875/821/23 Про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації - 06.09.2023 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (далі - ТОВ "Кернел-Трейд", позивач) звернулося до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівний Лан" (далі - ТОВ "Чарівний Лан", відповідач) про стягнення 17 213 740, 65грн штрафних санкцій за порушення договору поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12.07.2021 між позивачем та відповідачем укладений договір поставки №ХРВ22-00754, за яким ТОВ "Чарівний Лан", як постачальник, зобов`язалося поставити з 01.10.2021 по 01.12.2021 ТОВ "Кернел-Трейд" 4 500 тон насіння соняшника попередньою загальною вартістю 68 854 962,60 грн з ПДВ з можливістю формування остаточної ціни за додатковою угодою сторін.

Відповідачем договірні зобов`язання не виконані повністю.

У відповідності до пункту 5.1. договору поставки, за прострочення поставки товару на строк більш ніж 5 календарних днів (в т.ч. непоставки або неповна поставка товару) постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 25% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Враховуючи, що постачальник прострочив поставку товару на строк більше 5 календарних днів, покупець нарахував штраф у розмірі 25% від вартості несвоєчасно поставленого товару із розрахунку: 68 854 962,60грн*25% = 17 213 740,65 грн.

Позивач вказував, що договір поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021, укладений сторонами з третейським застереженням, а саме, в пункті 6.2.1. договору передбачено, що "Сторони Договору також домовились про те, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв`язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов`язані з виконанням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього Договору можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" (Місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід`ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування Сторін, місце та дата укладення третейського застереження є тотожними до реквізитів, зазначених у цьому Договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді".

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" (далі - Третейський суд) від 07.04.2023 у справі № 1/319 стягнуто з ТОВ "Чарівний Лан" на користь ТОВ "Кернел-Трейд" 17 213 740,65 грн штрафних санкцій за порушення договору поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021, витрати по сплаті третейського збору у розмірі 44284,36 грн.

ТОВ "Кернел-Трейд" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з заявою про видачу наказу про примусове виконання рішення Третейського суду від 07.04.2023 у справі № 1/319. В обґрунтування заяви вказувало, що рішення Третейського суду судом не скасовано; в добровільному порядку ТОВ "Чарівний Лан" не виконано; у провадженні інших судів заяви про оскарження чи скасування зазначеного рішення третейського суду немає; третейська угода недійсною не визнавалась.

ТОВ "Чарівний Лан" у відзиві на заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду зазначало, що Господарським судом Харківської області в справі № 922/5155/21 встановлені обставини неукладеності договору поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021, в якому міститься третейське застереження, оскільки він не підписаний з боку ТОВ "Чарівний Лан", відтак правовідносини між сторонами не виникли, що свідчить про непідвідомчість справи третейському суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 відмовлено ТОВ "Кернел-Трейд" у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 07.04.2023 у справі №1/319 на підставі пункту 2 частини 1 статті 355 ГПК України.

Судове рішення мотивоване тим, що:

- господарським судом в іншій справі №922/5155/22 встановлено обставини не укладення договору поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021 в цілому, що з огляду на положення статті 75 ГПК України свідчить про відсутність укладеної між сторонами цього спору третейської угоди у вигляді третейського застереження, викладеного, у пункті 6.2.1 вказаного договору;

- встановлені у справі № 922/5155/21 обставини неукладеності договору поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021 (із третейським застереженням), у якій брало участь і ТОВ "Кернел-Трейд" як сторона вказаного договору, не підлягають доказуванню у справі № 875/821/23 відповідно до частини четвертної статті 75 ГПК України;

- відсутність в матеріалах справи №875/871/23 інших доказів укладання третейської угоди шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, як і доказів укладення третейської угоди шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує, свідчить про відсутність в даному випадку доказів узгодження сторонами в договорі або будь-якому іншому порядку, встановленому статтею 12 Закону України "Про третейські суди", передачі спору за договором поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021 на розгляд третейського суду.

