826/5900/17 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення особи з органів державної охорони, зобов`язання поновити на роботі в органах державної охорони, стягнення коштів - 31.03.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Донецькій області, Департаменту поліції охорони Національної поліції України, Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року, ухвалену суддею Келебердою В.І.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Мельничука В.П., суддів: Ісаєнка Ю.А., Лічевецького І.О.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Донецькій області (далі - відповідач-1), Департаменту поліції охорони Національної поліції України (далі - відповідач-2), Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач-3), в якому просив:

1.1. визнати неправомірним та скасувати наказ Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 25 лютого 2015 року № 45 о/с про звільнення за пунктом 63 "є" (за порушення трудової дисципліни) Положення про проходження служби рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України;

1.2. зобов`язати відповідачів поновити позивача на службі в підрозділах Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - Управління поліції охорони в Донецькій області Національної поліції України на аналогічній раніше займаній посаді;

1.3. стягнути з Управління поліції охорони в Донецькій області Національної поліції України на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення і до моменту фактичного поновлення на службі;

1.4. зобов`язати Управління поліції охорони в Донецькій області Національної поліції України вчинити дії - оформити та видати позивачу належним чином дублікат втраченої з їх вини трудової книжки з внесенням усіх передбачених законом записів про трудову діяльність.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказ про звільнення з займаної посади є таким що порушує його права та законні інтереси. Всупереч чинного законодавства відповідачем не було проведено службового розслідування. При визначенні виду накладеного стягнення не було враховано ставлення позивача до виконання службових обов`язків. Відповідачем також не вжито заходів щодо забезпечення збереження особової справи позивача та наявних в ній документів а також трудової книжки та військового квитка, які в результаті, були захоплені терористами.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують інформацію щодо вчинення позивачем порушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим. Крім того порушення дисципліни позивачем, що полягає у невиході на службу на протязі тривалого періоду без поважних причин є несумісним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому. Отже, своїми діями, які знайшли відображення у висновку службового розслідування, позивачем порушено дисципліну працівника внутрішніх справ України, що робить неможливим його подальшу службу в органах внутрішніх справ.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. 12 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення судів попередньої інстанції прийняті за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відповідачем порушено вимоги нормативних актів, оскільки керівництвом Управління поліції охорони в Донецькій області не призначено та не проведено в установленому порядку службового розслідування фактів порушення позивачем службової дисципліни чи скоєння дисциплінарного проступку, обставини їх скоєння та не з`ясовано ступеню провини позивача, у разі її наявності. Вказаними діями позивача позбавлено права на письмові пояснення. Зазначає, що висновок службового розслідування затверджений заступником начальника УДСО при ГУМВС України в Донецькій області Давидовим В.В., який не був прямим начальником позивача, та не мав повноважень накладати стягнення на позивача.

6.1. Судами попередніх інстанцій не з`ясовано та не надано належної оцінки тому, що висновок службового розслідування стосовно позивача не зареєстрований та не містить обов`язкового реєстраційного індексу. Акт про відмову від підпису позивача, складений не державною мовою та в порушення вимог 6.2.2. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (z0541-13) та пунктів 2.6. та 2.5 Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ 23.08.2012 за № 747 - не зареєстрований у триденний строк з моменту складання та не містить обов`язкового реєстраційного номеру, тобто не відповідає нормативним вимогам щодо документів державних установ і організацій.

6.2. При вирішенні питання про відмову судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про оформлення належним чином та видачу дубліката втраченої з вини відповідачів трудової книжки, ухвалені судами без з`ясування та надання правової оцінки очевидним фактам порушення з боку відповідачів вимог статті 47 Кодексу законів про працю України, які зобов`язують власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України.

7. 12 лютого 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Стрелець Т.Г., суддів Білоус О.С., Желтобрюх І.Л.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 637/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Стрелець Т.Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

11. 02 квітня 2019 року від Управління поліції охорони в Донецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач-1 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить їх відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказував на те, що Управління поліції охорони в Донецькій області є належним відповідачем у справі. Факт порушення службової дисципліни є очевидним, визнаним і підтвердженим самим позивачем.

