910/1829/22 Про визнання недійсним рішення про припинення договору про закупівлю за державні кошти товарів спеціального призначення та зобов`язання вчинити дії - 26.09.2023 Прийняття

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Редут" (далі - ТОВ "ТД "Редут") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розірвання договору, доведеного до товариства шляхом направлення листа від 02.12.2020 № 76-2721 та зобов`язання Головного управління Національної гвардії України в межах вжитих заходів з контролю за діяльністю військових частин та баз Національної гвардії України роз`яснити військовій частині НОМЕР_1 порядок розірвання договору згідно з умовами договору від 08.07.2020 № 15СО.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про одностороннє розірвання договору від 08.07.2020 № 15 СО прийняте всупереч умовам договору № 15СО, ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), порушує права та законні інтереси позивача і має бути визнане недійсним. Мотивує позов і тим, що Головне управління Національної гвардії України відповідно до Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого указом Президента України від 28.03.2014 № 346/2014 (346/2014) , не здійснило контролю за господарською діяльністю відповідача -1 щодо виконання цього договору, що призвело до розірвання вказаного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 (суддя - В. І. Мельник), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 (головуючого судді - Андрієнко В. В., судді - Буравльов С. І., Корсак В. А.), у задоволенні позову відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.07.2020 між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (покупець) та ТОВ "ТД Редут" (продавець) було укладено договір № 15СО, за умовами якого продавець зобов`язувався протягом 2020 року виготовити та передати у власність покупця з дотриманням вимог законодавства товари спеціального призначення (код ДК 021:2015: 35230000-5 - кайданки), зазначені в п. 1.2 та в специфікації (додаток № 1), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

У п. п. 1.2, 3.1 договору та у додатку № 1 до договору (специфікація) сторони узгодили найменування (номенклатура, асортимент) товару: кайданки (наручники) металеві "БМК-09", у кількості 1250 штук, загальною вартістю з ПДВ 999 000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець повинен передати (поставити) покупцю товар передбачений цим договором, якість якого повинна відповідати нормам до такого виду товарів. Якість та комплектність товару повинні відповідати технічній документації до цього виду товару та забезпечувати експлуатацію товару у повному обсязі відповідно до призначення (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. п. 5.1.1, 5.1.2 договору доставка товару здійснюється продавцем у строк до 01.12.2020 за свій рахунок до місця передачі товару за місцезнаходженням покупця: вул. Дачна, 9, с. Климентове, Охтирського р-н., Сумської обл.

За п. 7.3.2 договору продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару, якість яких відповідає умовам, установленим цим договором, надати товар у розпорядження покупця разом із усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 5.2.1, 5.2.2 договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими особами сторін у день поставки товару. Якість товару повинна підтверджуватися протоколами випробувань, проведених у державних акредитованих лабораторіях, а на основні матеріали повинні бути висновки санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України. На всю партію товару підготовлених до передачі продавець повинен надати документ про відповідність, яким засвідчується якість товару (сертифікат чи інше виробника товару).

У випадку, якщо під час приймання-передачі товару буде встановлено порушення якості товару або нестача будь-якої його кількості, покупець спільно з представником продавця складає окремий акт і, залежно від причин недоліків, пред`являє претензію продавцю крім випадку до поставки товару в кількості, яка відповідатиме виявленій нестачі та заміни неякісного товару в межах загального строку поставки.

Продавець зобов`язаний у строк не більше 10 календарних днів від дати отримання такої претензії поставити покупцю недопоставлену частину товару, або усунути виявлені недоліки.

Згідно з п. 5.3 договору покупець може відкласти приймання товару за кількістю та якістю, доки продавець не надасть документи, які підтверджують кількість та якість поставленого товару.

У п. 7.2.1 договору сторони досягли згоди про те, що покупець має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов`язань продавцем, повідомивши про це його у строк 10 календарних днів.

Позивач листом від 13.11.2020 № 1124/м повідомив відповідача-1 про те, що 19.11.2020 товар буде поставлений у розпорядження останнього.

19.11.2020 позивач поставив на адресу відповідача-1 та надав для приймання товар разом із супровідними документами. На підтвердження цієї обставини позивачем до матеріалів справи додано посвідчення про відрядження № 7 з відміткою відповідача-1, видаткову накладну від 18.11.2020 № 503 та рахунок на оплату від 18.11.2020 № 485.

Проте, відповідач-1 товар не прийняв, про що склав рекламаційний акт від 19.11.2020 № 1 та надав цього ж дня позивачу претензію № 76-2589.

Із вказаного рекламаційного акта та претензії убачається, що товар не був прийнятий відповідачем-1 за якістю, оскільки не відповідав замовленим відповідачем-1 габаритним параметрам цього товару та мав документальні недоліки (а. с. 40-41, т. 1).

Зокрема, із зазначених документів вбачається, що 19.11.2020 відповідачем-1 при огляді доставленої для передачі партії товару виробництва ТОВ ВП "Компанія ДІСІ" (час виготовлення - січень 2020 року) у присутності представника позивача виявлено такі недоліки, які унеможливили прийняття товару відповідачем-1: 1) документальні недоліки (виявлені оглядом більш як п`яти одиниць товару відібраних з партії випадковим способом): сертифікат якості виробника ТОВ ВП "Компанія ДІСІ" (який мав бути переданий продавцю разом з партією товару у січні 2020 року) на партію товару виданий 01.10.2020; тобто після закінчення дії ліцензії МВС виданої ТОВ ВП "Компанія ДІСІ" на виробництво та продаж товарів спеціального призначення; у п. 3 "паспорта та керівництва з експлуатації" товару не вказана кількість ключів, які входять до складу комплекту поставки, та вказано, що керівництво експлуатації є також і паспортом; на товар виготовлений у січні 2020 року надано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.04.2019 № 602-123-20-1/8901, тобто висновок був зроблений до часу виготовлення поставленої партії товару; у "паспорті та керівництві з експлуатації" товару зазначені технічні характеристики кайданок "БМК-09", які не відповідають вимогам відповідача-1 (тендерній технічній специфікації - габаритним розмірам цих кайданок); 2) недоліки щодо якості товару (виявлені оглядом більш як п`яти одиниць товару відібраних з партії випадковим способом): короткий металевий зварний ланцюг оглянутих кайданок "БМК-09" не має антикорозійного покриття; мінімальний розмір між внутрішніми торцевими поверхнями скоби та сектора не відповідає вимогам відповідача-1 (тендерній технічній специфікації - у міліметрах 60±17 (тобто від 77мм до 43мм), виявлено у товару - 37 мм у всіх оглянутих зразках.

