807/235/16 Про визнання протиправним (недійсним) наказу УМВС України про накладення на особу дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ України за дискредитацію та його скасування, визнання протиправним (недійсним) наказу УМВС України про звільнення особи з органів внутрішніх справ України - 31.03.2020 Прийняття

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління МВС України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

1.1. визнати протиправним (недійсним) наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 834 від 10 листопада 2011 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ України з 10 листопада 2011 року за дискредитацію, згідно статті 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та скасувати його;

1.2. визнати протиправним (недійсним) наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 164 о/с від 18 листопада 2011 року про його звільнення з органів внутрішніх справ України з 18 листопада 2011 року за дискредитацію, згідно статті 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та скасувати його;

1.3. визнати недійсним запис у трудовій книжці про його звільнення з 18 листопада 2011 року за дискредитацію, згідно статті 66 Положення про порядок проходження служби в ОВС України та анулювати його;

1.4. поновити його на роботі, на посаді, з якої його було звільнено, а у разі відсутності такої - на аналогічній посаді;

1.5. стягнути з відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, ГУНП в Івано-Франківській області, МВС України, НП України у солідарному порядку на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2011 року по день фактичного поновлення на роботі;

1.6. визнати протиправною бездіяльність відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, ГУ НП України в Івано-Франківській області, МВС України, і НП України та Міністра внутрішніх справ України в частині невжиття всіх можливих заходів щодо поновлення його прав протягом місячного строку з моменту отримання звернення про поновлення трудових прав;

1.7. визнати протиправними всі вчинені дії відповідачів: ГУ МВС України в Івано-Франківській області, МВС України та Міністра внутрішніх справ України, спрямовані на його звільнення з роботи в органах внутрішніх справ України.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував на те, що тільки після виключення інформації про розшук позивача із відповідних розшукових баз, у останнього зникли перешкоди для звернення до суду із адміністративним позовом про поновлення на роботі. Крім того, на момент звернення до суду ним не отримано ні копії наказу на звільнення, ні трудової книжки. Також звернуто увагу, що у період листопада 2011 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою від 16 грудня 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовну заяву залишив без розгляду з підстав пропущення строку звернення до суду.

4. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, ухвалу суду першої інстанції від 16 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.

5. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року уточнений позов ОСОБА_1 задоволено частково.

5.1. Визнано протиправними та скасовано пп. 1, 6 наказу УМВС України в Івано-Франківській області № 834 від 10 листопада 2011 року про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС та покарання винних.

5.2. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС в Івано-Франківській області № 164 о/с від 18 листопада 2011 року в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області.

5.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області.

5.4. Зобов`язано УМВС України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 338 816,01 грн середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу з 19 листопада 2011 року по 08 листопада 2017 року.

5.5. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5.6. Постанову в частині поновлення на займаній посаді та стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 4866,10 грн допущено до негайного виконання.

6. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Управління МВС України в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити (сторона відповідача) та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (сторона позивача).

7. 20 березня 2018 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про відмову від апеляційної скарги.

8. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 807/235/16 - задоволено, а апеляційне провадження в цій частині закрито.

8.1. Апеляційну скаргу Управління МВС України в Івано-Франківській області задоволено частково. Скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 807/235/16 та прийнято нову, якою провадження в справі в частині задоволеної позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківської області залишено без розгляду.

8.2. В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Управління МВС України в Івано-Франківській області - відмовлено.

9. Суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що обставини справи в жодній мірі не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, позаяк будучи відсутнім з 2011 року за місцем праці та проживання, позивач мав і повинен був знати про правові наслідки проходження публічної служби. Крім того, законодавець з приводу строків звернення до суду передбачає не лише факт коли особа дізналась про порушення свого права, але й момент, коли особа повинна була б дізнатися про порушення свого права.

