922/82/20 Про визнання недійсними торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішень і повернення майна - 12.09.2023 Прийняття

до 1) Головного територіального управління юстиції у Харківській області, 2) Державного підприємства "Сетам", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалт-Буд 2011" і 4) фізичної особи-підприємця Мігунова Володимира Івановича,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "Укрводгео", 2) Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Прядко Олеся Сергіївна, 3) Державний реєстратор Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинський Олег Михайлович і 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт",

про визнання недійсними торгів, свідоцтва про право власності, скасування рішень і повернення майна,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Керничний Н. І., представник відповідача-3 - Квартенко О. Р.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Майно Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "Укрводгео", як державного підприємства, є обмеженим у цивільному обороті відповідно до Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) .

2. Для погашення заборгованості цього підприємства ДП "Сетам" провело електронні торги з реалізації у виконавчому провадженні арештованого нерухомого майна - частини лабараторно-виробничого корпусу літ. "А". Переможцем торгів із найвищою ціновою пропозицією стало ТОВ "Консалт-Буд 2011", яке в подальшому відчужило це майно на користь Мігунова В. І.

3. Прокурор оскаржив до суду електронні торги, свідоцтва про право власності, рішення державного реєстратора та просив витребувати майно на користь держави. Стверджував, що відчуження майна було протиправним, бо відбулося всупереч мораторію на примусову реалізацію майна та заборони на приватизацію майна.

4. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вважали, що мораторій, передбачений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , незастосовний у спірних правовідносинах. Кошти, отримані від реалізації приміщення готелю, були спрямовані на погашення заборгованості державного підприємства перед його працівниками. А зазначений мораторій не розповсюджуються на майно, що не забезпечує ведення виробничої діяльності та випадки примусового виконання судових рішень щодо виплати заробітної плати й інших виплат, що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Також на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про перелік об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації". На думку судів, дії державного виконавця відповідали Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , який є спеціальним актом щодо примусового виконання судових рішень відносно боржника. Порушення правил проведення електронних торгів суди не встановили.

5. Прокурор із рішеннями судів не погодився. Подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Звернув увагу на те, що позивач включений до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно із Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , а також на його майно розповсюджується мораторій на примусову реалізацію, передбачений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) .

6. Ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом під час касаційного розгляду справи: чи є підстави для висновку про те, що реалізація спірного майна відбулася згідно із Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) . Відповідь на це питання потребує дослідження зібраних у справі доказів та оцінки доводів сторін, окремі з яких суди попередніх інстанцій залишили поза увагою.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

7. Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України, яке реорганізоване у Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (ідентифікаційний код 37472062) (далі - позивач, Міністерство) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківський області (далі - відповідач-1, ГТУЮ у Харківській області), Державного підприємства ДП "Сетам" (далі - відповідач-2, ДП "Сетам"), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач-3, ТОВ "Консалт-Буд 2011"), фізичної особи-підприємця Мігунова Володимира Івановича (далі - відповідач-4, ФОП Мігунов В. І.), в якому з урахуванням подальшої зміни предмета позову, просить суд:

- визнати недійсними електронні торги щодо продажу частини нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 6, проведені 06.01.2017 державним підприємством "Сетам" та оформлені протоколом проведення електронних торгів від 24.01.2017 № 230798;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 17.02.2017 № 207, видане ТОВ "Консалт-Буд 2011" приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною;

- скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2017 № 34670644;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Жбадинського Олега Михайловича від 13.03.2018 №40083589;

- скасувати рішення державного реєстратора від 13.03.2018 №40084930;

- витребувати у ФОП Мігунова В. І. на користь держави в особі Міністерства спірні нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 6, зобов`язавши відповідача-4 передати вказані приміщення за актом приймання-передачі державі в особі Міністерства.

8. В якості підстав недійсності спірного правочину (електронних торгів) щодо продажу ТОВ "Консалт-Буд 2011" частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Шевченка, буд. 6, проведених 06.01.2017, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 посилається на те, що торги проведені в порушення вимог статей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", частини 9 статті 11 Закону України "Про перелік об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації" та статті 9 Закону України "Про управляння об`єктами державної власності".

