910/11021/22 Про визнання недійсною односторонньої відмови від договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування - 14.11.2023 Прийняття

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування"

про визнання недійсною односторонньої відмови від договору від 01.12.2017 №ДНП-2017-12/08 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У жовтні 2022 року Фізична особа-підприємець Чорний Олексій Васильович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - Підприємство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпечне паркування" (далі - Товариство) про визнання недійсною односторонньої відмови від договору №ДНП-2017-12/08 від 01.12.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір).

2. Позов мотивований таким:

- Підприємець усунув усі недоліки, у тому числі за актом від 11.05.2021 та повідомив Підприємство про усунення таких недоліків листом від 12.05.2021;

- у Підприємства було відсутнє право на односторонню відмову від договору, оскільки Підприємець виконав усі вимоги відповідача та привів територію паркувального майданчика у відповідність до умов договору;

- поведінка Підприємства є недобросовісною, що суперечить положенням пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та частини другої, третьої статті 13 ЦК України. Також умови договору продовжують виконуватись, оскільки відповідач продовжує приймати оплату від позивача;

- одностороння відмова від договору в силу статті 525 ЦК України не допускається, а тому вчинена Підприємством одностороння відмова від договору суперечить закону, що є підставою для визнання її недійсною.

3. Підприємство заперечувало проти позову з таких підстав:

- у зв`язку з наявними порушеннями, що зафіксовані актами від 15.04.2021 та 11.05.2021, відповідач в односторонньому порядку розірвав договір на підставі пункту 6.5. договору;

- оскільки договір достроково розірвано, тому 06.06.2022 Підприємство уклало договір з іншою особою;

- Підприємець жодним чином не обґрунтовує та не доводить факту, що одностороння відмова від договору не відповідає вимогам, передбаченим у статті 203 ЦК України, а тому звернення з вимогою про визнання недійсною односторонньої відмови від договору є безпідставним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 01.12.2017 Підприємець і Підприємство уклали договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за умовами якого Підприємство надає за плату Підприємцю право на організацію та експлуатацію 23 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: вул. Героїв Дніпра, 45, Оболонський район, м. Київ, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту (пункт 1.1 договору).

5. Під "фіксованими місцями для паркування" в договорі визначено експлуатацію 23 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів (пункт 1.2 договору).

6. Підприємство має право доступу на фіксовані місця для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території; здійснює моніторинг та обстеження території фіксованих місць для паркування; виявлення за результатами моніторингу та обстеження території фіксованих місць для паркування кількості автомобілів, які не відповідають схемі організації дорожнього руху (далі - ОДР), є підставою для внесення змін до схеми ОДР шляхом збільшення на відповідну кількість автомобілів (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 договору).

7. Підприємство на час дії договору не має права передавати право на експлуатацію фіксованих місць для паркування третім особам та/або право на здійснення діяльності з паркування транспортних засобів на фіксованих місцях для паркування третім особам (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 договору).

8. Підприємець зобов`язується облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору (підпункт 2.2.5 пункту 2.2 договору).

9. Договір набирає чинності з 01.01.2018 і діє до 31.12.2025 (пункт 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 5).

10. Відповідно до пункту 6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2020 № 4) Підприємство має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку у будь-якому з таких випадків:

- у випадку, якщо Підприємець не здійснив оплату в обсязі, встановленому розділом 3 договору, і таке порушення триває більше ніж 30 днів;

- у випадку використання Підприємцем фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням;

- у випадку невиконання умов облаштування паркувального майданчика, передбачених договором;

- в інших випадках, передбачених законодавством України та (або) договором.

11. Про дострокове розірвання договору згідно з пунктом 6.5 договору, Підприємство надсилає Підприємцю письмове повідомлення не менш, ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору; повідомлення про розірвання договору надсилається в порядку, визначеному пунктом 8.4 договору (пункт 6.6 договору).