Встановивши неукладеність договору поставки в цілому (відсутність на спірному договорі підпису директора та печатки підприємства позивача), суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що сторони погодили третейське застереження в порядку передбаченому Законом України "Про третейські суди" (1701-15) , що за змістом частини першої статті 5 цього Закону є обов`язковою умовою для передачі на розгляд третейського суду цього спору, який виник з цивільних чи господарських правовідносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ "Кернел-Трейд" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №875/821/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Кернел-Трейд" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 07.04.2023 у справі №1/319.

Позивач зазначає про відсутність застосованої Східним апеляційним господарським судом підстави для відмови у видачі наказу, встановленої у пункті 2 частини першої статті 355 ГПК України, щодо непідвідомчості справи третейському суду відповідно до закону, адже спір про стягнення штрафних санкцій за порушення договору поставки не входить до переліку справ, що не підвідомчі третейському суду відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди".

Згідно доводів скаржника, висновки Господарського суду Харківської області у справі № 922/5155/21, на які в своєму рішенні спирається Східний апеляційний господарський суд, не стосуються предмету третейського розгляду, не містять висновків і фактичних обставин, які б свідчили саме про те, що третейська справа №1/319 не була підвідомча Постійно діючому третейському суду при ВГО "Український правовий союз" відповідно до закону.

Скаржник вважає, що всупереч вимогам Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційним судом в основу оскаржуваної ухвали покладено не власні висновки, які б базувалися на матеріалах третейської справи №1/319 та справи № 875/821/23, а висновки Господарського суду Харківської області у справі № 922/5155/21, предметом позову в якій було стягнення збитків за невиконання умов договору поставки.

Така позиція апеляційного суду, на думку скаржника, не враховує висновки Верховного Суду щодо необхідності надання судом самостійної оцінки умовам договору на предмет зафіксованого в ньому третейського застереження.

Крім того, заявник вважає, що навіть якщо припустити, що договір №ХРВ22-00754 від 12.07.2021 із третейським застереженням є неукладеним, то це може свідчити про непідсудність справи третейському суду, але не про її непідвідомчість відповідно до закону.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

ТОВ "Чарівний Лан" надало відзив, у якому просить апеляційну скаргу ТОВ "Кернел-Трейд" залишити без задоволення, ухвалу апеляційного господарського суду від 09.06.2023 залишити без змін.

Відповідач вважає доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та необґрунтованими, адже позиція Східного апеляційного господарського суду повністю базується на правових висновках Великої Палати Верховного Суду та встановлених у справі № 922/5155/21 обставинах щодо неукладеності між ТОВ "Чарівний Лан" та ТОВ "Кернел-Трейд" договору поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021, що свідчить про те, що договір є таким що не відбувся, а відтак наведені в ньому умови, в тому числі й третейське застереження, не є такими, що регулюють спірні відносини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 ГПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи за результатами розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом судового розгляду є заява позивача про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 07.04.2023 у третейській справі № 1/319.

Згідно з положеннями статті 351 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди".

Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду визначений статтею 354 ГПК України, згідно з частиною 3 якої при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Відповідно до статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення щодо підстав відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа передбачені частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди".

За усталеною правовою позицією, що неодноразово викладалася Верховним Судом, при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених у статті 56 Закону України "Про третейські суди" та у статті 355 ГПК України (постанови Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 876/15/23, від 08.06.2022 у справі № 873/122/21, від 16.06.2022 у справі № 803/158/20, від 15.07.2021 у справі № 876/20/21, від 24.12.2019 у справі №870/45/19, від 18.11.2020 у справі №876/32/20).

Разом з тим, сукупний аналіз наведених вище приписів дає підстави для висновку, що з`ясування відсутності або наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду здійснюється господарським судом, зокрема і на підставі третейської угоди, обов`язок подання якої одночасно із вказаною заявою передбачений пунктом 2 частини четвертої статті 353 ГПК України.

Отже, встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 ГПК України, статті 56 Закону України "Про третейські суди".

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

У пункті 4 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У третейській справі № 1/319 предметом розгляду Третейського суду був спір про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021.

