910/11028/20 Про відшкодування шкоди, завданої рішенням акціонера/контролера Банку та діямми керівників Публічного акціонерного товариства "Банк", шляхом зловживання власним становищем та прийняттям на власний розсуд протиправних та необґрунтованих рішень щодо укладення правочинів з пов'язаними товариствами, спрямовані на виведення активів з Банку - 15.11.2023 Прийняття

1.1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про стягнення шкоди в розмірі 742 551 210, 41 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення акціонера/контролера Банку та дії керівників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" - відповідачів у справі, не були сумлінними та добросовісними, безпристрасними, оскільки останні, зловживаючи власним розсудом, прийняли протиправні та необґрунтовані рішення щодо укладення правочинів з пов`язаними товариствами, спрямовані на виведення активів з Банку, та всупереч інтересів Банку та його кредиторів, результатом чого стала неплатоспроможність Банку та неможливість проведення розрахунків з кредиторами цього Банку. Внаслідок цього саме відповідачі несуть повну та солідарну відповідальність за здійснення збиткової діяльності банку, що є підставою для стягнення з останніх єдиної неподільної шкоди в розмірі 742 551 210, 41 грн.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, у позові відмовлено.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданих Фондом фактичних даних не достатньо для встановлення факту протиправної поведінки відповідачів під час вчинення договорів відступлення № 1 та № 2 та для доведення розміру заподіяної Банку шкоди. Крім того, господарські суди вважали, що Фонд є неналежним позивачем в цій справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2. Підставою касаційного оскарження Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 14.09.2021 у справі №910/11371/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 21.07.2021 року у справі № 910/12930/18, справі №904/3864/21 від 27.09.2022 (щодо виключного права Фонду гарантування звертатись до суду в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до відповідачів);

- від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі №686/20040/2012, від 06.02.2018 у справі №334/9899/14, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 (щодо застосування статті 1166 Цивільного кодексу України);

- від 14.09.2021 у справі №910/11371/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 08.02.2022 справі №910/15260/18, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 (щодо застосування статей 92, 1166 Цивільного кодексу України);

- від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (щодо відповідальності власників істотної участі в Банку, щодо визначення підходів до визначення шкоди, заподіяної Банку, щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку та виключної правомочності Фонду гарантування на звернення до суду з даним позовом в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");

- від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 02.10.2018 у справі №910/14/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20 (щодо застосування в господарському процесі стандарту доказування "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence), а також щодо його відмінності від стандарту доказування "достатність доказів").

Також підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, зазначає, що в порушення частини 4 статті 75, частини 1 пункту 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, судами не враховано обставини, досліджені та встановлені судовими рішеннями у справах №902/950/17 та №924/622/17, які мають преюдиційний характер.

У доповненнях до касаційної скарги у справі №910/11028/20 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відзначив, що справа №910/268/23 та справа, що переглядається, є подібними, з урахуванням чого постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі №910/11028/20 ухвалена неповноважним складом суду, а відтак у відповідності до пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

3.3. ОСОБА_1 05.09.2023 подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив Суд відмовити Фонду у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ОСОБА_1 09.10.2023 подав до Суду відзив на доповнення до касаційної скарги, в яких просив Суд не враховувати подані доповнення до касаційної скарги, відмовити Фонду у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (зі змінами, внесеними постановою Правління НБУ від 27.04.2016 №295/БТ) встановлено факт здійснення Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" ризикової діяльності; Банк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

Згідно з п. 4 вказаної постанови Правління НБУ, з дня її прийняття строку, визначеного в п. 3 постанови, для ПАТ "Банк Михайлівський" встановлюються обмеження в його діяльності, зокрема: не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам (абз. 2 п. 4 постанови); не здійснювати кредитування/надання коштів/майна у користування акціонерам ПАТ "Банк Михайлівський" та пов`язаним особам з Банком (абз.4 п. 4 постанови).

На період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку та призначено куратором службовця НБУ Александрова О.Г.

