910/5482/22 Про розірвання договору поставки товарів та стягнення попередньої оплати - 06.09.2023 Прийняття

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір від 08.11.2021 №КМ1/21, укладений між АРМА та ФОП Антоненко В.С. Стягнуто з ФОП Антоненко В.С. на користь АРМА 60 520,07 грн пені та 62 300,07 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АРМА на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22. Апеляційну скаргу АРМА на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 разом з доданими до скарги матеріалами повернуто апелянту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АРМА просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №910/5482/22, матеріали справи передати до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Підставою касаційного оскарження АРМА визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.01.2020 у справі №145/1330/17, від 06.10.2021 у справі №922/1313/21, від 22.09.2021 у справі №910/5172/19, від 02.08.2021 у справі №914/1191/20, від 11.08.2020 у справі №404/4551/19.

Крім того, АРМА відзначає, що суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права відхилило доводи позивача про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення при поданні апеляційної скарги повторно (після усунення недоліків, що стали причиною повернення першої апеляційної скарги) та з цих підстав відмовило у відкритті апеляційного провадження, адже, за твердженнями скаржника, останній жодними засобами зв`язку не отримував ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 про залишення апеляційної скарги без руху, а тому і не міг усунути виявлені судом недоліки вчасно. При цьому, скаржник наголошує, що з невідомих йому технічних причин ухвала про залишення без руху не надходила до особистого кабінету позивача підсистеми "Електронний суд". За твердженнями останнього, хоч підсистема "Електронний суд" і була введена в експлуатацію, однак і досі працює із недоліками та неодноразово виходила з ладу. Разом з тим, отримавши ухвалу про повернення апеляційної скарги засобами поштового зв`язку 17.02.2023, позивач невідкладно у той же ж день (17.02.2023) доплатив судовий збір та повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду із клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження до суду апеляційної інстанції у порядку частини восьмої статті 174 ГПК України.

3.2. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.

4. Фактичні обставини справи, встановлених судом апеляційної інстанцій, та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні оскаржуваного судового рішення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, АРМА 22.11.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, в апеляційній скарзі позивачем викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 02.11.2022, про що надано відповідні докази (копію конверта суду першої інстанції та роздруківку з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошти").

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 апеляційну скаргу АРМА на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 залишено без руху; роз`яснено АРМА, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 958,05 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу АРМА на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 з доданими до скарги матеріалами повернуто апелянту.

Постановляючи ухвалу від 06.02.2023, апеляційний суд виходив з такого:

- ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету АРМА 13.12.2022 о 17 год. 35 хв., що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду";

- датою вручення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 про залишення без руху апеляційної скарги АРМА є 14.12.2022, отже, недоліки апеляційної скарги мали бути усунуті у строк до 26.12.2022 включно (враховуючи, що 24.12.2022 є вихідним днем);

- проте, станом на 06.02.2023 доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходило.

- скаржник не скористався своїм правом на усунення недоліків апеляційної скарги, а відтак, апеляційна скарга АРМА підлягає поверненню на підставі частини четвертої статі 174 ГПК України (1798-12) .

АРМА 17.02.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) вдруге звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 02.11.2022 (про що надано відповідні докази), вперше позивач звернувся до суду 22.11.2022, проте, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу АРМА повернуто з доданими до скарги матеріалами. Також в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження позивач зазначає, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до Північного апеляційного господарського суду у загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу АРМА на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 залишено без руху; роз`яснено АРМА, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для поновлення строку.

АРМА 30.03.2023 на виконання вищезазначеної ухвали до суду апеляційної інстанції подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яка мотивована тим, що:

- апелянт жодним засобом зв`язку не отримував ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 про залишення його первісної апеляційної скарги без руху;

- підсистема "Електронний суд" працює з недоліками та неодноразово виходила з ладу на певний час через різні технічні причини зовнішнього та внутрішнього характеру, через кібератаки тощо;

- вищезазначена ухвала суду апеляційної інстанції не надходила до електронного кабінету апелянта з невідомих технічних причин, у зв`язку з чим АРМА не було відомо про існування недоліків первісної апеляційної скарги, враховуючи, що в паперовому вигляді ухвалу суду не було отримано.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відмовлено АРМА у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- фактично усі доводи позивача щодо пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зводяться до неотримання апелянтом ухвали суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху, в якій зазначено про недоліки його скарги;

- надсилання судом апеляційної інстанції копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху через "Електронний кабінет" в системі ЄСІТС відповідає приписам частин п`ятої, шостої статті 6 ГПК України та зазначене судове рішення вважається врученим позивачу відповідно до частини п`ятої статті 242 ГПК України;

- апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження технічних вад в роботі його електронного кабінету в системі "Електронний суд";

- крім того, ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги позивача без руху було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.12.2022;

- враховуючи, що скаржником не виконано вимоги ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та не надано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 із зазначенням інших підстав для поновлення строку, зазначені обставини є підставою для застосування наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу передачі раніше визначеному складу суду від 18.07.2023 у справі №910/5482/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

5.2. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/5482/22 за касаційною скаргою АРМА на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Так, об`єктом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №910/8965/22, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АРМА на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

6.3. Верховний Суд виходить з того, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Конституція України (254к/96-ВР) визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. Конституцією України (254к/96-ВР) проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020 (v005p710-20) ).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та, у визначених законом випадках, касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України (1798-12) .

