922/838/22 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 20.09.2023 Прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/838/22 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" та стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000,00 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 4 983,53 грн.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 05.07.2023 у справі №922/838/22 вищезазначені судові рішення залишив без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, на рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/838/22.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення, а також зазначив орієнтовний розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду справи у касаційній інстанції, який становить 20 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №922/838/22 касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. В іншій частині касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у вказаній справі залишено без змін.

11.09.2023 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №922/838/22, в якій заявник просить стягнути з Харківської обласної прокуратури на свою користь 20 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До вказаної заяви додано, зокрема, детальний опис наданих послуг (надання правової допомоги) від 08.09.2023; копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.07.2021; копію платіжної інструкції №31 від 08.09.2023; копію акта №4 наданих послуг (правової допомоги) по справі №922/838/22 від 08.09.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 прийнято вищезазначену заяву та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.09.2023.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції 20.09.2023 Прокурором заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання колегія суддів з огляду на встановлені процесуальним кодексом строки розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Також у судовому засіданні Прокурором було заявлено усне клопотання про зменшення розміру судових витрат, оскільки вказаний у заяві розмір витрат є завищеним і необґрунтованим з точки зору об`єктивності, необхідності і розумності несення таких витрат та не відповідає фактично наданим послугам адвоката.

Колегія суддів, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням заперечень Прокурора, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За змістом частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень вказаних частин статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четверті статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті рішення про закриття провадження у справі мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи; 2) обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними частинами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

При цьому відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до положень вказаного Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону); а інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

У статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначалося вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" подало до Касаційного господарського суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Харківської обласної прокуратури на свою користь 20 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, за умовами пункту 1.1. договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.07.2021 Клієнт дає доручення, а Бюро зобов`язується за дорученням Клієнта надавати йому правову допомогу у формі представництва інтересів, захисту та інших видів правової допомоги.

Пунктом 2.1. договору визначено, що за виконання Бюро доручення Клієнт сплачує гонорар у розмірі та строки визначені Актом наданих послуг (правової допомоги), який підписується сторонами.

Відповідно до пункту 2.2. договору Акт наданих послуг (правової допомоги) повинен містити детальний опис наданих послуг (надання правової допомоги), розмір гонорару та витрат Бюро, строки сплати гонорару та витрат Бюро.

Зі змісту акта №4 наданих послуг (правової допомоги) по справі №922/838/22 від 08.09.2023 вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" були надані послуги на загальну суму 20 500,00 грн, що включає в себе:

- підготовка та подання Заяви про ознайомлення з матеріалами справи 922/838/22 в електронному вигляді від 01.08.2023 - 500 грн;

- підготовка та подання Відзиву на касаційну скаргу, у тому числі вивчення судової практики наведеної Прокурором на предмет подібності правовідносин та відправлення відзиву учасникам справи - 9 500 грн;

- представництво інтересів Клієнта адвокатом Шафоростовим В.О. у судовому засіданні 06.09.2023 в межах справи №922/838/22 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (поза межами міста Харкова) - 7 000 грн;

- підготовка та подання Заяви про стягнення судових витрат від 08.09.2023 в межах справи №922/838/22, яка розглядається Господарським судом Харківської області, у т.ч. її відправлення учасникам справи - 3 500 грн.

Дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає про таке.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, до складу таких витрат Відповідач-2 включив витрати на підготовку та подання заяви про стягнення судових витрат, яка відповідно до вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.

У той же час відповідно до підпункту в) пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції здійснює саме розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Щодо включення вартості послуги з підготовки та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді до складу витрат на оплату послуг адвоката, слід зазначити, що остання за своїм змістом спрямована на отримання доступу у підсистемі "Електронний суд" до матеріалів справи шляхом внесення РНОКПП представника заявника до автоматизованої системи документообігу суду.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

З огляду на викладене, подання вказаної заяви спрямоване на забезпечення права на доступ до електронної справи та для можливості реалізації своїх прав та обов`язків в електронному вигляді, а відтак не може бути розцінене, як надання послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи.

В такий спосіб витрати на підготовку та подання вищезазначених заяв, вартість яких дорівнює 4 000,00 грн (3 500,00 грн + 500,00 грн), не підлягають відшкодуванню.

Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви Відповідача-2 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідність обставинам справи, правильність і обґрунтованість поданого розрахунку витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що витрати Відповідача-2 на професійну правничу допомогу, які пов`язані з касаційним переглядом справи №922/838/22, підлягають розподілу частково у сумі 16 500,00 грн (20 500,00 грн - 3 500,00 грн - 500,00 грн).

Виходячи з принципу пропорційності та його реалізації у приписах статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів касаційної інстанції вважає, що присуджену на користь Відповідача-2 суму судових витрат на професійну правничу допомогу (16 500,00 грн) належить стягнути з Харківської обласної прокуратури, у зв`язку із відмовою у задоволенні її позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.