924/232/22 Про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 29.08.2023 Прийняття

1. Фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Проскурів" (далі - відповідач, боржник, скаржник, ПАТ "Проскурів") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

1.1. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що наказ про його звільнення є незаконним. Позивач зазначив, що службове розслідування щодо позивача проведено не було, а також пояснень щодо поважності причин відсутності на "переміщеному в межах підприємства" у позивача до застосування дисциплінарного стягнення адміністрація підприємства не витребовувала.

1.2. Також позивач доводив нечинність рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів" № 3 від 03.09.2019 про зміну юридичної адреси ПАТ "Проскурів" з адреси: с. Розсоша, вул. Центральна, 4/1 Хмельницького району на адресу: місто Хмельницький, вул. Глушенкова, 11, на виконання якого був винесений наказ про перенесення робочого місця позивача.

2. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07.09.2022 задоволено заяву представника позивача - Ваківа В.В. про передачу справи за встановленою юрисдикцією задоволено, справу передано до Господарського суду Хмельницької області для розгляду в межах провадження у справі № 924/232/22 про банкрутство ПАТ "Проскурів".

2.1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.09.2022 справу №924/232/22 (686/31232/19) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Відповідно до наказу генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_13 за № 2-К від 01.02.2016 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду сантехніка в ПАТ "Проскурів".

4. У листі-повідомленні ПАТ "Проскурів" за вих.№ 80 від 30.11.2022 (на адвокатський запит № 291 від 29.11.2022) зазначено, що посадова інструкція сантехніка ПАТ "Проскурів", яка була чинною станом на вересень 2019 року, у ПАТ "Проскурів" за адресою: м. Хмельницький, вул. В. Глушенкова, 11 відсутня, що підтверджується Актом про відсутність документів від 18.09.2019.

5. 06.09.2019 генеральним директором ПАТ "Проскурів" ОСОБА_13 видано наказ № 8, яким переміщено, починаючи з 09.09.2019 робоче місце працівників за списком, визначеним у додатку № 1 до наказу, до приміщення ПАТ "Проскурів" за новою адресою: м. Хмельницький, вул. Глушенкова, 11.

6. 06.09.2019 комісією у складі ОСОБА_4 (члена наглядової ради), ОСОБА_2 (зав. господарством) та ОСОБА_3 (головного енергетика) було складено акт № 1/КМВ про те, що 06.09.2019 позивачу зачитано вголос та вручено копію наказу Генерального директора ПАТ "Проскурів" № 8 від 06.09.2019, яким переміщено його робоче місце до приміщення ПАТ "Проскурів" за адресою: м. Хмельницький, вул. Глушенкова, 11. Також позивачу було запропоновано власноручним підписом засвідчити факт ознайомлення із зазначеним наказом та отримання його копії.

6.1. Щодо повноважень комісії на складання акту суди встановили:

- ОСОБА_3 перебуває на посаді енергетика ПАТ "Проскурів" з 01.01.2011 по теперішній час - (довідка ПАТ "Проскурів" № 43к від 21.10.2022);

- ОСОБА_2 перебувала на посаді завідувача господарства у ПАТ "Проскурів" з 19.11.2018 (наказ про прийняття № 27-к від 19.11.2018) по 14.08.2020 (наказ про звільнення № 103 від 12.08.2020) та з 19.10.2020 (наказ про прийняття №131 від 16.10.2020) по теперішній час - (довідка ПАТ "Проскурів" № 44к від 21.10.2022);

- ОСОБА_4 перебував на посаді юриста з 20.11.2018 (наказ № 29-К від 21.11.2018) по 17.07.2019 (наказ № 32 від 22.07.2019), перебував членом Наглядової ради ПАТ "Проскурів" з 27.08.2019 по 20.10.2020 та з 28.08.2019 по 16.09.2019 діяв на підставі довіреності від 28.08.2019, перебував на посаді заступника директора ПАТ "Проскурів" з 17.09.2019 (наказ на прийняття № 13 від 13.09.2019) по 30.07.2020 (наказ про звільнення № 94 від 30.07.2020) - (довідка ПАТ "Проскурів" № 45к від 21.10.2022).

