903/1059/22 Про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - 08.08.2023 Прийняття

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український мак" (далі - ТОВ "Український мак") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (далі - ПОСП ім. Івана Франка) 185 356,80 грн заборгованості за товар, переданий на підставі договору купівлі-продажу №0212/1 від 02.12.2019.

1.2. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.03.2023 позовну заяву ТОВ "Український мак" залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява від 29.12.2022 була надіслана на електронну адресу суду та не була скріплена електронним цифровим підписом, а тому суд дійшов висновку про те, що вона не підписана представником позивача адвокатом Манзар Т.В.

1.3. Від представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшла заява, у якій представник відповідача на підставі частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України просить винести додаткове рішення та стягнути з ТОВ "Український мак" на користь ПОСП ім. Івана Франка витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

1.4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.03.2023 у справі №903/1059/22 заяву представника Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка адвоката - Овчарука А.О. про винесення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український мак" на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 9 000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

1.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №903/1059/22 ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.03.2023 залишено без змін.

1.6. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка подало заяву про розподіл судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000,00 грн.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №903/1059/22 заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український мак" на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Частково задовольняючи заяву, апеляційний господарський суд, керуючись принципами реальності та пропорційності витрат на професійну правову допомогу адвоката, розумної необхідності судових витрат для конкретної справи, визнав належним до відшкодування суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн. В решті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив як безпідставні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №903/1059/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український мак" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови. В іншому випадку, якщо суд касаційної інстанції прийде до висновку щодо необхідності стягнення правничої допомоги, просить зменшити витрати на правничу допомогу до 300 грн, змінивши додаткову постанову.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ТОВ "Український мак":

- положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачено можливості розподілу витрат на правову допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо розподілу витрат на правову допомогу; заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; представник відповідача не надав суду апеляційної інстанції копію платіжного документа, який би підтверджував оплату наданих послуг відповідачем адвокату по представництву в апеляційній інстанції, що вказує на відсутність реальності понесених витрат на правову допомогу; суд не врахував, що адвокат не з`явився до суду апеляційної інстанції, не приймав безпосередню участь у судовій інстанції, проте, до акта включив надану послугу за представництво в апеляційному провадженні.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

4.3. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

4.4. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 907/418/21, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15).

4.5. Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

4.6. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

4.7. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

4.8. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.9. Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

4.10. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

4.11. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

4.12. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

4.13. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

4.14. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

4.15. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду свідоцтво адвоката Овчарука Андрія Олександровича про право зайняття адвокатською діяльність №766 від 15.10.2012 та ордер на надання правничої допомоги у Північно-західному апеляційному господарському суді, договір про надання правової допомоги №2 від 16.01.2023, додаткові договори №1 від 16.01.2023, № 2 від 10.04.2023, акт приймання-передачу послуг від 10.05.2023 та звіт про надану правову допомогу від 10.05.2023.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору № 2 про надання правової допомоги, укладеного 16.01.2023 адвокатом Овчаруком Андрієм Олександровичем та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка, адвокат зобов`язується здійснити представництво та/або надати інші види правової допомоги клієнту щодо справи №903/1059/22, яка перебуває у Північно-західному апеляційному господарському суді, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, в обсязі та на умовах, визначених договором. Пунктом 1.1 договору погоджено, що під "позитивним результатом у справі в апеляційному провадженні" сторони розуміють "відмову у відкритті апеляційного провадження щодо перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 30.03.2023 у справі №903/1059/22 або залишення Північно-західним апеляційним господарським судом резолютивної частини ухвали без змін".

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат адвокат має скласти детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Сторони 10.04.2023 уклали додатковий договір № 2 до договору про надання правової допомоги № 2 від 16.01.2023, доповнивши договір пунктом 3.1.1.

Згідно з підпунктом 3.1.1 в апеляційному провадженні клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) за представництво в апеляційному провадженні у Північно-західному апеляційному господарському суді у сумі 1 000,00 грн. У разі досягнення адвокатом позитивного результату у справі в апеляційному провадженні клієнт зобов`язується додатково сплатити відповідачу 1 000,00 грн у якості гонорару успіху.

Договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами.

Відповідно до звіту від 10.05.2023, складеного за результатами наданої правової допомоги адвокатом за договором про надання правничої допомоги №2 від 16.01.2023, який включає:

1. Підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження, шляхом направлення представнику відповідача копії апеляційної скарги з додатками;

2. Вивчення апеляційної скарги і додатків до неї та формування правової позиції щодо апеляційного провадження;

3. Пошук та аналіз релевантної судової практики у питаннях можливості/неможливості апеляційного/касаційного оскарження додаткового судового рішення оформленого ухвалою;

4. Підготовка та подання Північно-західному апеляційному господарському суду заперечень проти відкриття апеляційного провадження;

5. Підготовка та подання Північно-західному апеляційному господарському суду відповіді на відзив (що є очевидною помилкою, оскільки фактично поданий відзив на апеляційну скаргу);

6. Підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Адвокат та ПОСП ім. Івана Франка 10.05.2023 склали акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого сторони договору погодили, що адвокатом надані клієнту належним чином та у повному обсязі наступні послуги з правової допомоги в апеляційному провадженні: представництво в апеляційному провадженні у Північно-західному апеляційному господарському суді, досягнення адвокатом позитивного результату в апеляційному провадженні - загалом на суму 2 000 грн.

ТОВ "Український Мак" подав заперечення на заяву відповідача, в якій просив суд апеляційної інстанції в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити повністю або зменшити до 300 грн. При цьому заперечення не містить доводів та обґрунтувань зменшення суми до 300 грн.

Надаючи оцінку співмірності суми витрат, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, та доводам, викладеним в запереченнях, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відшкодування таких видів наданих адвокатом послуг як підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження, вивчення апеляційної скарги і додатків до неї та формування правової позиції щодо апеляційного провадження, пошук та аналіз релевантної судової практики у питаннях можливості/неможливості апеляційного/касаційного оскарження додаткового судового рішення оформленого ухвалою, - є складовими послуги підготовки представником відзиву на апеляційну скаргу. Заперечення відповідача проти відкриття апеляційного провадження були відхилені Північно-західним апеляційним господарським судом як безпідставні, такі, що не відповідають нормам статей 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, що обумовило відхилення відшкодування оплати такої послуги з підготовки і подання заперечень проти відкриття апеляційного провадження. Також суд зазначив, що підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення для відшкодування витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги не є необхідною послугою, вартість якої має бути оплачена іншою стороною.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується в висновком суду апеляційної інстанції, що обґрунтованим є покладення на позивача відшкодування відповідачу 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо доводів позивача, що витрати на надання правової допомоги не підлягають компенсації, оскільки відсутні докази оплати адвокатських послуг, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 виклав правову позицію, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Також безпідставними є доводи позивача, що не передбачено розподілу витрат на правову допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо розподілу витрат на правову допомогу, оскільки розглядаючи заяву відповідача та ухвалюючи оскаржувану додаткову постанову, суд апеляційної інстанції керувався положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, при цьому положення частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України застосовано не було.

Доводи касаційної скарги стосовно відсутності адвоката у судовому засіданні колегія суддів також не бере до уваги, оскільки беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції.