926/4727/22 Про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна - 27.09.2023 Прийняття

1.1 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПГ-Інвест", у якому просило стягнути з відповідача 100 372,22 грн. основної заборгованості із орендної плати за період з листопада 2020 року по лютий 2021 року та 32 122,88 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2021 по 30.11.2022.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору та вчасно не здійснив оплату оренди за спірний період, у зв`язку з чим виникла заборгованість на яку було нараховані інфляційні втрати, тому позов підлягає задоволенню.

1.3 Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди № 547 індивідуально визначеного рухомого майна (колектор), що належить до державної власності від 21.06.2019, який укладений між сторонами зі справи.

1.4 Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст договору оренди суперечить вимогам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023, відмовлено у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що позивач не подав доказів недійсності заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.12.2022, тому зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є припиненими, що виключає правові підстави для стягнення заборгованості та інфляційних втрат. Задовольняючі зустрічний позов, суди виходили з того, що визначений договором об`єкт оренди суперечить положенням законодавства та відведення стоків (стічних вод) та їх транспортування здійснювалось відповідачем через ліву гілку колектору в рамках іншого правочину, а не договору оренди № 547, тобто фактично було неможливо експлуатувати об`єкт оренди з моменту його передачі в силу його непридатності для такої експлуатації через його незадовільний технічний стан. Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції вірно визначив, що виставлення рахунку орендодавцем орендарю є попереднім зустрічним зобов`язанням орендодавця, що прямо пов`язане з обов`язком орендаря сплатити орендну плату з врахуванням виконаного зустрічного зобов`язання орендодавця. Однак суду не надано жодних доказів надіслання (вручення) відповідних рахунків орендодавцем орендарю.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, від 08.07.2021 у справі № 911/618/20, від 23.05.2018 у справі № 202/12824/14-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2028/14-ц, від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 21.06.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 547 індивідуально визначеного рухомого майна (колектор), що належить до державної власності за умовами якого та на підставі акта приймання - передачі, відповідач прийняв у строкове платне користування частину правої гілки напірного каналізаційного колектору діаметром труби 200 мм, протяжністю 7000,0 м, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна № 66/19 від 31.05.2019 і становить 2945127 грн без ПДВ.

4.2 У пункті 2 акта приймання - передачі зазначено, колектор потребує капітального ремонту, обов`язок з проведення якого покладається на відповідача. Сторони домовились, що вартість ремонту зараховується в рахунок орендної плати

4.3 Згідно з пунктами 1.2., 1.4, 1.5 договору об`єкт оренди передається в оренду орендарю з метою відведення стоків та транспортування через колектор стоків (стічних вод) орендаря (утворених у виробничому процесі), передача в оренду погоджена з органом управління майном (лист Мінагрополітики України від 13.06.2019 № 37-21-13/13467). Стан об`єкта оренди на момент укладення договору визначається в акті прийому-передачі.

4.4 Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) (зі змінами), і становить за кожен повний місяць користування об`єктом оренди, без урахування індексації 24542,73 грн без ПДВ, крім того ПДВ 4908,55 грн, всього з ПДВ 29451,28 грн. Орендна плата на кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

4.5 Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 договору позивач зобов`язаний до 20-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному, виставляти відповідачу рахунки. Якщо до настання даного терміну відповідний рахунок не буде одержаний відповідачем, він зобов`язаний звернутися до позивача з метою одержання рахунку. Орендна плата сплачується відповідачем щомісяця, авансом, не пізніше 28-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю. Орендна плата за перший місяць оренди сплачується протягом 15 календарних днів з дати укладення договору.

4.6 Згідно з пунктом 4.2 договору для отримання згоди позивача на здійснення поліпшень та у випадках передбачених законодавством, відповідач звертається до позивача у визначеному законодавством порядку. При цьому, сторони визначають та підтверджують, що перед початком експлуатації колектору відповідачем, враховуючи поточний стан колектору, відповідач зобов`язується за власні кошти здійснити капітальний ремонт колектору, що є предметом оренди, з метою відновлення його в цілому та його частини зокрема, такий ремонт здійснюється за кошти відповідача, силами відповідача чи визначеними ним третіми особами. Результати ремонту є власністю позивача. Вартість такого ремонту окремому відшкодуванню не підлягає, але підлягає зарахуванню у сплату орендної плати за майбутні періоди при умові надання позивачу документів, що підтверджують обсяг, склад робіт по ремонту та їх вартість. Всі наступні ремонти (поліпшення) орендованого майна, їх проведення та наслідки регулюються відповідно до інших положень цього договору.

4.7 Також встановлено, що обома сторонами на момент звернення до суду з первісним позовом визнається основний борг відповідача перед позивачем по договору оренди 100372,62 грн.