7. З 09.09.2019 по 13.09.2019, 16.09.2019, 17.09.2019 протягом робочого дня позивач був відсутній в приміщенні ПАТ "Проскурів" за адресою м. Хмельницький, вул. Глушенкова, 11, про причини неявки не повідомив, про що комісією складено відповідні акти (№ 2/КМВ від 09.09.2019, № 3/КМВ від 10.09.2019, № 4/КМВ від 11.09.2019, № 5/КМВ від 12.09.2019, № 6/КМВ від 13.09.2019, № 7/КМВ від 16.09.2019 та № 9/КМВ від 17.09.2019).

8. 16.09.2019 ОСОБА_4 складено доповідну записку про те, що на виконання наказу № 8 від 06.09.2019 позивач, який працює у ПАТ "Проскурів" на посаді сантехніка, був повідомлений належним чином про переміщення його робочого місця за новою адресою: м. Хмельницький, вул. Глушенкова, 11 .

9. Розпорядженням Генерального директора ПАТ "Проскурів" від 16.09.2019 було зобов`язано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці з 09.00 год. до 18.00 год. у робочі дні з 09.09.2019 по 13.09.2019.

10. В матеріалах справи наявний табель обліку робочого часу за вересень 2019 року по працівнику ОСОБА_1, затверджений відповідальною особою зав. господарством ОСОБА_2 30.09.2019, та в якому зазначено прогули за період 09.09.2019-13.09.2019, 16.09.2019, 17.09.2019.

10.1. Також у справі наявний, наданий позивачем табель обліку робочого часу за вересень 2019 року, складений головним бухгалтером ОСОБА_5, затверджений головою наглядової ради ОСОБА_6, за вересень 2019 року в якому по ОСОБА_1 стоять 8год. часи присутності на робочому місці за період 09.09.2019-13.09.2019, 16.09.2019, 17.09.2019.

11. 18.09.2019 генеральним директором ПАТ "Проскурів" видано наказ № 14ос/2К, яким звільнено позивача з посади сантехніка ПАТ "Проскурів" з 18.09.2019 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з нез`явленням на робочому місці у період з 09.09.2019 по 13.09.2019.

12. 18.09.2019 комісією у складі ОСОБА_4 (члена наглядової ради), ОСОБА_2 (зав. господарством) та ОСОБА_7 (головного енергетика) складено акт № 10/МНС про те, що 18.09.2019 позивачу зачитано вголос та вручено копію наказу Генерального директора ПАТ "Проскурів" № 14ос/2-К від 18.09.2019, роз`яснено право на особисте отримання трудової книжки та запропоновано власноручно розписатися під текстом зазначеного наказу про факт ознайомлення із його змістом та отримання його копії. У акті зафіксовано відмову позивача поставити власний підпис з метою засвідчення факту ознайомлення із зазначеним наказом Генерального директора № 14ос/2-К від 18.09.2019.

13. За свідченнями ОСОБА_8 від 07.10.2022 в період з 09.09.2019 по 13.09.2019 позивач щоденно виходив на роботу за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257 та власноруч усував наслідки хуліганських дій на підприємстві. Крім того наприкінці жовтня 2019 року свідку стало відомо з витягу з Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про те, що окремі працівники у вересні 2019 року наказом генерального директора звільнені з роботи за нібито допущені прогули. У заяві свідка міститься застереження, що він ознайомлений зі змістом статті 384 КК України про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань.

14. За свідченнями ОСОБА_9 12.09.2019 свідок прийшла на зустріч для ознайомлення з умовами праці за адресою по вул. Глушенкова, 11 та зустріла там позивача, якого вона знає особисто, оскільки раніше працювала з ним у ПАТ "Проскурів". Під час зустрічі позивач повідомив їй, що теж прийшов зустрітись з керівником відповідача, оскільки останній змінив робочі місця, які частина працівників для виконання покладених на них обов`язків не з`являлись. У заяві міститься підтвердження обізнаності свідка про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань та про готовність з`явитись до суду для підтвердження свідчень.

