37/38 Про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту - 10.03.2009 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства компанія "Райз"до Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація"про стягнення 1 317794,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 р. порушено провадження у справі № 37/38, розгляд справи було призначено на 23.02.2009 року о 15-30.

Представник відповідача 23.02.2009 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/38 від 12.02.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2009 р. подав заяву про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація".

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/38 від 23.02.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 10.03.2009 року о 15-45.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову та проаналізувавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подане клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти, що належать відповідачу, можуть зникнути, зменшитись або можуть бути передані іншим особам.

Представник відповідача в судове засідання 10.03.2009 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/38 від 12.02.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація"до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/38 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами, без присутності представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.03.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

4 березня 2008 року, між Закритим акціонерним товариством компанія "Райз"(постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Міжнародна Агропромислова корпорація"(покупець) був укладений договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 04-03 П, відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов’язувався передати у власність покупцяч сільськогосподарську техніку (товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під проценти, а покупець зобов’язувався прийняти товар, сплатити його ціну, а також проценти за користування товарним кредитом.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу Трактор John Deere 8530, загальною вартістю 1 420 800,00 грн., що підтверджується накладною №ВН-10010-00106 від 14.03.2008 року за довіреністю НБЖ № 169062 від 14.03.2008 року

Відповідно до умов п. 2.3 договору відповідач зобов’язувався провести оплату ціни товару в наступному порядку :

1-й платіж –попередня оплата в строк до 14 березня 2008 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 500 000,00 грн. еквівалент 65 104.17 євро;

2-й платіж – в строк до 10 серпня 2008 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 460400,00 грн. еквівалент 59 947.92 євро;

3-й платіж –в строк до 15 жовтня 2008 року шляхом сплати грошових коштів в розмірі 460400,00 грн. еквівалент 59 947,92 євро.

Відповідач сплатив 14.03.2008 року лише 500000,00 грн. - авансовий платіж відповідно до умов п.2.3.1 договору, при цьому інших платежів не робив.

Таким чином відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 920 800,00 грн. (460400,00 грн. + 460400,00 грн.).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Закритим акціонерним товариством компанія "Райз"доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 2.3 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар не розрахувався, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 920800,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 920800,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 5 статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти згідно зі статтею 536 Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Як зазначено в статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до з п. 7.4 договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, Відповідач повинен сплатити відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 20% річних з простроченої суми.

Позивачем нараховуються відсотки за неправомірне користування коштами з 10 серпня 2008 року по 15 жовтня 2008 року (460 400,00 гри. х 20% х 66 : 365= 16 650,08 грн.), а також відсотки за неправомірне користування коштами з 15 жовтня 2008 року по 3 листопада 2008 року при строку прострочення 19 днів (920 800,00 грн. х 20% х 19 : 365= 9 586,41 грн.).

Таким чином, враховуючи те, що в договорі сторони погодили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, суд відзначає, що вимоги позивача в частині стягнення 26236,49 грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що актами цивільного законодавства передбачена можливість нарахування відсотків на суму кредиту не лише у випадку прострочення оплати покупцем, а як плата за користування кредитом.

Згідно п. 1.11.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1, абз. 2 ч. 5 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Зокрема, відповідно до умов п. 2.5 договору відповідач повинен був щомісячно сплачувати проценти за користування товарним кредитом - до 5 (п'ятого) числа місяця наступною за розрахунковим. Строк, за який нараховуються та сплачуються проценти, визначаються починаючи з дати отримання товару та закінчуючи днем повного розрахунку за товар (п. 2.7 договору).

Згідно п. 2.4 договору остаточний розрахунок по процентам за користування товарним кредитом проводяться разом з останнім платежем за цим договором.

Відповідно до актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом згідно договору № 04-03 від 4 березня 2008 року № № ВН-10010-0530 від 13.05.2008 року, ВН-10010-0792 від 17.06.2008 року, ВН-10010-0924 від 16.07.2008 року, ВН-10010-1049 від 08.08.2008 року, ВН-10010-1242 від 12.09.2008 року; ВН-10010-1389 від 05.10.2008 року, ВН-10010-1468 від 03.11.2008 року, які підписані та скріплені печатками сторін, сума процентів за користування товарним кредитом становить 63 034,19 грн.

Судом встановлено, що умовами договору сторони встановили, що товар поставляється відповідачу на умовах товарного кредиту, а також визначили розмір процентів за користування товарним кредитом та строки сплати процентів, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми процентів за користування товарним кредитом в розмірі 63 034,19 грн. визнаються судом обґрунтованими так такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за обґрунтованим розрахунками позивача становить 31483,79 грн. за період прострочення з 10.08.2008 року по 03.11.2008 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 договору відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в розмірі 31483,79 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

В договорі (п. 7.3) сторони погодили, що відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по договору. Сторони встановили розмір збитків позивача у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконаного зобов'язання та строків порушення в наступних розмірах: 1) при порушенні зобов'язання на строк до 30 календарних днів - 10 (десять) процентів від суми порушеного зобов'язання; 2) при порушенні зобов’язання на строк від 30 до 90 календарних днів - 30 (тридцять) процентів від суми порушеного зобов'язання; 3) при порушенні зобов'язання на строк 90 та більше календарних днів –50 (п’ятдесят) процентів від суми порушеного зобов'язання. Збитки відшкодовуються понад неустойку.

Враховуючи те, що в договорі сторони заздалегідь визначили погоджений розмір збитків, позовні вимоги щодо стягнення збитків в розмірі 276240,00 грн. (460 400,00 грн. х 30% + 440 800,00 х 30% =138120,00 + 138120,00 = 276 240,00 грн.) визнаються судом обґрунтованими.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Міжнародна Агропромислова корпорація"(01133, м. Київ, вул. Мєчникова, 16, ідентифікаційний код: 31925477) на користь Закритого акціонерного товариства компанія "Райз"(03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 152, код 13980201) 920800,00 грн. основного боргу, 31483,79 грн. – пені, 276240,00 грн. –збитки, 26236,49 грн. –відсотки за неправомірне користування коштами, 63034,19 грн. –проценти за користування товарним кредитом, 13177,95 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.