4.8 15.11.2022 відповідач надіслав позивачу вимогу вих. № 9/11 про відшкодування фактично зроблених витрат у сумі 113 161,76 грн, яка обґрунтована тим, що у відповідності до умов іншого договору, а саме, договору № 1/30 на відведення стоків від 30.05.2019, укладеного між сторонами, відповідач прийняв на себе зобов`язання відведення стоків (стічних вод) товариства (утворених у виробничому процесі) та їх транспортування через двотрубний напірний каналізаційний колектор смт Лужани м Чернівці, від точки приймання (підключення до мережі Підприємства) до точки підключення колектору до мережі Чернівецького олійно-жирового комбінату.

4.9 12.10.2019 відбувся прорив гілки колектору за координатами 48°20'56.5"N 25°52'14.4"Е, що спричинило неможливість його експлуатації. За результатами роботи комісії у складі представників відповідача та позивача 13.10.2019 було встановлено, що прорив колектору стався внаслідок корозії сталевих/з`єднувальних муфт трубопроводу в силу тривалого терміну використання. Комісією зафіксовано необхідність здійснення невідкладних дій для усунення прориву і ліквідації наслідків прориву, згоду керівника відповідача усунути виявлені пошкодження колектору з використанням власних ресурсів та/або із залученням третіх осіб з подальшою компенсацією понесених витрат. Також комісією зафіксовано згоду керівника Підприємства здійснити компенсацію всіх понесених витрат по усуненню пошкодження (прориву) гілки каналізаційного колектору та ліквідації всіх негативних наслідків згідно договору між сторонами. Вказані обставини зафіксовані в акті фіксації події від 13.10.2019, підписані всіма учасниками комісії.

4.10 Відповідач організував власними та залученими силами ремонтні роботи, які 29.10.2022 були повністю завершені з одночасним і наступним оформленням первинних документів щодо таких робіт. Загальний розмір витрат відповідача на ремонт колектору і усунення наслідків прориву склав 113161,76 грн, про що відповідач надав Підприємству відповідний звіт про обсяг витрат.

4.11 Відповідно до службової записки від 26.11.2019 Підприємства на ім`я керівника позивача, Підприємство детально проінформовано про деталі і причини прориву колектора, підстави, що зумовили неможливість проведення робіт коштами Підприємства, негативні наслідки, яких вдалось уникнути завдяки проведення ремонтних робіт відповідачем, номенклатуру і розмір витрат відповідача на ремонт тощо та висунуто клопотання про укладення між Підприємством і відповідачем відповідного договору на відшкодування таких витрат з наданням проекту.

4.12 Відповідач вимагав від позивача відшкодувати витрати на усунення пошкодження (прориву) колектору в сумі 113161,76 грн, посилаючись на вимоги частини першої статті 1158 та частини першої статті 1160 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), якими передбачено, що якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення, особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені.

4.13 12.12.2022 відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №11/12, згідно якої відповідач повідомив позивача про припинення зустрічних зобов`язань (вимог) в сумі 113161,76 грн з яких:

- 100372,62 грн заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди № 547 індивідуально визначеного рухомого майна (колектор), що належить до державної власності від 21.06.2019 та заборгованість позивача із сплати грошових коштів у відповідності до положень глави 79 ЦК України (435-15) на користь відповідача в якості відшкодування витрат, що визначені вимогою вих. № 9/11 від 15.11.2022;

- 12789,14 грн заборгованість відповідача за послуги з відведення та транспортування стоків за договором № 1/30 на відведення стоків від 30.05.2019 та заборгованість позивача із сплати грошових коштів у відповідності до положень глави 79 ЦК України (435-15) на користь відповідача в якості відшкодування витрат, що визначені вимогою вих. № 9/11 від 15.11.2022.

4.14 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.15 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.16 Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.17 У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій виходили із того, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає необхідним вимогам безспірності, а саме безспірність існувала на момент вчинення такої заяви.

4.18 Твердження заявника про неврахування судами висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених ним у касаційній скарзі постановах Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

4.19 За вказаних обставин касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

4.20 Скаржник у касаційній скарзі вказував на те, що висновки Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 2 статті 283 Господарського кодексу України, частини 1 статті 760 ЦК України щодо можливості передачі в оренду частини майна відсутні.

4.21 Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на яку у касаційній скарзі посилається скаржник, об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

4.22 Відповідно до частини 2 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

4.23 Статтею 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

4.24 Колегія суддів зазначає, що зміст пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України свідчить, що ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

4.25 Відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених скаржником норм права в контексті тієї обставини, що об`єктом оренди відповідно до спірних правовідносин має бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками, тобто така, яку можливо ідентифікувати, у даному спорі не дає правових підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

4.26 Із доводів, викладених у касаційній скарзі позивача, не вбачається виключних випадків для скасування у касаційному порядку судових рішень.

4.27 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.28 Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі у цій частині, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування судами норм матеріального права при винесенні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування немає. Тому касаційна скарга у цій частині підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.29 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 316, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 926/4727/22 за касаційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.