910/4018/22 Окрема думка про стягнення заборгованості за договором про закупівлю спецтехніки за державні кошти - 13.09.2023 Прийняття

на ухвалу Верховного Суду від 13.09.2023, постановлену за касаційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) за наслідками перегляду у касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Егрітек" (далі - ТОВ "ТД "Егрітек") про стягнення 8 074 714,36 грн.

1. ДСНС звернулася до суду з позовом про стягнення з ТОВ "ТД "Егрітек" про стягнення 3 788 419,50 грн пені, 3 349 760,40 грн штрафу та 936 534,46 грн процентів за користування коштами. На обґрунтування позовних вимог послалася на порушення відповідачем умов договору про закупівлю великовантажних моторотранспортних засобів (пожежні автомобілі для пожежогасіння та проведення рятувальних робіт) від 19.06.2020 № 21-5/1, оскільки він повернув кошти і не поставив одну одиницю автоцистерни пожежної за V етапом.

2. Натомість відповідач заперечив проти цього позову, посилаючись на те, що прострочення виконання зобов`язань виникло внаслідок настання форс-мажорних обставин у виробника продукції - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (далі - ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина"), про що позивач був повідомлений, тоді як він, зі свого боку, відмовив в укладанні додаткової угоди на продовження строків поставки. Додатково відповідач просив суд зменшити розміри пені та штрафу до 10 % від загальної нарахованої позивачем суми і клопотання мотивував тим, що причинами несвоєчасного виконання ним зобов`язань з поставки продукції за V етапом поставки були обставини непереборної сили (форс-мажор), тоді як унаслідок такого прострочення позивачу не завдано жодних збитків. Крім того, заявлена ДСНС до стягнення сума спірних штрафних санкцій є надмірною для відповідача та у декілька разів перевищує фінансовий результат ТОВ "ТД "Егрітек" за 2021 рік. Послався на те, що він здійснив релокацію свого виробництва до міста Львова, прийнявши до штату 88 осіб, тоді як, у випадку задоволення позовних вимог, повністю він буде змушений їх звільнити внаслідок фінансової неспроможності. На підтвердження цих обставин долучив до клопотання: копію укладеного з ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" договору суборенди, копію звіту про фінансовий результат за 2021 рік, довідки за червень-липень 2022 року про нараховані заробітні плати працівникам, довідку щодо кількості персоналу, працюючого на підприємстві станом на 01.08.2022.

3. 06.10.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову повністю. Суд вказав на відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань у зв`язку з дією обставин непереборної сили. Причину відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій місцевий господарський суд мотивував відсутністю належних і допустимих доказів щодо наявності істотних обставин, які є підставою для зменшення їх розміру. Додатково зазначив, що рівень фінансових результатів господарської діяльності ТОВ "ТД "Егрітек" не може бути віднесений до істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, тоді як посилання останнього на несвоєчасне виконання ним зобов`язань з поставки продукції за V етапом внаслідок дії обставин непереборної сили досліджені судом і встановлено порушення ним порядку і строків повідомлення позивача про настання, строк дії та припинення таких форс-мажорних обставин. Суд також звернув увагу, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підрозділи ДСНС, зокрема пожежно-рятувальні загони, істотно збільшилося навантаження щодо виконання заходів за призначенням (гасіння пожеж, розмінування, виконання інших робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій тощо), що зумовило додаткові витрати бюджету, тоді як зменшення судом розміру належних до стягнення з відповідача штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків, що позначаться на належному та своєчасному виконанні позивачем його основних функцій під час дії воєнного стану. Крім того, задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу до 10 % нівелює сам інститут штрафних санкцій як відповідальності.

4. Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, одним із доводів якої вважав безпідставною відмову суду у зменшенні штрафних санкцій, мотивуючи свої аргументи, окрім наведених ним у суді першої інстанції, запровадженням воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Подане до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення штрафу і пені додатково обґрунтував наявністю збитків за дев`ять місяців 2022 року із наданням оновленої інформації про чисельність працівників після релокації, розміру виплаченої заробітної плати, податків, просив долучити до справи нові докази, які, як зазначив, "з`являлися послідовно з розбудовою роботи і відновлення становища на новому місці". На підтвердження цих обставин долучив до клопотання: наказ від 30.06.2022 про затвердження штатного розпису з 01.07.2022 і штатний розпис, копію звіту про фінансовий результат за по вересень 2022 року, копію укладеного з ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина" договору оренди від 01.10.2022 та акт приймання - передачі, довідку щодо кількості персоналу, працюючого на підприємстві станом на 31.10.2022.