Узагальнений зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020, у позові відмовлено повністю.

10. Рішення місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, із посиланням на ст. ст. 203, 215, 650, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. ст. 48, 52, 61, 66, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (z1301-16) , мотивоване тим, що позивач не довів, що під час проведення спірних прилюдних торгів державний виконавець порушив вимоги чинного законодавства щодо порядку їх організації та проведення.

11. При цьому суди вказали на те, що запроваджений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) мораторій не можна вважати таким, що поширюється на спірне нерухоме майно, яке було предметом продажу на електронних торгах, оскільки мораторій не поширюється на відчуження майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності. Крім того, суди зазначили, що дії державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 спрямовані на реальне виконання рішення про стягнення на користь працівників сум, пов`язаних з трудовими відносинами з Українським державним науково-дослідним інститутом проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища "Укрводгео" (далі - УДНДІ "Укрводгео").

Касаційна скарга

12. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. Підставою касаційного провадження прокурор зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статей 181, 203, 215, 388 ЦК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", частини 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 914/2062/14 (провадження № 3-262гс15), постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/26146/15, від 30.01.2020 у справі № 903/41/18; від 22.10.2019 у справі № 912/1756/18; від 19.09.2018 у справі № 808/2227/17, від 17.09.2020 року у справі № П/811/621/16.

14. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , оскільки дія мораторію не поширюється лише на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, розповсюдження мораторію залежить від обставин забезпечення чи незабезпечення за рахунок майна, що відчужується, ведення виробничої діяльності підприємства. Фактичне використання чи не використання цього майна у господарській діяльності підприємства відповідно до вимог цього Закону визначального значення не має;

14.1. спірне нерухоме майно до оборотних активів не відноситься, оскільки воно не призначене для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, однак з огляду на вид і склад зазначеного майна (нерухоме майно) щодо нього поширюється мораторій на примусову реалізацію;

14.2. зведене виконавче провадження із включенням до нього виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію, призвело до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства, як наслідок неможливо розмежувати у реалізованому майні частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію. Отже, реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію, а тому укладені за результатами торгів угоди не відповідають вимогам закону;

14.3. суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", та дійшли помилкового висновку про те, що жодної з визначених цією нормою підстав для повернення виконавчого документа стягувачу під час здійснення зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 не було;

14.4. суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано поставили у залежність дійсність спірних електронних торгів, що відбулись 06.01.2017, від додержання чи недодержання державним виконавцем вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2015 № 2831/5;

14.5. державне підприємство є об`єктом права державної власності, не підлягає приватизації, і відповідно до приписів частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" стосовно нерухомого майна цього підприємства не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

14.6. відчуження спірних приміщень з електронних торгів суперечить статтям 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , частині 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", а також суперечить інтересам держави, оскільки майно вибуло у приватну власність поза волею держави в особі Міністерства та всупереч зазначеним законодавчим обмеженням;

14.7. наявність судових рішень у справах №820/779/17, №922/3711/17 які, за висновками судів закріплюють правове становище ТОВ "Консалт-Буд 2011" і ФОП Мігунова В. І. щодо предмета спору, за доводами прокурора не позбавляє державу права на витребування спірного майна з чужого володіння у порядку, визначеному ст. 388 ЦК України.

14.8. позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що має важливе значення для діяльності держави; ТОВ "Консалт-Буд 2011" не позбавлене права бути обізнаним про наявність норм цивільного законодавства, зокрема Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (185-16) та Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (847-14) , які є публічно доступними та встановлюють заборону будь-якого відчуження майна об`єкта державної власності, що не підлягає приватизації.

Узагальнені доводи інших учасників справи

15. ДП "Сетам" подало відзив, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. У відзиві відповідач-2 не погоджується з доводами касаційної скарги та наголошує на тому, що жодних порушень правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результати торгів, а також порушення законних прав позивача у результаті проведення спірних торгів, прокурором не доведено.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

16. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Спір у цій справі виник у зв`язку тим, що на думку прокурора спірний правочин (електронні торги) вчинений в рамках зведеного виконавчого провадження щодо продажу нерухомого майна державного підприємства щодо якого існують обмеження у порядку його відчуження.

18. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 статті 203 цього Кодексу.

19. Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

20. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, майно, яке було предметом спірних торгів, а саме: частина нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 6 належить до державної форми власності, власником якого є держава в особі Міністерства та перебувало на балансі УДНДІ "Укрводгео". Згідно з відомостями з ЄДРПОУ єдиним засновником УДНДІ "Укрводгео" є Міністерство.

21. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", у редакції, чинній на момент реалізації спірного майна, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

22. У статті 2 вказаного Закону встановлено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

23. Суди дослідили, що державний виконавець при примусовому виконанні виконавчого листа у справі №2/2018/62/2012/13 про стягнення з УДНДІ "Укрводгео" на користь ОСОБА_1 компенсації за затримку виплати заробітної плати та інших виконавчих проваджень, які об`єднані у зведене виконавче провадження НОМЕР_1, за якими загальна сума заборгованості становить 2 802 370,96 грн, проведено опис майна та накладено арешт на майно, а саме: приміщення підвалу №№112-132, 134-143 загальною площею 1 154,5кв.м; приміщення 1-го поверху №№1-19 загальною площею 1 035,9кв.м; частина приміщення 1-го поверху №20 загальною площею 70,8кв.м; приміщення 2-го поверху №№26-66 загальною площею 1 208,1кв.м; приміщення 3-го поверху №№67-111 загальною площею 1 226кв.м, які знаходяться у нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою : м. Харків, вул. Шевченка, будинок 6, про що складений акт опису та арешту майна (далі - спірне нерухоме майно).

24. Грошові кошти в сумі 3 800 000,01 грн, які надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 встановлено перерахувати на користь стягувачів за виконавчими листами, а саме: фізичним особам, за вимогами щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку з трудовими відносинами, УПФУ в Київському районі м. Харків, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, а також ФОП Ткачук Л. М. у сумі 12 562,47 грн, всього на загальну суму 2 762 849,12 грн.

25. Відповідні обставини слугували підставою для висновків судів про те, що дії державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 були спрямовані на реальне виконання рішень про стягнення на користь працівників УДНДІ "Укрводгео" сум, пов`язаних із трудовими відносинами, що відповідає приписам статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

26. Колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає такі висновки передчасними, з огляду на таке.

27. Так, у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебувала справа № 233/4365/18 за позовом Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства "Кварсит" до ДП "Сетам", відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2, третя особа - ДК "Укроборонпром", про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про проведення електронних торгів. До розгляду вказаної справи за клопотанням ТОВ "Консалт-Буд 2011" зупинялося провадження у цій справі № 922/82/20.

28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 щодо виконавчого провадження, у межах якого відбувалася реалізація арештованого майна викладено такі висновки:

"53. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

54. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

55. Отже, продаж майна на торгах є його примусовою реалізацією. Щодо майна державних підприємств, то на таку реалізацію встановлений мораторій - до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна (частина перша статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), крім певних винятків, що визначені у частині другій зазначеної статті у відповідній редакції.

57. За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, але й інших законів, виконання яких є обов`язковим під час виконавчого провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 (пункт 80).

58. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що мораторій на відчуження державного майна, запроваджений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) у відповідній редакції, не стосувався випадків примусового виконання рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Однак цей виняток не охоплює випадки примусового виконання будь-якого іншого рішення суду, бо під час такого виконання діє передбачена Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) заборона. Тому після проведення публічних торгів на виконання іншого рішення суду, ніж щодо виплати заробітної плати й інших виплат, що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, наступне перерахування отриманих від реалізації обмеженого в обороті майна коштів на погашення саме заборгованості за такими виплатами не легалізує ці торги".

29. Колегія суддів наголошує, що враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)), а відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

30. За таких обставин, а також ураховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, до правовідносин у цій справі підлягає застосуванню сама ця остання позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18.