15. Матеріали справи містять Протокол загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів" № 5 від 19.10.2012 (голова зборів - ОСОБА_6, секретар - ОСОБА_17), за результатами проведення яких, ухвалили, зокрема: затвердити Статут ПАТ "Проскурів" у новій редакції; затвердити повноваження ОСОБА_13 як генерального директора ПАТ "Проскурів", затвердити повноваження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як членів дирекції ПАТ "Проскурів"; затвердити Положення про дирекцію, Положення про Наглядову Раду, Положення про ревізійну комісію.

16. Відповідачем до матеріалів справи надано копію Положення про дирекцію ПАТ "Проскурів" (2012 року), затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів" №5 від 19.10.2012.

17. Суди також встановили таке:

- Головне управління ДПС України у Хмельницькій області (вх.№ 05-22/6182/22 від 03.11.2022) повідомило про те, що згідно інформаційно-комунікативної системи ДПС України ПАТ "Проскурів" у період з 18.09.2019 по 06.10.2022, повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_1 не подавалось;

- Головне управління ПФУ в Хмельницькій області (вх.№ 05-22/6220/22 від 07.11.2022) повідомило, що у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо застрахованої особи ОСОБА_1 з 18.09.2019 по 06.10.2022;

- 27.08.2019 протоколом № 1 оформлено рішення наглядової ради ПАТ "Проскурів", яким обрано ОСОБА_4 головою Наглядової ради Товариства; припинено повноваження генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_13 та тимчасово виконуючого обов`язки Генерального директора ОСОБА_12 з 27.08.2019; обрано ОСОБА_13 . Генеральним директором товариства з 28.08.2019;

- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 у справі №924/1125/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів", яке оформлене протоколом від 27.08.2019; визнано недійсним рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформлене протоколом № 1 від 27.08.2019; визнано недійсним рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів", яке оформлене протоколом № 8 від 15.10.2019; скасовано реєстраційну дію "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (28.08.2019 16731050024010387 ОСОБА_14 ; Приватний нотаріус Мороз О.А.; інші зміни, зміна складу або інформації про засновників); скасовано реєстраційну дію "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (28.08.2019 16731070025010387; приватний нотаріус Мороз О.А.; зміна керівника юридичної особи); скасовано реєстраційну дію "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (17.10.2019 16731070027010387; ОСОБА_18; Виконавчий комітет Хмельницької міської ради Хмельницької області; зміна керівника юридичної особи");

- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2020 у справі №924/884/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, визнано недійсним рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів" оформлене протоколом позачергового засідання Наглядової ради ПАТ "Проскурів" від 03.12.2018 та від 11.07.2019.

- з урахуванням наведених рішень Господарського суду Хмельницької області, якими визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів" та рішення наглядової ради ПАТ "Проскурів", склад посадових осіб ПАТ "Проскурів", а саме Генеральний директор, члени Дирекції, члени Наглядової ради визначається на підставі протоколу загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів" № 5 від 19.10.2012.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

18. Рішенням від 12.12.2022 Господарський суд Хмельницької області у задоволенні позовних вимог відмовив.

18.1. Суд зазначив, що доказів на підтвердження підробки Акта № 1/КМВ від 06.09.2019, а також доказів звернення позивача до правоохоронних органів з заявами щодо підробки поданих відповідачем документів матеріали справи не містять, тому доводи позивача щодо підробки актів складених комісією про ознайомлення зі змістом наказу генерального директора № 8 від 06.09.2019 судом оцінені критично та до уваги не приймаються.

18.2. Зважаючи на відсутність доказів в підтвердження нового складу дирекції, суд дійшов висновку, що на час прийняття наказу про переміщення робочого місця дирекція ПАТ "Проскурів" діяла не в повному складі, оскільки новий склад дирекції не було сформовано.

