За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі

Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до 1.Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець- 25"

2.Державного комунального підприємства по утриманню будівель,

споруд та прибудинкової території "Житлоремфонд"Деснянського

району м. Києва

про стягнення 421 653, 08 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. –дов. № Д07/2008/11/12 від 12.11.2008 року;

від відповідача -1: Бризинська –Колпакова О.О. –дов. № 196 від 01.01.2009 року;

від відповідача –2: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-25" про стягнення 421 653, 08 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в період без договірного споживання теплової енергії за період з 01.01.2006 року по 01.04.2008 року не оплатив вартість спожитої енергії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 421 653, 08 грн.

Ухвалою від 15.08.2008 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.09.2008 року.

У судовому засіданні 16.09.2008 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 09.10.2008 року.

09.10.2008 року представник позивача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 09.10.2008 року задоволено клопотання відповідача та залучено в якості іншого відповідача Державне комунальне підприємство по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території "Житлоремфонд" Деснянського району м. Києва.

Ухвалою суду від 09.10.2008 розгляд справи відкладено на 12.11.2008.

В судовому засіданні 12.11.2008 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги, надав суду усні пояснення по суті спору.

Відповідач-1 в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судове засідання з’явився, проте вимоги ухвали суду від 09.10.2008 року не виконав.

Ухвалою від 12.11.2008 року розгляд справи відкладено на 01.12.2008 року.

В судовому засіданні 01.12.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

01.12.2008 року представник відповідача –2 надав суду клопотання про припинення провадження по справі до Державного комунального підприємства по утриманню будівель, споруд та прибудинкових територій "Житлоремфонд".

В судовому засіданні 01.12.2008 року оголошено перерву до 22.12.2008 року.

22.12.2008 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача –1 проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

Представник відповідача -2 вдруге надав суду клопотання про припинення відносно нього провадження у справі.

Крім того, в судовому засіданні 22.12.2008 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/215, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 22.12.2008 року розгляд справи відкладено на 30.01.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 30.01.2009 року позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 30.01.2009 року, суд розглянув клопотання Державного комунального підприємства по утриманню будівель, споруд та прибудинкових територій "Житлоремфонд"про припинення провадження по справі відносно відповідача - 2 та відхилив їх з підстав необґрунтованості.

Також, відповідачем 1 було заявлено клопотання про припинення провадження по справі в частині стягнення з нього боргу за період з 01.01.2006 по 01.12.2006 рік, яке обґрунтоване тим, що рішенням судів по справі № 7/67 позивачу вже було відмовлено в позові за цей період.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки підставою для стягнення боргу по справі № 7/67 був договір, а по даній справі має місце без договірне споживання і позивач в обґрунтування позовних вимог посилається лише на норми чинного законодавства, господарський суд приходить до висновку, що подане клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.01.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

01.11.1998 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"(далі - "Енергопостачальна організація", позивач) та Житлово - будівельним кооперативом "Арсеналець -25"(далі- Абонент, відповідач) укладено договір № 1630456 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі-Договір).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, сторони погодили, що позивач постачає відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 Договору. Відповідач в свою чергу в силу положень п. 2.3.1. Договору зобов’язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2, 8.4 Договору, даний Договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31 грудня 1999 року.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п. 6.4.1. Договору; ліквідації сторін.

Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2007 року у справі № 7/29 встановлено, що Договір № 1630456 від 01.11.1998 року припинив свою дію 01.01.2006 року.

15.01.2007 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 276 943, 55 грн. заборгованості за Договором № 1630456 від 01.11.1998 року на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.09.2004 року по 01.12.2006 року.

Рішенням Господарського суду від 26.02.2008 року по справі № 7/67 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2007 року № 7/67 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто заборгованість яка виникла до 01.01.2006 року, в іншій частині відмовлено.

Даним рішенням також встановлено факт дії даного Договору до 01.01.2006 року.

Позивач в позовній заяві нарахував та просить стягнути з відповідача 1 за період без договірного споживання теплової енергії з 01.01.2006 р. по 01.04.2008 р. заборгованість в розмірі 421 653,08 грн.

Однак, як вбачається з розрахунку доданого до позову, фактично позивач просить стягнути заборгованість з відповідача 1 за період з 01.01.2006 р. по 01.10.2007 р., так як з 01.10.2007 року було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді між позивачем та відповідачем 2.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Господарським кодексом України (436-15) , Законами України "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про житлово –комунальні послуги" (1875-15) , Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (630-2005-п) (надалі - Правила) та іншими нормативними актами, відповідно до яких АЕК "Київенерго" як виробник та постачальник енергії укладає договори на постачання енергії з усіма споживачами, які мають технічні засоби для її одержання.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України та згідно з Правилами (630-2005-п) відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Зокрема, відповідно до п. 8 Правил (630-2005-п) , послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Також, про обов’язковість та необхідність укладення договору на теплопостачання свідчать положення статей 19 та 25 Закону України "Про теплопостачання".

Крім того, статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Статтею 19 ч. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Така виключність полягає в тому, що за відсутності договору неможливо встановити правовідносини сторін і зобов'язання, які з них випливають.

Зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"випливає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.

Відповідно до статті 1 вищезазначеного Закону (1875-15) , споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Тобто, відносини між споживачем та надавачем житлово-комунальних послуг поза договором, відповідно до цього Закону (1875-15) , виключаються.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, в розумінні даної норми, не надав суду докази укладення договору за спірний період, більше того визнав та не заперечував факт його відсутності.

Слід також зазначити, що у відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем житлово-комунальних послуг. Так, відповідно до вказаної норми, умовами типового договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Отже, вимоги викладених вище правових актів, щодо необхідності укладення договору та здійснення правочинів у певній формі покликані сприяти фіксації волевиявлення суб’єктів правочину, що зрештою в разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідних правовідносин та реальність їхніх взаємних обов’язків та вимог.

Відповідно до п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що надала позов, лежить зобов’язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодного належного доказу та не доведено підстави, в силу яких у відповідача 1 виникає обов'язок сплатити позивачу борг в розмірі 421653,08 грн. за період з 01.01.2006 р. по 01.10.2007 р., суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання

Рішення 23.03.2009 року