9.1. Суд першої інстанції мотивував поважність причин пропущення строку звернення до суду і тим, що незаконність притягнення позивача до кримінальної відповідальності встановлена постановою ГПУ України від 15 листопада 2015 року, з моменту винесення якої у позивача виникло право на поновлення порушених його трудових прав. Суд апеляційної інстанції не погодився з даною позицією, оскільки незаконне притягнення до кримінальної відповідальності урегульоване зовсім іншою базою законодавства, та відповідно позивач не позбавлений можливості скористатись правовим захистом в даних правовідносинах. Разом з тим беручи дату 15 листопада 2015 року, все одно подібне не узгоджується зі строками звернення до суду, позаяк позов подано позивачем до суду лише 23 березня 2016 року.

9.2. Позивач може покликатись на наявну у справі ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, в плані спростування безпідставності пропуску строку звернення до суду, якою скасована була ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року про залишення позову без розгляду. Однак виходячи з мотивів вказаної ухвали, апеляційний суд чітко не зазначив, що строк пропущений з поважних причин чи/або такий не пропущений, а вказав на передчасність висновку суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

9.3. У разі залишення без розгляду позовної вимоги з питань звільнення з публічної служби, слід відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог, які є похідними від першої.

9.4. Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, помилковим є покликання сторони позивача на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду" (266/94-ВР) в досліджуваних правовідносинах, підставою звільнення не служила обставина притягнення позивача до кримінальної відповідальності, а за дискредитацію (пункт 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ), за наслідками службового розслідування.

9.5. 20 березня 2018 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про відмову від апеляційної скарги. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що в контексті норми частини 5 статті 303 КАС України у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

10. 01 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2017 року з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що тільки 09 березня 2016 року прокуратурою Івано-Франківської області було повернуто скаржнику раніше вилучений паспорт громадянина України та припинено розшук відділом ВБКОЗ УСБУ в Івано-Франківській області, знято обмеження щодо пересування та виключено інформацію про розшук із відповідних баз. Тобто після 09 березня 2016 року у скаржника зникли перешкоди для звернення до суду з даним позовом із можливістю пред`явлення паспорту та ідентифікації особи у судовому засіданні, з можливістю оформлення нотаріальної довіреності на представлення його інтересів.

11.1. Скаржник мотивує відлік строку звернення до суду безпосередньо пов`язаного із подією вручення особі копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки.

11.2. Також, судом апеляційної інстанції надано невірної оцінки змісту та приюдиційним наслідкам винесення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, якою скасована була ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року про залишення позову без розгляду. Виходячи із змісту і мотивів вказаної ухвали слідує про відсутність підстав стверджувати, що строк звернення до суду є пропущений.

11.3. Також скаржник вказує на те, що оскільки норми частини 3 статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини 3 статті 99 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017), які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).

12. 03 травня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., суддів Білоус О.В., Шарапа В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 518/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 30 березня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

17. На підставі наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 285 о/с від 09 березня 2011 року ОСОБА_1 виконував обов`язки заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області.

18. Постановами слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області від 09 листопада 2011 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, притягнуто його як обвинуваченого по даній кримінальній справі та пред`явлено обвинувачення у вчиненні зазначених злочинів.

19. Згідно наказу за № 834 від 10 листопада 2011 року "Про порушення службової дисципліни працівниками УБОЗ УМВС" начальник УМВС України в Івано-Франківській області за наслідками проведеного службового розслідування прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України згідно з п. 66 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за дискредитацію.

20. Підставою для звільнення зазначено грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року (3460-15) , статті 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом МВС України від 27 серпня 2010 року № 401, що призвело до втрати речових доказів по кримінальній справі № 323062.

21. 18 листопада 2011 року наказом УМВС України в Івано-Франківській області за № 164 о/с "По особовому складу" позивач звільнений із служби в органах внутрішніх справ за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 10 листопада 2011 року за № 834.

22. Управління кадрового забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області неодноразово направляло ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією листи за № 4/3696 від 19 листопада 2011 року про те, що у зв`язку із звільненням з 18 листопада 20111 року йому необхідно прибути в управління кадрового забезпечення для отримання трудової книжки.

23. Однак, повідомлення повертались без вручення за закінченням терміну зберігання.

24. Згідно листа ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_1. 07 вересня 2012 року був оголошений у розшук СБУ в Івано-Франківській області.