Як установлено Східним апеляційним господарським судом та слідує із матеріалів справи звертаючись до суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду у справі, що розглядається, позивач наявність підстав для звернення до Третейського суду з цим позовом обґрунтовував третейською угодою, викладеною у вигляді третейського застереження в пункті 6.2.1. договору, в якому передбачено, що "Сторони Договору також домовились про те, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв`язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов`язані з виконанням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього Договору можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" (Місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід`ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування Сторін, місце та дата укладення третейського застереження є тотожними до реквізитів, зазначених у цьому Договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді".

Загальні засади підвідомчості справ третейським судам встановлені статтями 1 та 5 Закону України "Про третейські суди", за змістом яких юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Винятки з цього правила, як перелік не підвідомчих третейським судам категорій справ, передбачено статтею 6 цього Закону.

Таким чином, наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону, є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, однаково і непідтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 803/12/21, від 16.06.2022 у справі № 803/158/20, від 22.10.2020 у справі № 876/46/20.

Водночас, з матеріалів цієї справи вбачається, та вірно встановлено апеляційним господарським судом, що в Господарському суді Харківської області розглядалась справа № 922/5155/21 за позовом Глобенка С.О. в інтересах ТОВ "Чарівний Лан", поданим в порядку статті 54 ГПК України, до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, ТОВ "Кернел-Трейд", про стягнення збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у справі № 922/5155/21 посилався на те, що під час службового розслідування встановлено факт неналежного виконання посадових обов`язків директором ТОВ "Чарівний Лан" ОСОБА_1 внаслідок укладення договору поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021 з ТОВ "Кернел-Трейд" з перевищенням своїх повноважень, визначених Статутом товариства, без обов`язкової згоди єдиного учасника ТОВ "Чарівний Лан". Зокрема, пояснювалось, що за результатами перевірки у товаристві був виявлений примірник договору поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021 між ТОВ "Чарівний Лан" (постачальник) і ТОВ "Кернел-Трейд" (покупець), за змістом якого ТОВ "Чарівний Лан" зобов`язувалось у період з 01.10.2021 до 01.12.2021 поставити ТОВ "Кернел-Трейд" 4 500 тон насіння соняшника попередньою загальною вартістю 68854 962, 60грн з ПДВ.

Знайдений договір також містив умови про застосування до постачальника штрафних санкцій, зокрема, згідно з пунктом 5.1 договору "за прострочення поставки Товару на строк до 5 календарних днів Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого Товару, а в разі прострочення поставки більш, ніж на 5 днів, (в т.ч. непоставка або неповна поставка Товару) - штраф в розмірі 25 % від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) Товару".

Пункт 6.2.1 договір містив умову про те, що "усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв`язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов`язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього Договору, можуть бути передані зацікавленою Стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" (Місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід`ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування Сторін, місце та дата укладення третейського застереження, є тотожними до реквізитів, зазначених у цьому Договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді".

Проте, як зазначав позивач у справі № 922/5155/21, єдиний учасник ТОВ "Чарівний Лан" не погоджував у 2021 році вчинення правочину з ТОВ "Кернел-Трейд" на умовах, за якими б товариство взяло на себе вказані вище зобов`язання, рішення про укладення між ТОВ "Чарівний Лан" і ТОВ "Кернел-Трейд" договору поставки соняшника єдиним учасником товариства не приймалось; обміну документами з приводу укладення чи виконання договору поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021 не здійснювалось; будь-яких дій, які б свідчили про схвалення правочину, прийняття його до виконання або фактичне виконання, не вчинялось.

За результатами службового розслідування ОСОБА_1 свою причетність до укладення згаданого договору заперечував, пояснивши, що ніколи не підписував договір поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021 з ТОВ "Кернел-Трейд", печатку товариства на ньому не ставив.