18.3. Місцевий господарський суд також визнав необґрунтованими доводи позивача про визнання недійсним рішення наглядової ради щодо зміни юридичної адреси, оскільки така обставина не скасовує рішення генерального директора щодо переміщення робочого місця працівника. Крім того матеріали справи не містять доказів в підтвердження визнання недійсним чи скасування наказу №8 генерального директора ПАТ "Проскурів" ОСОБА_13 від 06.09.2019 щодо переміщення робочого місця працівників.

18.4. Крім того суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано факт відсутності на робочому місці по вул. Глушенкова, 11 у період з 09.09.2019 по 13.09.2019 включно та не доведено поважності причин відсутності на робочому місці, яке визначено роботодавцем згідно наказу від 06.09.2019 у період з 09.09.2019 по 13.09.2019 (згідно з графіком роботи), що підтверджується, зокрема табелем обліку робочого часу та актами відсутності позивача на робочому місці по вул. Глушенкова, 11.

18.5. Табель обліку робочого часу за вересень 2019 року, складений головним бухгалтером за вересень 2019 року, в якому відображено 8 год. присутності позивача в робочий час на робочому місці за період 09.09.2019 - 13.09.2019, 16.09.2019, 17.09.2019 судом не прийнято до уваги, оскільки він складений працівником, який теж був відсутній на підприємстві за адресою м. Хмельницький, вул. Глушенкова, 11 та в подальшому звільнений за прогул.

18.6. Суд зазначив, що матеріали справи не містять інших доказів поважності причин відсутності позивача на робочому місці у спірний період, тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Короткий зміст рішення апеляційного господарського суду

19. Постановою від 03.04.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;

рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.12.2022 у справі № 924/232/22 (686/31232/19) скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив;

визнав незаконним і скасував наказ № 14ос/2К від 18.09.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади сантехніка ПАТ "Проскурів" на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України;

поновив ОСОБА_1 на посаді сантехніка в ПАТ "Проскурів" з визначеним посадовим окладом та робочим місцем;

стягнув із ПАТ "Проскурів" (код ЄДРПОУ 30593842) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 194 256, 46 грн.

19.1. Апеляційний господарський суд з огляду на встановлені обставини дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача із наказом № 8 від 06.09.2019 про визначення робочого місця позивача за новою адресою.

19.2. Суд звернув увагу, що матеріали справи не містять письмових доказів із власноручним підписом позивача про вручення йому особисто копії наказу № 8 від 06.09.2019, яким переміщено його робоче місце за іншою адресою.

19.3. Твердження відповідача про те, що "вручення копії наказу шляхом його зачитування вголос" є належним способом повідомлення працівника про зміни в організації праці при виконання ним своїх посадових обов`язків, суд відхилив як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

19.4. При цьому суд зауважив, що в силу приписів частини 4 статті 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

19.5. За цих обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що працівник ОСОБА_1 роботодавцем у належний спосіб не був повідомлений про переміщення його робочого місця до приміщення ПАТ "Проскурів" за новою адресою.

19.6. Разом з тим суд встановив, що позивач щоденно був на підприємстві та виконував свої трудові обов`язки за старою адресою. У свою чергу відповідачем не спростовано твердження позивача щодо виконанням ним своїх посадових обов`язків сантехніка у період із 09.09.2019 по 13.09.2019 за робочим місцем, визначеним йому при прийнятті на роботу, а саме за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257.

19.7. Також суд звернув увагу, що від відповідача як роботодавця, розпорядження від 11.09.2019 про витребування додаткових пояснень, на підставі частини першої статті 149 КЗпП України не отримувалося, незважаючи на те, що позивач кожного дня знаходився на роботі за зазначеною адресою.

19.8. Апеляційний господарський суд зазначив, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020, яке набрало законної сили, було визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Проскурів", оформлене протоколом від 27.08.2019, а також рішення Наглядової ради ПАТ "Проскурів", оформлені протоколом №1 від 27.08.2019 та протоколом №8 від 15.10.2019, а також скасовано реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

19.9. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що, враховуючи правові наслідки недійсності зазначених рішень відповідно до вимог статей 216, 236 ЦК України, оспорюваний наказ 14ос/2-К від 18.09.2019 про звільнення позивача, який було видано генеральним директором ПАТ "Проскурів" ОСОБА_13 є неправомірним, оскільки рішення про звільнення працівника було прийнято особою, не уповноваженою на вчинення таких дій.

