922/5397/13 Про поновлення на роботі в межах справи про визнання боржника банкрутом - 28.09.2023 Прийняття

2. Права та обов`язки працівників ХДАВП визначені Кодексом законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ); Статутом, затвердженим наказом Генерального директора Державного концерну "Укроборонпром" І. Букіним від 24.04.2018 № 148 (далі - Статут); Колективним договором, затвердженим на конференції трудового колективу ХДАВП 12.11.2014 (далі - Колективний договір); Правилами внутрішнього трудового розпорядку робітників ХДАВП, затвердженими на конференції трудового колективу ХДАВП 12.11.2014 протоколом №1 (далі Правила внутрішнього трудового розпорядку); Стандартом підприємства СТП 00.163-2009, який введено в дію наказом №598 від 01.06.2009 (далі Стандарт); Положеннями про табельний облік на ХДАВП, затвердженими наказом в.о. генерального директора ХДАВП №972 від 07.11.2012 (далі - Положення) та іншими діючими на ХДАВП локальними нормативними актами.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ХДАВП, що підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_1, копія якої наявна в матеріалах справи (т. 1 а.с. 41-42).

4. Також ОСОБА_1 є заступником голови первинної організації професійної спілки авіабудівників України на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві (далі - ПО ПАУ на ХДАВП, код ЄДРПОУ 23329168).

5. 29.01.2019 наказом №26, який видано генеральним директором ХДАВП Задорожним С. М., у зв`язку із введенням в дію нової організаційно-правової структури, нового штатного розпису та на виконання наказу від 19.09.2018, ОСОБА_1, табельний номер НОМЕР_1, призначено начальником маркетингу та продажів (відділ 145) з 04.02.2019, вивільнивши його з посади заступника начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності (відділ 145), з посадовим окладом згідно штатного розпису (т. 2 а.с. 86).

6. 29.01.2019 в ході звітно-виборної профспілкової конференції ПО ПАУ на ХДАВП, ОСОБА_1 було обрано членом профспілкового комітету (профкому) ПО ПАУ на ХДАВП (т.1, а.с.7).

7. З 04.02.2019 ОСОБА_1 обраний заступником голови профспілкового комітету первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП, що підтверджується протоколом зборів первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП № 1 від 04.02.2019 (т.1., а.с.227).

8. 25.11.2020 наказом № 402 від 25.11.2020, який видано директором департаменту управління персоналом ХДАВП Трубай Ю. С., встановлено режим роботи підрозділів підприємства на 2021 рік ( т. 2 а.с. 84).

9. Додатком №1 до наказу №402 від 25.11.2020, крім іншого, погоджено режим роботи для відділу 145 з 08:00 год. (початок) до 16:40 год. (закінчення) (т. 2 а.с. 84).

10. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту наказу ХДАВП від 19.10.2021 № 393, підписаного в.о. генерального директора ХДАВП Шевченко О. А., вбачається, що організаційна структура управління підприємством із змінами вводиться в дію з 18.10.2021 (у зв`язку з погодженням 18.10.2021 ДК "Укроборонпром" змін до організаційної структури управління підприємством) (п. 1); керівникам структурних підрозділів розробити та затвердити структурні схеми своїх підрозділів з урахуванням "Організаційної структури управління підприємством" у термін до 15.11.2021 (п. 2); керівникам структурних підрозділів розробити й затвердити у встановленому порядку положення та посадові інструкції працівників у термін до 24.12.2021 (п. 6) (т. 2, а.с.83).

11. 20.10.2021 наказом № 395, який видано в.о. генерального директора ХДАВП Шевченко О. А., за результатами службової перевірки щодо обставин несвоєчасного опрацювання та передачі до відділу бухгалтерського обліку та звітності підприємства первинних документів у зв`язку з порушенням трудової дисципліни, а саме: несвоєчасне опрацювання та передачу до відділу бухгалтерського обліку та звітності первинної документації начальником відділу №145 ОСОБА_1., враховуючи обставини порушення трудової дисципліни (несумлінне ставлення до виконання обов`язків) з посиланням на ст.ст. 139, 147- 149 КЗпП України, п.п. 3.1, 7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, визнано роботу начальника відділу № 145 ОСОБА_1 як незадовільну; за несвоєчасне опрацювання та передачу до відділу бухгалтерського обліку та звітності первинної документації, враховуючи обставини порушення трудової дисципліни (не сумлінне ставлення до виконання обов`язків), оголошено догану на підставі службової записки в.о. начальника юридичної служби Міненкова О. Д. ( т. 1 а.с. 12).

12. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до заявки про зміну режиму роботи ОСОБА_1 з 08.11.2021 по 12.11.2021 №1Ф, табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 на 2021, табелю обліку робочого часу директора департаменту Кривоконь М. О. на 2021 рік, вбачається, що ОСОБА_1 був змінений режим роботи з 08.11.2021 по 12.11.2021 з 08 час. 20 хв. по 17 час. 00 хв. (т.2, а.с.95).

13. Також, апеляційним господарським судом встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до генерального директора ХДАВП Кривоконя О. Г. із заявою від 29.11.2021 з проханням надати частину невикористаної відпустки за 2020 рік на період з 30.11.2021 по 03.12.2021 через чергову заборону адміністрації ХДАВП виведення позивача на роботу у поточному тижні, яка була зареєстрована Рег.С-537 від 29.11.2021 (т.1, а.с.16).

14. Відповідач у своїх поясненнях (вх.№13592 від 08.11.2022) зазначає, що наказ про надання частини щорічної відпустки ОСОБА_1 з 30.11.2021 по 03.12.2021 не видавався на підприємстві і, відповідно, відпустка ОСОБА_1 не надавалась у цей період.

15. 01.12.2021 наказом №468, який видано генеральним директором ХДАВП Кривоконьом О. Г. за результатами службової перевірки щодо обставин запізнення на роботу 11.11.2021 та надання недостовірної інформації щодо заявки на зміну робочого часу (форма 126-065) начальнику зміни на КПП-1 начальником відділу №145 ОСОБА_1., встановлено факт порушення трудової дисципліни, яке виявилось у спробі введення в оману та нечесна поведінка, а також систематичне притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу № 145 ОСОБА_1, з посиланням на ст.ст. 139, 147- 149 КЗпП, п.п. 3.1, 7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, начальника відділу №145 ОСОБА_1 звільнено з підприємства 01.12.2021 у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку робітників на підставі п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (т. 1, а.с. 13 зворотній бік).

16. Судами встановлено, що з матеріалів службової перевірки вбачається, зокрема із рапорту начальника зміни команди №1 Каменевої Є. П., що 11.11.2021 вона несла чергування на КПП-1 кабіна - 1. О 08:05 год. до неї підійшов працівник відділу №145 ОСОБА_1 та пред`явив заяву на зміну робочого часу (форма 126-065). Оскільки початок робочого часу для відділу № 145 є 08:00 год. Каменевою Є. П. було перевірено надану працівником ОСОБА_1 заявку. При перевірці нею було виявлено факт недійсності заявки, оскільки вона була підписана самим ОСОБА_1, а повинна бути підписаною його керівником - в.о. начальника департаменту з маркетингу та продажів Кривоконь М. О . На запитання начальника зміни стосовно недостовірності наданої заявки ОСОБА_1 повідомив, що зараз повернеться із заявкою, яка буде підписана керівником, проте так і не з`явився. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він запізнився, оскільки його велосипед зламався в районі лісопарку. Стосовно використання заявки ОСОБА_1 пояснив, що мав при собі достовірну заявку, оскільки сам особисто її підписав.

17. Факт запізнення на роботу підтверджується позивачем, при цьому з пояснень в.о. директора департаменту маркетингу і продаж Кривоконь М. О. вбачається, що ОСОБА_1 звертався до неї відносно зміни робочого часу, проте отримав відмову, оскільки відсутня виробнича потреба зміни його робочого часу, крім того, працівник виводиться лише раз на тиждень. Причиною звернення ОСОБА_1 назвав відтермінування початку робочого дня у зв`язку з нестабільністю роботи транспорту (т.2, а.с.92).

18. 13.12.2021, не погоджуючись із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, позивач звернувся у встановлений КЗпП України (322-08) строк до КТС підприємства (вих. СЛ-57/2021 від 13.12.2021) зі скаргою (т. 1.а.с. 14).

19. Звернення позивача зі скаргою до Комісії по трудових спорах на підприємстві відповідача від 13.12.2021 вих. № СЛ-57/2021, яка була їм направлена електронною поштою на офіційну електронну адресу відповідача, було залишено без реагування та відповіді (т.1, а.с.14-15).

