товару, крім поставленого, є встановлення судами належного виконання продавцем своїх зобов`язань до такого зупинення.

75. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, та зважаючи, що судами було встановлено поставку ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" продукції за договором, відповідно до поданих суду накладних, тоді як, ДП "НАЕК "Енергоатом" не було доведено суду належного виконання свого обов`язку щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції, суди обґрунтовано визнали правомірним зупинення ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" виконання договірних зобов`язань з поставки продукції, на підставі частини 5 ст. 692 ЦК України.

76. Таким чином, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій у межах наданих їм повноважень та вимог чинного ГПК України (1798-12) обґрунтовано зазначили про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки суди встановили правомірність зупинення ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" поставки продукції, при цьому, судом касаційної інстанції не було встановлено неправильного застосування судами положень ст.ст. 11, 525, 526, 538, 611, 626- 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, отже, Верховний Суд, в даному випадку, не вбачає підстав для викладення правового висновку щодо застосування ст.ст. 538, 692 ЦК України.

77. З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження щодо підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

78. Щодо підстав касаційного оскарження передбачених п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України. Так, скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що суди приймаючи рішення не врахували правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18, щодо застосування положень ст. 613 ЦК України, та правових висновків Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, щодо застосування положень ст. 538 ЦК України.

79. За змістом пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

80. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

81. Отже, під час вирішення питання обґрунтованості доводів скарги про неврахування судами правового висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права, процесуальний закон також передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.

82. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

83. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

84. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

85. Проаналізувавши доводи, наведені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у пункті 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийнято у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається Судом.

86. Як вказувалось у касаційній скарзі скаржник зазначав про неврахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18, щодо застосування положень ст. 613 ЦК України.

87. Згідно із частинами 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

88. Як вбачається із змісту судових рішень у справі № 908/7/18 предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п.7.3 договору за несвоєчасно здійснену поставку товару. Розглядаючи спір судами встановлено, що п.4.3 договору передбачено, що загальний період поставки (передачі) всього обсягу товару - до 30.09.2017, термін поставки кожної партії товару - протягом 60 календарних днів з дати отримання письмової заявки (замовлення) від покупця, якщо в заявці не буде зазначений інший термін у зв`язку з виробничими потребами покупця, крім того у п.11.1 договору визначено, що постачальник надає (не пізніше визначеного чинним законодавством України строку) покупцю забезпечення виконання договору у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії, оформленої на паперовому носії. Розмір забезпечення виконання договору (розмір банківської гарантії) становить 1 203 959,08 грн. Суди, враховуючи порядок поставки передбачений договором, встановили порушення строків поставки товару за договором, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про подвійне притягнення його до відповідальності за одне і те саме правопорушення, зазначивши, що неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Крім того, такі платежі на користь кредитора здійснюються різними особами.

Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, що неустойка і банківська гарантія мають різну правову природу і не є взаємовиключними, сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності, отже, суди дійшли до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, Верховний Суд у справі № 908/7/18 також зазначав про правомірність незастосування судами положень ст. 613 ЦК України, зважаючи на порядок виконання зобов`язань, обумовлений сторонами у договорі.

89. Отже проаналізувавши судові рішення у справі № 908/7/18, касаційним судом визначено, що справа № 908/7/18 та справа, що розглядається Верховним Судом є різними за фактичними обставинами справи, які мають юридичне значення, встановленими судами при розгляді справи, що зумовило прийняття судами відповідного рішення, а тому, справа № 908/7/18 не є подібною до справи, що розглядається Судом.

90. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, щодо застосування положень ст. 538 ЦК України, касаційний суд зазначає наступне.

91. Відповідно до ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

92. Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 зазначив, що виходячи з вимог статті 538 ЦК України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

93. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків, щодо застосування ст. 538 ЦК України, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Так, об`єднана палата зазначила, що системне тлумачення ст. 538, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 655, ст. 692, ч.1 ст. 697 ЦК України, дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

94. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 вказувала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

95. Зважаючи на постанову Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених у постановах від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, оскільки правові висновки у вказаних постановах щодо застосування положень ст. 538 ЦК України є неактуальними.

96. Касаційним судом також відхиляються доводи касаційної скарги про неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, щодо застосування положень ст. 538 ЦК України, оскільки зазначений у вказаних постановах правовий висновок цих положень, аналогічний висновкам, викладеним у постановах від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від яких відступила об`єднана палата у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22.

97. Щодо постанови Верховного Суду у справі № 904/10083/15, то спір у вказаній справі виник в межах справи про банкрутство, а тому правовідносини у справі № 904/10083/15 не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається Верховним Судом.

98. Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

99. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу зазначає про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП НАЕК "Енергоатом" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

100. Щодо оскарження додаткового рішення, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, про стягнення з ДП НАЕК "Енергоатом" витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00 грн.

101. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

102. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

103. Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

104. Частиною 5 статті 129 ГПК України регламентовано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

105. Положеннями процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

106. Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про розподіл судових витрат, та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

107. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що витрати на правничу допомогу адвоката є доведеними належними доказами, розумними та співмірними складності справи. При цьому, судом досліджено матеріали справи, подані позивачем за зустрічним позовом докази: договір про надання правової (правничої) допомоги № 34/21 від 16.11.2021, додаток № 1 до вказаного договору, ордер на надання правничої правової допомоги від 20.12.2021 серії АЕ 1111642, акт приймання-передачі наданих послуг по даній справі від 01.02.2022, платіжне доручення № 2925, а також враховано відповідні критерії щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, а саме пов`язаність витрат з розглядом справи (правова допомога надавалася адвокатом в рамках саме справи № 904/8964/21), складність даної справи (у справі об`єднано розгляд одночасно первісного позову та зустрічного позову), розумність і співмірність розміру понесених витрат на правничу допомогу адвокатом з ціною позову (загальна сума за первісним та зустрічним позовами становить 708.685,82 грн та нематеріальна вимога про зобов`язання поставити товар), обсяг наданих адвокатом послуг, відповідно до Акту приймання-передачі послуг, згідно договору про надання правничої допомоги № 34/21 від 01.02.2022, та участь адвоката у судовому засіданні.

108. При цьому, Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

109. З матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, встановили правомірний висновок про задоволення заяви позивача за зустрічним позовом про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

110. Верховний Суд при касаційному перегляді додаткового рішення, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, щодо задоволення заяви позивача за зустрічним позовом про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, не виявив порушень судами приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконного рішення.

111. Водночас доводи скаржника щодо підтвердження наданих адвокатом послуг у справі неналежними доказами, зводяться до намагання скаржника переоцінити такі докази, яким надана оцінка судами, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України.

112. Отже, суди попередніх інстанцій, враховуючи положення статей 126, 129 ГПК України зважаючи на матеріали справи, обґрунтовано встановили висновки щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача за зустрічним позовом про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

113. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу, вважає, що касаційне провадження в частині підстави касаційної скарги, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити, в іншій частині скарга є необґрунтованою, отже, рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, додаткове рішення та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

114. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

115. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

116. Враховуючи викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою ДП НАЕК "Енергоатом" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України закрити, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області, необхідно залишити без змін.

Розподіл судових витрат

117. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 у справі №904/8964/21 в частині касаційного оскарження, з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" залишити без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2023, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 у справі №904/8964/21 залишити без змін.