5. Позивач просив відмовити у зменшенні штрафних санкцій, посилаючись на те, що, укладаючи договір, відповідач взяв на себе конкретні обов`язки, які повинні були повністю виконані, проте він порушив строки поставки і неповністю поставив продукцію, а прострочення контрагентів не звільняє його від відповідальності; позивач забезпечує збереження життя та здоров`я людини, а у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на підрозділи ДСНС істотно збільшилося навантаження щодо виконання заходів за призначенням (гасіння пожеж, розмінування тощо), що зумовило додаткові витрати бюджету.

6. 25.04.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про зміну цього рішення шляхом часткового задоволення позову, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 250 000 грн пені, 250 000 грн штрафу та 724 221,80 грн процентів за користування коштами, а в решті позову відмовив. Оскільки розрахунок заявлених позивачем сум не відповідав умовам пунктів 8.2, 8.6 договору, то Північний апеляційний господарський суд, перевіривши правильність задоволених судом першої інстанції сум, здійснив власний розрахунок і присудив до стягнення їх у визначеному ним розмірі.

7. Разом з тим суд апеляційної інстанції за клопотанням відповідача зменшив штрафні санкції. Мотиви їх зменшення зводяться до такого: відповідач здійснив релокацію виробництва до міста Львова, збільшив штат працівників, у тому числі за рахунок внутрішньо переміщених осіб, виплачує заробітну плату, майже повністю виконав умови договору (поставив 73 з 74-х одиниць продукції), повернув невикористану суму попередньої, добровільно сплатив проценти за користування коштами позивача, має сплатити більше ніж десять мільйонів гривень штрафних санкцій за цим же договором за рішенням у справі № 910/17383/21, перебуває у скрутному фінансовому становищі, розмір заявлених штрафних санкцій становить надмірний тягар для нього, тоді як позивач не надав доказів щодо понесення ним збитків унаслідок невчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і отримана ним компенсація як у цій справі, так і в справі № 910/17373/21 становить справедливу сатисфакцію.

8. ДСНС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування цієї постанови та залишення без змін рішення місцевого господарського суду.

9. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) і статтю 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) у частині зменшення штрафу та пені без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 910/16969/20, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19 та від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не обґрунтував зменшення заявлених до стягнення сум, що, на його думку, суперечить умовам договору, приписам статей 536, 693 ЦК України і висновкам, зробленим Верховним Судом у постановах від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20 та від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18. Він наполягає на тому, що умовами договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді стягнення з нього штрафних санкцій за прострочення поставки і повернення попередньої оплати за недопоставлену продукцію. Вважає, що суди помилково не нарахували штрафні санкції на суму попередньої оплати непоставленої продукції та порушили у зв`язку з цим частину першу статті 254 ЦК України та частину другу статті 231 ГК України.

10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та поясненнях просив залишити її без задоволення, а постанову - без змін, наполягаючи на правильному застосуванні апеляційним господарським судом норм матеріального права щодо права суду зменшити неустойку.

11. 13.09.2023 Верховного Суд постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДСНС на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у цій справі, оскільки не підтвердилася підстава касаційного оскарження.

12. Однак із такими висновками Верховного Суду не погоджуюся та висловлюю окрему думку відповідно до статті 34 ГПК України.

13. Причиною подання касаційної скарги стала незгода позивача зі здійсненим апеляційним господарським судом, зокрема, зменшенням сум штрафу та пені.

14. Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

15. Частина третя статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

16. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила господарське зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з: інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язань боржником; причини (причин) неналежного виконання зобов`язання; незначності прострочення; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у т. ч. вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду; за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та встановлені обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

17. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статей 78, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

18. Згідно із статтею 86 цього ж Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

19. У спірних правовідносинах, пов`язаних з укладенням та виконанням договору про закупівлю транспортних засобів, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб`єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вони не бажали вчинення таких порушень і вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

20. Стаття 236 ГПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята).

21. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи цю справу, навів низку обставин і письмових доказів, якими (обставинами і доказами) відповідач обґрунтував наявність, на його думку, підстав для зменшення сум штрафу і пені. Проте, перерахувавши ці обставини й докази у своїй постанові, суд апеляційної інстанції не перевірив їх і не дослідив на предмет належності, достовірності та вірогідності, обмежившись лише їх констатацією на підставі доводів відповідача. Не визначив, чи були ці докази подані товариством до суду першої інстанції або вони подавалися лише до суду апеляційної інстанції, і в цьому останньому разі чи доведено відповідачем неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тобто чи мали місце виняткові випадки у розумінні частини третьої статті 269 ГПК України.

22. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що відповідач довів своє скрутне матеріальне становище. Однак жодного доказу щодо такого становища відповідача, зокрема у зв`язку з виконанням ним договору, суд не зазначив і, відповідно, не дослідив. До того ж вказав, що: "позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок невчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і отримана ним компенсація, як у даній справі, так і у справі № 910/17373/21 становить справедливу сатисфакцію".

23. У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено у статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього ж Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

24. Стаття 80 ГПК України врегульовує порядок і строки подання доказів учасниками справи. Так, за положеннями частини другої цієї статті позивач повинен надати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта та п`ята цієї статті). Оскільки ця справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, у тому числі щодо проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, вирішується судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання (стаття 182 ГПК України).

25. Водночас статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

26. Отже, ці норми установлюють, що докази, якими сторона обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т. ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

27. Проте, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції прийняв від останнього докази, які не подавалися ним до суду першої інстанції, у тому числі ті, які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких не існувало на момент вирішення спору по суті місцевим господарським судом (протокол судового засідання від 14.02.2023, а. с. 243, т. 2).

28. Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статі 269 ГПК України (1798-12) незалежно від причин їх неподання. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення названих вище норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

29. Вважаю, що мало місце недотримання норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції прийняв від відповідача нові докази відповідача, яких він не подавав до місцевого господарського суду і не довів таким чином підставності заявленого ним клопотання про зменшення штрафних санкцій.

30. Верховний Суд у наведених ДСНС у касаційній скарзі постановах вирішував питання про можливість зменшення неустойки на підставі аналізу конкретних ситуацій і зменшення розміру неустойки було реалізоване за наслідками оцінки обставин кожної конкретної справи.

31. Утім в одній із визначених скаржником постанов від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного господарського суду, якою змінено рішення суду першої інстанції і присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов державного контракту на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням суму штрафних санкцій у заявленому ним розмірі. Мотивував цю постанову тим, що суд апеляційної інстанції не встановив існування об`єктивних обставин, які перешкоджали відповідачу виконати свої зобов`язання у строк, погоджений сторонами у контракті, і цей висновок не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків надання послуг з ремонту за державним контрактом чи продовжувати строки надання послуг за ним. При цьому суд касаційної інстанції, звертаючи увагу на відсутність підстав для зменшення за клопотанням відповідача штрафних санкцій, зазначив, що станом на момент укладення контракту вже діяли карантині обмеження, запроваджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (211-2020-п) , а тому відповідач, укладаючи цей контракт, мав усвідомлювати існування цих обмежень і відразу планувати свої виробничі можливості з урахуванням можливих змін та ускладнень, викликаних коронавірусними обмеженнями.

32. Проте у справі, що розглядається, Верховний Суд залишив поза увагою названу вище постанову, на яку посилалася у касаційній скарзі ДСНС, у тому контексті, що станом на момент укладення договору у цій справі вже також діяли карантинні обмеження, і не перевірив, чи виправдовували вони ТОВ "ТД "Егрітек", яке своєчасно не виконало умови договору, виправдавши свої дії епідемію COVID-19.

33. Додатково слід звернути увагу на те, що апеляційний господарський суд визначив належний до стягнення з відповідача розмір пені у сумі 2 336 938 грн, а штрафу у розмірі 1 116 587 грн.

34. Суд апеляційної інстанції зменшив пеню до 250 000 грн та штраф до 250 000 грн, мотивуючи своє рішення, зокрема, тим, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і це питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

35. Разом з тим апеляційний господарський суд не мотивував своє рішення щодо зменшення штрафних санкцій до сталої суми, а не до відсоткового співвідношення, про яке заявлялв відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 %.

36. З наведених підстав вважаю, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення нарахованих позивачем сум штрафу та пені, у зв`язку з чим Верховному Суду слід було скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду і направити справу до цього ж суду на новий розгляд.