20. З листа відповідача від 14.02.2022 № 305/208, підписаного виконавчим директором Шевченко О. А. на ім`я позивача вбачається, що на даний час на підприємстві відсутня КТС, оскільки комісія, що утворювалась на зборах трудового колективу ще в 2014 році перестала діяти у 2019 році, а з 2019 року збори трудового колективу стосовно обрання нового складу комісії та затвердження її положення не проводились (т.1, а.с.123).

21. 09.11.2022 ухвалою Господарського суду Харківської області, оскільки позивача було звільнено з роботи без отримання відповідачем згоди первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП, в якій він обіймав посаду заступника голови ПО ПАУ на ХДАВП та без згоди вищого виборного органу об`єднання професійних спілок, в яке входить ПО ПАУ на ХДАВП, зокрема вищого виборного органу професійної спілки працівників авіабудування та машинобудування України, крім іншого, запитано у первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП згоду або відмову у наданні згоди на звільнення з посади начальника відділу №145 Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1, заступника голови первинної організацію професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП.

22. Ухвалено запитати у професійної спілки працівників авіабудування та машинобудування України згоду або відмову у наданні згоди на звільнення з посади начальника відділу №145 ХДАВП ОСОБА_1, заступника голови первинної організацію професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП.

23. 13.12.2022 до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП на виконання ухвали суду від 09.11.2022 надійшла заява з додатком у вигляді протоколу засідання №57 ПО ПАУ на ХДАВП від 25.11.2022 (вх.№16219) з рішенням про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу №145 Харківського державного авіаційного виробничого підприємства ( т.2 а.с. 33-35).

24. 19.12.2022 до суду від професійної спілки працівників авіабудування та машинобудування України на виконання ухвали суду від 09.11.2022 надійшли постанова Президії Центрального комітету професійної спілки працівників авіабудування та машинобудування України (далі Президія ЦК ПАУ) №П-18-2 від 08.12.2022 щодо надання відмови на звільнення заступника голови ПО ПАУ на ХДАВП ОСОБА_1, а також витяг з протоколу засідання Президії ЦК ПАУ №П-18 від 08.12.2022.

25. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту протоколу №57 засідання профкому від 25.11.2022 (кворум забезпечено), на якому розглядалась ухвала Господарського суду Харківської області від 09.11.2022 у справі № 922/271/22 за позовом ОСОБА_1 до ХДАВП про поновлення на роботі, вбачається, що в ньому були викладені фактичні обставини, за яких відбулося притягнення до дисциплінарної відповідності у вигляді догани та звільнення позивача окремо за кожним наказом та одностайно постановлено повідомити суд про відмову первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу 145 ХДАВП на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України (т. 2, а.с. 34-35).

26. Відповідно до витягу з протоколу засідання Президії Центрального комітету професійної спілки працівників авіабудування та машинобудування України від 08.12.2022 №П-18, на якому був забезпечений кворум, достатній для роботи засідання, розглядалась ухвала Господарського суду Харківської області щодо надання згоди або відмови у згоді на звільнення заступника голови профкому на ХДАВП ОСОБА_1 .

27. Постанова щодо розгляду ухвали Господарського суду Харківської області стосовно надання згоди або відмови у згоді на звільнення заступника голови профкому на ХДАВП ОСОБА_1 містить правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, а саме посилання на порушення роботодавцем ч. 2 ст. 252 КЗпП України та ч. 2 ст. 41 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності"; п.13.5 Галузевої Угоди авіаційної промисловості України на 2019-2020 роки (до сфери дії якої входить ХДАВП) та п.11.1.11 Колективного договору ХДАВП на 2015-2019; ст. ст. 47, 116 КЗпП України.

28. Крім того, в постанові вказано, що роботодавцем не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

29. Таким чином, Президією ЦК ПАУ було відмовлено у наданні згоди на звільнення начальника відділу маркетингу та збуту ХДАВП, члена ПАУ, члена профкому ПО ПАУ на ХДАВП ОСОБА_1 за п.3 ст. 40 КЗпП України (т.2, а.с.45-49).