31. Як убачається з матеріалів справи, звертаючись з цим позовом до суду, прокурор, зокрема, наголошував на тому, що до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1, в рамках якого реалізовано спірне нерухоме майно, включено виконавчі листи про стягнення заборгованості не лише із заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, але і по податках та перед контрагентами боржника УДНДІ "Укрводгео" (зокрема, борг перед ФОП Ткачук Л. М., наказ №922/6319/15 від 10.02.2016, виданий господарським судом Харківської області). Аналогічні доводи викладалися прокурором також у апеляційній та касаційній скаргах.

32. Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові у справі № 233/4365/18 наголосила, що для висновку про відповідність примусової реалізації спірного нерухомого майна умовам Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) необхідно на підставі належних і допустимих доказів встановити, що звернення стягнення на майно позивача відбувалося за рішеннями стосовно виплати заробітної плати й інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, а не те, що кошти, отримані від такої реалізації, були надалі спрямовані на погашення заборгованості за цими виплатами. Недослідження відповідних обставин за висновками Великої Палати Верховного Суду мало наслідком направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

33. Висновки судів, у контексті відповідних доводів прокурора, про те, що подальше спрямування отриманих у результаті продажу майна коштів на погашення заборгованості перед працівниками підприємства, відповідає вимогам статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (пункт 25 цієї постанови), суперечать висновку щодо вирішення питання відповідності примусової реалізації нерухомого майна, на яке розповсюджується мораторій, приписам вказаного Закону, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 233/4365/18.

34. Тобто, роблячи згаданий висновок, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою доводи прокурора про те, що спірні електронні торги проведені з метою примусового виконання іншого рішення суду, ніж щодо виплати заробітної плати й інших виплат, що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, належним чином не перевірили доводи прокурора про те, що до зведеного виконавчого провадження № 18535583 включена заборгованість перед контрагентами боржника, в той час як в силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим визнається лише те рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. При цьому, прерогатива встановлення обставин та надання оцінки доказам, в тому числі стосовно відомостей про зведене виконавче провадження № 18535583, в рамках якого відбулися спірні електронні торги, належить судам попередніх інстанцій, а відтак Верховний Суд, з урахуванням визначених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, позбавлений можливості самостійно виправити недоліки оскаржуваних судових рішень.

36. Ураховуючи викладене вище, а також необхідність в силу положень частини 4 статті 300 ГПК України врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, щодо реалізації у виконавчому провадженні арештованого нерухомого майна, що підпадає під дію мораторію на примусову реалізацію майна, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

37. Разом з тим, зважаючи на наявність останньої актуальної правової позиції Великої Палати Верховного Суду у питанні застосування до правовідносин реалізації у виконавчому провадженні арештованого нерухомого майна щодо якого розповсюджується мораторій приписів Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , а також ураховуючи викладене у пункті 29 цієї постанови, колегія суддів не аналізує доводи касаційної скарги прокурора, обґрунтовані посиланнями на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені у постановах, які ухвалені у часі раніше.

38. Звідси Суд також не аналізує інші висновки судів, що мали наслідком відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки невстановлення судами достеменно обставин щодо відповідності / невідповідності спірних електронних торгів вимогам Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) , робить такі висновки передчасними.

39. Колегія суддів також відхиляє доводи прокурора про те, що суди не врахували висновки, наведені у постановах Вищого господарського суду України у справах № 35/17-4931-2011, № 47/249-10, № 914/2062/14, № 922/4782/13, оскільки постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду та не є обов`язковими для врахування при застосуванні судами норм права.

40. Доводи відзиву ДП "Сетам" стосуються дотримання організатором торгів порядку їх проведення та викладеного вище не спростовують.

41. Суд також критично оцінює заяву ФОП Мігунова В. І. про залишення касаційної скарги без руху, подану до суду касаційної інстанції 29.08.2023, позаяк викладені у ній доводи не свідчать про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху в розумінні приписів частини 2 статті 292 ГПК України (відмовлено протокольною ухвалою від 12.09.2023).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

44. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

45. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК України касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.