925/2073/13 Про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити дії - 20.09.2023 Прийняття

1. 09.12.2022 Приватне акціонерне товариство "Азот" (далі - ПрАТ "Азот") звернулося до Господарського суду Черкаської області зі скаргою в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк В.П. (далі - державний виконавець), в якій просило суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не прийняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дій у ВП №69296316 з виконання наказу у справі №925/2073/13, виданого 06.06.2022 Господарським судом Черкаської області;

- зобов`язати державного виконавця усунути порушення шляхом поновлення вчинення виконавчих дій у ВП №69296316, про що винести відповідну постанову.

2. Скарга мотивована тим, що в порушення п. 12 ч. 1 ст. 34, ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №69296316 і не поновлено вчинення виконавчих дій після усунення підстав зупинення, а саме після 28.07.2022 - дати внесення змін до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі Закону України від 28.07.2022 №2468-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" (далі - Закон №2468-ІХ) та звернення скаржника 30.11.2022 з відповідною заявою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.07.2021 скасовано; залишено без розгляду заяву ПрАТ "Азот" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 у справі №925/2073/13; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго") на користь ПрАТ "Азот" 2270,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. 06.06.2022 Господарським судом Черкаської області на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 видано наказ.

5. Постановою Верховного Суду від 08.08.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 залишено без змін.

6. 13.07.2022 постановою державного виконавця зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №69296316 з примусового виконання наказу від 06.06.2022 у справі №925/2073/13.

7. 23.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69296316 у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 провадження у справі в частині розгляду скарги ПрАТ "Азот" про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити дії закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

9. Ухвала мотивована тим, що на момент розгляду господарським судом скарги, виконавче провадження №69296316 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 06.06.2022 закінчено, боржником повністю сплачено на користь скаржника заборгованість, що свідчить про відсутність предмета спору за поданою скаргою, подальший розгляд скарги з зазначених у ній підстав є недоцільним.

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 в частині закриття провадження з розгляду скарги ПрАТ "Азот" про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким скаргу ПрАТ "Азот" задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо неприйняття рішення про продовження (відновлення) вчинення виконавчих дій у ВП №69296316 з виконання наказу №925/2073/13, виданого 06.06.2022 Господарським судом Черкаської області.

11. Постанова мотивована тим, що сплата боржником відповідної суми у виконавчому провадженні ніяким чином не спростовує вказаний факт бездіяльності державного виконавця як на час звернення ПрАТ "Азот" з клопотанням, зверненням до суду зі скаргою, так і на час винесення оскаржуваної ухвали суду.

12. З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд апеляційної інстанції вважав безпідставним висновок господарського суду першої інстанції про відсутність предмета спору і наявність підстав для закриття провадження у справі з розгляду скарги ПрАТ "Азот" в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця.

13. Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою, оскільки через зміни, які відбулися у законодавстві, підстави для подальшого зупинення виконавчого провадження відпали, тому державний виконавець з моменту отримання клопотання стягувача безпідставно не вчинив дії щодо продовження примусового виконання рішення суду у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , та всупереч ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" не прийняв відповідної постанови з цього питання.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

14. ПАТ "Черкасиобленерго" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.02.2023 залишити в силі.

15. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції посилається на п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

16. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ), викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №210/2104/16-ц, від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, від 09.07.2019 у справі №01/1494(14-01/1494) та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ) до правовідносин, які виникли до набрання чинності відповідних змін, а саме до вже зупинених виконавчих проваджень до набрання чинності Законом №2468-ІХ, яким змінено п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

17. Скаржник вважає, що при задоволені апеляційної скарги ПрАТ "Азот" господарський суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та ст.ст. 231, 232, 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 7, 73, 86, 91, 236 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

18. Скаржник зазначає, що держава Україна в особі Міністерства енергетики України прямо володіє пакетом акцій у статутному капіталі ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 46,000038% та в особі Фонду державного майна України опосередковано (через ПрАТ "Українська енергозберігаюча сервісна компанія" (далі - ПрАТ "УкрЕСКО")) володіє пакетом акцій у статутному капіталі боржника ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 25%, тобто держава Україна володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Черкасиобленерго", який в сукупності складає 71% в статутному капіталі боржника.

