904/2720/22 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним припиненням речового права власності, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки - 12.09.2023 Прийняття

1.1. У серпні 2022 року виконувач обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Гоу" (далі - ТОВ "Солар Гоу"), Кулиненка Тараса Петровича (далі - Кулиненко Т. П. ) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.06.2021 з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, укладеного між Кулиненком Т. П. та ТОВ "Солар Гоу", з одночасним припиненням речового права власності ТОВ "Солар Гоу" (номер запису: 2619087);

- витребування у ТОВ "Солар Гоу" на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, розташованої за адресою: вул. Терещенківська, 23-А, м. Дніпро ;

- скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, розташованої за адресою: вул. Терещенківська, 23-А, м. Дніпро .

1.2. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Кулиненком Т. П. на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 278, яке не приймалось. У подальшому, за доводами прокурора, право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ "Солар Гоу" на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2021 № 793. Таким чином, прокурор зазначав, що земельна ділянка належить до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, а рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її будь-якій фізичній або юридичній особі не приймалося.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 у справі № 904/2720/22 позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "Солар Гоу", Кулиненка Т. П. про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним припиненням речового права власності, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22.06.2021 з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, укладений між Кулиненком Т. П. та ТОВ "Солар Гоу", з одночасним припиненням речового права власності ТОВ "Солар Гоу" (номер запису: 42619087).

Витребувано у ТОВ "Солар Гоу" на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, що розташована за адресою: вул. Терещенківська, 23-А, м. Дніпро .

Скасовано державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, що розташована за адресою: вул. Терещенківська, 23-А, м. Дніпро .

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка як складова частина комунального нерухомого майна вибула з володіння дійсного власника - територіальної громади міста Дніпра поза її волею, за відсутності жодних правових підстав, на підставі рішення, яке не приймалося, і це, за висновком суду, є достатньою підставою для витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача на користь Дніпровської міської ради.

2.3. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності наявні правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, яка розташована за адресою: вул. Терещенківська, 23-А, м. Дніпро .

2.4. При цьому суд першої інстанції встановив обставини нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку, а тому констатував наявність виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

2.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2023, провадження у справі № 904/2720/22 закрито. Роз`яснено позивачу про можливість пред`явлення ним позову до суду загальної юрисдикції.

2.6. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, встановив, що прокурор при зверненні з позовом дотримався вимог положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

2.7. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що предметом спору у справі є земельна ділянка, власником якої була фізична особа як сторона договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, а тому дійшов висновку про те, що предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків Кулиненка Т. П .

2.8. Оскільки позовною вимогою прокурора, є, зокрема, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2021, власником якої була фізична особа, котра в подальшому уклала цей договір з ТОВ "Солар Гоу", апеляційний господарський суд констатував, що з урахуванням характеру правовідносин, з яких виник спір, цю справу необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

2.9. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд роз`яснив позивачу можливість пред`явлення ним позову до суду загальної юрисдикції.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі № 904/2720/22, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а справу № 904/2720/22 передати до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення статей 17, 67 Земельного кодексу України (в редакції станом на 19.02.1998), статей 116, 122 Земельного кодексу України, статей 387, 388 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 906/1403/21, від 09.02.2023 у справі № 922/1138/22, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14, від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15, від 18.01.2017 у справі № 6-277цс16.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 3 (на цей час - Центральна окружна прокуратура міста Дніпра) розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні від 09.09.2019 № 42019041440000050 за фактом використання завідомо підроблених документів з метою заволодіння земельними ділянками за ознаками складу злочинів, передбачених частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України.

4.2. Під час досудового розслідування встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г. О. 15.10.2019 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Терещенківська, 23-А (до перейменування - вул. Червоного Козацтва), площею 0,611 га, за Кулиненком Т. П. на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 278 "Про надання приватному підприємцю Кулиненку Т. П. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) земельної ділянки по вул. Червоного Козацтва у приватну власність для улаштування торгівельного центру та автостоянки".

4.3. Відповідно до інформації Дніпровської міської ради від 18.05.2020 № 7/22-1176, від 07.02.2020 №7/11-351, від 24.01.2020 № 7/11-204 рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 278 "Про надання приватному підприємцю Кулиненку Т. П. (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) земельної ділянки по вул. Червоного Козацтва у приватну власність для улаштування торгівельного центру та автостоянки" не приймалось, а в дійсності рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 278 мало заголовок: "Про затвердження Програми розвитку легкої промисловості міста на період до 2005 року", тобто питання щодо надання земельної ділянки у приватну власність приватному підприємцю Кулиненку Т. П. (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) для влаштування автостоянки не вирішувалося взагалі. Суди зазначили, що ця інформація підтверджується протоколом засідання Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 2.

4.4. Суди зазначили, що право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Кулиненком Т. П. (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 278, яке не приймалося, номер запису про право власності: 49171782.

4.5. Крім того, суди встановили, що у подальшому право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, що розташована за адресою: вул. Терещенківська, 23-А, м. Дніпро, перейшло до ТОВ "Солар Гоу" (код ЄДРПОУ 42260977) на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2021 № 793.

4.6. Господарські суди констатували, що, за доводами прокурора, земельна ділянка належить до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, а рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її в оренду будь-якій фізичній чи юридичній особі не приймалося.

