Суддя Кондратова І.Д.

Представники сторін:

Від позивача: Бунечко В.І.- представник за довіреністю 3 юр-732/д від 29.12.2008 року; Кармазин О.А.- представник за довіреністю № юр-735/д від 29.12.2008 року;

Від відповідача : Зацарний О.І.- представник за довіреністю № 5/01-04 від 05.01.2009 року;

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.12.2008 року, 20.01.2009 року, 27.01.2009 року оголошувалась перерва до 09.02.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"про відшкодування збитків в розмірі 968070,18 грн., завданих неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань згідно умов договору транспортного експедирування № 29/ТВ-15/05/118-Р від 28.08.2005 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю, зазначаючи, що відповідач жодного разу не отримував від позивача претензії щодо нестачі вантажу, а також відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання ТОВ "НК Альфа-Нафта"договірних зобов’язань.

Представник позивача 20.01.2009 року через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно поданої заяви позивач просить стягнути суму збитків в розмірі 968070,18 грн. Судом встановлено, що до заяви про збільшення позовних вимог не доданий документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, а тому питання щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог судом було відкладено для надання позивачу можливості доплатити мито у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.02.2009 року за згодою представників сторін судом оголошена лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

28 серпня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта"(клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"(експедитор) був укладений договір транспортного експедирування № 29/ТВ-15/05/118-Р, відповідно якого експедитор зобов’язується за оплату та за рахунок клієнта виконати, а також організувати виконання транспортно-експедиторських послуг по транспортуванню та перевезенню нафти сирої й нафтопродуктів (далі за текстом –вантажів):забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення та транспортування вантажів трубопровідним та залізничним транспортом на території України й іноземних держав у відповідності до умов договорів (контрактів), укладених у відповідності до вимог Міжнародних правил відносно тлумачення термінів "Інкотермс"; забезпечити подачу залізничних вагонів для вчасного відправлення вантажу; здійснювати роботи, пов’язані з прийманням та перевезенням вантажів; вести облік надходження та відправлення вантажів з залізничних станцій; організувати охорону вантажів (які підлягають охороні або за заявкою Клієнта) під час їх перевезення; організувати експертизу вантажів; здійснити оформлення товарно-транспортної документації її розсилання за призначенням; надати в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів; забезпечити виконання комплексу заходів по відправці вантажів, які надійшли в пошкодженій тарі або в такій, яка не відповідає вимогам перевізників; здійснити страхування вантажів та своєї відповідальності; здійснити розрахунки з портами, транспортними організаціями за транспортування та перевезення вантажів, з установами, які відпускають, за налив в залізничні цистерни, за використання залізничних під’їзних колій, з транспортними установами за подачу та прибирання залізничних цистерн; оформлювати документи та організовувати роботи у відповідності з митними вимогами;надати інші допоміжні та супровідні перевезенню транспортно-експедиторські послуги, які передбачені законодавством.

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою даний договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до п. 1 ст. 316 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В позовні заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (№ юр-50 від 19.01.2009 року) позивач вказує на те, що за період листопад 2005 року –квітень 2006 року на підставі договору № 29/ТВ-15/05/118-Р від 28.08.2005 року відповідач надавав позивачу транспортно-експедиторські послуги з доставки нафтопродуктів –фракції легкої (суміш вуглеводів С3 і вище). Зокрема за вказаний період відповідач прийняв у позивача для транспортного експедирування фракцію легку в кількості 44210249 тон, проте відвантажена продукція вантажоодержувачем (ВАТ "Одесанафтопродукт") отримана в кількості 43938,510 грн., тобто за переконанням позивача за наслідками надання ТОВ "НК Альфа-Нафта"позивачу транспортно-експедиторських послуг була втрачена продукція в кількості 271,739 тон, в зв’язку з чим позивач вимагає відшкодування вартості втраченого вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , законами України "Про транспорт" (232/94-ВР) , "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , "Про транзит вантажів" (1172-14) , цим Законом (1955-15) , іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

За приписами статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"експедитор - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Як вбачається з наведених норм, однією з істотних умов договору експедирування є визначення виду послуг експедитора, що кореспондується і з нормою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", в якій наведено перелік вимог до даного виду договорів. За правилами цієї ж статті факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору про надання транспортного експедирування, судом встановлено, що п. 5.1 договору сторони погодили, що експедитор несе відповідальність за кількість вантажу прийнятого ним від відпускаючих організацій та переданих перевізнику для перевезення, а також за відповідність тари (залізничних вагонів) вантажу, який перевозиться в рамках діючого законодавства.

Пунктами 2.1договору сторони погодили, що експедитор зобов’язується на підставі заяв позивача надати транспортно-експедиторські послуги по організації транспортування та перевезення вантажу в тому числі експортних, імпортних та транзитних, залізничним та/або транспортом в тому числі: включити до основного та додаткового плану перевезення вантажу, заявлених клієнтом до перевезення; планувати подачу залізничних вагонів під завантаження та забезпечити подачу вагонів під завантаження відповідаючим вимогам до рухомого составу для перевезення даного виду вантажу та ін. Відповідно до п. 2.1.2 відповідач зобов’язувався укласти від власного імені договір перевезення вантажу та інші договори, які необхідні для перевезення та транспортування вантажу, в тому числі виступати вантажовідправником та/або вантажоотримувачем вантажу по замовленням клієнта.

