8484-2008 Про стягнення заборгованості за договором цесії - 03.02.2009 Прийняття

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням ГС АР Крим у справах №2-2/92-2004 та №2-22/5150-2004 з ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" стягнуто на користь Спільного українсько-німецько-британського підприємства "Олвіс" грошові кошти у загальному розмірі 834 597,12 грн., про що видано відповідні накази. 07.07.2006 р. між відповідачем, корпорацією "Тролайнинг Україна" та СУНБП "Олвіс" був укладений договір новації, за умовами якого СУНБП "Олвіс" зобов’язалося відкликати з Відділу державної виконавчої служби накази ГС АР Крим про стягнення заборгованості, а боржник (ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод") зобов’язався погасити заборгованість у розмірі 400 000,00 грн. згідно затвердженого графіка, причому у випадку прострочення перерахування будь-якого з траншів більш ніж на 100 днів, відповідач зобов’язаний сплатити заборгованість в повному розмірі (834 597,12 грн.), за винятком сплаченої заборгованості та сплатити штрафні санкції. У той же час, 25.06.2008 р. між Приватним підприємством "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" та Спільним українсько-німецько-британським підприємством "Олвіс" був укладений договір цесії, за яким позивачеві було відступлено право вимоги сплати заборгованості відповідача за договором новації від 07.07.2006 р. Враховуючи те, що відповідачем була оплачена заборгованість у сумі 400 000,00 грн., позивач просить стягнути з Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" заборгованість у розмірі 434 597,12 грн., пеню у сумі 37 041,96 грн., штраф у розмірі 43 459,71 грн., 71 700,71 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 10 606,90 грн.

28.10.2008 р. до ГС АР Крим від Приватного підприємства "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 434 597,12 грн., пеню у сумі 37 041,96 грн., штраф у розмірі 43 459,71 грн., 79 958,06 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 14 750,65 грн., всього – 609 807,50 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.12.2008 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, були залучені Спільне українсько-германсько-британське підприємство "Олвіс" та Корпорація "Тролайнінг Україна".

Представник Спільного українсько-германсько-британського підприємства "Олвіс" у судове засідання не з’явився, однак направив до суду письмові пояснення, в яких вважає позовні вимоги Приватного підприємства "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" обґрунтованими.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

На виконання рішення ГС АР Крим від 13.04.2004 р. та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2004 р. у справі №2-22/5150.1-2004 Господарським судом АР Крим був виданий наказ від 07.09.2004 р. про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" на користь Спільного підприємства "Олвіс" 408 400,00 грн. сум простих векселів, 14 019,87 грн. процентів, 1 700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, 25.06.2004 р. Господарським судом АР Крим був виданий наказ у справі №2-2/92-2004 про стягнення з ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" на користь СП "Олвіс" 385 866,79 грн. заборгованості, 17 961,65 грн. інфляційних втрат, 5 344,64 грн. річних, 1 109,18 грн. держмита та 76,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже, загальний розмір присудженої до відшкодування суми коштів складає 834 597,12 грн.

Виконавчі провадження з примусового виконання наказів ГС АР Крим у справах №2-22/5150.1-2004 та №2-2/92-2004 були відкриті постановами ВДВС від 17.09.2004 р. та від 13.08.2004 р. відповідно.

07.07.2006 р. між Спільним українсько-німецько-британським підприємством "Олвіс" (Кредитор), Закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" (Боржник) та Корпорацією "Тролайнинг Україна" (Поручитель) був укладений договір, пунктом 1 якого передбачено, що на день підписання цього договору заборгованість Боржника перед Кредитором" згідно наказів ГС АР Крим від 25.06.2004р. у справі №2-2/92-2004 та від 07.09.2004 р. у справі №2-22/5150.1-2004 складає 834 597,12 грн.

Відповідно до пункту 2 договору Кредитор зобов’язується протягом 1 робочого дня з дня підписання цього договору відкликати заяву з ВДВС на примусове виконання боргу в розмірі 834 597,12 грн.

Боржник зобов’язується виплатити Кредитору в добровільному порядку, визначеному п. 6 цього договору, суму в розмірі 400 000,00 грн. (п. 3 Договору).

Згідно з пунктом 5 Договору цей договір повністю заміняє зобов’язання Боржника перед Кредитором, вказане в п. цього договору, та встановлює нові правовідносини між Боржником, Кредитором та Поручителем (новація).

В пункті 6 Договору сторони обумовили графік погашення заборгованості боржником окремими траншами розміром 40 000,00 грн.

Пунктом 11 було закріплено, що якщо прострочення будь-якого з траншів, вказаних в пункті 6 цього договору, в будь-якій частині перевищить 100 днів, боржник буде зобов’язаний сплатити кредитору повну суму боргу в розмірі 834 597,12 грн. за винятком вже сплаченої суми, а також штрафні санкції.

Наявність порушення відповідачем 100-денного строку для перерахування останнього траншу підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по суті.

У той же час, 25.06.2008 р. між Спільним українсько-німецько-британським підприємством "Олвіс" (Цедент) та Приватним підприємством "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" (Цесіонарій) був укладений договір цесії №1, пунктом 1.1 якого передбачено, що Цедент передає (відступає), а Цесіонарій приймає право стягнути з Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" та Корпорації "Тролайнинг Україна" разом або з кожного окремо кредиторську заборгованість за договором від 07.07.2006 р., укладеним між Спільним українсько-німецько-британським підприємством "Олвіс", Закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" та Корпорацією "Тролайнинг Україна" на умовах цього договору, а також проценти, інфляційні нарахування та неустойку, передбачені вказаним договором та чинним законодавством.