Зазначені постанова НБУ прийняті до виконання та доведена до відома посадових осіб Банку розпорядженням Голови Правління ОСОБА_5 №54 від 23.12.2015.

В подальшому, рішенням Правління НБУ від 23.05.2016 № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Банк визнано неплатоспроможним. На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" з 23.05.2016 розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Рішенням Фонду від 13.06.2016 року № 991 продовжувались строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 року до 22.07.2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжувались також повноваження уповноваженої особи Фонду з 23.06.2016 року до 22.07.2016 року включно.

Також, на підставі рішення Правління НБУ від 12.07.2016 № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 року до 12.07.2018 року включно.

Також рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду на Волкова О.Ю. з 05.09.2016. Рішенням Фонду від 21.06.2018 № 1758 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" строком на два роки з 13.07.2018 року до 12.07.2020 року включно.

Позивач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції зазначав, що в період ліквідаційної процедури рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.11.2016 № 2414 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Банк Михайлівський". Загальна сума реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 2 715 664 116, 05 грн. Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.12.2019 № 3128 затверджено зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку, після яких загальна сума акцептованих вимог кредиторів становить 2 748 559 658, 97 грн. При цьому під час ліквідаційної процедури проведено інвентаризацію майна банку станом на 13.07.2016 (дата початку процедури ліквідації). За результатами інвентаризації складено скоригований початковий баланс Банку станом на 01.11.2016, який погоджено виконавчою дирекцією Фонду (рішення № 2422 від 14.11.2016).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 164 від 19.01.2017 затверджено ліквідаційну масу ПАТ "Банк Михайлівський" станом на 01.11.2016 з урахуванням змін на 01.10.2017 (згідно з рішенням Фонду № 4781 від 23.10.2017):

- балансовою вартістю (без врахування резервів та переоцінки) - 5 113 523 857, 54 грн;

- оціночною вартістю - 138 611 033, 08 грн.

При цьому основна різниця між балансовою та оціночною вартістю майна складається по кредитах, наданих юридичним особам (1 477 994 753, 76 грн і 59 473 880,19 грн відповідно), дебіторській заборгованості (1 643 635 416,28 грн і 2 561 625, 20 грн відповідно), кредитах юридичних осіб, за якими виявлена нікчемність (1 212 721 988, 97 грн і 3 930 003, 45 грн) та кредитах фізичних осіб, за якими виявлена нікчемність (682 297 854, 87 грн і 650 229, 86 грн).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фонд вказує на те, що ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 був власником істотної участі в банку опосередковано через ТОВ "Екосіпан" (92,501%), якому належить 100% акцій банку. Був контролером ТОВ "Екосіпан" та Банку відповідно до рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків про надання згоди на набуття істотної участі в банку від 03.03.2015 № 88.

Згідно з Протоколом Спостережної Ради № 38 від 27.09.2013, у зв`язку з наданням НБУ письмової згоди на заступлення ОСОБА_5 на посаду Голови Правління затверджено склад Правління на чолі з Головою Правління ОСОБА_5 . Наказом ПАТ "Банк Михайлівський" від 27.09.2013 № 118 ОСОБА_5 заступив на посаду Голови правління з 27.09.2013.

Протоколом Спостережної Ради № 42 від 01.08.2014 ОСОБА_2 призначено Заступником Голови Правління. Протоколом Спостережної Ради № 21 від 18.05.2016 звільнено Голову Правління ОСОБА_5 із займаної посади та припинено повноваження 19.05.2016.

Разом з цим виконуючим обов`язки Голови Правління з 20.05.2016 призначено Заступника Голови Правління Банку Панфілова Д.О. до призначення (обрання) Голови Правління Банку та отримання від НБУ погодження кандидатури на посаду Голови Правління Банку.

Отже, починаючи з 20.05.2016 ОСОБА_2 став в.о. Голови Правління (заступив на посаду 20 травня 2016 року на підставі наказу Банку № 622-к від 19.05.2016).