25. 25 березня 2014 року постановою прокуратури в Івано-Франківській області кримінальне провадження № 42014090000000021 від 14 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 364 КК України, закрите на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України - у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою.

26. 19 листопада 2015 року постановою Генеральної прокуратурою України кримінальне провадження № 42014090000000021 від 14 лютого 2014 року в частині підозри ОСОБА_1 за частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 366 КК України закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях кримінальних правопорушень.

27. Ухвалою від 21 грудня 2015 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Генеральної прокуратури України від 19 листопада 2015 року.

28. 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 звертався до Печерського районного суду м. Києва із письмовою заявою про видачу належним чином завіреної копії ухвали від 21 грудня 2015 року з відмітками про набуття нею законної сили.

29. 01 лютого 2016 року ОСОБА_1 звертався до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справи України, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, а 19 лютого 2016 року до Головного управління МВС України в Івано-Франківській області з листами, в яких просив: визнати недійсним запис в його трудовій книжці про звільнення з 18 листопада 2011 року у зв`язку з притягненням як обвинуваченого по кримінальній справі (за дискредитацію, згідно статті 66 Положення) та анулювати його; поновити його на роботі, на посаді, з якої був звільнений; зарахувати до трудового стажу за спеціальністю весь період, починаючи з 18 листопада 2011 року по день фактичного поновлення на роботі; відшкодувати середньомісячний заробіток за період з 18 листопада 2011 року по день фактичного поновлення на роботі.

30. 23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

31. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).

32. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

34. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

35. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

36. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

38. У цій справі судом апеляційної інстанції встновлено, що з даним позовом про скасуваня наказів УМВС України в Івано-Франківській області 18 листопада 2011 року № 164 о/с "По особовому складу" та від 10 листопада 2011 року за № 834 позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду 23 березня 2016 року, тобто більше ніж через 4,5 років після їх винесення відповідачем.

39. За правилами статтей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

40. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.

41. Строки звернення до адміністративного суду на момент звернення позивача із цією позовною заявою визначалися статтею 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017), частиною 1 якої визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду.

42. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 99 КАС України).

43. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 99 КАС України).

44. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 КАС України).

45. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії. розгляду і вирішення справи.

46. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду на момент звернення встановлювалися статтею 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017), положення якої кореспондують приписам статті 123 КАС України (в редакції після 15.12.2017, що була чинною на момент застосування її наслідків судом апеляційної інстанції). Зокрема, відповідно до частини 4 ст. 123 КАС України визначно, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

47. Приписами частин 1 та 2 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

48. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема:

- скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

- визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

49. Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині визначені статтею 319 КАС України. Зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, зокрема, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

50. Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, повязані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

51. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

52. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

53. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

54. Верховний Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

55. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

56. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя ( Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 (v017p710-11) ). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

57. Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

58. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

59. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

60. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

61. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України (2747-15) не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

62. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

63. В обсязі встановлених обставин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про недоведеність ОСОБА_1 поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки кримінальне провадження, порушене стосовно нього, не створювало для позивача об`єктивних перешкод для вжиття протягом більш ніж 4,5 років при місячному терміні оскарження необхідних юридичних заходів щодо захисту своїх трудових прав. Позивачем в порушення вимог частини 1 статті 77 КАС України не надано доказів на підтвердження наявності об`єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали позивачу реалізувати його право на звернення до суду із даним позовом. Спірні накази прийняті раніше у часі та не пов`язані з кримінальною справою, із закриттям якої позивав пов`язує виникнення в нього права на оскарження вищевказаних наказів. Перебування позивача в розшуку внаслідок переховування від органів слідства і суду та як наслідок відсутність його за місцем праці та проживання, позбавило можливості відповідача вчасно вручити копію наказу про звільнення і трудову книжку.

64. Позовні вимоги про ОСОБА_1 стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу пов`язуються позивачем із неправомірністю оскаржуваних ним наказів, отже є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів відповідача, а тому також підлягають залишенню без розгляду.

65. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції вірно застосував наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду та залишив адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.

66. Доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

67. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду у даному провадженні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

68. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

69. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

70. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

71. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

72. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.