Подання позову

30. Не погодившись зі звільненням, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про поновлення на роботі, в якій просив:

- визнати неправомірним наказ генерального директора Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 01.12.2021 № 468;

- поновити з 01.12.2021 ОСОБА_1 на займаній ним посаді на ХДАВП з урахуванням вимог статті 235 КЗпП України та внести відповідну інформацію у трудову книжку позивача та документацію відповідача.

31. Позивач стверджує про порушення роботодавцем абз. 3 ст. 252 КЗпП України, абз. 3 ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст. 11.1.11 Колективного договору щодо заборони звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства без згоди відповідних виборних органів профспілкової організації; ст. 40 КЗпП України щодо заборони звільнення працівника в період перебування його у відпустці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

32. 31.01.2023 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/5397/13 (922/271/22) у задоволенні позову відмовлено.

33. Суд відхилив аргументи позивача, в частині того, що останній звернувся до Комісії по трудовим спорам на ХДАВП із скаргою щодо неправомірності оформлення наказу від 20.10.2021 № 395, оскільки, по-перше, з матеріалів справи вбачається, що у 2019 році строк повноважень Комісії по трудовим спорам на ХДАВП закінчився (т. 1 а.с. 116), по-друге, законність вищезазначеного наказу не є предметом позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі, внаслідок чого у суду немає підстав для оцінки законності даного наказу.

34. Суд першої інстанції відхилив аргументи позивача, що його було звільнено під час відпустки з огляду на не підтвердження перебування його у відпустці відповідним наказом (розпорядженням).

35. Відносно відсутності згоди профспілкової організації на звільнення позивача, суд вказав, що матеріали справи не містять підтвердження належного виконання позивачем вимог п. 3.3. Статуту, а саме подання позивачем особистої письмової заяви на адресу адміністрації роботодавця - ХДАВП про безготівкове утримання профспілкових внесків та з позивача не утримуються членський внески до ПО ПАУ на ХДАВП. Також, суд вказав, що матеріали справи не містять виконання первинною організацією професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП вимог п. 7 ст. 16 Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а саме письмове повідомлення роботодавця про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки.

36. Таким чином, суд погодився з твердженням відповідача, що у останнього не було законних підстав вважати позивача членом первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП, оскільки у встановленому законом порядку позивачем не було повідомлено роботодавця про членство в ПО ПАУ на ХДАВП.

37. Оцінивши рішення профспілкових органів на предмет обґрунтованості, суд зазначив, що висновки викладені у рішеннях про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи, наданими сторонами доказами і поясненнями, а зроблені на підставі власного трактування обставин щодо причин звільнення позивача. Крім того, суд дійшов висновку, що профспілкова діяльність ОСОБА_1 у даному випадку правового значення не має, оскільки позивача притягнуто до дисциплінарного стягнення у виді звільнення за систематичне порушення трудового договору і Правил внутрішнього трудового розпорядку робітників ХДАВП.

38. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не спростовано факт систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

39. 30.05.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/5397/13 (922/271/22) рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірним наказу генерального директора підприємства-відповідача від 01.12.2021 № 468, поновлення з 01.12.2021 позивача на займаній ним посаді на підприємстві-відповідача з урахуванням вимог статті 235 КЗпП України та внесення відповідної інформації у трудову книжку позивача та документацію відповідача. Визнано неправомірним наказ генерального директора ХДАВП від 01.12.2021 № 468. Поновлено з 01.12.2021 ОСОБА_1 на посаді начальника відділу маркетингу та продажів (відділ 145) ХДАВП з виплатою середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ХДАВП в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 7 443 грн за подання позовної заяви. Стягнуто з ХДАВП в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 11 164,50 грн за подання апеляційної скарги. Постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 922/5397/13 (922/271/22) в частині поновлення з 01.12.2021 ОСОБА_1 на посаді начальника відділу маркетингу та продажів (відділ 145) підлягає негайному виконанню. Постановлено окрему ухвалу відповідно до вимог статті 246 ГПК України.

40. Апеляційний господарський суд вказав, що в наказі №395 від 20.10.2021 про оголошення догани не зазначено, яким саме документом (положенням, інструкцією, наказом чи розпорядженням) на ОСОБА_1 покладений обов`язок, за порушення якого оголошується догана; не зазначено, що даний обов`язок належить до трудової функції саме начальника відділу маркетингу та продажів ХДАВП. Посадової інструкції начальника відділу маркетингу та продажів ХДАВП на час видання наказу про оголошення догани на підприємстві немає з незалежних від позивача причин. Суд також вказав, що оформлення наказу №395 від 20.10.2021 керівником ХДАВП відбулось без попереднього погодження з первинною організацією ПАУ на ХДАВП. Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що адміністрація порушила ч. 2 ст. 252 КЗпП України та частину 2 статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", згідно з якими притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.

41. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що адміністрацією підприємства порушено також пункт 13.5 Галузевої Угоди авіаційної промисловості України на 2019-2020 роки (до сфери дії якого входить ХДАВП) та п. 11.1.11 Колективного договору ХДАВП на 2015 - 2019 роки, якими також закріплюється неможливість застосування роботодавцем до працівників, які є членами виборних органів профспілкових організацій та які не звільнені від основної роботи, дисциплінарних стягнень без попередньої згоди на те відповідного виборного органу.

42. Апеляційний господарський суд зазначив, що скарга до КТС позивача розглянута не була, при цьому листи відповідача не можна вважати належними доказами у підтвердження закінчення строку повноважень КТС на підприємстві відповідача.

43. Суд апеляційної інстанції на підставі заявки про зміну режиму роботи ОСОБА_1 з 08.11.2021 по 12.11.2021 №1Ф та табелів обліку робочого часу встановив, що 11.11.2021 позивач дістався роботи своєчасно, прибувши на роботу о 08 год. 05 хв. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на ці документи при ухваленні рішення та не надав їм відповідної оцінки.

44. Також, колегія суддів дійшла висновку, що факт особистого оформлення позивачем заявки ф.126-065, бланк якої передбачає необхідність підписання її саме начальником цеху (відділу) не є порушенням локальних нормативних актів підприємства, які визначають порядок зміни режиму робочого часу на підприємстві. При цьому, в оскаржуваному наказі №468 не вказано, порушення яких саме локальних актів роботодавця (наказу, інструкції, розпорядження) чи норм Правил внутрішнього трудового розпорядку ХДАВП допустив працівник; які саме порушення вчинялись ОСОБА_1 систематично та які стягнення були застосовані. Доказів ознайомлення позивача із підставами звільнення, зазначеними у наказі, матеріали справи не містять.

45. За висновком суду, роботодавцем при звільненні позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України не враховано наявність заявки щодо зміну робочого часу, відсутність взагалі запізнення на роботу, відсутність заподіяної позивачем шкоди, багаторічну попередню роботу працівника, отже ОСОБА_1 11.11.2021 не було порушено ані Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, ані Положення про табельний облік на підприємстві, а відтак з боку позивача відсутня вина.

46. Таким чином, підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, за відсутністю таких умов, як протиправність дій або бездіяльність працівника, його вина та систематичність порушень, не було.

47. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про помилковість доводів позивача, що його було звільнено під час відпустки.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

48. 03.07.2023 Харківським державним авіаційним виробничим підприємством подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 у справі №922/5397/13 (922/271/22).

49. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення щодо незаконності наказу №395 від 20.10.2021 поза межами позовних вимог та із невідповідністю висновків, викладених в своєму рішенні фактичним обставинам справи, не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

50. За доводом скаржника, висновки суду апеляційної інстанції стосовно можливості начальника відділу №145 ОСОБА_1 самому на себе підписувати форму 126-065 суперечать визначенню "реальний конфлікт інтересів" у розумінні Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) , оскільки начальник відділу може підписувати таку форму тільки на своїх підлеглих, а на самого начальника відділу може підписувати тільки його керівник.

51. Відповідач стверджує, що порушення трудової дисципліни позивачем було не одноразовим, наказ про накладення дисциплінарного стягнення від 20.10.2021 №395 позивачем не оскаржено, а суд апеляційної інстанції в порушення ст. 223 КЗпП України поклав обов`язок утворення і доказування існування комісії по трудових спорах на адміністрацію підприємства.

52. ХДАВП стверджує, що у адміністрації підприємства на момент застосування до позивача дисциплінарного стягнення не було достовірної інформації щодо перебування останнього членом виборного органу профспілкової організації і висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній, що відповідно п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України є самостійною підставою для касаційного оскарження.