Згідно з протоколом № 10 Правління ПАТ "Банк Михайлівський" від 23.03.2015 станом на 18-19 травня 2016 року ОСОБА_2 також входив до складу кредитного комітету як його голова.

Відповідно до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , пов`язаними особами (контролер/власник істотної участі у банку, керівники банку) ПАТ "Банк Михайлівський" 18-19.05.2016 були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх доводів Фонд вказує, що відповідачі завдали шкоди Банку наступними своїми діями.

19.05.2016 між TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр" (первісний кредитор) та ПАТ "Банк Михайлівський" (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 1, згідно з п.1.1 якого первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору права вимоги, належні первісному кредитору, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між первісним кредитором та юридичними особами (боржники). Перелік основних договорів, права вимоги за якими відступаються первісним кредитором новому кредитору зазначаються в Реєстрі основних договорів, форма якого наведена в додатку №1 до договору відступлення. Кожний реєстр основних договорів підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Вартість відступлення прав вимог визначається у кожному Реєстрі основних договорів, що укладається сторонами на дату складання такого реєстру (п. 1.2. договору).

19.05.2016 TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" уклали Реєстр основних договорів до договору відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за 26 (двадцятьма шістьма) договорами на загальну суму 561 957 997, 25 грн за ціною 561 585 182, 51 грн.

Реєстр підписаний в.о. Голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" Панфіловим Д.О. та директором TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр" Канюкою М.О., а також скріплений їх печатками.

Договір та додатки до нього підписані представниками сторін в.о. Голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" Панфіловим Д.О. та директором TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр" Канюкою М.О., а також скріплений їх печатками.

Згідно з меморіальним ордером №5060192 від 19.05.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" перерахувало на користь TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр" 561 585 182, 51 грн за договором відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016.

Однак за твердженнями позивача, до договорів купівлі продажу цінних паперів, що передавались позивачу згідно з п.2.3.1 договору не було додано документів, що посвідчують списання цінних паперів з рахунку у цінних паперах первісного кредитора на рахунок у цінних паперах боржника (документи, що підтверджують перехід права власності на цінні папери від первісного кредитора до боржника).

Крім того, відповідно до пунктів 3, 4, 5 Акта прийому-передачі цінних паперів укладених на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів: №БВ1-Б052/46 від 16.05.2016; №БВ1-Б052/44 від 04.05.2016; №БВ1-Б052/45 від 10.05.2016; №БВ1-Б075/14 від 13.05.2016; №БВ1-Б075/15 від 16.05.2016; №БВ1-Б075/16 від 17.05.2016 встановлено, що Покупець (TOB "МенкорТрейдінг") повністю виконав свої зобов`язання за договором та сплатив Продавцю (TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр") загальну суму (визначену у відповідному Договорі купівлі-продажу цінних паперів). Сторони вважають, що після підписання даного Акта (актів) зобов`язання за відповідним Договором виконано в повному обсязі і в строк. Підписанням даного Акта (актів) Сторони засвідчують, що не мають жодних претензій, в тому числі майнового і фінансового характеру одна до одної щодо його виконання. Акти підписані та скріплені печатками сторін. На думку Фонду, зобов`язання за даними договорами були вже виконані в повному обсязі та строки, тобто, TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр" отримані кошти за вказаними договорами, в зв`язку з чим у Товариства відсутні були підстави для переуступлення вказаних договорів Банку.

19.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №2 (договір), відповідно до якого первісний кредитор зобов`язався відступити новому кредитору (банку) права вимоги, належні первісному кредитору, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені TOB "Кредитно-інвестиційний центр" та юридичними особами (боржниками).

Перелік договорів, права за якими відступаються з боку TOB "Кредитно-інвестиційний центр" зазначається в Реєстрі Основних договорів, в якому також зазначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру.

Банк, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити права вимоги, в сумі, зазначеній в Реєстрі Основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.

