910/5849/22 Про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав того, що оскаржувана ухвала першої інстанції не підлягає апеляційному оскарженню окремо від судового рішення - 04.08.2023 Прийняття

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 (судді: Агрикова О. В. - головуючий, Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) про відмову у відкритті апеляційного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс",

про визнання договору недійсним та витребування майна,

1. Історія справи

1.1. У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" (далі - ТОВ "Бориспільбуд", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", Відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) про визнання договору недійсним та витребування майна.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

1.3. 07.02.2023 місцевий суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.03.2023.

1.4. 20.03.2023 до Господарського суду міста Києва від Позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ "Бориспільбуд" про повернення до стадії підготовчого провадження та про поновлення процесуального строку для подання доказів, подані Позивачем докази залишено без розгляду.

1.6. Також 21.03.2023 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення у цій справі по суті позовних вимог.

1.7. Не погодившись із вказаними ухвалою та рішенням від 21.03.2023, ТОВ "Бориспільбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких, зокрема, просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 та прийняти нове судове рішення про задоволення клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення процесуального строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бориспільбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/5849/22. Зазначену апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто скаржнику.

2.2. Наведене судове рішення обґрунтоване тим, що предметом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/5849/22, якою відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про повернення до стадії підготовчого провадження.

Водночас, положеннями статті 255 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в поверненні до стадії підготовчого провадження окремо від рішення суду першої інстанції.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Бориспільбуд" просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

3.2. Зазначена скарга мотивована тим, що апеляційний господарський суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що згідно зі статтею 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відмову у поверненні до стадії підготовчого провадження не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, не взяв до уваги положення статті 119 та пункту 9 частини першої статті 255 зазначеного Кодексу.

Водночас, суд першої інстанції в мотивувальній частині ухвали від 21.03.2023, якою, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Бориспільбуд" про поновлення процесуального строку для подання доказів, послався, серед іншого, на статтю 119 Господарського процесуального кодексу України, якою, у свою чергу, передбачено постановлення ухвали про відмову у поновленні або продовженні такого строку, що може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, ухвала про відмову у задоволенні клопотання Позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів є різновидом ухвал про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, яка відповідно до пункту 9 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

3.3. З огляду на викладене, на думку Позивача, судом апеляційної інстанції не було враховано правові позиції Верховного Суду про застосування норм статті 119 та пункту 9 частини першої статті 255Господарського процесуального кодексу України, викладених в постанові від 03.12.2020 у справі № 923/1/19.

3.4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2023 (у складі колегії суддів: Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Бориспільбуд" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 у справі № 910/5849/22 у письмовому провадженні.

4.2. Згідно з розпорядженням Касаційного господарського суду від 31.07.2023 №29.2-02/1935 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5849/22 у зв`язку рішенням Вищої ради правосуддя від 25.07.2023 про відставку судді ОСОБА_2 .

4.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду справи №910/5849/22 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Міщенко І. С.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5.3. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

5.4. За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

5.5. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

5.6. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

5.7. При цьому відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27. рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява №50966/99).

5.8. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryjv v. Ukraine), заява №3236/03).

5.9. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

5.10. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Бориспільбуд" про повернення до стадії підготовчого провадження. Відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів. Залишено без розгляду подані ТОВ "Бориспільбуд" 20.03.2023 докази.

При цьому зі змісту зазначеної ухвали убачається, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання Позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів, дійшовши висновку, що ТОВ "Бориспільбуд" при зверненні до суду з позовною заявою мало вказати усі докази, які, на його думку, мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, та зазначити про їх відсутність у Позивача, чого зроблено не було. У той же час, Відповідачами не було подано до суду жодних заяв чи клопотань, у зв`язку з якими Позивач міг би дізнатись про необхідність подання певних доказів.

5.11. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бориспільбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/5849/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що вказана ухвала, якою відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції.

5.12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

5.13. При цьому згідно з частиною другою статті 254 вказаного Кодексу ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

5.14. Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

5.15. Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі (постанова Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 923/1/19).

5.16. Водночас, судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бориспільбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023, якою, у тому числі, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів.

5.17. Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

5.18. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 наведеного Кодексу).

5.19. За змістом частин першої - третьої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин шостої - восьмої статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

5.20. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

5.21. Проте суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бориспільбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/5849/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що скаргу подано на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не взяв до уваги положення статті 119 та пункту 9 частини першої статті 255 зазначеного кодексу.

5.22. При цьому місцевий суд у пункті 2 резолютивної частини наведеної ухвали зазначив про відмову в задоволенні клопотання Позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів, керуючись, зокрема, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено постановлення ухвали про поновлення або продовження процесуального строку чи про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку, яку, у свою чергу, може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

5.23. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бориспільбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/5849/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим касаційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

5.24. Водночас, при вирішенні зазначеного питання апеляційному господарському суду необхідно виходити із основних засад та завдання господарського судочинства, врахувавши, у тому числі, принцип процесуальної економії, з огляду на приписи чинного процесуального законодавства та фактичний стан розгляду цієї справи, зокрема перебування на розгляді суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення місцевого суду, провадження за якою відкрито відповідною ухвалою від 14.06.2023.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста стаття 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ "Бориспільбуд" підлягає задоволенню, а ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 у справі № 910/5849/22 - скасуванню з передачею цієї справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у даному випадку справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.