12. 02 квітня 2019 року від Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач-3 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить їх відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що вимоги позивача не узгоджуються з приписами пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, оскільки останній не вимагав поновлення на попередній посаді.

13. 08 квітня 2019 року від Департаменту поліції охорони Національної поліції України надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач-2 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить їх відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що факт скоєння позивачем грубого порушення службової дисципліни (дисциплінарного проступку) є очевидним та таким, що був встановлений і підтверджений у належний спосіб, а саме висновками службового розслідування та зібраними матеріалами. Більш того, факт нез`явлення позивача на роботу у період часу з 17 по 25 лютого 2015 року під час судового розгляду не лише не спростовано, а підтверджено позовною заявою та доданими до неї матеріалами. Вчинення такого діяння суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, принижує їх авторитет. Що стосується інших позовних вимог позивач, то вони випливають із основної позовної вимоги, є похідними, необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Установлені судами фактичні обставини справи

14. ОСОБА_1 з 08 червня 1995 року по 28 грудня 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера ППСМ Донецького міського управління УМВС України в Донецькій області.

15. 28 грудня 1999 року позивача переведено до іншого підрозділу органів внутрішніх справ України СПМО "Титан" де він продовжував проходити службу на різних посадах молодшого начальницького складу - молодшого інспектора супроводження до 25 лютого 2015 року.

16. 07 липня 2014 року за рішенням Колегії Міністерства внутрішніх справ України Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області було передислоковане в місто Маріуполь. Таким чином, станом на 23 липня 2014 року Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області через дію обставин непереборної сили, що підтверджено висновком Донецької торгово-промислової палати від 14 жовтня 2014 року № 2400/12.12-03 припинило свою діяльність у місті Донецьку та з усім особовим складом, який залишився вірним Присязі і не звільнився зі служби за власним бажанням, залишили місто Донецьк.

17. Прапорщик міліції ОСОБА_1 відмовився прибути на службу до місця нової дислокації Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та перебував у місті Донецьк.

18. У місті Донецьку залишалась певна кількість співробітників УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, які, як і позивач, не погодились покинути майно, родини та помешкання у місті Донецьку. До певного часу такі співробітники виконували свої обов`язки пов`язані зі здійсненням заходів охорони об`єктів різних форм власності отримуючи за це грошове забезпечення.

19. Під час перебування у місті Донецьку позивачу з 25 липня по 08 серпня 2014 року, з 01 по 30 грудня 2014 року, з 02 січня по 01 лютого 2015 року та з 02 по 16 лютого 2015 року були надані відпустки з відповідним грошовим забезпеченням.

20. З рапорту безпосереднього начальника позивача - командира спеціального батальйону "Титан" УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, майора міліції Д.В. Бессонова, ОСОБА_1 17 лютого 2015 року слідує, що після закінчення відпустки на службу до місця дислокації свого взводу супроводження 1 роти охорони об`єктів спеціального батальйону "Титан" Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у місті Маріуполь не прибув.

21. Керівництвом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області призначено проведення службового розслідування обставин, викладених у рапорті.

22. 25 лютого 2015 року інспектором СБ "Титан" УДСО при ГУМВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліції Нагорною А.А. відповідно до вимог наказів МВС України від 12 березня 2013 року № 230 та УДСО при ГУМВС України в Донецькій області від 28 травня 2013 року № 141, шляхом вивченням матеріалів, опитуванням посадових та інших осіб, складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни молодшим інспектором супроводження СБ "Титан" прапорщиком міліції ОСОБА_1 .

23. Вказаний висновок цього ж дня затверджено заступником начальника УДСО при ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції Давидовим В.В .