Також в той же день Банк та TOB "Кредитно-інвестиційний центр" підписали Реєстр Основних договорів до договору відступлення №2, відповідно до якого банк придбав права вимоги за одним договором купівлі-продажу цінних паперів на суму 181 060 378 грн за ціною 180 966 027, 90 грн.

19.05.2016 після укладання між сторонами договору відступлення №2 та Реєстру Основних договорів Банк перерахував TOB "Кредитно-інвестиційний центр" кошти у сумі 180 966 027, 90 грн в рахунок оплати за договором з рахунку 28092300393701 з призначенням платежу "оплата за договором відступлення права вимоги №2 від 19.05.2016р.". Вказане підтверджується меморіальним ордером № 5060176 від 19.05.2016.

Відповідно до додатку №1 до договору відступлення права вимоги №2 від 19.05.2016 відступлено право вимоги до TOB "Старкепітал" по договору №БВ1-Б039/13 від 17.05.2016.

Також, з договору №БВ1-Б039/13 від 17.05.2016 вбачається, що предметом купівлі-продажу за ним є цінні папери кількістю 13 413 шт. номінальною вартістю 1 000, 00 грн за шт., номінальною вартістю 13 413 000, 00 грн, загальною вартістю 181 060 378, 00 грн.

Разом з тим, Фонд наголошує, що наявний Акт прийому-передачі цінних паперів та виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-Б039/13 від 17.05.2016, відповідно до якого зобов`язання за даним договором виконано своєчасно та в повному обсязі. Відтак за доводами позивача TOB "Кредитно-інвестиційний центр" відступило Банку недійсну вимогу, оскільки зобов`язання, а точніше право вимоги за Договором №БВ-Б039/13 від 17.05.2016 вже було виконано на момент укладення Договору №2.

За твердженнями позивача реальне настання правових наслідків, як це передбачено положеннями статті 203 Цивільного кодексу України, для покупця за вказаними вище договорами відступлення не настало, оскільки ПАТ "Банк Михайлівський" не отримав жодних прав вимог.

Крім того, протиправність дій та рішень пов`язаних з ПАТ "Банк Михайлівський" осіб (відповідачів) Фонд вбачає у наступному.

В ході здійснення ліквідаційної процедури після проведення інвентаризації всіх активів Банку, а також за результатами аналізу кредитного портфелю ПАТ "Банк Михайлівський" виявлено, що 18.05.2016 єдиним акціонером - Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосіпан" в особі представника Панфілова, прийнято рішення № 4 з питань, що належить до компетенції Загальних зборів учасників.

Зокрема, акціонером схвалено рішення щодо укладення договору відступлення права вимоги № 1 та договору відступлення права вимоги № 2 з TOB "Інвестиційно-розрахунковий центр", TOB "Кредитно-інвестиційний центр".

ПАТ "Банк Михайлівський" 19.05.2016 здійснив дві кредитні операції на загальну суму 742 551 210, 41 грн шляхом укладення Договорів відступлення прав вимоги №1 та №2 з подальшим проведенням розрахунків за ними.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Виходячи з вимог та підстав касаційного оскарження, на вирішення суду касаційної інстанції поставлено такі питання:

1) чи повноважним складом суду розглянута справа;

2) щодо питання застосування статті 52 Закону України;

3) щодо питання наявності складу цивільного правопорушення.

5.3. Щодо наявності/відсутності порушення порядку визначення складу суду.

Як встановили суди попередніх інстанцій позов поданий Фондом у липні 2020 року, як позивачем, в якому останній на підставі частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" звернувся до відповідачів, як пов`язаних з банком осіб, про стягнення на його користь завданої Банку шкоди.

За змістом частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України особливості визначення шкоди, завданої у результаті виведення банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд або уповноважена особа Фонду звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку; у разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 757/75148/17-ц Велика Палата відзначила, що оскільки Фонд на час ліквідації банку здійснює управління та розпорядження його майном, що за своєю суттю властиво для власника юридичної особи, спір між Фондом і посадовими особами банку про відшкодування заподіяної третій особі шкоди має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Так, предметом спору у справі є відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.

Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Згідно з ч.ч. 1-3 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного суддів, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

Визначення судді або колегії суддів (судді доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється згідно з ч. 3 ст. 6 ГПК України Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справи).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється на підставі пп. 17.4 п. 17 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (1798-12) до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішенням Ради суддів України затверджене Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах (у тому числі місцевих та апеляційних господарських судах), та яке забезпечує, зокрема об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) (пункти 1.3.1, 1.4.3 цього Положення).

Відповідно до частини 19 статті 32 Господарського процесуального кодексу України особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 2 § 2 "Прикінцеві положення" розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюються поетапно.

Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Вища рада правосуддя рішенням 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Вища рада правосуддя рішенням від 25 січня 2022 року № 83/0/15-22 затвердила зміни до "Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", якими це Положення було доповнене новим розділом IV "Особливості автоматизованого розподілу судових справ", а також було доручено Державній судовій адміністрації України забезпечити приведення автоматизованого розподілу судових справ у судах у відповідність до затверджених змін до 01 березня 2022 року.

Вища рада правосуддя рішенням від 22 лютого 2022 року № 166/0/15-22 внесла зміни до свого рішення від 25 січня 2022 року № 83/0/15-22, згідно з якими, зокрема, зазначила про необхідність Державній судовій адміністрації України, Київському апеляційному суду, Верховному Суду до 15 березня 2022 року забезпечити приведення автоматизованого розподілу судових справ у судах у відповідність до затверджених змін. Також було визначено, що порядок роботи автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням, яке затверджується Радою суддів України та застосовується в частині, що не суперечить Положенню про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Відповідно до підпункту 6 пункту 56 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в період дії надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів після дня його скасування (припинення) і за умови відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя, визначеного статтею 131 Конституції України, Голова Верховного Суду або особа, яка виконує повноваження Голови Верховного Суду, затверджує Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), а також затверджує внесення змін до зазначених документів.

Вища рада правосуддя рішенням від 28 лютого 2023 року № 162/0/15-23 відтермінувала набрання чинності нормами розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до внесення змін до цього Положення та доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що розділ IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в якому визначені особливості автоматизованого розподілу судових справ, не набрав чинності, у вирішенні питань, пов`язаних з автоматизованим розподілом судових справ, слід керуватися положеннями статей 6, 32 та підпункту 17.4 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а також правилами здійснення автоматизованого розподілу судових справи, визначеними у Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі по тексту - Положення).

Такі висновки Верховного Суду щодо застосування статей 6, 32, пункту 17.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Положення, викладені у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/268/23, від 31.01.2023 у справі №910/10417/22.

Відповідно до підпункту 2.3.10 пункту 2.3 Положення збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ. Спеціалізація суддів визначається із розрахунку розподілу не менше двох суддів на одну спеціалізацію.

За змістом підпункту 2.3.23 пункту 2.3 Положення якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності).

З огляду на приписи п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних прав.

Колегія суддів враховує, що відповідно до наказу Державної судової адміністрації України № 622 від 21.12.2018 "Про затвердження загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ" до справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема, належать справи про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи (код класифікатора 207070000).

Ураховуючи вищенаведене, а також предмет спору та характер спірних правовідносин, Верховний Суд відзначає, що спір у справі №910/11028/20 належить до спеціалізації суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів (категорія спорів про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи (код класифікатора 207070000)).

Так, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду) від 26.07.2023 у справі №910/11028/20 визначено категорію справи: про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи (код класифікатора 207070000), та відповідно передано справу на розгляд колегії суддів з спеціалізації суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів.

