916/1074/22 Про стягнення заборгованості за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України - 29.08.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1074/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Хотинського С. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 (суддя Погребна К. Ф.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 (головуючий - Принцевська Н. М., судді Діброва Г. І., Ярош А. І.) у справі

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)

до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство"

про стягнення 3 914 297,71 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 01.06.2022 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (далі - ДП "АМПУ", Підприємство, Адміністрація, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (далі - ПрАТ "УДП", Товариство, Морський агент, відповідач) про стягнення з ПрАТ "УДП" на користь ДП "АМПУ" 3 914 297,71 грн заборгованості, з якої: 2 993 563,20 грн основного боргу, 199 759,66 грн пені, 599 318,23 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 121 656,62 грн, з посиланням на положення статей 11, 258, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 634 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (в редакції, чинній з 02.04.2020) (далі - ЦК України (435-15) ), статей 173, 193, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 1, 22 Закону України "Про морські порти України", постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1208 (1208-2009-п) в редакції, чинній з 21.06.2013 (далі - постанова КМУ № 1208), пунктів 1.2, 1.3, 1.15, 6.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів (у редакції, чинній з 31.05.2019), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (z0930-13) (далі - Порядок № 316).

2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018 № 367/П-АМПУ-18 в редакції від 27.11.2019, чинній з 01.01.2020 (далі - договір від 03.12.2018, договір № 367/П-АМПУ-18), з оплати якірного збору в період з 30.11.2019 по 31.12.2021 (далі - спірний період).

Позивач також зазначив про звернення до суду з вимогами про стягнення пені в межах строку спеціальної позовної давності, оскільки з 11.03.2020 на всій території України встановлено карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тоді як згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, позов задоволено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 11, 15, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610- 612, 625, 629, 901, 903 і пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , статей 173- 175, 193, 216, 218, 232 ГК України, статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України), статей 1, 19, 21, 22 Закону України "Про морські порти України", пунктів 1.3, 1.5, 1.15, 6.1, 6.2 Порядку № 316, статей 13, 74, 76- 79, 80, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), застосовуючи які суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на доведеність Підприємством належними та допустимими доказами в їх сукупності факту виникнення в Товариства в спірний період заборгованості на суму 2 993 563,20 грн, яка (заборгованість) утворилася в зв`язку із простроченням сплати якірного збору за виставленими Адміністрацією рахунками, внаслідок чого на суму основного боргу позивачем було правомірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних у спірних сумах, оскільки: 1) факт перебування суден відповідача в акваторії порту протягом всього розрахункового періоду підтверджується як відповідною довідкою Капітана морського порту Ізмаїл, що здійснює загальний нагляд за суднами в акваторії порту в силу приписів КТМ України та Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 № 621 (z1590-21) , довідками Головної диспетчерської Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), так і низкою документів, наданих безпосередньо Морським агентом при прибутті суден у порт; 2) обов`язок з оплати наданих послуг (в тому числі з оплати портових зборів) виникає саме з моменту виставлення Адміністрацією належним чином рахунка на оплату наданих послуг, а не з моменту складання та підписання актів приймання-передачі наданих послуг. Так як з інших пунктів договору № 367-П-АМПУ-18 не вбачається саме обов`язку Адміністрації зі складання вказаних актів, то відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі наданих Товариству послуг з огляду на наявність відповідних рахунків не звільняє відповідача від обов`язку з оплати якірного збору (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 916/3837/19 між тими самими сторонами).

При цьому місцевий господарський суд зауважив, що Верховний Суд при касаційному перегляді судових рішень у справі № 916/3837/19 вже надав правову оцінку відносинам сторін зі сплати якірного збору, що виникають на підставі договору від 03.12.2018, та дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача за договором № 367-П-АМПУ-18, остаточно підтвердивши правомірність нарахування та подальшого стягнення з ПрАТ "УДП" якірного збору за інший період (з листопада 1998 року по березень 2020 року включно).