19. Скаржник зауважує, що зупинення виконавчого провадження 13.07.2022 відбулося відповідно до вимог попередньої редакції п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

20. Також скаржник акцентує увагу, що в даному випадку під час вже зупиненого виконавчого провадження щодо ПАТ "Черкасиобленерго" відбулася зміна законодавства, згідно з яким визначено нові підстави для зупинення виконавцем виконавчих дій згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Однак, на думку скаржника, введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та органу державної виконавчої служби, які вже вчинені та завершені (виконавчі дії зупинено постановою від 13.07.2022) за попередніми вимогами закону, бо законодавцем не вказано, що потрібно заново врегулювати стосунки боржника і державної виконавчої служби відповідно до нових вимог закону.

21. Скаржник вважає, що зміни до вимог щодо розміру пакету акцій є зміною вимог закону, а не зміною обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. На думку відповідача, таким усуненням обставин може бути лише виключення пакету акцій відповідача із переліку об`єктів приватизації, або завершення самої приватизації, але не внесення змін до закону та нові вимоги до підстав зупинення виконавчих дій.

22. На думку скаржника, внесення змін до чинного законодавства в частині визначення нової обставини для зупинення вчинення виконавчих дій, не поширюється на зупинене виконавче провадження, яке відбулося 13.07.2022 за раніше чинною нормою, не може його змінювати і не є підставою для анулювання цієї вчиненої (завершеної) дії шляхом поновлення виконавчого провадження. Отже, скаржник зазначає, що у державного виконавця не було правових підстав для поновлення виконавчого провадження, а тому право позивача не було порушено.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

23. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Азот" просить касаційну скаргу ПАТ "Черкасиобленерго" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського сулу від 20.04 2023 залишити без змін.

24. ПрАТ "Азот" вважає, що судом апеляційної інстанції було правильно застосовано як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

25. ПрАТ "Азот" зазначає, що п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на момент винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, передбачалось, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Проте, Законом №2468-ІХ внесено зміни в п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", в результаті чого цей пункт викладено в такій редакції: 12) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

26. У відзиві також зазначено, що наказом Фонду державного майна України №1 від 04.01.2022 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році" прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 46% статутного капіталу ПAT "Черкасиобленерго". Отже, враховуючи, що пакет акцій, які підлягають приватизації становить менш ніж 50% статутного капіталу ПАТ "Черкасиобленерго", отже, відсутні правові підстави для застосування п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та зупинення вчинення виконавчих дій.

27. ПрАТ "Азот" вважає, що з дня набрання чинності Законом №2468-ІХ в частині внесення змін до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" правова підстава для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №69296316 відпала.

28. ПрАТ "Азот" не погоджується з доводами скаржника про те, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та органу державної виконавчої служби, які вже вчинені та завершені, оскільки вони є помилковими, нелогічними та такими, що не відповідають основній меті господарського судочинства, справедливому вирішенню спорів з метою ефективного захисту порушених прав.

29. ПрАТ "Азот" зазначає, що ч. 7 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (у новій редакції) встановлено, що у випадку, передбаченому п. 12 ч. 1 ст. 34 цього Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації. Водночас, вказані строки стосуються саме приватизації 50 і більше відсотків пакетів акції (часток) боржника, як визначено новою редакцією закону. Тобто, застосовувати дану норму закону до спірної ситуації взагалі неможливо, адже приватизації ПАТ "Черкасиобленерго" підлягає лише пакет акцій розміром 46%.

30. Отже, ПрАТ "Азот" вважає, що у державного виконавця у разі усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є чітко визначений обов`язок по продовженню примусового виконання рішення суду. При цьому, з набранням чинності Закону №2468-ІХ, яким у ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" внесено зміни, до триваючих правовідносин щодо примусового виконання рішення у справі №925/2073/13 державний виконавець повинен застосувати нормативний акт прямої дії у часі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця.

32. Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

33. За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

34. Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

36. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

37. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

38. Господарські суди встановили, що зупиняючи вчинення виконавчих дій, державний виконавець виходив з того, що згідно з наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році" боржник - ПАТ "Черкасиобленерго" включено до об`єктів малої приватизації.