53. Крім того, скаржник вказує, що Східним господарським апеляційним судом у своєму рішенні застосовано висновок щодо застосування норми права, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 452/970/17, однак оскільки обставини справи у зазначеному рішенні відрізняються від обставин даної справи є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

54. 17.09.2023 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що скаржником не обґрунтовані підстави касаційного оскарження та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

55. 20.09.2023 від Первинної організації Профспілки авіабудівників України на ХДАВП надійшов відзив, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення. Профспілковий орган стверджує про безпідставність скарги та незаконність звільнення позивача, а також просить Суд постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати відповідача відкликати скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

56. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

57. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

59. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

60. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання законності звільнення позивача з підприємства відповідача на підставі п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

61. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

62. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

63. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 149 Кодексу законів про працю України.

64. За правилами вказаної статті до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

65. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.09.2020 у справі № 9901/743/18 наголосила, що при вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.

67. Отже, при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

68. Велика Палата у справі № 9901/743/18 також зауважила, що у своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

69. Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

70. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення. Аналогічні висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 607/17164/21, від 30.03.2023 у справі № 690/190/21, від 24.05.2022 у справі № 703/3231/20.

71. Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

72. За змістом закону, звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є крайньою мірою, коли подальше залишення на роботі порушника трудової дисципліни суперечить інтересам установи. При визначенні наявності вини працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, необхідно враховувати об`єктивні причини (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 740/4649/20).

73. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що позивач - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Харківським державним авіаційним виробничим підприємством.

74. Позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно з наказом № 395 від 20.10.2021, а наказом від 01.12.2021 №468 з посиланням на ст.ст. 139, 147- 149 КЗпП, п.п. 3.1, 7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядка, начальника відділу №145 ОСОБА_1 звільнено з підприємства 01.12.2021 у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку робітників на підставі п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

75. Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірним наказ генерального директора підприємства-відповідача від 01.12.2021 № 468 та поновити з його з 01.12.2021 на займаній посаді.

76. Верховний Суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

77. Відтак, Верховний Суд погоджується із доводом касаційної скарги про те, що надаючи оцінку законності наказу № 395 від 20.10.2021 та обставинам щодо звернення позивача до комісії трудових спорах підприємства щодо неправомірності видання наказу № 395 від 20.10.2021 суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимога про визнання неправомірним чи скасування зазначеного наказу позивачем не ставилась. При цьому, Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. 223 КЗпП України поклав обов`язок утворення і доказування існування комісії по трудових спорах на адміністрацію підприємства, оскільки такі доводи у даному випадку не мають правового значення.

78. Судами попередніх інстанцій встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулось за наказом генерального директора ХДАВП Кривоконя О. Г. № 468 від 01.12.2021, зі змісту якого вбачається, що підставою цього наказу є службова записка в.о. директора департаменту з маркетингу та продаж Кривоконь М. О., рапорт начальника зміни Каменевої С. П. з додатками, пояснення ОСОБА_1 від 22.11.2021 та службова записка в.о. начальника юридичної служби Міненкова О. Д. Причиною звільнення позивача вказано запізнення на роботу 11.11.2021, нечесна поведінка і спроба ввести в оману, а також систематичне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

79. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до заявки цеха (відділу) № 145 ОСОБА_1 був змінений режим роботи з 08.11.2021 по 12.11.2021 з 08 час.20 хв. по 17 час.00 хв. Отже, 11.11.2021 позивач дістався роботи своєчасно, прибувши на роботу о 08 год. 05 хв. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на ці документи при ухваленні рішення та не надав їм відповідної оцінки. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

80. Разом з тим, як встановлено апеляційним господарським судом в оскаржуваному наказі № 468 від 01.12.2021 не вказано порушення яких саме локальних актів роботодавця (наказу, інструкції, розпорядження) чи норм Правил внутрішнього трудового розпорядку ХДАВП допустив працівник; які саме порушення вчинялись ОСОБА_1 систематично та які стягнення були застосовані. Доказів ознайомлення позивача із підставами звільнення, зазначеними у наказі, матеріали справи не містять

81. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки роботодавцем при звільненні позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України не враховано наявність заявки щодо зміну робочого часу, відсутня обставина запізнення на роботу, відсутня заподіяна позивачем шкода, ОСОБА_1 11.11.2021 не було порушено Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства чи Положення про табельний облік на підприємстві, а відтак з боку позивача відсутня вина.