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи як такі, що спростовуються фактичними обставинами справи, доводи відповідача про відсутність визначення "внутрішнього рейду" морського порту Ізмаїл, зазначив, що чинні межі акваторії морського порту Ізмаїл визначено постановою КМУ № 1208, якірні стоянки в межах акваторії визначено технічними паспортами якірних стоянок та свідоцтвами Регістру судноплавства України як визнаним класифікаційним товариством, що здійснює нагляд за акваторіями та гідротехнічними спорудами портів України, тобто в спірний період визначені постановою КМУ № 1208 межі морського порту Ізмаїл не змінювалися, а доповнення паспорта акваторії морського порту Ізмаїл визначенням "внутрішній рейд" не є зміною статусу відповідної території, а є уточненням фактичних обставин щодо розташування операційних акваторій причалів та акваторій якірних стоянок.

Крім того, апеляційний суд залишив без задоволення подане Товариством 17.03.2023 клопотання про закриття провадження у справі в частині сплати основного боргу в сумі 51 162,05 грн, оскільки заявник не довів наявності поважних причин щодо неможливості подання до суду першої інстанції платіжних доручень на підтвердження часткової сплати заборгованості під час розгляду цієї справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "УДП" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 22 Закону України "Про морські порти України" та пунктів 6.1, 6.2 Порядку № 316 з урахуванням особливостей справляння якірного збору, встановлених Законом України "Про внутрішній водний транспорт" (1054-20) (в контексті обов`язкової наявності та визначення внутрішнього рейду в морському порту як підстави для справляння якірного збору), в зв`язку з чим на час виникнення та існування спірних правовідносин позивач не був наділений правом справляти якірний збір лише тільки на підставі умов договору № 367-П-АМПУ-18, оскільки в морському порту Ізмаїл фактично був відсутній внутрішній рейд, за стоянку на якому справляється якірний збір.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

7. ДП "АМПУ" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "УДП" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 916/1074/22 і призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 29.08.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 03.12.2018 між ДП "АМПУ" (Адміністрація) та ПрАТ "УДП" (Морський агент) укладено договір № 367/П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1 якого він є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до договору (додаток № 1 до цього договору), розміщеної на офіційному вебсайті Адміністрації за адресою: http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya, в порядку, передбаченому цим договором. Усі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо), які передбачені цим договором (крім розділу 9 цього договору), виконуються відповідною філією ДП "АМПУ", перелік яких визначений у додатку № 3 до цього договору. Цей договір врегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресою: http://usDa.gov.ua/nVmorskie- agenty/perechen-uslug-v-morskikh-portakh-ukrainy (надалі - Послуги).

10. Згідно з пунктами 3.1.3, 3.2.2 договору № 367/П-АМПУ-18 Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки з портових зборів) після отримання від Морського агента заявки на надання Послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату Послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента. Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту Послуги в порядку, визначеному цим договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших Послуг.

11. У пунктах 4.3, 4.5, 4.6, 4.8 договору від 03.12.2018 сторони погодили, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони під час розрахунків застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень. Остаточні рахунки по суднозаходу, а також інших Послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунка шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації згідно з актом наданих послуг, або іншими документами, які підтверджують надання Послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України. Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату Послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом підпунктів 3.2.7 та 3.2.9 цього договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факсу, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо). Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті договору способів передачі рахунка або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунка визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунка. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунка на оплату Послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту. Морський агент, незалежно від отримання рахунка на оплату Послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату Послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту фактичного надання Послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату Послуг не звільняє Морського агента від обов`язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунка як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) Послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією.

12. Пунктами 5.1, 5.2 договору № 367/П-АМПУ-18 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. У випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені цим пунктом, можуть застосовуватися незалежно від інших заходів відповідальності та заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього договору або чинного законодавства.

