910/11353/21 Про визнання незаконним та скасування наказу Мінюста України, яким було скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційні дії - 19.09.2023 Прийняття

1. У липні 2021 року ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6, Учасник) звернувся з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Мін`юст) про визнання незаконним та скасування наказу № 4254/5 від 09.12.2020 "Про задоволення скарги" (надалі - Наказ). Цим Наказом було задоволено скаргу ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, Заявниця) від 21.09.2020, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) реєстраційні дії від 14.09.2020 № 1003279950047001067 "Скасування реєстраційної дії", № 1003279950048001067 "Скасування реєстраційної дії", № 1003279950049001067 "Скасування реєстраційної дії", № 1003279950050001067 "Скасування реєстраційної дії" та № 1003271070051001067 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", що проведені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Тетяною Олександрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" (надалі - Товариство).

2. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржуваний Наказ порушує права позивача, як учасника Товариства, суперечить вимогам пункту 4 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (тут - надалі Закон про державну реєстрацію в редакції, що діяла станом на 09.12.2020), оскільки на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії у суді розглядався спір щодо підстав набуття Третьою особою прав на частку у розмірі 100% СК Товариства. Цей Наказ був прийнятий всупереч забороні, встановленій в ухвалі суду про забезпечення позову, що є порушенням пункту 9 частині другій статті 129 Конституції України.

3. Мін`юст проти позову заперечував, посилаючись на те, що приватний нотаріус скасував реєстраційні дії з порушенням пункту 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 18.08.2020 ОСОБА_7, як власниця частки в розмірі 100% статутного капіталу Товариства, уклала договори купівлі-продажу часток в статутному капіталі цього Товариства з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

5. ОСОБА_2 за договором набув частку у розмірі 12,5% статутного капіталу Товариства.

6. Того ж дня решту 50% розміру частки в статутному капіталі Товариства, що в грошовому еквіваленті складає 16600,00 грн, ОСОБА_7 відчужила на користь ОСОБА_5 шляхом укладення договору купівлі-продажу.

7. Набуття з 18.08.2020 ОСОБА_5 статусу учасника Товариства з часткою в розмірі 50%, ОСОБА_3 статусу учасника Товариства з часткою в розмірі 25%, ОСОБА_2 статусу учасника Товариства з часткою в розмірі 12,5%, та ОСОБА_4 статусу учасника Товариства з часткою в розмірі 12,5%, а також вихід 18.08.2020 ОСОБА_7 зі складу учасників Товариства встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 911/2780/20.

8. Також судовим рішенням у справі № 911/2780/20, що набрало законної сили, встановлені такі обставини:

9. 04.09.2020 ОСОБА_7 підписала рішення єдиного учасника Товариства № 28/08-20 про зміну керівника Товариства, призначивши керівником ОСОБА_8 . Відповідні відомості внесено до ЄДР (записи №№ 1003271070041001067 та 1003277770042001067).

10. Того ж дня ОСОБА_7 підписала з ОСОБА_5 акт приймання-передачі частки в статутному капіталі про передачу частки в розмірі 100% статутного капіталу Товариства. На підставі цього акту приватний нотаріус 05.09.2020 вніс до ЄДР запис №1003271070043001067.

11. 07.09.2020 ОСОБА_5 підписала рішення учасника Товариства №07/09-20, відповідно до змісту якого вона, діючи як єдиний учасник товариства, вирішила збільшити розмір статутного капіталу з 33200,00 грн до 175000,00 грн.

12. У рішенні зазначено, що розмір частки єдиного учасника Товариства ОСОБА_5 у статутному капіталі після сплати нею додаткового вкладу до статутного капіталу товариства становить 175000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу Товариства. Також цим рішенням затверджено статут Товариства у новій редакції.

13. 08.09.2020 відповідні відомості внесено до ЄДР (записи за №1003271070044001067 та №1003277770045001067).

14. 10.09.2020 ОСОБА_5 відчужила ОСОБА_1 частку в розмірі 100% статутного капіталу Товариства за ціною 175000,00 грн.

15. 12.09.2020 сторони підписали акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства. 12.09.2020 відповідні відомості внесено до ЄДР (запис за №1003271070046001067)

16. Ці обставини не підлягають доказуванню відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України.

17. 14.09.2020 приватний нотаріус скасував попередні реєстраційні дії від 04.09.2020, від 05.09.2020, від 08.09.2020, від 12.09.2020. Була проведена реєстрація складу учасників Товариства, що визначений рішенням Товариства від 18.08.2020 ( ОСОБА_5 з часткою в розмірі 50%, ОСОБА_9 з часткою в розмірі 25%, ОСОБА_2 з часткою в розмірі 12,5%, та ОСОБА_4 з часткою в розмірі 12,5%).

18. 21.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Мін`юсту із скаргою. Просила скасувати реєстраційні дії від 14.09.2020, проведені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Тетяною Олександрівною щодо Товариства.

19. На сайті Мін`юсту за адресою: https://miniust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-27-listopada-2020-roku було розміщено повідомлення про розгляд 27.11.2020 о 14 год. 00 хв. скарги ОСОБА_1, зареєстрованої 21.09.2020 № С-26765, щодо Товариства (ідентифікаційний код юридичної особи 33960377).

20. У повідомлені були зазначені дані про суб`єкта оскарження - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Деребера Т.О., а також дані заінтересованих осіб ( ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_11 ).

21. Мін`юст повідомив телефонограмами Товариство, Заявницю та приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберу Т.О.

22. 24.09.2020 Господарський суд Київської області ухвалою № 911/2780/20 вжив заходи забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 шляхом заборони всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в ЄДР, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в ЄДР вчинення реєстраційних дій, пов`язаних зі зміною відомостей в ЄДР щодо Товариства про керівника (директора) та/або учасника (-ів) Товариства.

23. 09.12.2020 за результатами розгляду скарги Мін`юст видав Наказ, яким:

- частково задоволено скаргу ОСОБА_1 від 21.09.2020,

- скасовано в ЄДР реєстраційні дії від 14.09.2020 проведені приватним нотаріусом щодо Товариства шляхом внесення записів до ЄДР щодо Товариства.

24. Рішення Мін`юсту обґрунтовано тим, що приватному нотаріусу не було подано судове рішення, на підставі якого, відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

25. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано Наказ Мін`юсту.

26. Суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- звернення ОСОБА_1 зі скаргою до Мін`юсту стосувалось захисту її прав як особи, стосовно якої неправомірно були вчиненні дії щодо виключення з ЄДР відомостей про неї, як учасниці Товариства;

- підстави відмови у задоволенні скарги наведені у частині восьмій статті 34 Закону про державну реєстрацію. Така підстава, як наявність інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін, про що вказує позивач, була відсутня, оскільки у справі № 911/2780/20 інші предмет та підстави позову, інший склад учасників справи;

- оспорюваний Наказ не суперечить заборонам, запровадженим Господарським судом Київської області ухвалою від 24.09.2020 у справі № 911/2780/20, оскільки не стосується здійснення відповідачем реєстраційної діяльності в ЄДРПОУ, а пов`язаний з такою компетенцією як розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, заборону на здійснення якої ухвала суду не містить. Наведене виключає необхідність оцінки Наказу на відповідність нормам, що визначають обов`язковість судових рішень;

- Мін`юст порушив вимоги пункту 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії, бездіяльність, державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (1128-2015-п) (далі - Порядок №1128), які зобов`язують поряд з розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті, повідомити цих осіб телефонограмою або засобами електронної пошти за номером телефону або засобом електронної пошти, встановлених з інших офіційних джерел;

- Мін`юст міг дізнатися про номери телефонів заінтересованих осіб з заяв, на підставі яких були проведені реєстраційні дії 05.09.2020, 12.09.2020 та 14.09.2020, що є офіційною інформацією. Доведення зворотного, в силу статті 74 ГПК України, покладається на відповідача;

- порушення принципів рівності, змагальності при розгляді скарги ОСОБА_1, без урахування прав особи на участь у процесі прийняття рішення, незалежно від суті прийнятого наказу, виключає висновок про правомірність розгляду скарги та законності такого рішення;

- неповідомлення скаржника, суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, або повідомлення цих осіб в надмірно стислі строки не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов`язковість здійснення такого повідомлення передбачена нормами чинного законодавства, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб`єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, надати пояснення (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 826/1632/17, від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17 та в ухвалі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/8414/20);

- недотримання порядку розгляду скарги у контексті викладеного, мети, значення і призначення державної реєстрації, за наслідками якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає статус учасника юридичної особи, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням (пункт 38 ухвали Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/8414/20);

- важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення (пункт 65 постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 826/19452/16).

27. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що порушення принципів рівності, змагальності при розгляді скарги ОСОБА_1, без урахування прав особи на участь у процесі прийняття рішення, незалежно від суті прийнятого Наказу, виключає висновок про правомірність розгляду скарги та законності такого рішення.

28. Суд апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 277 ГПК України доповнив мотивувальну частину рішення, оскільки місцевий господарський суд хоча і зазначив про дослідження змісту оголошення, але фактично обмежився висновком, що Мін`юст порушив вимоги пункту 11 Порядку, оскільки не повідомив ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про розгляд скарги, маючи можливість встановлення номерів телефонів або засобів електронної пошти цих заінтересованих осіб.

29. Зокрема, суд апеляційної інстанції доповнив, що:

- в оголошенні про засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду, розміщеного на офіційному веб-сайті Мін`юсту, відсутні відомості щодо суті скарги. Зі змісту оголошення не зрозуміло, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких заінтересовані особи, зокрема, і позивач мають відношення;

- хоча Порядок не містить вимог до змісту повідомлення (оголошення) про розгляд скарги, проте, враховуючи мету такого повідомлення, воно має містити інформацію про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того, щоб зацікавлені особи (зокрема, державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.07.2021 року у справі № 640/18150/19, від 17.01.2019 у справі № 826/1632/17, від 16.03.2023 у справі № 910/574/22).

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

30. 17.07.2023 третя особа звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

31. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржниця визначила пункти 1 та 2 частини другої статті 287 ГПК України.

32. Касаційна скарга обґрунтована наступним:

- суди першої та апеляційної інстанцій внаслідок неправильного застосування положень пунктів 10 та 11 Порядку зробили помилковий висновок щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд скарги. Про розгляд скарги повідомлялось Товариство, бенефіціарним власником якого є позивач. Під час розгляду скарги в Офісі протидії Рейдерству діяв Дячок І.О. у своїх інтересах та представляв інтереси заінтересованих осіб, зокрема позивача у справі. Навіть, якщо брати до уваги помилкове твердження суду апеляційної інстанції про наявність у повідомленні Мін`юсту про розгляд скарги дефектів, то вони були незначними та не могли вплинути на результат розгляду цієї скарги. Суди не врахували висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17 та від 25.06.2020 у справі № 826/2470/17, щодо дефектів адміністративного акту та наслідків процедурних порушень, допущених при його прийнятті. Не кожен дефект робить його неправомірним (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- наявні підстави для відступу від висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 17.01.2019 у справі № 826/1632/17, 08.07.2021 року у справі № 640/18150/19, та застосованих судом апеляційної інстанції. Такі висновки стосувалися порядку повідомлення Мін`юстом про розгляд скарг у період за 2016-2018 роки, а у справі, яка переглядається, повідомлення було здійснено у листопаді 2020 року, тобто, коли Мін`юст врахував усі недоліки у повідомленнях про розгляд скарг. У справі № 640/18150/19 - була відсутня інформація щодо суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються). У справі № 826/1632/17 - зі змісту повідомлення нічого неможливо було встановити, окрім персони скаржника. У справі № 826/19452/16 - висновок стосується пункту 10 Порядку в редакції, що діяв станом на вересень 2006 року, і передбачав необхідність своєчасного надсилання повідомлення: телефонограмою або засобами електронної пошти (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).

