910/6207/22 Про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання ремонтно - будівельних робіт - 08.08.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6207/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Халупко М. Ю.,

відповідача за первісним позовом - Ракітов О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Борисенко І. І.

від 06.12.2022 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченко Б. О., Андрієнко В. В., Гаврилюк О. М.

від 16.03.2023

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд"

про стягнення 1 368 023,97 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд"

про стягнення 1 514 952,34 грн,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/1953 від 01.08.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/6207/22 у зв`язку із відпусткою судді Вронської Г. О. та запланованою відпусткою судді Кондратової І. Д.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.08.2023 для розгляду справи № 910/6207/22 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Кролевець О. А., Студенець В. І.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.07.2023 оголошувалась перерва до 08.08.2023.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання будівельних робіт № 04/08-06/21-КРП-4А від 08.06.2021 в загальному розмірі 1 368 023,97 грн, з яких: 1 149 127,00 грн - сума основного боргу, 142 708,27 грн - інфляційні втрати, 76 188,70 грн - пеня.

Первісний позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" неналежно виконує умови договору підряду в частині сплати вартості виконаних підрядних робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" про стягнення 1 514 952,34 грн, а саме: пені у розмірі 498 003,19 грн та штрафу у розмірі 1 016 049,15 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" виконало роботи з порушенням строків встановлених договором підряду, що відповідно до пунктів 8.2, 8.3 додатку № 1 до договору підряду є підставою для нарахування штрафу і пені.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" (замовник) було укладено договір підряду № 04/08-06/21-КРП-4.

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним договором строки підрядні роботи на об`єкті (об`єкті будівництва, будівельному майданчику), який визначається відповідно до додатків до договору, додаткових угод до договору та додатків до них.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються даним договором, додатковими угодами до нього, додатками, локальним кошторисом та проектною документацією (пункт 1.2 договору).

Загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів визначається відповідно до додатків до даного договору, додаткових угод до договору та додатків до них (пункт 2.1 договору).

Розділом 3 договору визначені строки початку та закінчення робіт.

Якщо інше не передбачене даним договором та/бо додатковими угодами до нього, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 2-х робочих днів з дати підписання даного договору та виконати належним чином роботи та передати їх замовнику в терміни, визначені сторонами у додатках до даного договору, додаткових угодах до договору та додатках до них (пункт 3.1 договору).

Роботи вважаються виконаними та прийнятими замовником тільки після їх передачі в установленому даним договором порядку за актом замовнику та підписання акту введення в експлуатацію, якщо згідно чинного законодавства, підписання акту введення в експлуатацію є обов`язковим для такого виду робіт (пункт 3.2 договору).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" до договору було укладено: додаток № 01 від 08 червня 2021 року "Перелік необхідних документів та засобів з охорони праці та пожежної безпеки до початку проведення робіт на об`єкті будівництва"; додаток № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору"; додаток № 2 від 08 червня 2021 року "Договірна ціна"; додаткову угоду № 1 від 30 серпня 2021 року; додаток № 1 до додаткової угоди № 1 (договірна ціна); додаткову угоду № 2 від 05 жовтня 2021 року; додаток № 1 до додаткової угоди № 2 (договірна ціна).

Відповідно до розділу № 3 "Строки проведення робіт" додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" - підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 3 (трьох) днів з дати отримання авансового платежу та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику протягом 70 календарних днів.

Згідно із розділом № 4 "Порядок розрахунків за виконані роботи" додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" - протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання даного договору замовник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж на закупівлю матеріалів у розмірі 401 208,94 грн у тому числі ПДВ 20% - 66 868,16 грн.

Авансовий платіж замовником був сплачений відповідно до платіжного доручення № 1744 від 24.06.2021 на суму 401 208,94 грн.

Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 30.08.2021 договірна ціна складає 153 961,40 грн.

Згідно із додатком 1 до додаткової угоди № 2 від 05.10.2021 договірна ціна складає 103 490,48 грн.

Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року передбачено, що вартість виконаних робіт складає 690 907,21 грн.

Відповідно до актів №№ 1, 2 виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт за жовтень 2021 року, вартість робіт складає 389 205,46 грн та 378 69,22 грн відповідно.

Згідно із довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року вартість виконаних робіт складає 173 756,90 грн та 83 386,45 грн.