З наданих сторонами актів про приймання вантажу вбачається, що відповідачем було прийнято від Гнідиницівського газопереробного заводу фракцію легку в кількості 44210249 тон. В подальшому фракція легка в кількості 44210249 тон була передана відповідачем залізниці для здійснення перевезення вантажу до вантажоотримувача, що підтверджується, залізничними накладними та квитанціями про приймання вантажу, копії яких долучені матеріалами справи, визнається та не оспорюється сторонами.

Судом встановлено, що відповідач надав позивачеві експедиційні послуги, що полягали в організації перевезення вантажу, які останнім були виконані, шляхом укладення договору перевезення вантажу з залізницею, а також виступив вантажовідправником вантажу по замовленням клієнта, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що у відповідності до статті 4.4 договору сторонами підписані звіти експедитора, згідно яких останній звітував перед позивачем щодо наданих послуг згідно договору. Позивачем зазначені звіти підписані без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3, 3.4 договору сторони визначили, що експедитор організовує відвантаження та/або отримання залізничним транспортом вантажів Клієнта з його ресурсів без переходу до Експедитора права власності на товар. Претензії по нестачам вантажу в вагонах, які прибувають за справними пломбами Експедитора, розглядаються при умові їх пред’явлення протягом строку, встановленого законом й при загальних нестачах, які перевищують сумарне значення: норм природної втрати вантажів при відпуску та транспортуванню, згідно діючих нормативів;величини погрішності вимірювання маси вантажу при відправленні та видачі згідно діючих нормативів. При нестачах вантажу в вагонах, які прибувають за справними пломбами експедитора, виклик представника станції відвантаження або вантажовідправника обов’язковий.

Судом встановлено, що згідно замовлень позивача, відповідач у відповідності до умов договору виступив вантажовідправником вантажу, при цьому на нього був покладений обов’язок передати перевізнику для перевезення кількість вантажу, прийнятого ним від відпускаючих організацій.

Згідно залізничних накладних відповідач є вантажовідправником вантажу.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт"законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього Закону (273/96-ВР) , Статуту залізниць України (457-98-п) , який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт"передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту (457-98-п) залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Статтею 129 Статуту (457-98-п) залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року N 334 (z0565-02) .

Згідно ст.ст. 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458 (z0165-99) ). Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин:

невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;

у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (z0862-00) (далі - Правила видачі вантажів).

Згідно ст.ст. 15,16 Правил (z0862-00) складання актів у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона (контейнера), крім комерційного акта, складається акт про технічний стан вагона (контейнера).

Акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта.

Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті. Перший примірник акта про технічний стан вагона (контейнера) додається до першого примірника комерційного акта, другий залишається на станції.

У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Слід також зазначити, що пунктом 5 Інструкції П-6 (va006400-65) встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту виявляється пошкодження чи псування вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених в транспортному документі, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту. Комерційні акти були складені за участю представників залізниці.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що при відвантаженні нафти та нафтопродуктів Експедитор здійснює приймання вантажів від відпускаючого підприємства та передавання їх перевізнику на станції відправлення залізниці у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 (z0685-99) . (надалі Інструкція), Статутом (457-98-п) залізниці та Правилами перевезення вантажів. Приймання вантажів на станції призначення проводиться вантажоотримувачем у відповідності до Інструкції (z0685-99) .

У відповідності до п. 4.1.3.19, 4.1.3. 20, 4.1.3.21 Інструкції (z0685-99) (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю"за формою N 5-НП (додаток 5). При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п. 12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п. 12.2 цього додатка. Акт складається у двох примірниках, а за виявлення нестачі і необхідності пред'явлення претензії постачальнику - у трьох примірниках. У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта. Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу. Такими доказами, зокрема є комерційні акти або акти загальної форми. При цьому виклик представника вантажовідправника для для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта є обов’язковим у відповідності до п. 3.4 договору та п. 4.1.3.19, 4.1.3. 20, 4.1.3.21 Інструкції (z0685-99) .

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав лише акти прийомки нафтопродуктів, які складені одноособово вантажоодержувачем. При цьому доказів виклику представника відповідача для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта не надано. Суд відзначає, що надані позивачем акти, які підписані лише вантажоодержувачем, не є належними доказами, та не можуть підставою для покладення на відповідача відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу.

За правилами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини. При цьому стаття 614 Цивільного кодексу України визначає вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.

Проте, судом встановлена відсутність вини відповідача у завданих позивачеві збитках, в свою чергу позивачем взагалі недоведено належними засобами доказування, що вантаж був втрачений, зіпсований, пошкоджений, тощо, тобто, в даному випадку, підстави для стягнення з експедитора збитків відсутні.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами в силу яких на відповідача може бути покладена відповідальність за нестачу вантажу, та не додано ці докази до матеріалів справи, зокрема позивачем не надано належних доказів, які підтверджують розмір нестачі вантажу, а також доказів, що ця нестача виникла з вини відповідача (зокрема, комерційні акти, акти загальної форми, двосторонні акти), а отже позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що в свою чергу звільняє відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування завданих збитків позивачу, а тому позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства " Укрнафта"є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, послуг експертів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

Дата підписання

рішення 27.03.2009 року.

Укрнафта"є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, послуг експертів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

Дата підписання

рішення 27.03.2009 року.