33. Крім того, скаржниця вказує, що:

- відсутні підстави для врахування висновків, що викладені у постанові Верховного Суду у справі № 910/574/22 від 16.03.2023, оскільки справа була передана на новий розгляд з тих підстав, що суди не дослідили повідомлення Мін`юсту про розгляд скарги, тобто суд касаційної інстанції не постановив остаточне рішення у справі, тому ця постанова не може братися до уваги;

- у даному випадку не було підстав застосовувати додатковий спосіб повідомлення позивача про розгляд скарги, оскільки: у скарзі не зазначались номер телефону та адреса електронної пошти позивача; така інформація не містилась в ЄДР; з пояснень приватного нотаріуса Деребери Т.О. вбачається, що вона не вчиняла реєстраційні дії, позивач не подавав заяв про вчинення реєстраційних дій, тому Мін`юст не міг довідатися про номер телефону з неіснуючої заяви щодо реєстрації.

34. 14.09.2023 представник позивача надіслав поштою письмові пояснення. По суті такі пояснення є відзивом на касаційну скаргу, строк подання якого сплив 28.08.2023, тому залишаються без розгляду. Доданий до пояснень новий наказ Мін`юсту від 14.08.2023 не приймається, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

35. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша, друга статті 300 ГПК України).

36. З урахуванням цієї норми перегляд судових рішень здійснюється виключно в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зокрема, з підстав неврахування висновків Верховного Суду щодо порядку повідомлення Мін`юстом заінтересованих осіб про час і місце засідання колегії, вимог до змісту оголошення про розгляд скарги та правових наслідків розгляду скарги за відсутності заінтересованих осіб, що відповідно до встановлених обставин не були належним чином повідомлені. Окрім того, Верховний Суд має вирішити питання про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

37. Відповідно до частини першої, пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

38. Відповідно до частини десятої статті 34 Закону про державну реєстрацію юридичних осіб рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

39. Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

40. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 821/1504/17 (провадження № 11-1265апп18)).

41. Зважаючи на положення частини першої статті 21 ЦК України, статті 74 ГПК України, завдання господарського судочинства, а також заперечення третіх осіб, обставини щодо набуття та наявності у позивача права на частку в статутному капіталі також є предметом доказування у цьому спорі. Їх недоведеність зумовлює відмову в позові незалежно від інших підстав (пункт 45 постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/905/21).

42. Наказ Мін`юсту, як правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, може бути оскаржений та визнаний судом незаконним за наявності одночасно двох умов: 1) суперечить актам цивільного законодавства; 2) порушує цивільні права або інтереси (пункт 35 постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/905/21, пункт 56 постанови Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 910/20007/21).

43. Щодо порушення порядку прийняття такого рішення, то Верховний Суд виходить з того, що важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права суб`єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 910/11359; від 16.03.2023 у справі № 910/574/22).

44. Порушення порядку повідомлення заінтересованої особи не може вважатися лише формальністю, оскільки впливає або може вплинути на правильність рішення Мін`юсту (постанова Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 910/5878/21).

45. Неповідомлення скаржника, суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, або повідомлення цих осіб в надмірно стислі строки не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов`язковість здійснення такого повідомлення передбачена нормами чинного законодавства, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб`єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, надати пояснення (постанова Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 910/11359/19). Цей висновок стосується застосування положень пунктів 9, 10 Порядку №1128, у редакції станом на 09.12.2020, у справі за позовом іншого учасника Товариства про скасування Наказу Мін`юсту, що є предметом спору в цій справі.

46. Мін`юст не повідомив позивача, як зацікавлену особу про розгляд скарги третьої особи, яка його стосується, чим порушив Порядок №1128 та позбавив позивача права на участь у розгляді скарги та можливості заперечити проти вимог скарги. Вказана обставина є достатньою для визнання протиправним та скасування наказу (постанова Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 910/11359/19). Цей висновок стосується положень пунктів 9, 10 Порядку №1128 у редакції станом на 06.07.2018.

47. Зокрема, пункти 10, 11 Порядку №1128 раніше визначали, що суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги). Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті.

48. Водночас, 09.01.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1150 (1150-2019-п) , якою Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції викладено в новій редакції.

49. Зокрема, у пункті 11 цього Порядку перебачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

50. Отже, на момент розгляду скарги у цій справі Порядок передбачав, що розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту є основним способом повідомлення заінтересованих осіб, а телефонограмою та засобами електронної пошти, якщо такі відомості зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел.