Сторонами підписано акти на виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт за грудень 2021 року: акт № 6 на суму 29 505,18 грн, акт № 7 на суму 29 524,10 грн, акт № 15 на суму 67 163,17 грн, акт № 16 на суму 66 870,77 грн; акт № 3 на суму 92 651,63 грн та акт № 3/1 до договору підряду № 04/08-06/21-КРП-4 від 08.06.2021, ДУ № 2 від 05.10.2021 прийому - передачі змонтованого матеріалу до акта № 3 виконаних робіт за грудень 2021 року на суму 56 754,10 грн.

Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 року вартість робіт складає 975 912,84 грн, 680 499,34 грн та 161 318,58 грн.

У січні 2022 року сторонами підписано акти на виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт: № 4 на суму 1 084 347,60 грн, № 5 на суму 756 110,39 грн, № 1 на суму 179 242,88 грн, акт № 5/1 до договору підряду № 04/08-06/21-КРП-4 від 08.06.2021 ДУ № 1 від 30.08.2021 прийому - передачі змонтованого матеріалу до акта виконаних робіт за січень 2022 року на суму 206 524,14 грн.

Отже, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 2 801 195,89 грн.

Відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме у розмірі 1 840 576,95 грн, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

Пунктом 8.2 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" встановлено, що за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт.

Відповідно до пункту 8.3 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни даного договору.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Судові витрати за подачу первісного позову покладено на позивача за первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" 1 514 052,19 грн неустойки та штрафу, 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 22 710,78 грн витрат по сплаті судового збору. В решті зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- 26.06.2021 - це строк, з якого Підрядник зобов`язався розпочати виконання робіт та виконати належним чином роботи і передати їх Замовнику протягом 70 (сімдесяти) календарних днів. Відповідно 03.09.2021 - строк, в якій Підрядник повинен був закінчити роботи;

- останні акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт було підписано 10.01.2022. Тобто станом на 10.01.2022 термін порушення строків виконання підрядником робіт склав - 130 календарних днів (з 03.09.2021 по 10.01.2022);

- розмір пені, нарахованої відповідно до пункту 8.2 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору", є арифметично вірним;

- відповідно до пункту 8.3 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від ціни даного договору. Судом встановлено прострочення виконання зобов`язання підрядником більше, ніж на 10 календарних днів. За розрахунком позивача за зустрічним позовом, перевіреним судом, 10% від ціни договору з урахуванням ціни визначеної у додаткових угодах № 1 (338 683,05 грн), №2 (338 683,05 грн), №3 (338 683,05 грн) становить - 1 016 049,15 грн, які і підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом;

- щодо наданих позивачем за первісним позовом листів адресованих відповідачу за первісним позовом, суд оцінює їх критично, з огляду на таке. По - перше, на переконання суду, такі листи фактично вказують на порушення строків виконання підрядником (позивачем за первісним позовом) строків виконання підрядних робіт. Щодо листів позивача за первісним позовом від 04.08.2021 за вих. №№ 04/08, 04/08/1 з запитами щодо надання переліку матеріалів, які підрядник може застосовувати ("для подальшого виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт та розробки технологічних карт"; "оскільки не погоджені назви матеріалів") та зупинення виконання робіт, такий наданий ним відповідачу за первісним позовом лише 04.08.2021, тобто через 40 календарних днів від дати початку виконання робіт по договору. При цьому, суд зауважує, що умовами договору не передбачено необхідність додаткового погодження "назви матеріалів". Отже, на переконання суду, інформація, в тому числі про зупинення виконання робіт, викладена у вказаному листі, фактично є спробою підрядника після перебігу 40 днів виконання робіт по договору змінити умови договору в односторонньому порядку, що є неприпустимим відповідно до умов договору та статті 525 Цивільного кодексу України. Також, надані позивачем за первісним позовом листи №05/10 від 05.10.2021 про погодження RAL та ціни фарби, №10/11 від 10.11.2021 про затвердження кольору фарб, №16/11 від 16.11.2021 про звернення підрядника (відповідача за зустрічним позовом) щодо дозамовлення плитки для виконання робіт по цоколю по додатковій угоді №1, №24/11 від 24.11.2021 з проханням перерахувати авансовий платіж в розмірі 500 000,00 грн по договору, суд вважає неналежними доказами у даній справі, оскільки подані замовнику після спливу строку закінчення виконання підрядних робіт (після 03.09.2021);