4.7. Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,611 га з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Терещенківська, 23-А (до перейменування - вул. Червоного Козацтва), витребування зазначеної земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав на майно.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача-1, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ "Солар Гоу", Кулиненка Т. П. про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним припиненням речового права власності, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

5.4. Підставою позовних вимог є те, що, на думку прокурора, право приватної власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Кулиненком Т. П. на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.1998 № 278, яке не приймалось. У подальшому ця земельна ділянка була продана ТОВ "Солар Гоу" на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2021.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.6. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

5.7. Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

5.8. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 24.05.2023 у справі № 920/336/22, від 11.04.2023 у справі № 925/1573/20.

5.9. Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").

5.10. Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22, від 23.05.2023 у справі № 925/352/22.

5.11. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.12. Позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту в суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

5.13. Задовольняючи позовні вимоги прокурора, господарський суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка як складова частина комунального нерухомого майна вибула з володіння дійсного власника - територіальної громади міста Дніпра поза її волею, за відсутності жодних правових підстав, на підставі рішення, яке не приймалося, і це, за висновком суду, є достатньою підставою для витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача на користь Дніпровської міської ради.

5.14. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності наявні правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:563:0099 площею 0,611 га, що розташована за адресою: вул. Терещенківська, 23-А, м. Дніпро.

5.15. При цьому суд першої інстанції встановив обставини нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку, а тому констатував наявність виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

5.16. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, встановив, що прокурор при зверненні з позовом дотримався вимог положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.17. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що предметом спору у справі є земельна ділянка, власником якої була фізична особа як сторона договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, а тому дійшов висновку про те, що предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків Кулиненка Т. П .

5.18. Оскільки позовною вимогою прокурора, є, зокрема, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2021, власником якої була фізична особа, яка в подальшому уклала цей договір з ТОВ "Солар Гоу", апеляційний господарський суд констатував, що з урахуванням характеру правовідносин, з яких виник спір, цю справу необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд роз`яснив позивачу можливість пред`явлення ним позову до суду загальної юрисдикції.

5.19. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернувся з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.20. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.21. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення статей 17, 67 Земельного кодексу України (в редакції, станом на 19.02.1998), статей 116, 122 Земельного кодексу України, статей 387, 388 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 906/1403/21, від 09.02.2023 у справі № 922/1138/22, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14, від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15, від 18.01.2017 у справі № 6-277цс16.

5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.23. Перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання недійсним договору та повернення ділянок. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"6.40. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб - підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання".

5.24. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 906/1403/21, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Фізичної особи - підприємця Кучика Василя Карімовича про витребування майна та скасування державної реєстрації прав. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"57. Отже, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

58. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

…61. Для вирішення питання про юрисдикційність спору слід встановити виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими, а саме встановити факт використання Кучиком В. К. нежитлового приміщення з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов`язків у сфері підприємництва".

5.25. Верховний Суд також установив, що постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 922/1138/22, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фізичної особи - підприємця Пилипенка Максима Павловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойче Штіль Еко" про стягнення 41 821,00 доларів США. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"7.33. Поряд з цим Верховний Суд відзначає, що самоідентифікація Пилипенка М. П. як підприємця не має визначального значення для вирішення питання про юрисдикцію спору. Для визначення юрисдикції цього спору важливо встановити характер участі Пилипенка М. П. у спірних правовідносинах, зокрема характер спірних правовідносин, у яких виник спір, і чим підтверджується, що характер спірних правовідносин виник у господарській діяльності".

5.26. З урахуванням доводів скаржника, проаналізувавши зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

5.27. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.28. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

5.29. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

5.30. Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

5.31. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких передбачено в порядку іншого судочинства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 920/225/22, від 23.05.2023 у справі № 925/352/22, від 21.01.2020 у справі № 922/807/19, від 23.06.2021 у справі № 917/1372/20.

5.32. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

5.33. Разом з тим критеріями розмежування справ, що розглядаються в порядку цивільного та господарського судочинства, є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

5.34. Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 925/352/22.

5.35. Крім того, колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у кожній окремій справі юрисдикція спору ставиться у залежність від обставин справи, які не є визначальними ані з точки зору суб`єктного складу спору, ані з точки зору змісту правовідносин (прав і обов`язків учасників спірних правовідносин).

5.36. Водночас апеляційний господарський суд, обмежившись посиланням на те, що предметом спору у справі № 904/2720/22 є земельна ділянка, власником якої була фізична особа як сторона договору купівлі-продажу, не встановив інших суттєвих фактичних обставин, які впливають на правильне визначення юрисдикційності цього спору.

5.37. Зокрема, апеляційний господарський суд достеменно не встановив цільового призначення земельної ділянки, яка передавалась у приватну власність Кулиненку Т. П., не дослідив, для якої мети надавалася земельна ділянка Кулиненку Т. П., а відтак не з`ясував дійсного характеру спірних правовідносин у цій справі.

5.38. За таких обставин висновок апеляційного господарського суду про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства є передчасним.

5.39. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.40. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.41. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.42. З урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду і зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови зазначених висновків є частково обґрунтованими.

5.43. Водночас Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи, а тому, оскільки частково підтвердилися доводи касаційної скарги, під час продовження розгляду справи, апеляційному господарському суду необхідно належним чином врахувати наведене та розглянути цю справу відповідно до правових висновків, на які посилається скаржник, та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваної постанови у цій справі.

5.44. Разом з тим колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14, від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15, від 18.01.2017 у справі № 6-277цс16, оскільки зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що суд не застосовував та не мотивував свою постанову цими положеннями законодавства, що виключає їх неправильне застосування.

5.45. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури належить задовольнити, постанову апеляційного господарського суду - скасувати, а справу - передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3. Частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у цій справі слід скасувати, оскільки вона ухвалена з порушенням норм процесуального права, а справу № 904/2720/22 передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.