127/16245/17 Про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України про відмову особі в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зобов`язання УПФУ міста зарахувати особі у пільговий трудовий стаж роботу огранувальника алмазів до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - 31.03.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 3 жовтня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Сичука М.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Гонтарука В.М., суддів Граб Л.С., Білої Л.М.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці №7127 від 31 січня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці зарахувати ОСОБА_1 у пільговий трудовий стаж роботу огранувальника алмазів в ТОВ "Елдіам" період з 29 листопада 1999 року по 29 листопада 2000 року, в ТОВ "Шарон" в період 1 січня 2001 року по 29 листопада 2008 року, в ЗАТ "Руіз Даймондс" в період з 1 грудня 2002 року по 31 грудня 2007 року та в ЗАТ "Руіз Даймондс" в період з 1 січня 2008 року по 28 січня 2008 року до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 3 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що позивач має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за віком.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яким передбачено право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки відповідачем визнається пільговий стаж позивача лише згідно довідки, виданої ДП "Вінницький завод "Кристал" від 16 травня 2016 року №12/47, а саме період з 2 квітня 1982 року по 31 грудня 1991 року (всього 9 років та 9 місяців). Зазначений стаж є належно підтвердженим, так як відповідно до акта зустрічної перевірки пільгової довідки від 28 листопада 2016 року знайшло своє підтвердження первинними документами зазначений період роботи позивача на посаді, яка включена до Списку №2.

З приводу зарахування пільгового стажу за Списком №2 періоду з 29 листопада 1999 року по 28 січня 2008 року, то, на думку відповідача, такий стаж не може бути зарахований до пільгового по тій причині, що у відповідача немає можливості перевірити подані позивачем довідки за спірний період на відповідність первинним документам.

Позиція інших учасників справи

28 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №127/16245/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 30 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №127/16245/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 березня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач в період з 2 квітня 1982 року по 31 грудня 1991 року, з 29 березня 1999 року по 29 грудня 2000 року, з 1 січня 2001 року по 29 грудня 2002 року, з 1 грудня 2002 року по 31 грудня 2007 року, з 1 січня 2008 року по 28 жовтня 2008 року працював у різних підприємствах на посаді огранувальника алмазів.

У зв`язку з досягненням 55 річного віку та стажем роботи 35 років 7 місяців, з яких більше 12 років 6 місяців працював на роботі зі шкідливими умовами праці (робота за списком №2) позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням від 31 січня 2017 року №7127 Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці відмовило у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на зазначених роботах.

Крім того, судами з наявних у матеріалах доказів, зокрема з трудової книжки, встановлено, що ОСОБА_1 працював у період з 29 березня 1999 року по 29 грудня 2000 року в ТОВ "Елдіам", з 1 січня 2001 року по 29 листопада 2002 року в ТОВ "Шарон", з 1 грудня 2002 року по 31 грудня 2007 року в ЗАТ "Руіз Даймондс" та з 1 січня 2008 року по 28 жовтня 2008 року в ТОВ "Руіз Даймондс" виключно на посадах огранувальника алмазів у діаманти. Крім того, вказані періоди роботи позивача також підтверджуються довідками вищезазначених підприємств про умови праці від 18 квітня 2016 року, які містяться в матеріалах справи.

Також, позивачем на підтвердження стажу роботи позивача у спірні періоди огранувальником алмазів у діаманти надано пільгові довідки ТОВ "Елдіам" від 29 грудня 2000 року, ТОВ "Шарон" від 29 листопада 2002 року, довідки про уточнення умов праці в ЗАТ "Руіз Даймондс" від 20 жовтня 2008 року та 18 квітня 2016 року, в ТОВ "Руіз Даймондс" від 18 квітня 2016 року, копії наказів про проведення атестації робочих місць по ЗАТ "Руіз Даймондс" від 10 лютого 2003 року та від 28 березня 2003 року, та актами документальної перевірки № 1387 та № 1388.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 3 жовтня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (1058-15) (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон №1058-IV (1058-15) набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (1788-12) (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ).

Так, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 26 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Так, згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Професія огранувальника алмазів в діаманти включена до Списку № 2, спору щодо цього між сторонами не існує.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) . До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) , у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Так, судами попередніх інстанцій на підставі трудової книжки, уточнюючих довідок та копій наказів про проведення атестації робочого місця встановлено наявність у позивача пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що спірний період не може бути зарахований до пільгового по тій причині, що у відповідача немає можливості перевірити його на відповідність первинним документам, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №127/1849/17.

Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у позивача пільгового стажу фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.