13. Наразі неоплаченими залишаються рахунки, а саме: від 30.11.2019 (направлені листом від 04.12.2019 № 1752/14-02-02/Вих/14, вручені 12.12.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та повернуті без оплати листом від 17.12.2019 № ЧМ-459); від 31.12.2019 (направлені листом від 09.01.2020 № 19/14-02-02/Вих/14, вручені 15.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.01.2020 (направлені листом від 06.02.2020 № 200/14-02-02/Вих/14, вручені 12.02.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 29.02.2020 (направлені листом від 05.03.2020 № 359/14-02-02/Вих/14, вручені 12.03.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового); від 31.03.2020 (направлені листом від 06.04.2020 № 647/14-02-02/Вих/14 та вручені 13.04.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.04.2020 (направлені листом від 06.05.2020 № 877/14-02-02/Вих/14 та вручені 14.05.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.05.2020 (направлені листом від 03.06.2020 № 986/14-02-02/Вих/14, вручені 09.06.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30,06.2020 (направлені листом від 07.07.2020 № 1135/14-02-02/Вих/14 та вручені 09.07.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.07,2020 (направлені листом від 10.08.2020 № 1306/14-02-02/Вих/14 та вручені 14.08.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.08.2020 (направлені листом від 08.09.2020 № 1445/14-02-02/Вих/14 та вручені 10.09.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.09,2020 (направлені листом від 15.10.2020 № 1590/14-02-02/Вих/14 та вручені 20.10.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.10.2020 (направлені листом від 05.11.2020 № 1673/14-02-02/Вих/14 та отримані 11.11.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.11.2020 (направлені листами від 03.12.2020 № 1769/14-02-02/Вих та від 03.12.2020 № 1768/14-02-02/Вих, які вручені 09.12.2020, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень); від 31.12.2020 (направлені листом від 05.01.2021 № 9/14-02-02/Вих та отримані 12.01.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.01.2021 (направлені листом від 04.02.2021 № 177/14-02-02/Вих та отримані 10.02.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 28.02.2021 (направлені листом від 12.03.2021 № 449/14-02-02/Вих та отримані 15.03.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.03.2021 (направлені листом від 06.04.2021 № 580/14-02-02/Вих та отримані 09.04.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.04.2021 (направлені листом від 07.05.2021 № 768/14-02-02/Вих та отримані 12.05.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.05.2021 (направлені листом від 04.06.2021 № 905/14-02-02/Вих та отримані 09.06.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.06.2021 (направлені листом від 06.07.2021 №1074/14-02-02/Вих та отримані 14.07.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.07.2021 (направлені листом від 06.08.2021 № 1287/14-02-02/Вих та отримані 10.08.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.08.2021 (направлені листом від 07.09.2021 № 1442/14-02-02/Вих та отримані Відповідачем, що ним не заперечується); від 30.09.2021 (направлені листом від 06.10.2021 № 1572/14-02-02/Вих та отримані 07.10.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.10.2021 (направлені листом від 09.11.2021 № 1761/14-02-02/Вих та отримані 10.11.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 30.11.2021 (направлені листом від 06.12.2021 № 1928/14-02-02/Вих та отримані 08.12.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення); від 31.12.2021 (направлені листом від 06.01.2022 № 14/14-02-02/Вих та отримані 11.01.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення).

14. З метою досудового врегулювання цього спору Адміністрація направила на адресу Товариства вимоги від 25.06.2021 № 1009/14-02-02/Вих і від 21.01.2022 № 79/14-02-02/Вих про оплату сум заборгованості, які (вимоги) залишено відповідачем без задоволення.

15. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/3837/19 (предмет позову - стягнення з ПрАТ "УДП" якірного збору в сумі 8 970 794,78 грн за період знаходження суден відповідача в акваторії Ізмаїльського морського порту з листопада 1998 року по березень 2020 року включно, 1 238 146,10 грн пені, 96 661,87 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 114 872,72 грн), залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021, змінено рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2020. Позов ДП "АМПУ" задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 373 471,14 грн, з яких: сума основної заборгованості з оплати якірного збору - 343 382,68 грн, пеня - 25 499,48 грн, інфляційні втрати - 2013,08 грн, 3 % річних - 2575,90 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у загальному розмірі 10 047 037 грн у зв`язку з частковим погашенням відповідачем 27.03.2020 заборгованості перед позивачем.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність Підприємством належними та допустимими доказами обставин виникнення в Товариства в спірний період заборгованості на суму 2 993 563,20 грн, яка (заборгованість) утворилася в зв`язку із простроченням сплати якірного збору за виставленими Адміністрацією рахунками, внаслідок чого на суму основного боргу позивачем було правомірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних у спірних сумах, оскільки факт перебування суден відповідача в акваторії порту впродовж всього розрахункового періоду підтверджується як відповідною довідкою Капітана морського порту Ізмаїл, що здійснює загальний нагляд за суднами в акваторії порту в силу приписів КТМ України та Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 № 621 (z1590-21) , довідками Головної диспетчерської Ізмаїльської філії ДП "АМПУ" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), так і низкою документів, наданих безпосередньо Морським агентом при прибутті суден у порт.

19. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

20. Відповідно до пунктів 2, 13, 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження (внутрішній рейд); якірна стоянка - гідротехнічна споруда, розташована в межах акваторії морського порту, призначена для стоянки суден на якорі.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 Закону України "Про морські порти України" (в редакції, чинній до 31.12.2021) у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

21. За змістом пунктів 1.15, 6.2 Порядку № 316 цей Порядок є обов`язковим для застосування усіма суб`єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів. Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

22. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи як такі, що спростовуються фактичними обставинами справи, доводи відповідача про відсутність визначення "внутрішнього рейду" морського порту Ізмаїл, цілком обґрунтовано зазначив, що чинні межі акваторії морського порту Ізмаїл визначено постановою КМУ № 1208, а якірні стоянки в межах акваторії визначено технічними паспортами якірних стоянок та свідоцтвами Регістру судноплавства України як визнаним класифікаційним товариством, що здійснює нагляд за акваторіями та гідротехнічними спорудами портів України, тобто в спірний період визначені постановою КМУ № 1208 межі морського порту Ізмаїл не змінювалися, а доповнення паспорта акваторії морського порту Ізмаїл визначенням "внутрішній рейд" не є зміною статусу відповідної території, а є уточненням фактичних обставин щодо розташування операційних акваторій причалів та акваторій якірних стоянок.

23. При цьому обов`язок з оплати наданих послуг (в тому числі з оплати портових зборів) виникає саме з моменту виставлення Адміністрацією належним чином рахунка на оплату наданих послуг, а не з моменту складання та підписання актів приймання-передачі наданих послуг. Так як з інших пунктів договору № 367-П-АМПУ-18 не вбачається саме обов`язку Адміністрації зі складання вказаних актів, то відсутність у матеріалах справи актів приймання-передачі наданих Товариству послуг з огляду на наявність відповідних рахунків не звільняє відповідача від обов`язку з оплати якірного збору.

Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 916/3837/19 зі спору між тими самими сторонами, що виник з подібних правовідносин, але за інший період і щодо інших суден (з листопада 1998 року по березень 2020 року включно).

24. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належної оцінки наявних у справі письмових доказів в їх сукупності достовірно встановлено та скаржником не спростовано факт перебування суден Товариства в спірний період в акваторії порту, невід`ємною складовою частиною якої є внутрішній рейд у розумінні пункту 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України", то правильним є висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 993 563,20 грн, яка (заборгованість) утворилася в зв`язку із простроченням сплати Морським агентом якірного збору за виставленими Адміністрацією рахунками.

25. ПрАТ "УДП" у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

26. Проте колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову та водночас відхиляє доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування в спірних правовідносинах норм статті 22 Закону України "Про морські порти України" та пунктів 6.1, 6.2 Порядку № 316 з урахуванням особливостей справляння якірного збору, встановлених Законом України "Про внутрішній водний транспорт" (1054-20) (в контексті обов`язкової наявності та визначення внутрішнього рейду в морському порту як підстави для справляння якірного збору), з огляду на таке.

27. Тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

28. Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

29. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

30. Потребу у формуванні Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм статті 22 Закону України "Про морські порти України" та пунктів 6.1, 6.2 Порядку № 316 з урахуванням особливостей справляння якірного збору, встановлених Законом України "Про внутрішній водний транспорт" (1054-20) (в контексті обов`язкової наявності та визначення внутрішнього рейду в морському порту як підстави для справляння якірного збору), скаржник аргументує тим, що на час виникнення та існування спірних правовідносин позивач не був наділений правом справляти якірний збір лише тільки на підставі умов договору № 367-П-АМПУ-18, оскільки в морському порту Ізмаїл фактично був відсутній внутрішній рейд, за стоянку на якому справляється якірний збір.

31. Проте згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Наведена норма узгоджується з положенням статті 629 ЦК України, якою встановлено обов`язковість виконання договору його сторонами.

32. Колегія суддів наголошує, що аргументи скаржника про відсутність внутрішнього рейду в акваторії морському порту Ізмаїл спростовано судами попередніх інстанцій з посиланням на наявні в матеріалах справи технічні паспорти якірних стоянок та свідоцтва Регістру судноплавства України, якими визначено внутрішній рейд та якірні стоянки.

Крім того, доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права зводяться виключно до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Водночас висновок судів про задоволення позову з підстав прострочення оплати Товариством якірного збору за договором № 367-П-АМПУ-18, невиконанням зобов`язань за яким обґрунтовуються позовні вимоги про стягнення боргу, цілком узгоджується з викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 висновком про те, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

34. В постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 викладено такий висновок щодо застосування норми пункту 6 статті 3 ЦК України:

"Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

35. У свою чергу відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, позаяк чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. Лише у разі неспростування презумпції правомірності договору (на підставі рішення суду, яке набрало законної сили) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010).

36. Схожі висновки щодо застосування норм пункту 6 статті 3 і статті 629 ЦК України (щодо обов`язковості виконання договорів) викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 916/818/22 зі спору, в якому позовна вимога про стягнення коштів обґрунтовувалася невиконанням стороною зобов`язань за договором, який не визнано недійсним.

Оскільки зазначену постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду офіційно оприлюднено 13.07.2023, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (23.05.2023), то колегія суддів вбачає підстави для врахування сформульованих у ній правових висновків Верховного Суду на підставі частини 4 статті 300 ГПК України, тобто шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги.

37. Касаційна інстанція також відхиляє передчасне твердження скаржника про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 22 Закону України "Про морські порти України" та пунктів 6.1, 6.2 Порядку № 316 з урахуванням особливостей справляння якірного збору, встановлених Законом України "Про внутрішній водний транспорт" (1054-20) , оскільки Закон України "Про внутрішній водний транспорт" (1054-20) набрав чинності з 01.01.2022, а тому в силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, які охоплюють період з 30.11.2019 по 31.12.2021 включно.

38. Наведене вище повністю виключає підстави для формування Верховним Судом висновку щодо застосування положень статті 22 Закону України "Про морські порти України" та пунктів 6.1, 6.2 Порядку № 316 в спірних правовідносинах стягнення якірного збору за договором № 367-П-АМПУ-18, який тривалий час до цього виконувався Товариством і не розривався та не визнавався недійсним у встановленому порядку.

39. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведених скаржником норм права викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 910/10622/20, від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 24.11.2021 у справі № 910/18570/19, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 22.02.2022 у справі № 910/7981/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21).

40. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на доведеність виникнення заборгованості Товариства внаслідок прострочення виконання ним зобов`язання з оплати якірного збору за договором № 367-П-АМПУ-18, дійшли правильного висновку про задоволення позову в повному обсязі.

41. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

45. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що зумовлено відсутністю у Верховного Суду підстав для формування у цій справі висновків щодо питання застосування норм статті 22 Закону України "Про морські порти України" та пунктів 6.1, 6.2 Порядку № 316 з урахуванням особливостей справляння якірного збору, встановлених Законом України "Про внутрішній водний транспорт" (1054-20) (в контексті обов`язкової наявності та визначення внутрішнього рейду в морському порту як підстави для справляння якірного збору) в спірних правовідносинах, що, в свою чергу, виключає як закриття касаційного провадження в цій справі, так і скасування оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави.

46. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

47. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову в повному обсязі, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

48. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі № 916/1074/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай