446/656/17 Про визнання неправомірними дії УПФУ, зобов`язання зарахувати стаж та призначити пенсію за віком на пільгових умовах - 31.03.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України

на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Котормуса Т.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П., суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

13 квітня 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі також - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування стажу роботи на посадах електромонтера і електрослюсаря у цеху по ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики ВП "Львівенергоремонт" до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язати відповідача зарахувати трудовий стаж роботи на посадах електромонтера і електрослюсаря у цеху по ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики ВП "Львівенергоремонт" до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та призначити йому пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії - з 13 грудня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 3 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що в періоди з 22 березня 1979 року по 21 травня 1982 року та з 9 червня 1982 року по 28 червня 1989 року він працював на посадах електромонтера по ремонту і обслуговуванню обладнання і автоматики в цехах, котельних, машинних, паливоподавання і пилоприготування у ВАТ "Львівенергоремонт", а тому зазначені періоди слід зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області задоволено частково, а саме постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року скасовано в частині стягнення судового збору та прийнято в цій частині нову, якою стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що неможливість здійснити перевірку наданих позивачем документів про стаж роботи, не може бути підставою відмови пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії, оскільки позивач надав пенсійному органу як трудову книжку із відповідними записами, так і уточнюючу довідку про підтвердження його стажу, періоду роботи, характеру роботи тощо, які у достатній мірі підтверджують його зайнятість на відповідних роботах, що дають право на призначення пільгової пенсії.

Однак, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції у цій справі невірно вирішив питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яким передбачено право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки у відповідача немає можливості перевірити подані позивачем документи за спірний період на відповідність первинним документам у зв`язку з ліквідацію ВАТ "Львівенергоремонт".

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву або заперечень на касаційні скарги відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №446/656/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 30 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №446/656/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 березня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із копії трудової книжки позивача встановлено, що 22 березня 1979 року він був зарахований в цех по ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (далі - КІПіА) на Добротвірському участку електромонтером 2-го розряду по ремонту електрообладнання (наказ №79-к від 23 березня 1979 року), а 21 травня 1982 року був звільнений у зв`язку із призовом в армію.

9 червня 1982 року у зв`язку із непризовом в армію був поновлений в цеху КІПіА електромонтером по ремонту електрообладнання 3 розряду (наказ №102к від 10 червня 1982 року), а 28 червня 1989 року звільнений за власним бажанням.

Із довідки №271/3 від 17 вересня 2014 року, виданої арбітражним керуючим ВАТ "Львівенергоремонт", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВАТ "Львівенергоремонт" в період з 22 березня 1979 року по 21 травня 1982 року, а також з 9 червня 1982 року по 28 червня 1989 року був постійно зайнятий при ремонті електрообладнання, контрольно-вимірювальних приладів і автоматики в машинних цехах. За професією, посадою електромонтер по ремонту і обслуговуванню обладнання і автоматики в цехах, котельнях, машинних, паливоподавання і пилоприготування, що передбачено списком №2.

З 17 липня 1989 року позивач працює слюсарем в цеху по централізованому ремонту Добротвірської ТЕС.

Із довідки №07-9330 від 30 грудня 2016 року ПАТ "ДТЕК Західенерго" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено, що позивач у період з 6 травня 2014 року по 12 грудня 2016 року виконував роботи по обслуговуванню устаткування подавання палива і пилоприготування. За професією, посадою слюсаря, зайнятого обслуговуванням, ремонтом та монтажем котельного, турбінного устаткування, устаткування подавання палива і пило приготування, а також засобів вимірювання та автоматики, що забезпечує їх роботу, що передбачено Списком №2.

Листом Кам`янка-Бузького об`єднаного УПФ від 9 березня 2017 року №1141/04-32 позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії за списком №2, мотивуючи тим, що долученими первинними документами підтверджено роботу в цеху КІПіА, однак Кам`янка-Бузьким об`єднаним УПФ було надіслано запит в УПФ у Галицькому районі м. Львова для проведення зустрічної перевірки, яку не проведено у зв`язку із ліквідацією товариства, а направлені запити в ТОВ "Поліська Долина" у м. Києві залишились без відповіді.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (1058-15) (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон №1058-IV (1058-15) набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (1788-12) (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ).

Так, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 26 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Так, згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) . До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) , у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Так, судами попередніх інстанцій на підставі трудової книжки та уточнюючих встановлено наявність у позивача пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах.

Зокрема, судами встановлено, що позивач має достатній вік - більше 55 років, стаж більше 25 років, з якого на роботах, які виконував позивач за період з 22 березня 1979 року по 21 травня 1982 року, а також з 9 червня 1982 року по 28 червня 1989 року, відносяться до робіт, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Розділу ХIV пункту а) Постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, становить більше 12 років та 6 місяців.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що спірний період не може бути зарахований до пільгового по тій причині, що у відповідача немає можливості перевірити його на відповідність первинним документам, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №127/1849/17.

Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у позивача пільгового стажу фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.