Ураховуючи зазначені зауваження, позивач 19.11.2020 направив відповідачу-1 електронною поштою та письмовим відправленням № 1129/м сертифікат якості виробника № 4 від 23.01.2020 - тобто виданий під час чинності ліцензії МВС, виданої ТОВ ВП "Компанія ДІСІ" на виробництво та продаж товарів спеціального призначення. Також позивачем було надано висновок санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України від 01.10.2020 № 12-2-18-3/22581 на основний матеріал кайданок, а саме на вуглецеву сталь з покриттям з нікелю, який був складений після часу виготовлення в січні 2020 року поставленої партії товару.

Позивач зазначив, що відповідачем- 1 не було надано обґрунтовану відповідь на заперечення позивача від 19.11.2020 № 1132/м.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський, виходив з того, що за умовами договору саме на позивача покладався обов`язок надати усі необхідні документи для приймання замовником відповідного товару, однак останній ці зобов`язання не виконав та, що відповідач -1 обґрунтовано розірвав договір в односторонньому порядку. Встановивши вище вказане (суди обох інстанцій), а також те, що вимога позивача про визнання недійсним рішення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розірвання договору від 08.07.2020 № 15 СО, яке було доведене до ТОВ "ТД "Редут" шляхом направлення листа від 02.12.2020 № 76-2721, є неправильним та неефективним способом захисту прав, які позивач вважає порушеними (апеляційний господарський суд), відмовили у задоволенні позову.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "ТД "Редут" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним рішення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про розірвання договору, яке було доведене товариству шляхом направлення листа від 02.12.2020 № 76-2721.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме вказує на прийняття судового рішення без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, а також висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 16 ЦК України, викладеного у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15- ц, від 04.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 25.09.2018 у справі № 914/1128/16.

Посилається у касаційній скарзі і на те, що у договорі не передбачена можливість його одностороннього розірвання (п. 5.2.1 договору). Вважає, що відповідач -1, в порушення умов договору, за завершенням строку поставки, не пред`явив претензію і не встановив розумний строк для усунення недоліків товару, а протиправно прийняв рішення про розірвання договору, про що повідомив позивача листом від 02.12.2020 № 76-2721. Стверджує, що рішення про одностороннє розірвання договору від 08.07.2020 № 15 CO суперечить умовам договору, ст. ст. 526, 629 ЦК України, порушує права та законні інтереси ТОВ "ТД "Редут" як учасника господарських відносин.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТД "Редут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.08.2023.

17.08.2023 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому вказувала на необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві. Зокрема, зазначає, що поставлений товар, зважаючи на зазначені у його паспорті та керівництві з експлуатації технічні дані і характеристики (можливі розміри допуску виробів), не відповідав габаритним розмірам, визначеним у п. 6 роз. III Тендерної документації. Посилається на те, що саме на позивача покладався обов`язок надати усі необхідні документи для приймання замовником товару, проте таких документів надано не було. Водночас, відсутність повного пакету документів, на підтвердження якості поставленого товару, свідчить про поставку товару з порушенням умов договору та відповідно неприйняття його відповідачем-1 (покупцем). Посилається на те, що суди дійшли правомірного висновку, що військова частина НОМЕР_1 обґрунтовано відмовилася від прийняття поставленої позивачем партії товару та про правильність її рішення про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 7.2.1 договору.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників відповідачів, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на підставу касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між сторонами договір містить ознаки договору поставки (ст. 712 ЦК України), який за своєю правовою природою є консенсуальним, двостороннім і оплатним (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 911/917/15).

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису (ст. 673 ЦК України).

Статтею 268 ГК України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам (у разі наявності), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару (ч. 2 ст. 678 ЦК України).

Господарські суди попередніх інстанцій, врахувавши вказані норми матеріального права, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам та встановивши, що у п. 2.2 договору № 15СО сторони погодили умову щодо якості та комплектності поставленого товару, а у його п. 5.3 - право покупця відкласти приймання товару поки продавець не надасть документів, які підтверджують кількість та якість поставленого товару, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач-1 правомірно, скориставшись своїм правом, закріпленим у п. 7.2.1 договору, розірвав відповідний договір, повідомивши позивача шляхом надіслання йому відповідного листа. Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову через його необгрунтованість.

У касаційній скарзі позивач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; що такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справа № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15- ц, від 04.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Також скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, в якій сформульовано висновок про те, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону; застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/4689/22).

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилково висновку про обрання позивачем у цьому випадку неправильного та неефективного способу захисту своїх прав. Разом з тим, оскільки апеляційний господарський суд, на підставі встановлених усіх фактичних обставин у справі, погодився із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість розірвання відповідачем -1 договору в односторонньому порядку через невиконання позивачем своїх зобов`язань за ним, за наявності чого суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього позову, то Верховний Суд не скасовує постанову суду апеляційної інстанції через його помилковість висновків про обрання позивачем неправильно і неефективного способу захисту своїх прав.