19.10. Суд встановив, що виходячи із розміру нарахованої позивачу заробітної плати за липень 2019 року (за даними Витягу з реєстру застрахованих осіб) та середньомісячного розміру за серпень 2019, визначеного відповідачем, середньоденний розмір заробітної плати працівника становить 253, 93 грн. При цьому загальний час вимушеного прогулу працівника становить 765 днів.

19.11. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 194 256, 46 грн, що не суперечить п.8 Порядку № 100, співпадає із поданим розрахунком, та підлягає стягненню на користь останнього.

19.12. Крім того суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач, до якого заявлено позовні вимоги про поновлення на посаді ні на момент прийняття оспорюваного рішення ні на момент ухвалення постанови не реорганізоване і не ліквідоване; станом на 01.09.2019 (місяць, у якому працівника незаконно звільнили) діяв затверджений штатний розпис, у якому мала місце посада сантехніка.

19.13. Окремо суд зазначив, що не може бути враховане обґрунтування відповідача щодо відсутності предмета спору - наказу, який оскаржується позивачем від 17.09.2019. При цьому матеріали справи містять додаткові пояснення, за якими позивач уточнив у цій частині позовні вимоги: просить визнати незаконним і скасувати наказ № 14ос/2-К від 18.09.2019.

19.14. Заявлене клопотання про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу залишене без розгляду, оскільки у матеріалах справи відсутні докази надіслання такого клопотання іншій стороні.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

20. ПАТ "Проскурів" 08.05.2023 звернулось з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №924/232/22 (686/31232/19) Господарського суду Хмельницької області.

21. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/22 (686/31232/19) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023.

21.1. Відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. розпорядженням заступника керівника апарату - керівником секретаріату Касаційного господарського суду від 03.07.2023 № 29.2-02/1517 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 924/232/22 (686/31232/19).

21.2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/22 (686/31232/19) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023.

22. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Проскурів", датою проведення судового засідання визначено 29.08.2023.

23. Ухвалою від 16.08.2023 Верховний Суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Проскурів", в якому позивач просив касаційну скаргу ПАТ "Проскурів" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 залишити без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 924/232/22 (686/31232/19) залишити без змін.

25. В судовому засіданні 29.08.2023 в режимі відеконференції прийняв участь. уповноважений представник ОСОБА_1 адвокат Ваків В.В.

Від уповноваженого представника відповідача адвоката О. Керницької надійшло клопотання про відкладення справи на іншу дату та час (див. п. 26 цієї Постанови).

Розгляд заяв та клопотань учасників справи

26. Від представника відповідача - адвоката О. Керницької надійшло клопотання про відкладення справи на іншу дату та час, оскільки зазначена представниця ПАТ "Проскурів" у період з 22.08.2023 по 08.09.2023 перебуватиме в щорічній відпустці.

26.1. Разом з тим відповідних доказів на підтвердження зазначених доводів представником відповідача не надано,

26.2. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) )).

26.3. При цьому, Колегія суддів зазначає, що про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

26.4. Оскільки, явка представників сторін у судове засідання, призначене ухвалою від 17.07.2023 на 29.08.2023, не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

26.5. Крім того, враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (2630-19) від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 № 3275-IX, Верховний Суд розглядає справу № 924/232/22 (686/31232/19) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ПАТ "Проскурів")

27. Скаржник зазначив про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 32 КЗпП України та про відсутність порядку повідомлення працівника про зміну його робочого місця та кола доказів, що підтверджують цей факт у випадку відмови працівника проставити на документах свій підпис) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

27.1. Також скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 216, 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та висновків про правові наслідки недійсності правочину у випадку наявності кількох послідовних правочинів, визнаних судом недійсними, а також щодо застосування наслідків недійсності до розпорядчих документів директора товариства) у подібних правовідносинах та порушення норми про преюдицію (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

27.2. Скаржник аргументував, що судами застосовано статтю 149 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 553/1875/16 (не витребування пояснень про відсутність на робочому місці не є підставою для скасування наказу про звільнення у випадку підтвердження факту проступку) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

27.3. Крім того, на думку скаржника, наявна необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №676/2489/19, від 26.06.2019 у справі № 572/2944/16-ц в аспекті застосування пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України у спірних правовідносинах, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України)..