- судом встановлено, що відповідач за первісним позовом зобов`язаний оплатити позивачу за первісним позовом вартість виконаних позивачем підрядних робіт у сумі 1 149 127, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами. При цьому, відповідно до пункту 12.10 договору підряду, замовник має право зменшувати будь - який платіж на величину збитків, пені та штрафів, нарахованих ним відповідно до умов даного договору, а також на суми інших платежів, які підрядник повинен здійснити на користь замовника згідно даного договору. У зв`язку із цим, суд зазначає, що платіж відповідача за первісним позовом у розмірі 1 149 127, 00 грн зменшується на величину пені, штрафів та збитків, нарахованих відповідно до умов договору на підставі пункту 12.10 договору;

- судом встановлено, що відповідач скористався правом, закріпленим у пункті 12.10 договору, а відповідно до пункту 9.1.2 договору, остаточний розрахунок відповідачем за первісним позовом не проводиться, якщо мають місце випадки, передбачені пунктом 9.4 та пунктом 12.10 договору. Оскільки позивач за первісним позовом документів, що підтверджували б сплату відповідачу суми пені, штрафів, нарахованих у зв`язку із порушенням ним умов договору, суду не надав, відтак відсутні підстави вважати, що відповідачем за первісним позовом допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому вимоги позивача про стягнення пені та інфляції є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає сума нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі 1 514 052, 19 грн, тому первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 1 514 052, 19 грн;

- позивачем за зустрічним позовом вірно здійснено розрахунок пені та штрафу окремо за додатковими угодами №1, №2, №3, проте, при сумуванні, останнім здійснено помилку в сторону збільшення на 900,15 грн, у зв`язку з чим, у цій частині зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/6207/22 скасовано та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" відмовити повністю. Судові витрати за подачу первісного позову покласти на позивача за первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" 364 925,19 грн неустойки та штрафу, 36 135,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5 473,88 витрат по сплаті судового збору. У решті зустрічних позовних вимог - відмовити".

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- відповідач за первісним позовом зобов`язаний оплатити позивачу за первісним позовом вартість виконаних підрядних робіт у сумі 1 149 127, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами. При цьому, відповідно до пункту 12.10 договору підряду замовник має право зменшувати будь-який платіж на величину збитків, пені та штрафів, нарахованих ним у відповідності до умов даного договору, а також на суми інших платежів, які підрядник повинен здійснити на користь замовника згідно даного договору. У зв`язку з цим, платіж відповідача за первісним позовом у розмірі 1 149 127, 00 грн зменшується на величину пені, штрафів та збитків, нарахованих відповідно до умов договору на підставі пункту 12.10 договору;

- судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач за первісним позовом скористався правом, закріпленим у пункті 12.10 договору, а відповідно до пункту 9.1.2 договору, остаточний розрахунок відповідачем за первісним позовом не проводиться, якщо мають місце випадки, передбачені пунктом 9.4 та пунктом 12.10 договору;

- оскільки, позивач за первісним позовом документів, що підтверджували б сплату відповідачу суми пені, штрафів, нарахованих у зв`язку із порушенням ним умов договору, суду не надав, відтак відсутні підстави вважати, що відповідачем за первісним позовом допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому вимоги позивача про стягнення пені та інфляції є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають;

- водночас, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню сума нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі 1 514 052,19 грн, оскільки, враховуючи взаємозалік вимог позивача та відповідача, стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає борг у сумі 364 925,19 грн, тому первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 364 925,19 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2018 у справі № 916/332/17, від 09.11.2018 у справі № 904/6736/16, від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 щодо застосування частини 1 статті 207, статей 853, 882 Цивільного кодексу України. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" зазначило, що суди неправильно застосували частину 4 статті 882 Цивільного кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 151 495,23 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 207, 853, 882 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах від 03.07.2018 у справі № 916/332/17, від 09.11.2018 у справі № 904/6736/16, від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18, від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20, з огляду на таке.

