ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
18.02.09р.
|
|
Справа № 33/59-09
|
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислового об'єднання "АРІСТА", м. Донецьк
до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про стягнення 16 603 грн. 17 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: не з’явився
Від відповідача: Третяк М.Л., довіреність № 52-16/119 від 23.12.2008 року
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об’єднання "АРІСТА" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 15534 грн. 41 коп. –основного боргу, 167 грн. 77 коп. –3% річних, 901 грн. 00 коп. –інфляційні та витрат по справі.
В судовому засіданні 04.02.2009 р. позивач позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити позов.
Відповідач надав відзив № 52-16/165 від 03.02.2009 р., в якому просить відмовити позивачу в позові, в обґрунтування своїх доводів зазначає, що рахунки-фактури та акти приймання-передачі товару йому не надавались, тому грошові зобов’язання не наступили, оскільки немає доказів поставки товару.
09.02.2009 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 18.02.2009 р. без його участі.
В судовому засіданні 18.02.2009 р. за згодою представника відповідача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані доказі, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
10.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об’єднання "АРІСТА" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) був укладений договір № 1396д (далі –Договір).
Відповідно до умов Договору постачальник (позивач по справі) взяв на себе зобов’язання поставити покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Згідно з пунктом 5.2. Договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 10-ти календарних днів з дати виставлення рахунків-фактур та надання податкових накладних за фактично поставлений товар.
В пункті 6.1. Договору зазначено, що постачальник при поставці товару передає наступні документи: рахунок, сертифікат якості, податкову та видаткову накладні, копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.
На виконання умов зазначеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15534 грн. 41 коп., що підтверджується рахунком № 1878 від 29.07.2008 р., накладною № 300704 від 30.07.2008 р., довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯОП № 450693/558 від 29.07.2008 р., податковою накладною № 300704 від 30.07.2008 р. (а.с. 10-12, а.с. 30).
04.11.2008 р. позивач направив відповідачеві вимогу за № 987 щодо сплати заборгованості в сумі 15534 грн. 41 коп. Відповідач у відповіді № 52-16/1317 від 11.12.2008 р. на вимогу позивача, не заперечує щодо існування заборгованості, але в зв’язку з відсутністю грошових коштів останній не має можливості погасити існуючу заборгованість. Також відповідач повідомив, що буде приймати всі необхідні заходи щодо виконання умов Договору (а.с. 16).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15)
.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не надано суду доказів своєчасного виконання зобов’язання щодо оплати товару.
На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 15534 грн. 41 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у сумі –901 грн. 00 коп. та 3 % річних -167 грн. 77 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
Доводи відповідача про те, що з його боку було відсутнє прострочення виконання зобов’язання, оскільки позивачем не надано доказів виставлення рахунків-фактур акту прийому - передачі товару, суд вважає необґрунтованими. Відповідно до п.5.2. Договору покупець оплачує за товар постачальнику на протязі 10-ти календарних днів з дати виставлення рахунків-фактур та надання податкових накладних за фактично поставлений товар. Таким чином, в договорі чітко визначено строк оплати товару протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки. Що ж стосується наявності чи відсутності виставлення рахунку та акту прийому передачі, то вказана обставина не впливає на строк виконання договору, оскільки відповідач отримав разом з товаром видаткову накладну, в якій чітко визначено вартість отриманого товару, яка підлягає сплаті. Також, у своїй відповіді № 52-16/1317 від 11.12.2008 р. на вимогу позивача, відповідач не заперечує щодо існування заборгованості, але повідомляє, що у зв’язку з відсутністю грошових коштів не має можливості погасити існуючу заборгованість. Крім того відповідач не був позбавлений можливості витребувати у позивача рахунок фактуру та акт прийому -передачі.
Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, суд,
Вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, р/р 26008150593008 в "Приватбанку"м. Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00191000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об’єднання "АРІСТА" (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 39, р/р 26005051704811 в Донецькому РУ "Приватбанк", МФО 335496, код ЄДРПОУ 33221885) –15534 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот тридцять чотири) грн. 41 коп. –основного боргу, 167 (сто шістдесят сім) грн. 77 коп. –3% річні, 901 (дев’ятсот одна) грн. 00 коп. –інфляційні, 166 (сто шістдесят шість) грн. 10 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.
(Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України - 19.02.2009 р. )