12. 15.04.2021 Підприємство у складі комісії (начальника відділу фінансово-економічної безпеки Гайчені О.М., головного спеціаліста відділу фінансово-економічної безпеки Лобача В.Ю., головного спеціаліста відділу розробки схем організації дорожнього руху Семенчука М.Ю.) склало акт обстеження майданчика для паркування, в ході якого комісією виявлені такі порушення:

- межі ділянки перевищують встановлені згідно зі схемою ОДР, на огородженій території можливе розташування 40 місця для паркування;

- біля паркувального майданчика відсутні дорожні знаки 5.38.1, 7.14; незадовільний санітарний стан, частково відсутня розмітка;

- відсутні місця для інвалідів;

- вказані дії порушують підпункти 2.2.4, 2.2.5 і 2.2.7 пункту 2.2 договору.

13. Підприємство листом від 21.04.2021 №053/05-1775 повідомило Підприємця про проведене обстеження, вимагало дотримуватися умов договору та у найкоротший термін привести територію паркувального майданчика у відповідність до схеми ОДР та умов договору, про що повідомити Підприємство.

14. Підприємець листом від 12.05.2021 повідомив Підприємство, що провів заходи щодо усунення виявлених недоліків, а саме: проведено розмітку для паркування транспортних засобів на майданчику, відповідно до умов договору з урахуванням місць для інвалідів-власників транспортних засобів; проведено налагодження та фарбування огорожі майданчика, при виїзді встановлено шлагбаум; встановлено дорожні знаки 5.3.8.1, 7.14 затверджені постановою Кабінету Міністрів; проведено прибирання та облаштування майданчика відповідно до умов договору. Підприємець просив взяти до уваги його намагання надалі продовжувати виконання договору.

15. 11.05.2021 Підприємство у складі комісії (начальника відділу фінансово-економічної безпеки Гайчені О.М., головного спеціаліста відділу фінансово-економічної безпеки Лобача В.Ю., головного спеціаліста відділу розробки схем організації дорожнього руху Завади М.В.) склало акт обстеження майданчика для паркування, в ході якого комісією виявлено таке порушення - межі ділянки перевищують встановлені згідно зі схемою ОДР, на огородженій території можливе розташування 40 місць для паркування. Указані дії порушують умови договору.

16. Підприємство листами від 28.05.2021 № 053/05-23-19 (з урахуванням листа від 18.06.2021 № 053/05-2658 про уточнення) і від 18.06.2021 № 053/05-2657 повідомило Підприємця, що у зв`язку з встановленими 15.04.2021 порушеннями підпунктів 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5, 2.2.7 договору, керуючись пунктом 6.5 договору Підприємство достроково розриває договір в односторонньому порядку з 12.06.2021.

17. Підприємець продовжував здійснювати оплату за договором, що підтверджується квитанціями та платіжними дорученнями.

18. Підприємець звернувся до Підприємства з листом від 08.09.2022, в якому просив повідомити про правові підстави укладення в червні 2022 року Підприємством і Товариством договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: вул. Героїв Дніпра, 45, Оболонський район, м. Київ.

19. Листом від 20.09.2022 №053/05-2273 Підприємство повідомило Підприємця, що останній порушив умови підпункту 2.2.5 пункту 2.2 договору, у зв`язку з чим відповідачем надіслано позивачу лист від 28.05.2021 №053/05-2319 про дострокове розірвання договору. 06.06.2022 Підприємство і Товариство уклали договір №ДНП-2022-06/16 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: вул. Героїв Дніпра, 45, Оболонський район, м. Київ; підстава укладення - лист директора Товариства від 02.06.2022.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, позов задоволено, визнано недійсною односторонню відмову Підприємства від договору.

21. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку що Підприємство неправомірно розірвало договір в односторонньому порядку, оскільки істотного порушення Підприємцем умов такого договору не довело.