У межах справи № 922/5155/21 встановлено, що згідно з висновком експерта №38894 за результатами проведення судової технічної експертизи документів від 14.01.2022, відтиски круглої печатки ТОВ "Чарівний Лан" у рядках "Постачальник" та рядку "Директор _____ ОСОБА_1" наданого договору поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021, укладеного між ТОВ "Чарівний Лан" і ТОВ "Кернел-Трейд", нанесено не кліше круглої печатки ТОВ "Чарівний Лан", вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

Згідно з висновком експерта № 38893 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 14.01.2022, підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021, розташовані на першому, другому, третьому, четвертому аркушах у рядках: "Постачальник", а також на четвертому аркуші в графі "Постачальник" у рядку "Директор ОСОБА_1" - виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам на підставі встановлених обставин, Господарським судом Харківської області 27.10.2022 у справі №922/5155/21 прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

У мотивувальній частині рішенні суд зазначив: "Враховуючи те, що за висновками судових експертів, спірний договір поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021 не містить відбиток печатки підприємства позивача, а підпис на договорі від імені директора підприємства виконано не ОСОБА_1, у суду відсутні правові підстави вважати укладеним відповідний договір.

На підставі викладеного слідує висновок про відсутність неправомірної поведінки відповідача, яка б полягала в укладенні правочину без згоди власника (учасника) підприємства, та збитків, оскільки неукладений договір не створює жодних правових наслідків. Поряд із висновками експертів про відсутність на спірному договору підпису директора та печатки підприємства позивача, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б спростовували такі висновки".

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2022 у справі №922/5155/21 набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що для господарського суду при вирішення певного спору преюдиційний характер мають обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Враховуючи наведене, обставини неукладеності договору поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021 (із третейським застереженням), встановлені у справі №922/5155/21, у якій брав участь і ТОВ "Кернел-Трейд" як сторона вказаного договору, та стосовно ТОВ "Чарівний Лан" як сторони у справі №875/821/23, в контексті приписів частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 75 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду у цій справі №875/871/23 про відсутність підстав вважати, що сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження у пункті 6.2.1 договору поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021, оскільки господарським судом в іншій справі № 922/5155/22 встановлено обставини не укладення вказаного договору в цілому.

Наявність висновку про неукладеність договору поставки №ХРВ22-00754 від 12.07.2021 в цілому у зв`язку з не підписанням виключає можливість застосування частин восьмої статті 12 Закону України "Про третейські суди".

Доводи скаржника про те, що договір поставки № ХРВ22-00754 від 12.07.2021 не був предметом розгляду у справі № 922/5155/21, не відповідають дійсності. У справі про стягнення збитків, завданих вчиненням цього правочину з перевищенням повноважень виконавчого органу, за позовом, поданим в порядку статті 54 ГПК України, першочерговим було з`ясування протиправності поведінки директора, як одного з елементів, необхідних для стягнення збитків, а саме, укладення або неукладення директором цього договору. Суд встановивши, що директор договір не підписував, дійшов висновку, що правочин є таким, що не відбувся, права та обов`язки за ним сторонами не набуті, і правовідносини між сторонами не виникли.

Інших доказів узгодження сторонами в договорі або будь-якому іншому порядку, встановленому статтею 12 Закону України "Про третейські суди", як то укладання третейської угоди шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, так і шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує, матеріали справи № 875/821/23 не містять. Вказане виключає можливість розгляду такого спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів. Відсутність такої угоди між сторонами спору, однаково і непідтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такого спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду (постанови Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 876/79/20, від 11.03.2021 у справі № 876/59/20, від 09.06.2022 у справі № 872/1/22, від 30.05.2023 у справі № 875/383/23, від 21.06.2023 у справі № 873/61/23).

Наведене свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви ТОВ "Кернел-Трейд" про видачу наказу на примусове виконання рішення згідно з пунктом 2 частини шостої статті 56 Закону України "Про третейські суди" та пунктом 2 частини 1 статті 355 ГПК України.

Суд відхиляє за необґрунтованістю доводи скаржника про те, що при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, оскільки, як зазначалося вище, з`ясування відсутності або наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 ГПК України, статті 56 Закону України "Про третейські суди" здійснюється господарським судом, зокрема і на підставі третейської угоди, що обумовлює необхідність встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах при вирішенні заяви позивача про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Аргументи апеляційної скарги про неврахування суд першої інстанції положень статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, адже договір поставки недійсним не визнавався, судом відхиляються.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відмову в задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 07.04.2023 у справі №1/319.

Доводи скаржника щодо порушення Східним апеляційним господарським судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Кернел-Трейд" та залишення ухвали Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 у справі № 875/821/23 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.