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України (1798-12) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

6.4. За приписами частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Положеннями частин другої, третьої статті 256 ГПК України унормовано, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21, від 29.11.2022 у справі № 916/1716/20, від 07.04.2023 у справі №920/605/22.

6.5. Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, судове рішення Господарського міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 отримано АРМА (скаржником) 02.11.2022 (засобами поштового зв`язку).

АРМА вперше звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду першої інстанції 22.11.2022, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення. Водночас, як відзначив суд апеляційної інстанції, АРМА у даному випадку мало безумовне право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки первісна апеляційна скарга була подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Разом з тим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 апеляційну скаргу АРМА на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22 залишено без руху (з підстав недоплати судового збору), а ухвалою від 06.02.2023 повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, яку АРМА отримало 17.02.2023 (засобами поштового зв`язку).

Апеляційний суд виходив з того, що ухвалу про залишення апеляційної скарги направлено та доставлено в особистий кабінет позивача підсистеми "Електронний суд", водночас апелянт у встановлений судом строк не усунув недоліків апеляційної скарги.

АРМА 17.02.2023 повторно звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі №910/5482/22. У апеляційній скарзі апелянт виклав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано обставинами, що виникли внаслідок незалежних від позивача дій, а саме неотриманням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що позбавило АРМА можливості вчасно усунути недоліки апеляційної скарги.

6.6. Верховний Суд відзначає, що питання поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим, і таким, що суперечить нормам процесуального законодавства.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України (1798-12) не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

6.7. За змістом частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, суд апеляційної інстанції визнав, викладені АРМА у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, обставини щодо пропуску цього строку неповажними та залишив без руху апеляційну скаргу АРМА на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 із наданням строку для зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

В межах строків, встановлених судом апеляційної інстанції, АРМА звернулось до суду з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій додатково обґрунтувало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Зокрема, вказало на те, що не отримувало ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 про залишення апеляційної скарги без руху; АРМА не було відомо про існування вищевказаної ухвали; вказана ухвала не надходила до електронного кабінету апелянта із невідомих технічних причин, а в паперовому вигляді ухвала не направлялась.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апелянтом строку, визначеного статтею 256 ГПК України на подання апеляційної скарги на рішення суду, вказав на те, що повний текст рішення суду АРМА отримано 02.11.2022, а, отже, граничний строк на звернення з апеляційною скаргою був до 22.11.2022; з апеляційною скаргою вдруге АРМА звернулося 17.02.2023, тобто, зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження, при цьому, поважності причин пропуску такого строку позивачем не наведено.

6.8. Втім, Верховний Суд не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх передчасними з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, вказала на те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В той же час, у цій справі № 910/5482/22, що розглядається, АРМА, обґрунтовуючи поважність причин пропуску на подання апеляційної скарги, вказувало на неотримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановленому законом порядку, та наводило обставини, які, за доводами скаржника, об`єктивно не залежали від його волі; втім, суд апеляційної інстанції взагалі не надав належної оцінки зазначеним обставинам та дійшов передчасного висновку про неповажність наведених АРМА підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що надсилання копії судових рішень через "Електронний кабінет" в системі ЄСІТС відповідає приписам частин п`ятої, шостої статті 6 ГПК України та статті 242 ГПК України, водночас колегія суддів відзначає, що Північний апеляційний господарський суд, зосередившись, на його думку, на беззаперечному факту отримання вказаної ухвали позивачем в електронному кабінеті, об`єктивно та безсторонньо не оцінив доводи апелянта у контексті імовірної можливості/неможливості збою підсистеми "Електронний суд" під час надсилання документа позивачу в електронний кабінет, з урахуванням причин, наведених скаржником, а також з огляду на загальновідомі події грудня 2022 року, що супроводжувались масованими ракетними ударами російської федерації по енергетичній інфраструктурі України, які призвели, зокрема до перебоїв зі світлом, інтернет-зв`язком, а також до екстрених аварійних відключень електричної енергії по всій території України.

Верховний Суд виходить з того, що ключовим питанням щодо дотримання процесуальних норм апеляційним судом під час постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є не питання способу надсилання судового рішення, а питання саме забезпечення досягнення мети - інформування особи про судове рішення, оскільки, вказана обставина стосується початку перебігу строку на вчинення процесуальної дії.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, ключовим для здійснення такої процесуальної дії як повернення апеляційної скарги без розгляду, у зв`язку з не усуненням недоліків, які встановлені ухвалою про залишення без руху, є виключно факт вручення відповідної ухвали, а не спосіб надсилання.

