873/112/21 Про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду - 07.11.2023 Прийняття

2. За результатами розгляду вказаної справи, 07.06.2021 Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків винесено рішення у справі № 16/21, яким позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" 203 270 доларів та 50 центів США в рахунок часткового виконання/погашення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Свинець" за кредитним договором та 25 500,00 грн третейського збору.

3. 17.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" надійшла заява про видачу виконавчого документу (наказу) на примусове виконання рішення третейського суду.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 873/112/21 у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду

5. 04.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 873/112/21, сформована в системі "Електронний суд" 04.10.2023.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 873/112/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023.

7. 11.10.2023 Акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" звернулась до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 873/112/21.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" у справі № 873/112/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023.

9. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 873/112/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023; призначено розгляд апеляційної скарги на 07.11.2023 о 10:00 год.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 873/112/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023; об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 873/112/21; призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на 07.11.2023 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали апеляційні скарги та узагальнений виклад позиції учасників у справі щодо поданих апеляційних скарг.

11. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" подано апеляційну скаргу в якій останнє просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення яким залишити без розгляду заяву про видачу наказу.

12. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" про залишення без розгляду заяви про видачу наказу, з огляду на положення статей 11, 13, 14, 226 Господарського процесуального кодексу України.

13. Представник Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" в судовому засіданні 07.11.2023 підтримав вказану апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.

14. ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" в якому остання просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення.

15. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 07.11.2023 заперечив проти апеляційної скарги Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" з підстав викладених у відзиві.

16. Також, не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій остання просить змінити вказану ухвалу шляхом доповнення мотивувальної частини підставами для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, визначеними пунктом 2, пунктом 4, пунктом 6 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України.

17. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді заяви Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" про видачу виконавчого документу (наказу) на примусове виконання рішення третейського суду, суд обмежився лише однією з підстав для відмови у видачі наказу, яка встановлена пунктом 1 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України, однак всупереч положенням частини третьої статті 354 Господарського процесуального кодексу України суд не надав оцінки іншим обставинам на які покликалася ОСОБА_1, як на самостійні, визначені положеннями статті 355 Господарського процесуального кодексу України, підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

18. Акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк" подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому останнє просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розгляд клопотань Верховним Судом

19. Представником ОСОБА_1 подано заяву про відмову від апеляційної скарги.

20. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 07.11.2023 підтримав вказану заяву та зазначив про те, що наслідки відмови від апеляційної скарги йому та ОСОБА_1 відомі та зрозумілі.

21. Представник Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" в судовому засіданні 07.11.2023 розгляд вказаної заяви залишив на розсуд суду.

22. Розглянувши вказану заяву колегія суддів дійшла наступних висновків.

22.1 Згідно з частинами 4 - 6 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи. У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається. Суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п`ятій статті 191 цього Кодексу.

22.2 Відповідно до статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

22.3 Заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноваження особи, яка підписала клопотання про відмову від касаційної скарги (подане від імені ОСОБА_1 залученим на договірній основі адвокатом Борсенком О.В.), враховуючи відсутність осіб, які б приєдналися до цієї апеляційної скарги, зважаючи на те, що відмова від апеляційної скарги не суперечить вимогам закону, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про прийняття відмови ОСОБА_1 від апеляційної скарги.

22.4 У зв`язку з прийняттям відмови від касаційної скарги, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 873/112/21 підлягає закриттю.

22.5 Згідно з частиною п`ятою статті 266 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається..

Позиція Верховного Суду

23. Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи № 873/112/21 та третейської справи № 16/21 та докази, що стосуються фактів, на які Акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк" посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24. Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена ним як судом першої інстанції за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" надійшла заява про видачу виконавчого документу (наказу) на примусове виконання рішення третейського суду від 07.06.2021 у справі № 16/21.

26. Відповідно до частини другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

27. Згідно частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

28. Відповідно до статті 50 Закону України "Про третейські суди" сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду, що також кореспондується зі змістом частини першої статті 55 названого Закону, відповідно до якої рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

29. Стаття 57 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

30. Згідно частини другої статті 352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом, що також узгоджується з частиною першою статті 56 Закону України "Про третейські суди".

31. Відповідно до частини третьої статті 354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

32. Згідно статті 355 Господарського процесуального кодексу України та статті 56 Закону України "Про третейські суди", суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

33. Частиною шостою статті 56 Закону України "Про третейські суди" визначено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

34. З урахуванням зазначених положень чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого документа, визначених положеннями статей 56 Закону України "Про третейські суди" та 355 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висвітленою у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 27.06.2019 у справі № 873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від 13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19).

35. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

36. Згідно частини першої, пункту першого частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

37. Порядок видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду встановлено Главою 2 Розділу VII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) і такий порядок є відмінним від порядку розгляду справ у позовному провадженні та має свої особливості.

38. За змістом положень статей 352- 356 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, суд може прийняти рішення лише щодо задоволення такої заяви або відмови у її задоволенні.

39. При цьому, Глава 2 Розділу VII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не містить положень про проведення підготовчого провадження під час розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а також про право заявника (стягувана) клопотати перед судом щодо залишення такої заяви без розгляду.

38. Також, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на положення частини десятої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

39. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

40. Натомість у законодавстві, що підлягає застосуванню у цій справі, такі прогалини відсутні, оскільки Главою 2 Розділу VII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлено чіткий порядок розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

41. З огляду на викладене, правильним є висновок Північного апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" про залишення заяви без розгляду.

42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом.

43. З матеріалів справи слідує, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.06.2021 у справі № 16/21 скасовано ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 873/110/21 мотивувальну частину якої змінено постановою Верховного Суду від 09.05.2023.

44. Вказані обставини, виключають можливість видачі наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.06.2021 у справі № 16/21.

45. Враховуючи, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.06.2021 у справі № 16/21 скасовано судовими рішеннями у справі № 873/110/21, Північний апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.06.2021 у справі № 16/21.

46. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

47. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції.

48. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

49. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

51. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

52. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.