51. У постанові від 16.03.2023 у справі № 910/574/22 Верховний Суд зробив висновок, що додатковий спосіб повідомлення про розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом чи відповідним територіальним органом особи виключно за наявності у них відомостей про номер телефона / адресу електронної пошти, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлених заінтересованою особою або встановлених з інших офіційних джерел. У цій справі суди встановили, що Мін`юсту не були відомі відомості щодо електронної пошти та / або особистого номеру телефону позивача. Доводів та доказів у спростування зазначеної встановленої судами попередніх інстанцій обставини касаційна скарга не містить, з огляду на що Верховний Суд погодився з висновком судів про те, що у Мін`юсту був відсутній обов`язок повідомляти позивача як зацікавлену особу про розгляд скарги у додатковий спосіб.

52. Натомість у справі, що переглядається, суди виходили з інших обставин - Мін`юст міг встановити засоби зв`язку з заінтересованими особами (позивачем) з інших офіційних джерел, що не було спростовано в установленому порядку. Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що зміст повідомлення (оголошення) на офіційному веб-сайті Мін`юсту не був достатнім для того, щоб зацікавлені особи (зокрема, позивач) міг зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій щодо них і і її суть. Враховуючи ці обставини у сукупності, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що було порушення принципу рівності, змагальності при розгляді скарги ОСОБА_1, без урахування прав позивача на участь у процесі прийняття рішення, що стосується цієї особи.

53. Цей висновок відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, зокрема, щодо необхідності дослідження змісту оголошення, розміщеного на офіційному веб-сайті, на предмет того, чи містило це оголошення усю достатню та необхідну інформацію, яка дозволяла б визнати таке повідомлення належним за ознакою змісту, зокрема, чи був зміст цього оголошення достатнім для того, щоб зацікавлені особи, зокрема і позивач, могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають відношення, і суть цієї скарги.

54. Аргументи касаційної скарги, пов`язані з необхідністю встановлення обставин можливості Мін`юст довідатися про номер телефону позивача, а також перевірки пояснень приватного нотаріуса Деребери Т.О., які остання подавала на скаргу від 27.11.2020, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Скаржниця у касаційній скарзі не посилалась на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що може бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України.

56. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилалася скаржниця у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що ухвалені у справі судові рішення не суперечать таким висновкам.

57. Так, у постановах від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17 та від 25.06.2020 у справі № 826/2470/17 Верховний Суд зазначив, що не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення відповідної процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення попередніх інстанцій, які не встановили, що порушення суб`єкта владних повноважень (невчасне направлення скарги) вплинуло на правильність його рішення.

58. Водночас у справі, що розглядається, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач, як заінтересована особа, не був взагалі належним чином повідомлений про розгляд скарги Мін`юстом, права позивача, як учасника Товариства були порушені, і ця обставина вплинула на правильність рішення Мін`юсту, тобто фактичні обставини у наведених справах і справі, яка розглядається, не є подібними.

59. Окрім того, Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У справі № 911/2780/20 були встановлені обставини незаконного набуття ОСОБА_1 прав на частку позивача, тому безпідставними є твердження скаржниці, що в даному випадку скасування Наказу Мін`юсту з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати балансу правової стабільності та справедливості.

60. Щодо аргументів скаржника стосовно необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 17.01.2019 у справі № 826/1632/17, 08.07.2021 року у справі № 640/18150/19, то відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

61. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

62. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

63. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

64. Скаржник обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права неподібністю правовідносин (встановленні різних обставин повідомлення), а також зміною нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (різна редакція положень Порядку №1128), що не може бути підставою для відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у розумінні статті 302 ГПК України.

65. Щодо аргументів скаржниці стосовно неможливості врахування висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, якою було скасовано судові рішення та направлено справу на новий розгляд, то колегія суддів зауважує, що норми частини четвертої статті 236 та статті 315 ГПК України розрізняють висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У свою чергу норми ГПК України (1798-12) не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17 (провадження № 12-5гс22).

66. У постанові від 16.03.2023 у справі № 910/574/22 Верховний Суд сформував висновки щодо наслідків порушення порядку повідомлення заінтересованої особи та необхідності дослідження змісту оголошення, розміщеного на офіційному веб-сайті, і передав справу на новий розгляд з метою виконання вказівок. Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення з урахуванням такого висновку, встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

68. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування, тому касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення - без змін.