82. Суд також вважає за необхідне зазначити, що у такому випадку відсутня така умова для звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, як систематичність, оскільки із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається відсутність вчинення повторного порушення працівником після застосування до нього дисциплінарного стягнення наказом № 395 від 20.10.2021.

83. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2019 ОСОБА_1 було обрано членом профспілкового комітету (профкому) ПО ПАУ на ХДАВП, а з 04.02.2019 - заступником голови ПО ПАУ на ХДАВП, що підтверджується протоколом зборів первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП № 1 від 04.02.2019.

84. За приписами ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

85. Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

86. Отже, системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 336/5828/16-ц, від 31.03.2021 у справі № 607/1422/17, від 29.09.2021 у справі № 754/6429/19, від 17.02.2021 у справі № 336/8112/18, Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 21-319а13, від 25.03.2014 у справі № 21-44а14).

87. Згідно з ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

88. Як встановлено судами попередніх інстанцій Адміністрація ХДАВП при звільненні ОСОБА_1 із відповідним запитом до вищих органів профспілки не зверталась.

89. Ухвалою суду першої інстанції від 09.11.2022, крім іншого, запитано у первинної організацію професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП згоду або відмову у наданні згоди на звільнення з посади начальника відділу №145 ХДАВП на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1, заступника голови ПО ПАУ на ХДАВП. Ухвалено також запитати у професійної спілки працівників авіабудування та машинобудування України згоду або відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі №922/5397/13 (922/271/22) до одержання відповідної згоди або відмови у наданні такої згоди.

90. Професійна спілка працівників авіабудування та машинобудування України та первинна організація професійної спілки авіабудівників України на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві відмовили у наданні згоди на звільнення з посади начальника відділу №145 Харківського державного авіаційного виробничого підприємства ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

91. Відповідно правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі за № 336/5828/16 - при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

92. Наведеним спростовується аргумент касаційної скарги відповідача щодо відсутності у адміністрації підприємства достовірної інформації про перебування позивача членом виборного органу профспілкової організації та необхідності формування цього приводу висновку Верховного Суду. Необізнаність роботодавця про те, що звільнений працівник є членом виборного органу профспілкової організації не має вирішального значення, оскільки судом першої інстанції на виконання зазначених норм було запитано таку згоду у профспілкової організації та зупинено провадження у справі до отримання відповіді.

93. Частиною шостою статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

94. Оцінивши надану відповідь профспілкової організації судом апеляційної інстанції встановлено, що така містить правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, а саме - посилання на порушення роботодавцем ч. 2 ст. 252 КЗпП України та ч. 2 ст. 41 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності"; п.13.5 Галузевої Угоди авіаційної промисловості України на 2019-2020 роки (до сфери дії якої входить ХДАВП) та п.11.1.11 Колективного договору ХДАВП на 2015-2019; ст. ст. 47, 116 КЗпП України, а також вказано, що роботодавцем не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

95. При цьому, в касаційній скарзі скаржник не наводить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо оцінки зазначеного доказу у справі, а Верховний Суд таких не вбачає.

96. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком апеляційного господарського суду про незаконність звільнення позивач на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України та правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

97. Відносно твердження відповідача в касаційній скарзі про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 452/970/17 та застосованого судом апеляційної інстанції з тих підстав, що обставини справи у зазначеному рішенні відрізняються від обставин даної справи колегія суддів зауважує таке.

98. Згідно із частиною третьою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

99. Однак, неподібність обставин справи не може бути підставою для відступу від певного правового висновку Верховного Суду, а належного обґрунтування для відступу скаржник не наводить, як і не ставить питання про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

100. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а Суд не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду.

101. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

102. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

103. Щодо наведеного у відзиві на касаційну скаргу прохання Первинної організації профспілки авіабудівників України на ХДАВП про постановлення окремої ухвали, якою зобов`язати відповідача відкликати скаргу, Верховний Суд відзначає наступне.

104. За приписами статті 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (ч. 1). Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (ч. 2). Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню (ч. 6).

105. Отже, окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

106. За своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

107. Водночас, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21).

108. Верховний Суд у даному випадку не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали, з підстав передбачених статтею 246 ГПК України та зауважує, що право учасника справи подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції визначено положеннями статті 287 ГПК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

109. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

110. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Харківського державного авіаційного виробничого підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 - залишенню без змін.