У справі № 916/332/17 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що рішення господарського суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо вимоги про розірвання договору мотивовано відсутністю предмету спору по вказаним вимогам як первісного так і зустрічного позовів, оскільки, за висновком суду, договір від 30.11.2016 № 30/11 є розірваним в силу приписів частини другої статті 849 ЦК України. У частині позовних вимог (первісного позову) щодо стягнення збитків з відповідача на користь позивача, судове рішення вмотивоване встановленою судом наявністю усіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а саме вини відповідача у здійснені протиправної поведінки, тобто невиконанні умов договору підряду від 30.11.2016 № 30/11; наявність причинного зв`язку між вказаною протиправною поведінкою відповідача та заподіяною позивачу шкодою у вигляді здійснених позивачем авансових платежів за даним договором у сумі 432 603,07 грн. Щодо зустрічного позову, суд дійшов висновку, що ТОВ "ІБК "Єкотехстрой" не доведено належними і допустимими доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог, зокрема, не надано доказів надсилання комунальній установі акта виконаних робіт за договором підряду, що, у свою чергу, спростовує доводи ТОВ "ІБК "Єкотехстрой" щодо необґрунтованої відмови позивача від підписання вказаного акта та свідчить про відсутність правових підстав для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що неналежність виконання ТОВ "ІБК "Єкотехстрой" зобов`язань за договором від 30.11.2016 № 30/11 вбачається з матеріалів справи та підтверджена в ході апеляційного перегляду. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що надані відповідачем докази надсилання позивачу акта виконаних робіт на його електронну адресу, не є належними і допустимими доказами, оскільки вказаний документ не відповідає передбаченим законодавством вимогам ні письмового документу, ні електронного.

У справі № 904/6736/16 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у позові підрядника до замовника про стягнення заборгованості за виконані роботи, виходив з того, що суд апеляційної інстанції встановив, що акт виконаних робіт, яким обґрунтовується позов, не відповідає передбаченій договором формі - формі КБ-2В або КБ-3 та те, що такий акт не підписано замовником і ним же заперечується сам факт пред`явлення такого акту виконаних робіт замовнику. При цьому Верховний Суд зазначив, що у своїй касаційній скарзі скаржник ставить питання безпідставності невзяття судом апеляційної інстанції до уваги акта виконаних робіт, не заперечуючи повноти встановлення факту невідповідності змісту такого акту законодавству та договірним умовам, а також відсутності у матеріалах справи доказів направлення такого акту відповідачеві.

У справі № 910/4103/18 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи, виходив з того, що закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язання. При цьому Верховний Суд зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення та постанову судами не було перевірено факту виконання або невиконання підрядником будівельних робіт за договором в об`ємах, передбачених договором та актами, як підстави для виникнення у відповідача обов`язку з оплати таких робіт. Крім того, Верховний Суд зазначив, що суди також не звернули уваги на ту обставину, що відповідачем факт виконання підрядником робіт не заперечувався, однак, виходячи з аналізу матеріалів справи, неодноразово зверталась увага на якість, невідповідність обсягу фактично виконаних робіт тим обсягам, які були відображені в актах, наданих підрядником, якщо їх оцінювати як окремі документи, що підтверджують виконання окремих будівельних робіт.

У справі № 920/169/18, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів. Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що суди попередніх інстанцій не встановили при розгляді справи усі суттєві обставини, необхідні для висновку про наявність чи відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, Суд враховує, що Верховний Суд у справі № 920/169/18 не формував висновки щодо застосування норм статей 207, 853, 882 Цивільного кодексу України.

У справі № 910/18384/20 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції не досліджено чи були підрядником фактично виконані роботи за договором підряду № 03/20 від 13.03.2020, перелік яких зазначений в актах приймання -виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року і факт виконання яких відповідач заперечував. При цьому Верховний Суд зазначив, що виникнення за підписаним в односторонньому порядку актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, вказаних у цьому акті.

Разом з тим, у справі що переглядається, сторони не заперечують як факт виконання підрядником робіт так і не заперечують, що вони виконані якісно. При цьому підставою для відмови у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи є те, що заборгованість відповідача за первісним позовом за виконані роботи у розмірі 1 149 127, 00 грн зменшилася на величину пені, штрафів та збитків, нарахованих відповідно до умов договору на підставі пункту 12.10. договору.

Отже, справи № № 916/332/17, 904/6736/16, 910/4103/18, 920/169/18, 910/18384/20 та справа № 910/6207/22, що переглядається, не є подібними за змістовим критерієм.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Водночас Суд, відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне при розгляді даної касаційної скарги врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21, яка ухвалена після подання касаційної скарги, з огляду на таке.

З частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).

З аналізу частини 1 статті 530, частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною 4 статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частини 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд, у постанові від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21, підтвердив висновок щодо застосування статей 612, 613 Цивільного кодексу у підрядних правовідносинах, який було раніше викладено Верховним Судом у справах № 916/693/21, № 910/2711/20, № 910/6217/19. Згідно із яким Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, у пункті 4.15 договору сторони погодили, що підрядник зобов`язаний вжити заходів щодо збереження майна, переданого замовником на виконання даного договору, подавати замовнику звіти про використання матеріальних ресурсів та повернути їх залишок замовнику; здійснювати фіксування (складання актів) щодо пошкодження майна замовника робітниками підрядника та/або суміжними підрядними організаціями.

Згідно із пунктом 7 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" до договору підряду, звіт про використання матеріальних ресурсів поставки замовника, відповідно до пункту 4.15 договору підрядником подається щомісячно разом з актами виконаних робіт у вигляді акту прийому-передачі змонтованого матеріалу. До розгляду не приймається остаточний акт приймання виконаних будівельних робіт без подання підрядником звіту про використання матеріальних ресурсів поставки замовника та без повернення підрядником невикористаного залишку матеріалу замовника. Акт прийому-передачі матеріалів в роботу повинен бути підписаний уповноваженими особами сторін. Аналогічні умови викладені в додаткових угодах №№ 1,2 до договору підряду.

У додатку № 2 від 08 червня 2021 року "Договірна ціна" до договору підряду сторонами передбачено матеріал, який поставляється замовником.

Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" неодноразово наголошувалось, що ним не було виконано роботи у встановлений договором строк у зв`язку із несвоєчасним виконанням замовником свого обов`язку щодо постачання матеріалів. На підтвердження даних обставин позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи копії: видаткової накладної № 5079301 від 26.11.2021 (т. 2 а. с. 77); акта № 3/1 прийому-передачі змонтованого матеріалу від 31.12.2021, згідно із яким підрядник отримав від замовника для подальшого монтажу матеріали (т. 1 а. с. 42); акта № 4/1 прийому-передачі змонтованого матеріалу від 05.01.2022, згідно із яким підрядник отримав від замовника для подальшого монтажу матеріали (т. 2 а. с. 13); акта № 5/1 прийому-передачі змонтованого матеріалу від 10.01.2022, згідно із яким підрядник отримав від замовника для подальшого монтажу матеріали (т. 1 а. с. 55); акта № 1/1 прийому-передачі змонтованого матеріалу від 11.01.2022, згідно із яким підрядник отримав від замовника для подальшого монтажу матеріали (т. 1 а. с. 60).

Згідно із частиною 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Однак, суди попередніх інстанцій, в порушення положень статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надали оцінки зазначеним доводам та доказам позивача первісним позовом (не відхилили та не спростували їх).

Крім того, згідно із пунктом 1 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" до договору підряду, перед початком виконання робіт підрядник зобов`язаний, зокрема, погоджувати із замовником виробників матеріалів/обладнання, що використовуються ним при виконанні робіт, та ціни на матеріали/обладнання шляхом передачі та погодження рахунків із замовником - у разі зміни цін на такі матеріали/обладнання, що погоджені сторонами в додатку № 2 "Договірна ціна".

Пунктом 8. 2 договору підряду передбачено, що з метою забезпечення контролю за відповідністю робіт і матеріальних ресурсів встановленим вимогам, замовник має право здійснювати технічний нагляд та контроль за виконанням робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" звертало увагу судів на те, що ним порушено строки виконання робіт також через те, що замовник не погоджував необхідні матеріали для виконання робіт. На підтвердження даних обставин позивач за первісним позовом долучив до матеріалів справи, зокрема копії:

- листа № 04/08 від 04.08.2021 (т. 2 а. с. 24), згідно із яким підрядник повідомив замовника про те, що він тимчасово припиняє виконання комплексу внутрішніх робіт, в зв`язку із тим, що служба технічного нагляду замовника перешкоджає виконанню підрядником своїх зобов`язань за договором тим, що вказує на виконання підрядником робіт матеріалами, які не відповідають державним стандартам і технічним умовам. При цьому підрядник зазначив, що назва матеріалів у договірній ціні не вказана, тому він на власний розсуд закуповує матеріали, які не перевищують ціну вказану у договірній ціні. Крім того, підрядник зазначив, що для подальшого виконання робіт та розробки технологічних карт, він просить надати погоджений службою технагляду замовника перелік матеріалів, які підрядник може застосовувати при виконанні робіт;