22. Судові рішення мотивовані таким:

- відповідач при обстеженні паркувального майданчика 15.04.2021 та повторному обстеженні 11.05.2021 виявив, що фактична кількість фіксованих місць перевищує кількість місць, передбачених схемою ОДР;

- за умовами підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору виявлення відповідачем за результатами моніторингу та обстеження території фіксованих місць для паркування кількості автомобілів, які не відповідають схемі ОДР, є підставою для внесення змін до схеми ОДР шляхом збільшення на відповідну кількість автомобілів;

- Підприємство не внесло жодних змін до схеми ОДР шляхом збільшення на відповідну кількість автомобілів (40 автомобілів замість передбачених 26);

- натомість, після усунення Підприємцем встановлених відповідачем порушень облаштування паркувального майданчика, розірвано договір та укладено з третьою особою договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2022-06/16 від 06.06.2022, за яким останньому надано спірний майданчик для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів;

- в актах від 15.04.2021 та від 11.05.2021 вказано про можливість використання 40 місць для паркування, а не про фактичне використання позивачем більшої кількості місць для паркування, ніж передбачена договором;

- підстави для одностороннього розірвання договору у порядку, передбаченому п. 6.5 договору, відсутні, а тому така відмова відповідача від договору є незаконною, суперечить частині першій статті 188 ГК України та частині першій статті 651 ЦК України і підлягає визнанню недійсною на підставі статтей 203, 215 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23. 26.09.2023 Підприємство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

24. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

25. В обґрунтування скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо неправомірного розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки неправильно застосували норми статей 202, 203, 215 ЦК України, і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19, що у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню;

- від 15.06.2022 у справі № 922/780/21, від 10.02.2022 у справі №922/1372/21, від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин;

- від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі №626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

26. 13.11.2023 скаржник звернувся до Верховного Суду з клопотанням про розгляд справи без участі його представника, яке задоволено судом з огляду на те, що участь у судовому засідання є правом учасника справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

27. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

28. Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

29. Правові наслідки порушення зобов`язання встановлено статтею 611 ЦК України, відповідно до частини першої якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

30. Положення частини сьомої статті 193 ГК України і статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

31. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України, якій відповідає частина перша статті 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

32. Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 922/780/21, на яку посилається скаржник, сформував висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

33. Так, у вказаній постанові Верховний Суд, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо неправомірності односторонньої відмови відповідача від договору купівлі-продажу, дійшов висновку, що він не відповідає положенням частини першої статті 203 ЦК України.

34. У справі, що переглядається суди попередніх інстанцій встановили, що пункт 6.5. передбачає можливість одностороннього розірвання договору у випадку використання Підприємцем фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням.

35. Підпункт 2.2.5 пункту 2.2 договору хоч і визначає обов`язок Підприємця облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору, водночас не передбачає, що наслідком недотримання такого положення може бути одностороннє розірвання договору з ініціативи Підприємства.

36. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що збільшення кількості місць для паркування транспортних засобів є підставою для внесення змін до схеми ОДР шляхом збільшення на відповідну кількість автомобілів (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 договору).

37. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що підстави для одностороннього розірвання договору Підприємством, передбачені пунктом 6.5 договору відсутні, а тому такий односторонній правочин суперечить положенням частини першої статті 188 ГК України та частини першої статті 651 ЦК України. Також така одностороння відмова від зобов`язання суперечить частині сьомої статті 193 ГК України і статті 525 ЦК України.

38. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

39. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

40. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що зміст односторонньої відмови Підприємства від договору суперечить ЦК України (435-15) , та ГК України (436-15) зокрема, частині першій статті 651 ЦК України та частині першій статті 181 ГК України, дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для визнання її недійсною на підставі частини першої статті 203 ЦК України та частини першої статті 215 ЦК України.

41. Зазначені норми права були наведені в оскаржуваних судових актах, а тому доводи скаржника, що суди не зазначили в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2022 у справі № 922/780/21, від 10.02.2022 у справі №922/1372/21, від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються як необґрунтовані.

42. Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19, що у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню, то вказаний висновок є загальним і стосується чинності правочину.

43. Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

44. Правомірність односторонньої відмови від договору є предметом цього судового розгляду, в межах якого і вирішується, чи не суперечить спірний правочин положенням закону. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами оскаржуваний правочин не відповідає нормам закону. Відповідно, презумпція правомірності односторонньої відмови від договору спростована в межах розгляду цієї судової справи.

45. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі №626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі №904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину відхиляються як безпідставні, оскільки скарга не містить жодного доводу Підприємства щодо застосування судами попередніх інстанцій норми права, яка була нечинною на момент односторонньої відмови від договору. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у перерахованих постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

47. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

49. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2022 у справі № 910/11021/22 - без змін.