24. З висновку слідує, що під час службового розслідування встановлено, що прапорщик міліції ОСОБА_1 був відсутній на службі з 17 по 25 лютого 2015 року без поважних причин та без реабілітуючих документів. В бесіді з молодшим інспектором супроводження СБ "Титан" прапорщиком міліції ОСОБА_1 йому було роз`яснено умови прийому та звільнення з органів ОВС затверджені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 прийняв рішення не виходити на службу. На підставі викладеного вважати службове розслідування закінченим. За грубе порушення дисципліни (дисциплінарний проступок) - невихід на службу без поважних причин. Клопотати перед УДСО області про звільнення з органів внутрішніх справ України молодшого інспектора супроводження взводу № 1 роти охорони об`єктів СБ "Титан" УДСО при ГУМВС України в Донецькій області прапорщика міліції ОСОБА_1 . Відсутність прапорщика міліції ОСОБА_1 у період з 17 по 25 лютого 2015 року включно вважати прогулами. Клопотати перед УДСО області про здійснення перерахування заробітної платні молодшому інспектору супроводження СБ "Титан" УДСО при ГУМВС України в Донецькій області прапорщику міліції ОСОБА_1 в періоди з 17 по 25 лютого 2015 року включно та утримати з грошового забезпечення останнього кошти за невихід на службу.

25. З рапорту командира спеціального батальйону "Титан" УДСО при ГУМВС України в Донецькій області Бессонова Д.В. від 25 лютого 2015 року слідує, що позивач службове посвідчення не здав та на телефонні дзвінки не відповідав.

26. Поданням від 25 лютого 2015 року посадовими особами УДСО при ГУМВС України у Донецькій області зроблено висновок про те, що позивач підлягає звільненню з органів внутрішніх справ України за пунктом 63 "є" за порушення трудової дисципліни.

27. Наказом УДСО при ГУМВС України у Донецькій області від 25 лютого 2015 року № 48о/с на підставі висновків службового розслідування та наданих позивачем усних пояснень, з урахуванням вимог чинного законодавства, накладено на позивача дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни.

28. Вказані обставини слугували підставою для прийняття Управлінням Державної служби охорони Головного управління МВС України в Донецькій області 25 лютого 20105 року наказу № 45 о/с про звільнення позивача з займаної посади за порушення дисципліни.

Позиція Верховного Суду

Джерела права й акти їх застосування

29. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно зі статтею 1 КЗпП України Кодекс законів про працю (322-08) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

31. Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України (322-08) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

32. Правові засади організації та діяльності міліції України, а також порядок проходження служби в міліції визначав Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (565-12) , (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), який втратив чинність з 07 листопада 2015 року на підставі Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ від 02 липня 2015 (580-19) року.

33. Спірні правовідносини врегульовано також Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об`єктів державної та іншої форм власності" (615-93-п) , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114).

34. Відповідно до статті 1 Закону, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

35. Основними завданнями міліції, згідно зі статтею 2 Закону є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків.

36. Права, які надано працівникам міліції для виконання покладених на неї обов`язків визначено статтею 11 Закону.

37. 10 серпня 1993 року Постановою Кабінету Міністрів України № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об`єктів державної та іншої форм власності" (615-93-п) на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ було створено Державну службу охорони при МВС України та водночас затверджено Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, перелік об`єктів, що підлягають обов`язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, і перелік об`єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов`язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.

38. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення № 114 Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі - Департамент), яка складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та м. Севастополі (далі - управління, відділи) та підпорядкованих їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних відділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (далі - цивільна охорона), стройових підрозділів міліції охорони, спеціальних підрозділів "Титан", інкасації та груп затримання, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об`єктах, а також установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони (далі - навчальні заклади).

39. Згідно з пунктом 3 Положення № 114 основними завданнями Державної служби охорони є: здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об`єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, інших об`єктів, вантажів, інкасації, перевезення, тимчасового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої безпеки громадян, а також технічного захисту інформації в порядку, встановленому законодавством; розроблення основних вимог до захисту об`єктів та громадян від злочинних посягань, примірних договорів і вимог до інженерно-технічного укріплення та захисту об`єктів, оснащення їх технічними системами та засобами телевідеоспостереження, тривожної сигналізації, контролювання доступу (далі - технічні засоби охоронного призначення), а також інструкцій та інших документів, що регламентують виконання охоронних функцій; участь у проведенні єдиної технічної політики щодо впровадження технічних засобів охоронного призначення шляхом розроблення нормативних документів на час усього циклу їх життєдіяльності (проектування, промислове виробництво, монтаж, експлуатація та утилізація).

40. Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Положення № 114 Управління, відділи та підрозділи охорони діють відповідно до положень про них, що затверджуються Департаментом. Підрозділи охорони можуть мати статус юридичної особи.

41. Чисельність працівників міліції охорони встановлюється відповідно до законодавства та укладених договорів про надання послуг з охорони та безпеки (пункт 14 Положення).

42. Відповідно до пункту 15 Положення № 114 керівництво міліцією охорони, організація її службової діяльності, організаційно-штатне та кадрове забезпечення здійснюються в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справи.

43. Згідно з пунктом 18 Положення № 114 працівники Державної служби охорони під час несення служби зобов`язані: 1) захищати об`єкти охорони від злочинних посягань та забезпечувати додержання режиму охорони згідно з укладеними договорами; 2) взаємодіяти з органами внутрішніх справ щодо припинення правопорушень у місцях несення служби, запобігання розкраданню власності та затримання правопорушників; 3) у разі виявлення пожеж чи загорянь, спрацювань пожежної сигналізації оповіщати про це підрозділи пожежної охорони та вживати заходів до ліквідації пожеж і загорянь; 4) зберігати таємницю, що охороняється відповідно до законодавства, конфіденційну інформацію про осіб, а також конфіденційну, оголошену такою в установленому порядку, інформацію про господарську діяльність замовника послуг на здійснення заходів охорони та безпеки, що стали відомі у зв`язку з виконанням службових обов`язків або обов`язків за договорами.

44. Пунктом 19 Положення № 114 передбачено, що працівники Державної служби охорони під час виконання службових обов`язків мають право:

1) вимагати від працівників підприємств, установ та організацій, що охороняються, додержання встановлених пропускного та внутрішньооб`єктового режимів, а також громадського порядку;

2) затримувати і доставляти в службові приміщення охорони для встановлення особи та складання протоколу про правопорушення на осіб, які вчинили правопорушення чи знаходяться без належних підстав на території об`єкта, що охороняється, у необхідних випадках передавати їх до органу внутрішніх справ для прийняття відповідного рішення;

3) проводити в установленому законом порядку з метою запобігання розкраданню майна особистий огляд громадян, які перебувають у приміщенні чи на території об`єкта, що охороняється, або поблизу нього за наявності законних підстав для затримання, які скоїли правопорушення безпосередньо на території об`єкта, а також огляд речей, що знаходяться при них, та тимчасово вилучати документи і предмети, які можуть бути речовими доказами вчинення правопорушень, або використані на шкоду здоров`я громадян;

4) проводити огляд транспортних засобів і перевіряти відповідність товарно-транспортним документам матеріальних цінностей, які вивозяться за межі території об`єкта, що охороняється;

5) складати відповідно до законодавства і передавати на розгляд уповноважених законодавством органів протоколи про адміністративні правопорушення на осіб, які вчинили дрібні крадіжки з об`єктів охорони;

6) застосовувати до правопорушників заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та зброю у випадках і порядку, передбачених законодавством.

Працівники міліції охорони під час виконання службових обов`язків користуються правами, передбаченими Законом України "Про міліцію" (565-12) та іншими законодавчими актами.

45. Відповідно до пункту 20 Положення № 114 працівники Державної служби охорони несуть відповідальність за неналежне виконання трудових і службових обов`язків згідно з Кодексом законів про працю України (322-08) , положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

46. Наказом Департаменту Державної служби охорони при МВС України від 28 листопада 2014 року № 187 затверджено Положення про Управління державної служби охорони про ГУМВС України в Донецькій області (далі - Положення № 187).

47. Відповідно до зазначеного положення, управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області відповідно до абзацу п`ятого пункту 9 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 (615-93-п) , є державною установою, що провадить некомерційну (без мети одержання прибутку) господарську діяльність та підпорядковується і входить до сфери управління Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.

48. Відповідно до підпункту 6.2 Положення № 187 прийом громадян на роботу в УДСО та їх звільнення здійснюється у порядку, встановленому законодавством, прийнятим відповідно до нього нормативними актами МВС України та Департаментом.

49. Згідно з пунктом 1 Положення № 114 положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки.

До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

50. Пунктом 63 Положення № 114 передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) зокрема: є) за порушення дисципліни.

51. Звільнення зі служби осіб рядового і молодшого начальницького складу провадиться начальниками, яким таке право надане Міністром внутрішніх справ (пункт 69 Положення № 114).

52. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (565-12) , в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут).

53. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

54. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов`язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

55. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

56. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

57. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

57.1. Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

58. З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 (382-91-п) , вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

59. Визначення дисциплінарного проступку міститься в статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

60. Пунктом 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (z0541-13) (далі - Інструкція № 230) встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів. Доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмування (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

61. Відповідно до підпунктів 2.5, 2.6 Інструкції № 230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

62. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

63. Підпунктом 6.32 пункту 6.3 Інструкції № 230 передбачено, що особа, стосовно якої проводиться розслідування, має право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.

64. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення (пункт 6 Інструкції).

65. Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

66. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).

67. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

68. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

69. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

70. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

71. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

72. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

73. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

74. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач починаючи з 08 червня 1995 року проходив службу в органах внутрішніх справ, на момент проведення службового розслідування ОСОБА_1 перебував на посаді молодшого інспектора СБ "Титан" УДСО при ГУМВС України в Донецькій області.

75. Після захоплення міста Єнакієво незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної ДНР тимчасовим місцем дислокації ГУМВС України у Донецькій області було визначено місто Маріуполь Донецької області.

76. З матеріалів справи слідує, що 04 липня 2014 року на офіційному веб-сайті МВС України (mvs.gov.ua) було розміщено звернення Міністерства внутрішніх справ України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, відповідно до якого всі працівники органів та підрозділів внутрішніх справ ГУМВС України у Донецькій області були зобов`язані прибути до міста Маріуполь Донецької області. Зазначений наказ був обумовлений неможливістю подальшого виконання своїх обов`язків працівниками міліції на тимчасово окупованій території.

77. Крім того, у зв`язку з актуальністю подій стосовно передислокації ГУМВС України в Донецькій області, інформація про це, окрім офіційного сайту МВС України, була опублікована також у різних друкованих виданнях та Інтернет ресурсах, зокрема: КорреспонденТ.net, Uapress.info, Dialog.ua, iPress.ua, Газета "День", Зеркало недели, Комсомольская правда в Украине.

78. З матеріалів справи слідує, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало встановлення під час проведення службової перевірки обставин, а саме, скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, яке полягло у сприянні та співпраці з представниками "ДНР", незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, найманцями інших держав.

79. Крім того, позивач протягом 21 місяця не прибував на службу та не цікавився можливістю виконувати свої обов`язки та отримувати грошове забезпечення.

80. Враховуючи, що з моменту передислокації до звільнення позивача сплинуло близько півтора роки, колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновки судів попередніх інстанцій щодо врахування Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області при вирішенні питання про звільнення складність оперативної обстановки в зоні проведення АТО та можливі труднощі прибуття на нове місце служби.

81. Оскільки служба в правоохоронному органі за своєю суттю пов`язана з наявністю підвищеного ризику для життя та здоров`я, враховуючи неординарність і неунормованість ситуації, що склалася в зоні проведення АТО, та співставляючи її із завданнями міліції щодо охорони громадського порядку, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок щодо звільнення ОСОБА_1, який протягом більш як півтора років не вжив жодних заходів, направлених на подальше проходження служби в органах внутрішніх справ.

82. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам статті 10 Закону України "Про міліцію", в якій визначені основні обов`язки міліції.

83. Подібний висновок був висловлений Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 805/1209/17-а, від 17 квітня 219 року № 805/1210/17-а, і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.