- листа № 04/08 від 04.08.2021 (т. 2 а. с. 25), згідно із яким підрядник повідомив замовника про те, що станом на 04.08.2021 він готовий виконувати наступні види робіт: 1. влаштування плитки; 2. влаштування декоративної штукатурки; 3. фарбування стель з 6 по 13 поверхи; 4. фарбування сходової клітини з 6 по 14 поверхи. При цьому підрядник зазначив, що у зв`язку із тим, що не погоджені назви матеріалів, він не може виконувати вказані роботи, та просив письмово повідомити перелік матеріалів, які він може використовувати при виконанні робіт. Крім того, підрядник зазначив, що ним були виконані роботи по влаштуванню плитки на 11 поверсі, однак по вказівці технагляду замовника плитку було демонтовано, відтак щоб у подальшому не було таких непорозумінь, підрядник повідомив про тимчасове припинення робіт до отримання відповіді замовника;

- листа № 05/10 від 04.08.2021 (т. 2 а. с. 23), згідно із яким підрядник повідомив замовника про те, що у зв`язку із тим, що по договірній ціні узгоджена фарба водоемульсійна Ceresit IN-51(-52)а кольори фарби в проектній документації вказані торгової марки Baumit, та з подорожчанням ціни на фарбу, він просить погодити RAL у на фарбу, вказані в рахунку до сплати.

Відхиляючи посилання позивача за первісним позовом на зазначені листи суди зазначили, що листи від 04.08.2021 за вих. №№ 04/08, 04/08/1 з запитами щодо надання переліку матеріалів, які підрядник може застосовувати ("для подальшого виконання комплексу внутрішніх оздоблювальних робіт та розробки технологічних карт"; "оскільки не погоджені назви матеріалів") та зупинення виконання робіт, такі надані відповідачу за первісним позовом лише 04.08.2021, тобто через 40 календарних днів від дати початку виконання робіт по договору. При цьому, умовами договору не передбачено необхідність додаткового погодження "назви матеріалів". Отже, інформація, в тому числі про зупинення виконання робіт, викладена у вказаному листі, фактично є спробою підрядника після перебігу 40 днів виконання робіт по договору змінити умови договору в односторонньому порядку, що є неприпустимим відповідно до умов договору та статті 525 Цивільного кодексу України. Також, наданий позивачем за первісним позовом лист №05/10 від 05.10.2021 про погодження RAL є неналежним доказом, оскільки поданий замовнику після спливу строку закінчення виконання підрядних робіт (після 03.09.2021).

Колегія суддів не може погодитися із зазначеними висновками судів та вважає їх передчасними, оскільки вони зроблені без урахування положень пункту 1 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" до договору підряду щодо обов`язку підрядника погоджувати із замовником виробників матеріалів/обладнання, що використовуються ним при виконанні робіт та без урахування строків виконання робіт встановлених додатковими угодами до договору підряду № 1 від 30.08.2021 (строк виконання робіт - протягом 30 календарних днів з дати підписання додаткової угоди, тобто до 29.09.2021) та № 2 від 05.10.2021 (строк виконання робіт - протягом 14 календарних днів з дати підписання додаткової угоди, тобто до 19.10.2021).

Отже, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходили виключно із встановлених обставин порушення виконання договору підрядником в погоджений договором строк, тим самим залишивши поза увагою дослідження своєчасності виконання як підрядником, так і замовником своїх зобов`язань в сукупності, можливість виконання робіт підрядником пов`язаного з виконанням своїх зобов`язань замовником.

Крім того, правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі 6-100цс14 та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Пунктом 8.2 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" встановлено, що за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт.

Відповідно до пункту 8.3 додатку № 1 від 08 червня 2021 року "Основні комерційні умови договору" за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни даного договору.

Згідно із пунктом 1.8.2 додаткової угоди № 1 від 30.08.2021 до договору підряду за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки виконання робіт.

Пунктом 1.8.3 додаткової угоди № 1 від 30.08.2021 до договору підряду передбачено, що за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни даного договору.