27.4. Скаржник зауважив про порушення частини другої статті 237 ГПК України та її застосування без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 08.05.2018 у справі № 922/1249/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15 (суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, вийшов за межі доводів та вимог позовної заяви, що призвело до ухвалення незаконного рішення) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

28. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

31. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 27 - 27.4. описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

32. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

33. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

34. Із зазначеною нормою Конституції України (254к/96-ВР) кореспондується стаття 5-1 КЗпП України, відповідно до якої держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.

35. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

36. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

37. Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

38. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

39. Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України унормовано, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Отже, загальними нормами трудового законодавства унормовано не лише гарантії працівника на працю, але й наслідки за неналежне виконання покладених на працівника обов`язків, а також визначено випадки, в яких працедавець наділений правом ініціювати розірвання трудових відносин із працівником.

40. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (див. постанову Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 761/30967/15-ц).

40.1. При цьому робочим місцем працівника є певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників.

40.2. Крім того трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

41. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

42. Верховний Суд враховує, що у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №676/2489/19 зазначено, що для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причин такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

43. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 235/2284/17).

44. Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

44.1. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, зокрема як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №572/2944/16-ц).

45. Водночас у випадку звернення працівника або працедавця для вирішення трудового спору у визначених процесуальним законом випадках до господарського суду, заявник повинен надати в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76- 77 ГПК України належні та допустимі докази на підтвердження власних доводів та заперечень.

Щодо суті касаційної скарги

46. Господарські суди встановили, що 06.09.2019 генеральним директором ПАТ "Проскурів" ОСОБА_13 видано наказ № 8 про те, що починаючи з 09.09.2019 переміщено робоче місце працівників за списком, згідно з додатком №1 до зазначеного наказу, до приміщення ПАТ "Проскурів" за новою адресою, а саме: м. Хмельницький, вул. Глушенкова, 11. У зазначеному наказі визначено нове робоче місце в тому числі і позивача у цій справі - ОСОБА_1

47. Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 8 від 06.09.2019 про визначення робочого місця позивача за новою адресою, як не містять і матеріали справи письмових доказів із власноручним підписом ОСОБА_1 про вручення йому особисто копії наказу № 8 від 06.09.2019, яким переміщено його робоче місце за новою адресою.

47.1. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що такий спосіб ознайомлення робітника з відповідним наказом як зачитування його вголос є неналежним способом повідомлення працівника про зміни в організації праці при виконання ним своїх посадових обов`язків, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства.

47.2. Крім того, відповідачем не спростовано твердження позивача щодо виконання ним своїх посадових обов`язків сантехніка в період з 09.09.2019 по 13.09.2019 за робочим місцем визначеним їй під час прийняття на роботу, а саме за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257.

47.3. З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання ПАТ "Проскурів" на вчинення позивачем прогулу у зв`язку з відсутністю його по місцю роботи, за зміненою юридичною адресою.

48. У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції правильно врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.06.2021 у справі №428/6597/19 про те, що не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Тобто якщо працівник не залишив місце розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. При цьому до такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

49. Зі змісту рішення апеляційного господарського суду вбачається, що триповерхове приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257, яке впродовж тривалого періоду було офісом ПАТ "Проскурів", на момент звільнення позивача з роботи належало на праві власності ПАТ "Проскурів".

49.1. При цьому, враховуючи встановлений господарським судом апеляційної інстанції факт перебування позивача на підприємстві за зазначеною адресою та виконання ним своїх трудових обов`язків, такі обставини не можуть вважатися прогулом позивача в період з 09.09.2019 по 13.09.2019.

