911/351/22 Про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності та повернення земельної ділянки - 15.11.2023 Прийняття

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Пірнівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (правонаступник Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство"), про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності та повернення земельної ділянки,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора України - Шапка І. М.,

позивача - не з`явився,

відповідача - Чуніхін О. М.,

третьої особи - Зубчук О. Р.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У 2022 році заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА) звернувся до суду з позовом до Пірнівської сільської ради (далі - Сільрада) про усунення перешкод у здійсненні КОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,9124 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0911 шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.06.2021 за індексним номером 58877350 з одночасним припиненням права комунальної власності Сільради на цю земельну ділянку та її повернення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. 31.03.2021 Головне управління Держгеокадастру у Київській області видало наказ № 5/0/64-21 "Про проведення інвентаризації" з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, складу угідь, правового статусу, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру і прийняття на їх основі відповідних рішень", згідно з яким вирішило провести інвентаризацію земельних ділянок на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

3. 27.04.2021 це ж саме управління видало наказ № 9-13 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки" (далі - Наказ), згідно з яким затвердило технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, що перебувають у державній власності на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області загальною площею 4,2521 га, із них: земельна ділянка площею 0,4184 га кадастровий номер 3221884000:33:027:0005, земельна ділянка площею 0,9104 га кадастровий номер 3221884000:33:022:0934, земельна ділянка площею 0,5276 га кадастровий номер 3221884000:33:006:0153, земельна ділянка площею 1,4833 га кадастровий номер 3221884000:33:026:0012, земельна ділянка площею 0,9124 га кадастровий номер 3221884000:33:020:0911.

4. На підставі цього Наказу у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення площею 0,9124 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0911 з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

5. 14.06.2021 Сільрада прийняла рішення № 278-09-VIII "Про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку" (далі - Рішення Сільради), згідно з положеннями статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 83, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ) якого вирішила зареєструвати за територіальною громадою право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,9124 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0911, розташовану на території Сільради. На підставі цього рішення державний реєстратор Луценко К. Б. 22.06.2021 прийняв рішення за індексним номером 58877350 про реєстрацію за Сільрадою права комунальної власності на цю земельну ділянку.

6. Прокурор наполягає на тому, що цей Наказ у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації цієї земельної ділянки та Рішення Сільради прийняті з порушенням закону. Ця земельна ділянка за результатами інвентаризації сформована за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (далі - Підприємство), та використовується для ведення лісового господарства. На підтвердження цієї обставини послався на інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" (далі - ВО "Укрдержліспроект") від 01.06.2021 № 278 та картографічні матеріали, згідно з якими земельна ділянка площею 0,9124 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0911 накладається на квартал 710 Дубечанського лісництва Підприємства за матеріалами базового лісовпорядкування 2014 року. Згідно з інформацією Підприємства від 11.06.2021 ця земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і перебуває у його постійному користуванні лісгоспу, про що також свідчить державний акт на право постійного користування землею від 24.09.1998 ІІ-КВ № 003309 та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2014 року.

7. Оскільки Наказом та Рішенням Сільради фактично припинено право постійного користування Підприємством цією земельною ділянкою, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, Прокурор наполягає на порушенні статей 20, 83, 122, 141, 142, 149, пункту 24 Перехідних положень ЗК України (2768-14) і тому звернувся з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. 27.09.2022 Господарський суд Київської області ухвалив рішення про відмову у позові. Суд першої інстанції вказав на те, що Прокурор не довів незаконності набуття відповідачем земельної ділянки, тоді як Сільрада довела, що під час прийняття рішення про реєстрацію земельної ділянки в комунальну власність вона діяла у межах і в спосіб, визначені законом, і не порушила жодних нормативно-правових актів або інтересів держави. Прокурор не підтвердив обставин перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні Підприємства, відведення її для лісогосподарських потреб чи іншим чином встановлення лісогосподарського цільового призначення. Крім того, суд звернув увагу на відсутність підстав стверджувати про порушення прав та інтересів КОДА як власника спірної землі, оскільки вона є органом розпорядження землями державної власності, а наведені в позові обставини стосуються лише повноважень стосовно розпорядження землями, порушення яких не підтвердилося.