Водночас як вбачається з витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (Господарський суд міста Києва) від 28.07.2020 у справі №910/11028/20, а також з наявної інформації в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" для справи №910/11028/20 встановлено категорію спору "справи у спорах щодо недоговірних зобов`язань, з них відшкодування шкоди" (код класифікатора 210030000).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (Північний апеляційний господарський суд) від 28.07.2020 у справі №910/11028/20, а також з наявної інформації в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" для справи №910/11028/20 визначено категорію спору "справи у спорах щодо недоговірних зобов`язань, з них відшкодування шкоди" (код класифікатора 210030000).

Тобто як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанцій у даній справі визначено категорію спорів: "Справи у спорах щодо недоговірних зобов`язань".

У свою чергу, справи у спорах щодо недоговірних зобов`язань згідно із Загальним класифікатором спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженим наказом ДСА України від 21.12.2018 № 622 (зі змінами, внесеними наказами ДСА України від 10.10.2019 № 984 та від 30.04.2020 № 209), за визначеним системою кодом відносяться до спеціалізації суддів першої судової палати Північного апеляційного господарського суду, і до складу вказаної судової палати входять зокрема судді: Тищенко О.В., Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., згідно із Додатком № 1 до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 (зі змінами від 09.10.2018, 07.11.2018, 06.12.2018, 13.12.2018, 14.01.2019, 21.05.2019, 08.07.2019, 18.07.2019, 06.08.2019, 02.09.2019, 31.10.2019, 12.11.2019, 27.11.2019, 21.01.2020, 28.05.2020, 16.11.2020, 11.02.2021, 18.03.2021, 30.09.2021, 17.05.2022, 28.06.2022, 01.12.2022, 07.02.2023, 28.03.2023).

Водночас згідно з Персональною спеціалізацією суддів судових палат Північного апеляційного господарського суду, затвердженої рішенням зборів суддів, в Північному апеляційному господарському суді утворена друга судова палата, яка спеціалізується, зокрема, на спорах, що виникають з корпоративних відносин. Водночас колегія суддів (що визначена для розгляду справи №910/11028/20) у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., входять до складу першої судової палати, до спеціалізації якої віднесено, зокрема, розгляд спорів, що виникають із земельних відносин.

Крім того, відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених зборами рішення суддів від 14.09.2015 № 17 (з подальшими змінами та доповненнями, зокрема від 20 листопада 2018 року № 10 та від 08 жовтня 2020 року № 6, тобто, актуальними станом на день звернення позивача з позовом), розподіл судових справ між суддями здійснюється, зокрема, з урахуванням спеціалізації суддів.

Отже, з урахуванням того, що спір у справі №910/11028/20, - відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, належить до справ, що виникають з корпоративних відносин (код класифікатора 207070000), колегія суддів доходить висновку, що як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанцій був порушений порядок визначення спеціалізації суддів та категорії спору (коду класифікатора), у зв`язку з чим справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Вказані обставини є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №910/8902/19, від 27.02.2020 у справі №910/17560/18, в ухвалах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №910/268/23, від 03.04.2020 у справі №910/12803/18, від 31.10.2023 у справі №910/10417/22 тощо.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

При цьому термін "повноважний склад суду" слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ГПК України (1798-12) , що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова практика свідчить про те, що вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) (статті 20 - 31 ГПК України) або з порушенням порядку визначення складу суду (статті 32 ГПК України).

Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів в безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.

Отже, з огляду на те, що розгляд цієї справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції здійснено неповноважним складом суду з порушенням порядку визначення складу суду, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги, як таким, що не впливають на результат розгляду справи.

Колегія суддів відхиляє покликання Поліщука В.С. у відзиві та відзиві на доповнення до касаційної скарги, з огляду на наведене у цій Постанові. При цьому Суд відзначає, що повноваження представника позивача при поданні доповнень до касаційної скарги підтвердженні матеріалами справи (до заяви додана довіреність від 22.12.2022 №60-12851/22).

5.4. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За змістом пунктів 1 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що заявлена позивачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у цій справі, передбачена, зокрема пунктом 4 частини другої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, знайшла своє підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа- передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7. Судові витрати.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.