39. Пунктом 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій) передбачалось, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

40. Законом №2468-ІХ внесено зміни в п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", в результаті чого цей пункт був викладений в такій редакції: виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

41. За змістом ч. 7 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (з урахуванням змін цієї частини, внесених Законом №2468-ІХ) у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

42. У зв`язку із змінами в законодавстві, стягувач звернувся до державного виконавця із клопотанням від 29.11.2022 про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП №69296316, яке отримано державним виконавцем 30.11.2022.

43. Щодо твердження скаржника про відсутність підстав для поновлення виконавчого провадження з огляду на те, що держава Україна володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Черкасиобленерго", який в сукупності складає 71% в статутному капіталі боржника, тобто відсутні підстави для поновлення виконавчого провадження, Верховний Суд виходить з такого.

44. Господарський суд апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив, що держава Україна в особі Фонду державного майна України прямо володіє пакетом акцій у статутному капіталі ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 46,000038% та опосередковано (через ПрАТ "УкрЕСКО") володіє пакетом акцій у статутному капіталі боржника ПАТ "Черкасиобленерго" у розмірі 25%, загалом 71%.

45. При цьому, у справі №17-14-01/1494 ПАТ "Черкасиобленерго" в обґрунтування свого клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство також посилалося на ту обставину, що держава Україна володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Черкасиобленерго", який в сукупності складає 71% в статутному капіталі боржника.

46. У цьому зв`язку господарський суд апеляційної інстанції врахував висновки у наведеній справі про те, що наказом Фонду державного майна України №145 від 05.02.2021 "Про прийняття рішення про приватизацію державного пакету акцій ПАТ "Черкасиобленерго" прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 46% статутного капіталу ПАТ "Черкасиобленерго". Оскільки пакет акцій становить менш ніж 50% статутного капіталу ПАТ "Черкасиобленерго" його віднесено до об`єктів малої приватизації. Наказом Фонду державного майна України від 25.04.2018 №550 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,6585% статутного капіталу ПрАТ "УкрЕСКО", яка володіє 25% акцій ПАТ "Черкасиобленерго". Будь-якого рішення органу приватизації в розумінні Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (2269-19) Фондом державного майна України про приватизацію саме вказаних 25% акцій ПАТ "Черкасиобленерго", не приймалось.

47. Верховний Суд у справі №17-14-01/1494 погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що державний пакет акцій ПАТ "Черкасиобленерго" в розмірі 25%, якими володіє ПрАТ "УкрЕСКО", та які фактично (опосередковано) належать державі, не є об`єктом приватизації відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", отже на цей час відсутні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", які виникають у разі прийняття рішення про включення пакетів акцій ПАТ "Черкасиобленерго" 46% та 25% відповідно до переліку об`єктів приватизації.

48. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку об`єктом приватизації є пакет акцій ПАТ "Черкасиобленерго", що належать державі, в розмірі 46%.

49. Оскільки об`єктом приватизації є пакет акцій ПАТ "Черкасиобленерго", що належить державі, в розмірі 46%, тобто становить менше ніж 50% статутного капіталу ПАТ "Черкасиобленерго", правові підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з внесенням до вказаної норми змін Законом №2468-ІХ, відпали.

50. У зв`язку з наведеним, доводи скаржника про те, що після внесення законодавцем змін до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця не було законних підстав для відновлення зупиненого виконавчого провадження, є помилковими та не грунтуються на нормах закону.

51. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Проте, строки розгляду заяв та клопотань сторін зазначеним законом не встановлені.

52. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову (ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження").

53. Невиконання судового рішення та несвоєчасне вчинення державним виконавцем передбачених законом дій безпосередньо порушує право стягувача за виконавчим документом.

54. Враховуючи, що державному виконавцю стало відомо про зміни у законодавстві, які усунули підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні 30.11.2022 на підставі клопотання стягувача, державний виконавець був зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня продовжити (відновити) примусове виконання рішення суду.

55. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що ні на наступний день, ні на час звернення ПрАТ "Азот" зі скаргою до суду, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, виконавцем не вчинено дій по продовженню (відновленню) примусового виконання рішення суду у справі, що є очевидною бездіяльністю виконавця, у зв`язку господарський суд апеляційної інстанції про задоволення скарги стягувача у відповідній частині.

56. Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що сплата боржником відповідної суми у виконавчому провадженні ніяким чином не спростовує вказаний факт бездіяльності державного виконавця відповідний проміжок часу, у зв`язку з чим є помилковими твердження господарського суду першої інстанції про відсутність предмету спору за поданою скаргою.

57. Щодо доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ) до правовідносин, які виникли до набрання чинності відповідних змін, а саме до вже зупинених виконавчих проваджень до набрання чинності Законом України №2468-ІХ, яким змінено п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

58. Верховний Суд зазначає, що з дня набрання чинності Законом №2468-ІХ в частині внесення ним змін до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" правова підстава для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №69296316 відпала в тому числі і до тих виконавчих проваджень, які були зупинені за старою редакцією цієї норми.

59. Твердження скаржника у касаційній скарзі з посиланням на нову редакцію ч. 7 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що введення законодавцем нових вимог щодо підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не може впливати на ту частину відносин боржника та державного виконавця, які вже вчинені та завершені (тобто існує зупинення виконавчого провадження по старому закону), оскільки зміни до вимог щодо розміру пакету акцій є зміною вимог закону, а не зміною обставин для зупинення вчинення виконавчих дій, є помилковими та свідчать про довільне трактування скаржником вимог закону.

60. Так, ч. 7 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (у новій редакції) встановлено, що у випадку, передбаченому п. 12 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

61. При цьому, вказані строки стосуються саме приватизації 50 і більше відсотків пакетів акції (часток) боржника, як визначено новою редакцією закону. Тобто, дана норма не підлягає застосуванню до спірної ситуації, адже приватизації ПАТ "Черкасиобленерго" підлягає пакет акцій розміром 46%.

62. Даною нормою, яка передбачає дві конкретні підстави для поновлення вчинення виконавчих дій, зупинених у зв`язку із приватизацією пакета акцій боржника, ч. 5 ст. 35 Закону "Про виконавче провадження" передбачено загальне правило, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

63. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

64. Щодо посилання в касаційній скарзі на ст. 5 ЦК України та щодо неможливості поновлення вчинення виконавчих дій через незворотність дії законів у часі, Верховний Суд виходить з такого.

65. Закріплений у ст. 58 Конституції України принцип заборони зворотної дії нормативно-правових актів у часі є однією з важливих складових принципу правової визначеності. На думку Конституційного Суду України, "закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту" (рішення Конституційного Суду України від 13.06.1997 №1-зп).

66. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп (v001p710-97) , від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

67. У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 (v001p710-99) у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

68. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

69. Суть положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності ( рішення Конституційного Суду України від 02.07.2002 №13-рп/2002 (v013p710-02) ).

70. При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

71. Нормами Закону №2468-ІХ внесено зміни в п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав зупинення виконавчого провадження, внаслідок чого підстава, яка була передбачена у старій редакції цього Закону, відпала.

72. Тобто, зазначена норма права у новій редакції містить вказівку на підставу зупинення виконавчого провадження, яка є відмінною від попередньої редакції.

73. Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції правильно застосував наведену норму до триваючих правовідносин, а саме до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, безпосередньо застосувавши нормативний акт прямої дії у часі.

74. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ від 28.07.2022), викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №210/2104/16-ц, від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, від 09.07.2019 у справі №01/1494(14-01/1494). У цьому зв`язку Верховний Суд виходить з такого.

75. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

76. Верховний Суд зазначає, що Верховна Рада України 28.07.2022 прийняла Закон №2468-IX, який набрав чинності 19.08.2022, тоді як скаржник посилається на постанови Верховного Суду за 2018-2019 роки, що вказує на те, що у наведених постановах не йдеться про застосування у спірних правовідносинах п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №2468-ІХ від 28.07.2022), тому висновки Верховного Суду, які викладені у наведених скаржником постановах, не є релевантними до правовідносин, що виникли у цій праві.

77. З урахуванням зазначеного, викладені доводи скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваної постанови, не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції та не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі, оскільки не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.