9. 14.06.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове рішення про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції послався на те, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення на законних підставах перебувала у титульному володінні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства згідно з державним актом на право постійного користування землею від 24.09.1998 ІІ-КВ № 003309 та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року, а тому у силу положень статей 55- 57, 84 ЗК України відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення державної форми власності і не могла бути віднесена до комунальної власності сільськогосподарського призначення без попереднього її вилучення у постійного користувача та зміни цільового призначення у встановленому законом порядку. Тому виснував, що Наказ у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки внаслідок його прийняття ця ділянка змінила своє лісогосподарське цільове призначення та фактично вибула з постійного користування Підприємства. Ця земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Підприємства і не могла бути передана до комунальної власності навіть за умови розташування її в межах земель Пірнівської територіальної громади, а крім того, відсутнє рішення уповноваженого державного органу щодо її передачі із державної у комунальну власність, тоді як на підставі Рішення Сільради вона фактично вибула з державної власності і власник, і землекористувач позбавлені можливості розпоряджатися та користуватися нею.

Короткий зміст касаційної скарги

10. Сільрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Підставою касаційного оскарження визначила пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

11. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на неповідомлення правонаступника Підприємства - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Підприємство "Ліси України") про час і місце розгляду апеляційної скарги, а також незалучення державного реєстратора, який прийняв оскаржуване рішення, до участі у цій справі, вважаючи, що рішення у цій справі стосується його прав, інтересів та обов`язків.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

12. Філія Підприємства у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без - змін. Стверджує про те, що доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, тоді як Сільрада не визначила жодної норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду. Тому вважає, що не підтвердилася підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ЦК України. На спростування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що Підприємство "Ліси України" як правонаступник Підприємства було належним чином повідомлений про розгляд справи у судах, що підтверджується наявністю довіреностей осіб на представництво цих підприємств.

13. Сільрада у відповіді на відзив просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Наполягає на відсутності у позивача правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на спірну земельну ділянку; суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі Підприємства "Ліси України"; позовні вимоги задоволені фактично не в інтересах позивача, а в інтересах третьої особи, відсутні будь які рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування Підприємства; скасовуючи рішення реєстратора, суд апеляційної інстанції не залучив його до участі у справі.

Позиція Верховного Суду

14. На розгляд суду касаційної інстанції передано питання щодо наявності чи відсутності підстав для припинення права комунальної власності Сільради на спірну земельну ділянку та її повернення КОДА.

Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки

15. Відповідно до статей 141, 142 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою у тому числі є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

16. Як установив апеляційний господарський суд, земельна ділянка площею 0,9124 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:0911 накладається на квартал 710 Дубечанського лісництва Підприємства (інформація Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" (далі - ВО "Укрдержліспроект") від 01.06.2021 № 278 та картографічних матеріалів)). Згідно з інформацією Підприємства від 11.06.2021 № 06-44/358 ця ж земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і перебуває у його постійному користуванні за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, що підтверджується також державним актом на право постійного користування землею від 24.09.1998 ІІ-КВ № 003309.

17. Оскільки надані ВО "Укрдержліспроект" картографічні матеріали повністю відображують межі спірної земельної ділянки у співвідношенні з межами лісових земель, які перебувають у постійному користуванні Підприємства на підставі розроблених і затверджених у встановленому законом порядку планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, то суд апеляційної інстанції спростував висновки місцевого господарського суду про невідповідність інформації ВО "Укрдержліспроект". Суд апеляційної інстанції також зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що відведення відповідачу спірної земельної ділянки відбулося до виготовлення ВО "Укрдержліспроект" картографічних матеріалів з нанесенням меж спірної ділянки та земель лісогосподарського призначення на тій підставі, що спірна ділянка сформована в Державному земельному кадастрі на підставі Наказу, що унеможливлює її відображення на публічній кадастровій карті України до моменту її формування.

18. Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка згідно з державним актом на право постійного користування землею від 24.09.1998 ІІ-КВ № 003309 та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року перебувала у титульному володінні Підприємства і суд апеляційної інстанції установив віднесення її до категорії земель лісогосподарського призначення державної форми власності, то колегія суддів вважає таким, що відповідає положенням статей 55- 57, 84 ЗК України висновок цього суду про те, що спірна земельна ділянка не могла бути віднесена до комунальної власності сільськогосподарського призначення без попереднього її вилучення у постійного користувача та зміни цільового призначення у встановленому законом порядку. Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18 і суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував висновок суду першої інстанції про зворотнє.

19. Тому колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що Наказ у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо Рішення Сільради

20. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної і державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність, у тому числі у разі передачі їм земель державної власності.

21. Відповідно до пункту 24 Перехідних положень ЗК України (2768-14) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

22. Як установив апеляційний господарський суд, у Рішенні Сільради зазначено, що воно прийнято на підставі положень статті 83 та пункту 24 розділу X ЗК України (2768-14) .

23. Оскільки відсутні докази про прийняття уповноваженим державним органом будь-якого рішення щодо передачі спірної земельної ділянки із державної у комунальну власність, то суд апеляційної інстанції зазначив про незаконність вибуття її на підставі Рішення Сільради з державної власності і передачі її у комунальну власність.

24. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

25. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

26. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

27. Оскільки уповноважений орган державної виконавчої влади не прийняв рішення про вилучення спірної земельної ділянки та передачу її у комунальну власність і право постійного користувача та дійсного володільця земельною ділянкою у законний спосіб не припинено, то колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що право комунальної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло. Звідси ефективним способом захисту, спрямованим на повернення земельної ділянки у власність держави в особі КОДА, є негаторний позов, тоді як вимоги про визнання недійсними Наказу та Рішення Сільради не є ефективними способами захисту у спірних правовідносинах і їх задоволення не призведе до поновлення порушених прав позивача.

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 указувала на те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia "суд знає закони" (постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Суд, незалежно від того, чи оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади або місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

29. У справі, що переглядається, апеляційний господарський суд врахував, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), за змістом яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може бути належним відповідачем у такому спорі.

30. Відповідно позов про скасування рішення державного реєстратора не може бути пред`явлений до державного реєстратора, який і так зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 06.11.2023 у справі № 149/289/21, яка враховується відповідно до приписів частини четвертої статті 300 ГПК України. Тому доводи Сільради з приводу необхідності залучення до участі у цій справі реєстратора не беруться до уваги.

31. При цьому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Сільрадою на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав Сільради на цю ділянку, яка має бути повернута КОДА з огляду на таке.

32. На момент винесення Рішення Сільради були чинні такі норми Лісового кодексу України (3852-12) (далі - ЛК України) та ЗК України (2768-14) .

33. Статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша). Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (частина друга).

34. Статтею 149 ЗК України передбачений порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування.

35. Фактично Рішенням Сільради спірну земельну ділянку виведено із земель лісогосподарського призначення.

36. Статтею 57 ЗК передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

37. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

38. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

39. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

40. Аналогічні положення містяться у статті 57 ЛК України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України (2768-14) .

41. Частиною першою статті 149 ЗК України визначено, що надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності земельні ділянки можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

42. Як зазначив суд апеляційної інстанції, повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало до компетенції Кабінету Міністрів України, який надав інформацію (лист від 15.06.2021 № 19414/0/2-21) про те, що він не приймав рішень про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування Підприємства.

43. Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

44. Згідно зі статтями 141, 142 цього ж Кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою у тому числі є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

45. Як зазначалося раніше, апеляційний господарський суд установив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення і використовується для ведення лісового господарства. До того ж відсутні погодження про її вилучення чи припинення права постійного користування Підприємства, тобто відсутні рішення уповноваженого органу про зміну її цільового призначення.

46. За установлених апеляційним господарським судом обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про обґрунтованість позовних вимог Прокурора.

47. Посилання скаржника у касаційній скарзі на неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції Підприємства "Ліси України" як правонаступника Підприємства про розгляд цієї справи не знайшли підтвердження за наявності у справі клопотань, поданих представником Підприємства "Ліси України", про розгляд справи без його участі. Крім того, Підприємство "Ліси України" не порушує перед Верховним Судом питання про порушення у зв`язку з цим його прав, тоді як, навпаки у відзиві на касаційну скаргу, підписаному представником, якого саме Підприємство "Ліси України" уповноважило на представлення його інтересів за довіреністю, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.