А відтак, оцінюючи доводи скаржника щодо можливості/неможливості останнього своєчасно вчинити процесуальну дію, щодо наявності/відсутності незалежних та об`єктивних на це причин, суду необхідно оцінити обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка б дозволяла дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому слід виходити з того, що всі сумніви щодо наявності вини особи тлумачаться на її користь, як менш захищеної сторони у справі.

6.9. Колегія суддів звертає увагу суду апеляційної інстанції на положення частини третьої статті 256 ГПК України, якою передбачена можливість поновлення пропущених процесуальних строків з інших поважних причин.

Тобто, частина друга та частина третя статті 256 ГПК України не є тотожними нормами за своєю суттю, та передбачають відмінні причини (підстави) для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення. У той же час, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами частини другої статті 256 ГПК України та пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України, не навів обґрунтованих підстав неможливості поновлення пропущеного процесуального строку, ураховуючи приписи частини третьої статі 256 ГПК України (1798-12) та частини восьмої статті 174 ГПК України (з огляду на встановлені обставини справи).

Тобто, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав значного пропуску строку на апеляційне оскарження (апеляційний суд керувався датою ухвалення судового рішення у справі), та неповажності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою приписи частини третьої статті 256 ГПК України та відповідно не досліджував та не оцінював обставини подання апеляційної скарги вперше, обставини направлення/отримання ухвал апеляційної інстанції апелянтом та обставини подання повторної апеляційної скарги АРМА з усуненими недоліками, у контексті наявності/відсутності підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги з інших поважних причин.

Колегія суддів відзначає, що у своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).

Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду:

1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції" (Bellet v. France));

2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України");

3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії" (Stagno v. Belgium)).

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо:

1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України");

2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України");

3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21).

6.10. Верховний Суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження/повернення апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також бере до уваги, що обсяг права на апеляційне оскарження рішення у справі, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції як складової права на судовий захист можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема, дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Суд приймає до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №145/1330/17, від 06.10.2021 у справі №922/1313/21, від 22.09.2021 у справі №910/5172/19, від 02.08.2021 у справі №914/1191/20, від 11.08.2020 у справі №404/4551/19, які є релевантними до спірних правовідносин, ураховуючи критерії подібності, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку, та відповідно, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (з тих підстав та мотивів, якими обґрунтована оскаржувана ухвала), проявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що є порушенням статті 2 ГПК України щодо завдання та основних засад господарського судочинства.

Враховуючи зміст ухвали, що оскаржується, можна зробити висновок, що суд апеляційної інстанції не врахував наведених вище норм права та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АРМА на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/5482/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Відтак, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що доводи АРМА, наведені в касаційній скарзі, частково знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції та наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

6.11. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що повторне подання апеляційної скарги у порядку частини восьмої статті 174 ГПК України, передбачене законом, і таким правом законно скористався скаржник. При цьому право на повторне подання апеляційної скарги та право на оскарження ухвали про повернення апеляційної скарги до суду касаційної інстанції є різними процесуальними правами за своєю суттю, вибір правозастосування якого належить до дискреції скаржника.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення ("Olujic v. Croatia", № 22330/05 п. 82, рішення від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником ("Mala v. Ukraine", № 4436/07, п. 48, рішення від 03.07.2014; "Bogatova v. Ukraine", № 5231/04, п. 13, рішення від 07.10.2010 ).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом ("Dulaurans v. France ", № 34553/97, п. 33, рішення від 21.03.2000; "Donadze v. Georgia", № 74644/01, пп. 32 та 35, рішення від 07.03.2006).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Van de Hurk v. the Netherlands", №288, § 59, рішення від 19.04.1994).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду ("Ruiz Torija v. Spain", № 18390/91 § 30; рішення від 09.12.1994; "Hiro Balani v. Spain", № 46/1993/441/520, § 28, рішення від 09.12.1994).

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами ("Kraska v. Switzerland", № 13942/88, § 30, рішення від 19.04.1993)

Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість ("De Cubber v. Belgium", № 9186/80, п. 24, рішення від 26.10.1984; "Castillo Algar v. Spain", п. 45, рішення від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження ("Khamidov v.Russia", № 72118/01 п.174, рішення від 15.11.2007).

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас оскаржуване судове рішення зазначених вимогам не відповідає, а відтак підлягає скасуванню.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.2. За таких обставин Суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги.

8. Судові витрати

На підставі статті 129, підпункту 4 частини першої статті 315 ГПК України Верховний Суд не розподіляє судові витрати, оскільки не скасовує рішення та ухвалює нове рішення, не змінює рішення, не переглядає справу у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, задовольнити.

2.Скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №910/5482/22.

3. Справу №910/5482/22 передати до Північного апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/5482/22.