520/4214/19 Про визнання дій Головного управління Державної міграційної служби України в області протиправними, зобов`язання ГУ ДМСУ в області прийняти рішення про надання особі паспорта громадянина України у формі книжички - 31.03.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Управління державної міграційної служби України в Харківській області і Куп`янського районного відділу управління Державної міграційної служби України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року (прийняте головуючим суддею Зінченко А.В.), на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів: Макаренко Я.М., Калитки О.М.)

І. Рух справи

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Управління державної міграційної служби України в Харківській області (надалі - Управління) і Куп`янського районного відділу управління Державної міграційної служби України Харківської області (далі -Відділ), в якому просила:

-визнати протиправною відмови Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області та Куп`янського районного відділу управління Державної міграційної служби України Харківської області у видачі ОСОБА_2, 2004 року народження, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (2503-12) ;

- зобов`язати Куп`янський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (2503-12) .

1.1. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачі протиправно відмовили її синові в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки, а підстава такої відмови, яка полягає у виготовленні з 01 листопада 2016 року паспорта громадянина України лише у формі пластикової картки, що містить безконтактний електронний носій, є незаконною.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. 19 лютого 2019 року позивач, діючи в інтересах свого неповнолітнього сина, звернулась до відповідачів із заявами про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХП (2503-12) .

3. 22 лютого 2019 року Відділом надано відповідь на звернення позивача, зазначено про відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (2503-12) "Про затвердження положень про паспорт громадянина України". Вказано, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі, та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме постановою від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Порядок №302). У свою чергу, відповідач наголосив, що переконання позивач та його приналежність до окремих соціальних груп не є законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів.

4. 01 березня 2015 року Управління надало відповідь на звернення ОСОБА_1, зміст якої є аналогічним змісту відповіді Відділу. Також було зазначено про те, що відповідно до вимог пункту 20 Порядку №302 для оформлення паспорта громадянина України особі або її законному представнику (уповноваженій особі) не обхідно особисто звернутися до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання.

5. Не погоджуючись із відмовою у видачі паспорта у формі книжечки, позивач звернулась до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для висновків щодо наявності або відсутності у ОСОБА_2 права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивач не зверталась до відповідачів із заявою про видачу паспорта її неповнолітньому сину з наданням відповідних документів, а відповідачі не приймали рішення про відмову у видачі неповнолітньому ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, а лише надавали відповіді на звернення відповідно до Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (393/96-ВР) (далі - Закон № 393/96-ВР (393/96-ВР) ).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

8. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

9. У касаційній скарзі позивач зазначив, що своїми листами-відповідями відповідачі відмовили їй як законному представнику дитини, так і самому неповнолітньому у видачі паспорта громадянина України, зазначивши, що альтернативи ІD - картці немає. Про необхідність звернення із певною формою заяви, про документи, які необхідні для подання ні Управління, ні Відділ не зазначили у своїх листах-відмовах.

10. На думку позивача, обов`язком органів ДМС є надання громадянам інформації з приводу форми заяви та списку необхідних документів, які не потрібно подати для отримання паспорта.

11. Управління подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якій просило скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

12. Відповідач наголосив, що заява ОСОБА_1 про оформлення її сину паспорта громадянина України у формі книжечки, подана до Відділу у довільній формі, не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка. Окрім того, заява позивача не містила підпису її неповнолітнього сина - ОСОБА_2 та до неї не було додано жодного документа.

13. ОСОБА_1 подала відповідь на відзив Управління. Наголосила, що її син особисто звертався до органів ДМС із заявами встановленої форми та з необхідним пакетом документів, однак в отриманні паспорта книжечки було відмовлено. Внаслідок відсутності пояснень суб`єкта владних повноважень щодо необхідної форми звернення для отримання паспорту книжечки, вона звернулась до відповідачів відповідно до Закону № 393/96-ВР (393/96-ВР) .

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

14. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

16. Частиною першою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

17. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон №5492-VI (5492-17) ) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

18. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних" (2297-17) .

У разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

19. Частиною першою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

20. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

21. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України містять безконтактний електронний носій.

22. Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

23. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

24. Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

25. Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, установлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.

26. Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

27. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

28. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

29. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

30. У статті 7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

31. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

32. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25 березня 2015 року прийняв постанову №302 (далі - Постанова №302), якою затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).

33. За змістом пункту 2 Порядку №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII (2503-12) ;

з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

34. Пунктом 3 Порядку №302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

35. Згідно з підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

36. Відповідно до пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

37. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.

38. Положення про паспорт (на яке позивач посилаються як на одну з правових підстав для задоволення позовних вимог) прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 8 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ "Про громадянство України" (який втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ "Про громадянство України" (2235-14) ).

39. На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року №3423-ХІІ (3423-12) ) Кабінет Міністрів України постановою від 04 червня 1994 року №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України.

40. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (185б-2013-п) визнано такою, що втратила чинність.

41. Однак, постановою від 12 червня 2013 року №415 Кабінет Міністрів України зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року №185, водночас, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразок 1994 року).

42. Відповідно до пунктів 3, 5, 13 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України в межах створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка є зшитою в накидку нитками обрізаною книжечкою розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).

44. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

45. Частинами першою-третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. Із встановлених у цій справі обставин вбачажться, що спір виник у зв`язку з тим, що у лютому та березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в інтересах свого сина до Управління державної міграційної служби України в Харківській області і Куп`янського районного відділу управління Державної міграційної служби України Харківської області із заявами про отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, мотивувавши це тим, що через свої релігійні переконання не хоче, щоб указаний документ оформляли її сину засобами Реєстру.

47. Верховний Суд зазначає, що правову позицію щодо права особи на отримання паспорта в формі паспортної книжечки вже було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.

48. У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI (5492-17) , на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

49. На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання в право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

50. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта в традиційній формі - у вигляді паспортної книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

51. За наведеного вище правового регулювання, відмова у видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року відповідно до наведених відповідачем аргументів є протиправною

52. Водночас Верховний Суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.

53. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 21 листопада 2018 року у справі №821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі №0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі №2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі №807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі №520/11053/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 260/1414/18.

54. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що заява довільної форми та без передбачених законодавством документів не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі у вигляді книжечки, а тому заяви позивача буди зареєстровані відповідачами у вигляді звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР (393/96-ВР)

55. Проте, вказані обставини не були зазначені у відповідях Відділу та Управління як підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року.

56. Так, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

57. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

58. Таким чином, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені у відповідях Відділу від 22 лютого 2019 року та Управління від 01 березня 2019 року.

59. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суді від 28 лютого 2020 року у справі №200/10469/19-а.

60. Окрім того, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_2 особисто не звертався до органів ДМС із заявою відповідної форми та з необхідним пакетом документів.

61. Однак, позивач у касаційній скарзі та у відповіді на відзив наголошує, що зверненню до відповідачів із заявами відповідно до Закону № 393/96-ВР (393/96-ВР) передувало звернення особисто її сина із заявою згідно із формою, затвердженої наказом МВС України №320 від 13 квітня 2012 року, та з необхідним обсягом документів, однак у видачі паспорта у формі книжечки було відмовлено, оскільки вказаний наказ МВС України втратив чинність. Пізніше дитиною у супроводі матері подано повний перелік документів, визначений пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, однак в отриманні паспорта-книжечки все одно було відмовлено. А тому єдиним законодавчо можливим способом позивач визначила для себе звернення до відповідачів відповідно до Закону № 393/96-ВР (393/96-ВР) .

62. Без належного дослідження вказаних обставин у комплексі з іншими обставинами справи ухвалення рішення по суті заявлених у цій справі позовних вимог, як і обрання способу захисту порушених прав позивача, є передчасним.

63. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.

64. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки вони ухвалені без повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору та без надання правової оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

67. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін, на підставі додатково встановлених обставин і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

69. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.