Після укладення договору цесії позивач листом №35 від 26.06.2008 р. повідомив ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" про відступлення права вимоги, а листом №24 від 26.06.2008 р. просив відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок ПП "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" 417 597,12 грн. заборгованості, 35 593,00 грн. пені, 67 128,57 грн. інфляційних втрат та 10 003,45 грн. річних, всього – 530 322,14 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем вказаної вимоги, Приватне підприємство "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" звернулося до суду з позовом про примусове стягнення коштів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, перш за все, суд вважає за необхідне надати правову оцінку договору від 07.07.2006 р., названого його сторонами новацією.

Відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Так, наприклад, ст. 1053 ЦК встановлює, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Звідси, оскільки при новації намір замінити одне зобов’язання іншим у тексті угоди про це повинен бути прямо і недвозначно виражений, по-перше, слід виходити з визначення терміну "зобов’язання".

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Причому частиною 2 цієї статті передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Суд зазначає, що передбачені статтею 11 Цивільного кодексу України судові рішення можуть виступати в якості підстав виникнення зобов’язання лише в певних випадках. Такими підставами, наприклад, можуть бути судові рішення з переддоговірних спорів, рішення про визнання права власності на певне майно тощо.

Отже, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що рішення суду про стягнення відповідної грошової суми на користь тієї чи іншої договірної сторони неможна розглядати як підставу для виникнення грошового зобов'язання, адже відповідне рішення зумовлене нормою закону, що регулює відносини з даного договору. Тобто підставою виникнення зобов’язання є саме правочини та інші факти, які досліджуються судом в процесі розгляду справи, а з прийняттям рішення про задоволення позову зобов’язання не припиняється чи скасовується, а підсилюється. З урахуванням цього можна стверджувати, що на всіх стаціях господарського процесу за позовом про присудження до виконання зобов’язання в натурі зобов’язання (матеріальні цивільно-правові відносини) зберігається (від пред’явлення позову до виконання відповідно до законодавства про виконавче провадження), хоча над ним і надбудовуються відповідні публічно-правові відносини.

Звідси, констатований Господарським судом АР Крим у справах №2-2/92-2004 та №2-22/5150.1-2004 обов’язок Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" щодо оплати заборгованості не може бути предметом новації та не може бути припинений шляхом укладення відповідного договору (а припинення попереднього зобов’язання, як вже було вказано раніше, є обов’язковою умовою новації), оскільки підставою виникнення зобов’язань є не судові рішення у зазначених справах, а правочини та інші факти, досліджені судом.

В свою чергу, в договорі від 07.07.2006 р. містяться чіткі посилання на накази ГС АР Крим від 25.06.2004р. у справі №2-2/92-2004 та від 07.09.2004 р. у справі №2-22/5150.1-2004, від стягнення заборгованості за якими Кредитор (СУНБП "Олвіс") відмовляється шляхом відкликання заяви з Відділу ДВС, а замість цього боржник сплачує кошти в розмірі 400 000,00 грн. (що майже вдвічі менше стягнених судом сум) згідно встановленого графіку. Наведене свідчить, що за своєю правовою природою договір від 07.07.2006 р. не є новацією, оскільки, по-перше, з укладанням цієї угоди обов’язки ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" були не припинені, а зменшені в розмірі при дотриманні певних умов, а по-друге, законодавчо взагалі не передбачена можливість припинення обов’язку боржника по виконанню судових рішень про стягнення грошової заборгованості заміною іншим обов’язком, позаяк останні не є підставами виникнення зобов’язань. Фактично сторонами був змінений порядок та спосіб виконання судових рішень, що є неприпустимим.

Так, відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Аналогічне положення міститься в ч. 2 ст. 11 Закону України "Про судоустрій України", в якій встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Порядок зміни способу та порядку виконання судових рішень закріплений статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, за якою відповідні дії вчинюються господарським судом за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою суду шляхом винесення відповідної ухвали.

Наведене свідчить про те, що договір від 07.07.2006 р. не відповідає положенням чинного законодавства України.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

В пункті 7 Інформаційного листа "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 (v1270600-04) Вищий господарський суд України, з посиланням на постанови Верховного суду України від 09.12.2003 р. зі справи N 32/206 та від 20.01.2004 р. зі справи N 8/113-2003, зазначив, що згідно з вимогами п. 1 ст. 83 ГПК, якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що договір від 07.07.2006 р., укладений між Спільним українсько-німецько-британським підприємством "Олвіс", Закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" та Корпорацією "Тролайнинг Україна", має бути визнаний недійсним через його невідповідність вищенаведеним положенням чинного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Враховуючи визнання судом договору від 07.07.2006 р. недійсним, він не створює жодних юридичних наслідків, у тому числі не надає можливості відступлення права вимоги за цим договором іншій особі. Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" на користь Приватного підприємства "Юридичне агентство "Кримконсалтінг" заборгованості у розмірі 434 597,12 грн. на підставі договору цесії №1 від 25.06.2008 р., оскільки за цією угодою позивачеві було відступлено право вимоги за недійсним договором, тобто право вимоги за яким відсутнє.

При відсутності правових підстав для стягнення заборгованості, вимоги позивача щодо стягнення з ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних задоволенню також не підлягають.

Судові витрати суд залишає за позивачем у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Визнати недійсним договір від 07.07.2006 р., укладений між Спільним українсько-німецько-британським підприємством "Олвіс" (99006, м. Севастополь, вул. Молодих будівельників, 4, кв. 57), Закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" (98400, м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1) та Корпорацією "Тролайнинг Україна" (02100, м. Київ, вул. Дубового, 43), з моменту його укладення.