84. Стосовно доводів скаржника про те, що висновок службового розслідування затверджений заступником начальника УДСО при ГУМВС України в Донецькій області Давидовим В.В., який не був прямим начальником позивача, та не мав повноважень накладати стягнення на позивача, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

85. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рапорту безпосереднього начальника позивача - командира спеціального батальйону "Титан" УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, майора міліції Д.В. Бессонова, ОСОБА_1 17 лютого 2015 року після закінчення відпустки на службу до місця дислокації свого взводу супроводження 1 роти охорони об`єктів спеціального батальйону "Титан" Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у місті Маріуполь не прибув.

86. Керівництвом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області призначено проведення службового розслідування обставин, викладених у рапорті.

87. 25 лютого 2015 року інспектором СБ "Титан" УДСО при ГУМВС України в Донецькій області старшим лейтенантом міліції Нагорною А.А. відповідно до вимог наказів МВС України від 12 березня 2013 року № 230 та УДСО при ГУМВС України в Донецькій області від 28 травня 2013 року № 141, шляхом вивченням матеріалів, опитуванням посадових та інших осі, складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни молодшим інспектором супроводження СБ "Титан" прапорщиком міліції ОСОБА_1 .

88. Вказаний висновок цього ж дня затверджено заступником начальника УДСО при ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції Давидовим В.В.

89. За встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги пояснення Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області стосовно того, що вказані обставини унеможливили отримання від позивача письмових пояснень через дію обставин непереборної сили, наявність яких встановлена висновком Донецької торгово-промислової палати від 14 жовтня 2014 року № 2490/12.12-03. При цьому, Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області зауважено, що Позивач добровільно відмовився надати пояснення будь-яким доступним способом.

90. Вищевказані доводи скаржника були перевірені судами попередніх інстанцій, за наслідком чого встановлено відсутність порушень керівництвом УДСО при ГУМВС України в Донецькій області норм чинного законодавства в цій частині.

91. Посилання скаржника на Інструкцію з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 747 від 23 серпня 2012 року Верховний Суд відхиляє, оскільки даною інструкцією не врегульовано питання документального оформлення службового розслідування. Порядок проведення службових розслідувань та складання документів передбачено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (z0541-13) .

92. При цьому, вказані доводи не закладалися позивачем у підстави позову та не перевірялися судом першої інстанції, а відтак згідно статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений права надавати їм оцінку.

93. Позовні вимоги про зобов`язання відповідачів поновити його на службі в підрозділах правонаступника УДСО при ГУМВС України в Донецькій області - Управління поліції охорони в Донецькій області Національної поліції України на аналогічній раніше займаній посаді та стягнути на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання наказу про звільнення та його скасування, а тому зважаючи на вищевикладені судом висновки ці вимоги також задоволенню не підлягають.

94. Також, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підлягають і задоволенню вимоги позивача про зобов`язання Управління поліції охорони в Донецькій області Національної поліції України вчинити дії - оформити та видати позивачу належним чином дублікат втраченої з їх вини трудової книжки з внесенням усіх передбачених законом приписів про трудову діяльність, виходячи з такого.

95. Позивач стверджував, що після неодноразових його звернень Управлінням поліції охорони в Донецькій області надіслано позивачу поштою дублікат трудової книжки та довідку про проходження служби, які позивач отримав 31 березня 2017 року, проте наявні у ній записи, на його переконання, не відповідають фактичній трудовій діяльності і тому є недостовірними.

96. Тобто позивачу було надіслано дублікат трудової книжки, що ним не заперечувалося, однак позивач фактично не згоден із записами у цій трудовій книжці. У цьому випадку позивач не позбавлений права звернутися до відповідача із заявою про внесення змін до записів у цій книжці із наданням відповідних доказів в порядку приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 23 липня 1993 року № 58.

97. В будь якому випадку незгода із записами у трудовій книжці не є підставою для вимоги про надання дублікату цієї трудової книжки та виходить за межі предмету позову у цій справі.

98. За викладених обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

99. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

100. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

101. Доводи та аргументи ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат, зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

102. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

103. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

104. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

105. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів попередніх інстанцій відсутні.