49.2. З огляду на встановлені обставини, Верховний Суд погоджується з висновком Північно-західного апеляційного господарського суду, що ОСОБА_1 незаконно звільнений із займаної посади сантехніка у ПАТ "Проскурів".

50. Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

51. Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, відповідно до якого середній заробіток відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, незаконно позбавленого можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Отже, суд апеляційної інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, правильно стягнув з відповідача на користь позивача 194 256, 46 грн.

52. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені в постанові від 13.05.2019 у справі № 553/1875/16 щодо застосування статті 149 КЗпП України, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд виходив з інших, не подібних обставин та правовідносин у справі, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається.

53. Доводи скаржника, викладені у пункті 27.4. описової частини цієї постанови Верховний Суд вважає також необґрунтованими, з огляду на таке.

53.1. Так, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції самостійно змінивши дату наказу про звільнення ОСОБА_1 (з 17.09.2019 на 18.09.2019), всупереч приписам частини другої статті 237 ГПК України, вийшов за межі позовних вимог чим допустив порушення норм процесуального права.

53.2. Разом з тим, помилкове зазначення в позові дати наказу, яким ОСОБА_1 був звільнений з товариства, з урахуванням тієї обставини, що в інших поясненнях, в яких позивач неодноразово підтримував свої позовні вимоги та зазначав дату наказу про звільнення ОСОБА_1 - 18.09.2019, свідчить про технічну описку у позовній заяві, і не підтверджує той факт, що суд самостійно вийшов за межі позовних вимог та у порушення принципу диспозитивності самостійно обирав предмет позову.

53.3. Тому є помилковими твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 щодо застосування частини другої статті 237 ГПК України у подібних правовідносинах, а також посилання скаржника на те, що суд самостійно вийшов за межі позовних вимог.

54. Водночас, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

55. Крім того, Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності повноважень на звільнення позивача у керівника відповідача, оскільки вони не впливають на висновок суду апеляційної інстанції щодо незаконності розірвання трудового договору за ініціативою власника у зв`язку із прогулом працівника.

55.1. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 16.11.2022 під час розгляду справ № 686/31234/19 (за аналогічним позовом іншого працівника ПАТ "Проскурів" - охоронника ОСОБА_15 ), № 686/31236/19 (за позовом головного бухгалтера - ОСОБА_5), № 686/31352/19 (за позовом прибиральниці відповідача - ОСОБА_16 ).

55.2. Отже, зазначені вище обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування норм статей 216, 236 ЦК України у подібних правовідносинах, зважаючи на наявність кількох судових рішень про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерного товариства, оскільки це не змінює того факту, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача за прогул працівника.

56. Зазначене також свідчить про помилковість посилань скаржника на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки наявність таких підстав не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із зазначеної підстави (відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування зазначеної скаржником норми у цій справі узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 917/677/20, від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19).

57. Колегія суддів також не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 676/2489/19, від 26.06.2019 у справі № 572/2944/16-ц щодо застосування пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, з огляду на таке.

57.1. Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити нормативне вмотивування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

57.2. Разом з тим скаржник не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначених ним постановах, а саме не довів наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення). При цьому посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України мають декларативний характер, оскільки скаржник у касаційній скарзі не зазначає мотивів необхідності такого відступлення, а тому підстави для задоволення касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, відсутні.

57.3. Твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про подібність правовідносин у справі № 572/2944/16-ц та справі № 924/232/22 (686/31352/19), а тому є необхідність відступити від правового висновку, викладеного у справі № 572/2944/16-ц, є взаємовиключними, оскільки якщо такі правовідносини не є подібними, то відсутні підстави для такого відступу, а якщо правовідносини є подібними, то скаржник, як зазначалося вище, не навів мотивів необхідності такого відступлення.

57.4. З огляду зазначене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженої постанови, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами касаційного провадження

58. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

59. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

60. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, надану оцінку та аналіз доводам та запереченням учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.