Відповідно до пунктом 1.8.2 додаткової угоди № 2 від 05.10.2021 до договору підряду за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожний день затримки виконання робіт.

Пунктом 1.8.3 додаткової угоди № 2 від 05.10.2021 до договору підряду передбачено, що за прострочення передбачених даним договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни даного договору.

Ціна договору підряду № 04/08-06/21-КРП-4А від 08.06.2021 складає 3 386 830,58 грн, яка відповідно до пункту 2.8 договору підряду складається з: 3 129 378,70 грн - договірна ціна за договором підряду; 153 961,40 грн - договірна ціна за додатковою угодою № 1 до договору підряду; 103 490,48 грн - договірна ціна за додатковою угодою № 2 до договору підряду.

З наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" розрахунку пені та штрафу вбачається наступне.

За недодержання строків виконання робіт за договором підряду нараховано пеню у розмірі 207 385,34 грн та штраф у розмірі 338 683,05 грн.

За недодержання строків виконання робіт за додатковою угодою № 1 до договору підряду (договірна ціна за додатковою угодою № 1 складає 153 961,40 грн) нараховано пеню (від ціни договору - 3 386 830,58 грн) у розмірі 170 269,40 грн та штраф (від ціни договору - 3 386 830,58 грн) у розмірі 338 683,05 грн.

За недодержання строків виконання робіт за додатковою угодою № 2 до договору підряду (договірна ціна за додатковою угодою № 2 складає 103 490,48 грн) нараховано пеню (від ціни договору - 3 386 830,58 грн) у розмірі 120 348,40 грн та штраф (від ціни договору - 3 386 830,58 грн) у розмірі 338 683,05 грн.

Тобто, з наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" розрахунку пені та штрафу, зокрема вбачається, що їх нарахування здійснювалося від ціни договору (3 386 830,58 грн), яка є значно більшою за вартість фактично виконаних робіт за договором підряду та додатковими угодами до нього (2 801 195,89 грн). При цьому штрафні санкції нараховані за несвоєчасне виконання робіт за додатковими угодами №№ 1,2 у декілька разів перевищують вартість самих робіт.

Разом з тим, ні суд першої інстанції стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" штрафні санкції у розмірі 1 514 052,19 грн, ні апеляційний господарський суд здійснюючи взаємозалік вимог позивача та відповідача та стягуючи з відповідача за зустрічним позовом штрафні санкції у розмірі 364 925,19 грн не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 у справі 6-100цс14 та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, та не вирішили питання зменшення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" штрафних санкцій відповідно до вимог частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України.

До того ж, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що за недодержання строків виконання робіт за договором підряду позивачем за зустрічним позовом нараховано пеню за період з 03.09.2021 по 10.01.2022 від ціни договору у сумі 3 386 830,58 грн, яка, в тому числі, складається з договірної ціни за додатковою угодою № 2, що укладена сторонами 05.10.2021. Тобто, у період з 03.09.2021 до 05.10.2021 ціна договору не могла включати договірну ціну за додатковою угодою № 2.

Судами також залишено поза увагою те, що за недодержання строків виконання робіт за додатковою угодою № 1 до договору підряду позивачем за зустрічним позовом нараховано пеню за період з 28.09.2021 по 11.01.2022, в той час як відповідач за зустрічним позовом роботи за додатковою угодою № 1 повинен був виконати до 29.09.2021 включно. При цьому пеня за додатковою угодою № 1 нарахована від ціни договору у сумі 3 386 830,58 грн, яка, в тому числі, складається з договірної ціни за додатковою угодою № 2, що укладена сторонами 05.10.2021. Тобто, до 05.10.2021 ціна договору не могла включати договірну ціну за додатковою угодою № 2.

Таким чином, ухвалюючи оскаржувані рішення та постанову, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надали їм належної правової оцінки. Водночас встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення як первісного так і зустрічного позову.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване судове рішення наведеним вимогам не відповідає.

Частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували й не перевірили усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 73 - 80, 86, 236 - 238, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та встановлення необхідності застосування положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статей 612, 613 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Враховуючи викладене, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.

У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на викладене при ухваленні даної постанови клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не розглядається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сервіс Євробуд" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 у справі № 910/6207/22, а справу № 910/6207/22 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець