904/7930/21 Про визнання недійсними рішень власників Приватного підприємства, договорів купівлі-продажу майнових прав власників Приватного підприємства, визнання незаконними та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін у склад засновників Приватного підприємства - 03.08.2023 Прийняття

до 1) Портін Груп ЛП (Portin Group LP), 2) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініча Сергія Анатолійовича, 3) приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, 4) Приватного підприємства "НВАЛ",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_2, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Компані", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Ф`южин", 4) ОСОБА_3, 5) ОСОБА_4, 6) ОСОБА_5, 7) іноземна компанія Янтерманн ЛП (Yantermann LP),

про визнання недійсними рішень власників, договорів купівлі-продажу майнових прав власників, визнання незаконними та скасування реєстраційних дій,

Історія справи

1. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Портін Груп ЛП (Portin Group LP), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініча Сергія Анатолійовича, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни, Приватного підприємства "НВАЛ" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021;

- визнання недійсним рішення власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та обов`язків на управління ПП "НВАЛ" від 02.07.2021;

- визнання недійсним рішення власника ПП "НВАЛ" № 02/07 від 02.07.2021;

- скасування реєстраційної дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініча Сергія Анатолійовича № 1002241070051032574 від 01.07.2021, вчиненої на підставі рішення власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021;

- скасування реєстраційної дії приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Ліани Леонідівни № 1002241070052032574 від 02.07.2021, вчиненої на підставі рішення власника ПП "НВАЛ" № 02/07 від 02.07.2021.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що підписи у заявах від 01.07.2021, договорі купівлі-продажу від 01.07.2021 та в рішенні власників ПП "НВАЛ" ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не проставлялися, такі підписи виконані сторонніми особами. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мали наміру відчужувати належні їм корпоративні права на Приватне підприємство "НВАЛ".

3. Позивачі зазначили, що на момент виготовлення вказаних документів та проведення реєстраційних дій нотаріусом Кулінічем С.А., один із власників ПП "НВАЛ" - ОСОБА_1 не знаходилася на території м. Дніпро, а перебувала за місцем свого постійного проживання - м. Ялта АР Крим. Зазначене підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-26970/0/15-21-вих від 23.07.2021, у якому вказано, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 25.06.2021 по 23.07.2021 громадянином України - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в базі даних не виявлено.

4. Крім того, за твердженням позивачів, нотаріусом Кулінічем С.А. для ідентифікації особистостей ОСОБА_7 та ОСОБА_1 використовувалися підроблені паспорти громадян України на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_1, оскільки фотографії та підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у вказаних паспортах не відповідають фотографіям та підписам, що містяться у дійсних паспортах. Також у вказаних підроблених паспортах невірно вказано дати, до яких дійсні паспорти.

5. Позивачі вказали, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.08.2021 по справі № 202/4342/21 зобов`язано уповноважених осіб Слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_10, ОСОБА_11 та приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А., передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України.

6. За вказаною ухвалою суду СУ ГУНП в Дніпропетровській області, 17.08.2021 внесено відомості до ЄРДР за № 12021040000000608 за ст. 190 ч. 3 КК України.

7. Позивачі зазначають, що нотаріусом здійснено неналежну перевірку документів осіб, які звернулися за нотаріальним посвідченням оспорюваного правочину від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Невстановлені особи водночас надали завідомо підроблені документи за якими, нотаріусом в порушення норм чинного законодавства, не було встановлено осіб учасників цивільних відносин.

8. На думку позивачів, вчинення нотаріальної дії було здійснено за відсутності осіб - її учасників, а саме дійсних власників підприємства ПП "НВАЛ" - ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

9. ОСОБА_2 було вчинено розпорядче рішення, на підставі якого, 02.07.2021 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною вчинено реєстраційну дію про зміну засновника та власника ПП "НВАЛ" на підприємство з іноземною реєстрацією - Портін Груп ЛП.

10. Водночас позивачі зауважили, що вказані приватні нотаріуси, не дослідивши, не проаналізувавши та неправильно застосувавши вимоги Закону України "Про нотаріат" (3425-12) незаконно позбавили дійсних власників ПП "НВАЛ" - ОСОБА_7 та ОСОБА_1 права власності на вказане підприємство, а також об`єктів нерухомого майна, що знаходилися у власності ПП "НВАЛ".

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2022 у справі №904/7930/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023, у задоволенні позовних вимог позивачів відмовлено.

12. Судові рішення мотивовані тим, що:

- встановлення справжності підпису особи на документі вочевидь не входить до компетенції суду, а належить до сфери спеціальних знань експерта;

- позивачами не було надано до суду висновку експерта про підробку підписів ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на заявах від 01.07.2021, договорі купівлі-продажу майнових прав та рішенні власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021, не було заявлено і відповідного клопотання про призначення судової експертизи;

- факт підробки або дійсності паспорту громадянина сам по собі не може бути доказом оригінальності чи підробки підпису такого громадянина на певному документі, встановлення справжності паспортів, на підставі яких були проведені оскаржувані реєстраційні дії не є предметом доказування в цій справі та не входить до компетенції суду;

- позивачами не доведено належними та допустимими доказами факту ідентифікації осіб - ОСОБА_7 та ОСОБА_1 01.07.2021 нотаріусом Кулінічем С.А. на підставі підроблених паспортів громадян України на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ;

- інформація, зазначена в листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-26970/0/15-21-вих від 23.07.2021, не може сама по собі бути беззаперечним, достатнім, допустимим та належним доказом справжності або підробленості підписів у заявах від 01.07.2021, договорі купівлі-продажу від 01.07.2021 та в рішенні власників ПП "НВАЛ", виконаних від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Такий лист не може слугувати безсумнівним доказом того, що особа не перетинала державний кордон України та не виключає вірогідності того, що особа перетнула лінію державного кордону невстановленим способом поза межами пунктів пропуску.

13. Суди попередніх інстанцій зазначають, що документи, надані позивачами, не є належними, допустимими та достовірними доказами того, що підписи на заявах від 01.07.2021, договорі купівлі-продажу майнових прав та рішенні власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021 виконані не ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а іншими особами.

14. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що обставина відсутності ОСОБА_1 на території України 01.07.2021 не виключає існування відповідного волевиявлення на відчуження частки в ПП "НВАЛ" та автентичності її підпису на спірному договорі та рішенні, що достеменно можливо встановити лише експертним шляхом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

15. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачів.

16. Скаржник у касаційній скарзі в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

17. ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №872/1/22, подібний до якого за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 873/131/20, викладеної з урахуванням правових позицій Верховного Суду у постановах від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18, від 07.08.2019 у справі № 925/2151/14, щодо необхідності дослідження судом оригіналів договору (документів).

18. Позивач-2 зазначає, що підписи на заявах, договорі купівлі-продажу від 01.07.2021 та в рішенні власників ПП "НВАЛ" позивачами не проставлялися, вказані підписи виконані сторонніми особами. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не мали наміру відчужувати належні їм корпоративні права.

19. Крім того, позивач-2 вказує на те, що позивачами додавалися копії їх паспортів, які були дійсні на момент наче б то укладення оспорюваних правочинів, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали їм належної правової оцінки.

20. Також позивач-2 наголошує на тому, що у зв`язку з необхідністю проведення почеркознавчої експертизи, для якої необхідні оригінали документів, позивачі просили суд першої інстанції витребувати у приватного нотаріуса Кулініча С.А. оригінали документів, на підставі яких вчинені нотаріальні дії. Разом з тим, місцевий господарський суд ухвалою суду від 21.12.2021 витребував у зазначеного нотаріуса лише копії документів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

21. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

22. ОСОБА_7 02.12.1997 зареєстровано Приватне підприємство "НВАЛ" (ідентифікаційний код 14290013), юридична адреса: м. Дніпро, пр. Пушкіна, 31-б.

23. З 07.11.2018 співзасновником ПП "НВАЛ" стала ОСОБА_1, про що складено та нотаріально посвідчено статут ПП "НВАЛ" у новій редакції.

24. У матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_1 від 01.07.2021 про надання згоди іншому з подружжя на укладення договору купівлі-продажу майнових прав власників Приватного підприємства "НВАЛ".

25. Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав власників Приватного підприємства "НВАЛ", укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_1 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець), продавці передали у власність, а покупець прийняв у власність майнові права власника ПП "НВАЛ".

26. Рішенням власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021 ОСОБА_7 та ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2021, вирішили передати ОСОБА_2 корпоративні права власників ПП "НВАЛ", затвердити нову редакцію статуту підприємства, звільнити з посади директора підприємства ОСОБА_7 та призначити на вказану посаду ОСОБА_2 .

27. Заяви від 01.07.2021, договір купівлі-продажу майнових прав та рішення власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021 були посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А.

28. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідні зміни до складу власників та керівників ПП "НВАЛ" (реєстраційний запис №1002241070051032574 від 01.07.2021).

29. В подальшому, на підставі рішення власника № 02/07 від 02.07.2021 та договору купівлі-продажу майнових прав та обов`язків на управління ПП "НВАЛ" від 02.07.2021, ОСОБА_2 були відчужені майнові права власника ПП "НВАЛ" на користь Портін Груп ЛП (Portin Group LP). Звільнено з посади директора ПП "НВАЛ" ОСОБА_2 з 02.07.2021. Призначено на посаду директора підприємства ОСОБА_12 з 03.07.2021.

30. Договір купівлі-продажу майнових прав та рішення власника ПП "НВАЛ" від 02.07.2021 були посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.

31. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідні зміни до складу власників та керівників ПП "НВАЛ" (реєстраційний запис № 1002241070052032574 від 02.07.2021).

Позиція Верховного Суду

32. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

33. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

34. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

35. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

36. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

37. Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

38. У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

39. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

40. Частинами 1, 2 ст. 113 зазначеного Кодексу передбачено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

41. Частиною 1 ст. 63 Господарського кодексу України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності.

42. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі №917/1338/18 погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

43. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 зазначила, що приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.

Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України "Про господарські товариства" (1576-12) , "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (2275-19) , "Про кооперацію" (1087-15) , "Про сільськогосподарську кооперацію" (819-20) .

44. Судами попередніх інстанцій не визначено виду підприємницького товариства, до якого належить Приватне підприємство "НВАЛ".

45. Предметом позову у справі, що розглядається, є: визнання недійсними рішень власників щодо передачі майнових прав, договорів купівлі-продажу майнових прав власників, визнання незаконними та скасування реєстраційних дій.

46. Позивачі в позові наголошували на тому, що позивачі не підписували заяв щодо згоди на відчуження майнових прав, оспорюване рішення власників та договір купівлі-продажу, підписи виконані сторонніми особами. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мали наміру відчужувати належні їм корпоративні права на Приватне підприємство "НВАЛ".

На момент виготовлення вказаних документів та проведення реєстраційних дій нотаріусом Кулінічем С.А. один із власників ПП "НВАЛ" - ОСОБА_1 не знаходилася на території м. Дніпро, а перебувала за місцем свого постійного проживання - м. Ялта АР Крим.

Нотаріусом Кулінічем С.А. для ідентифікації особистостей ОСОБА_7 та ОСОБА_1 використовувалися підроблені паспорти громадян України на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_1, оскільки фотографії та підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у вказаних паспортах не відповідають фотографіям та підписам, що містяться у дійсних паспортах.

ОСОБА_2, як неналежний власник майнових прав ПП "НВАЛ", не міг відчужити відповідні права на користь Портін груп ЛП.

47. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи позивачам у позові, вказують на те, що документи, надані позивачами, не є належними, допустимими та достовірними доказами того, що підписи на заявах від 01.07.2021, договорі купівлі-продажу майнових прав та рішенні власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021 виконані не ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а іншими особами.

Суди зазначають, що встановлення справжності підпису особи на документі не входить до компетенції суду, а належить до сфери спеціальних знань.

Позивачами не було надано до суду висновку експерта про підробку підписів позивачів на заявах від 01.07.2021, договорі купівлі-продажу майнових прав та рішенні власників ПП "НВАЛ" від 01.07.2021, не було заявлено клопотання про призначення експертизи.

Факт підробки або дійсності паспорта громадянина сам по собі не може бути доказом оригінальності чи підробки підпису такого громадянина на певному документі.

Встановлення справжності паспортів, на підставі яких були проведені оскаржувані реєстраційні дії не є предметом доказування в цій справі.

Інформація, зазначена в листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-26970/0/15-21-вих від 23.07.2021, не може сама по собі бути беззаперечним, достатнім, допустимим та належним доказом справжності або підробленості підписів у заявах від 01.07.2021, договорі купівлі-продажу від 01.07.2021 та в рішенні власників ПП "НВАЛ", виконаних від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Такий лист не може слугувати безсумнівним доказом того, що особа не перетинала державний кордон України та не виключає вірогідності, що особа перетнула лінію державного кордону невстановленим способом поза межами пунктів пропуску.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставина відсутності ОСОБА_1 на території України 01.07.2021 не виключає існування відповідного волевиявлення на відчуження частки у ПП "НВАЛ" та автентичності її підпису на спірному договорі та рішенні, що достеменно можливо встановити лише експертним шляхом.

48. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

49. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

50. За змістом ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

51. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

52. Водночас всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

53. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

54. Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Бехеер проти Нідерландів").

55. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам позивачів про те, що протягом тривалого часу вчинялися дії щодо незаконного відчуження у законних власників ОСОБА_7 і ОСОБА_1 майнових прав в ПП "НВАЛ", не надано оцінки і рішенню Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2020 у справі №904/1835/19, наказу Міністерства юстиції України від 29.01.2021 № 357/5 про скасування реєстраційної дії.

56. Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

57. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину, однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

58. Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

59. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

60. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. На підставі ч. 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

61. Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

62. Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

63. Верховний Суд констатує, що у тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

64. Відповідно до п. 4.7 статуту ПП "НВАЛ", затвердженого рішенням власника ПП "НВАЛ" від 07.11.2018 № 1/18, власником майна підприємства є власники, або інша юридична чи фізична особа, яка придбає підприємство за договором купівлі-продажу, або інших підстав, передбачених законодавством.

65. З огляду на предмет позову та заперечення позивачів щодо підписання заяв про надання згоди на відчуження майнових прав, оспорення рішення власників та договору купівлі-продажу та враховуючи доводи позивачів про те, що вони не мали наміру відчужувати належні їм корпоративні права в ПП "НВАЛ", судами попередніх інстанцій не встановлено обставин підписання/непідписання позивачами зазначених документів.

66. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

67. Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

68. Відповідно до пп. 1.1 п. 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (z0705-98) , основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

69. Як вбачається з матеріалів справи, позивачі, у зв`язку з необхідністю проведення почеркознавчої експертизи, для якої необхідні оригінали документів, просили суд першої інстанції витребувати у приватного нотаріуса Кулініча С.А. оригінали документів.

70. Разом з тим, судом першої інстанції частково задоволено клопотання позивачів та ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Кулініча С.А. лише належним чином засвідчені копії.

71. Позивачі в позові також посилаються на те, що нотаріусом Кулінічем С.А. для ідентифікації особистостей ОСОБА_7 та ОСОБА_1 використовувалися підроблені паспорти громадян України на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_1, оскільки фотографії та підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у вказаних паспортах явно не відповідають фотографіям та підписам, що містяться у дійсних паспортах.

72. У матеріалах справи містяться копії паспортів (ID-карт) ОСОБА_7 та ОСОБА_1, які незважаючи на однакові номери паспортів, різняться в інформації щодо терміну дії паспорта та імені по батькові ОСОБА_1 .

73. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаним обставинам, обмежившись зазначенням про те, що встановлення справжності паспортів, на підставі яких були проведені оскаржувані реєстраційні дії не є предметом доказування у цій справі.

74. Разом з тим, предметом спору є, зокрема скасування реєстраційних дій, проведених на думку позивачів, на підставі підроблених паспортів та документів, які позивачі не підписували та у відсутності самих ОСОБА_7 і ОСОБА_1 .

75. Верховний Суд не погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що обставина перетинання/неперетинання ОСОБА_1 державного кордону не входить до предмету доказування в цій справі, оскільки однією з підстав позову є непідписання оспорюваних документів. Крім того, Верховний Суд не погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-26970/0/15-21-вих від 23.07.2021 не виключає вірогідності того, що особа перетнула лінію державного кордону невстановленим способом поза межами пунктів пропуску, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.

76. Верховний Суд констатує, що при розгляді справи не можна оцінювати окрему дію, правочин, доказ, для правильного вирішення спору необхідно вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, оцінити доводи сторін, які мають суттєве значення для вирішення справи, дослідити докази, надані сторонами, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

77. З огляду на предмет та підстави позову, зміст доводів позивачів та заперечень відповідача-4 і третьої особи-6 ключовим у цій справі є вирішення питання підписання заяв про надання згоди на відчуження майнових прав, рішення власника ПП "НВАЛ" від 01.07.2021 та встановлення обставин укладення/наявності та дійсності договору купівлі-продажу майнових прав від 01.07.2021.

78. Відповідно до п. 16.2 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Міністерством юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, у виняткових випадках за наявності передбаченого та належним чином оформленого судового рішення вилучення (виїмка) оригіналів документа проводиться з відома завідувача нотаріального архіву, завідувача контори, приватного нотаріуса з обов`язковим залишенням у справі засвідченої копії документа, який вилучено, судового рішення, на підставі якого здійснено вилучення.

79. Згідно з ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

80. З матеріалів справи вбачається, що витребувані судом першої інстанції ухвалою від 21.12.2021 копії документів, що мають значення для справи, відповідачами не були надані.

81. Також суд першої інстанції, залучаючи ухвалою суду від 29.09.2021 ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, не взяв до уваги, що ОСОБА_2 є стороною оспорюваних договорів від 01.07.2021 та 02.07.2021 і рішення власника ПП "НВАЛ" від 02.07.2021, та на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.07.2021 став власником майнових прав, крім того, має оригінали оспорюваних договорів.

82. Неотримання витребуваних доказів, документів необхідність проведення експертизи, непроведення судової експертизи, відсутність у матеріалах справи оригіналів заяв про надання згоди на відчуження майнових прав, рішення власника ПП "НВАЛ" від 01.07.2021 та оригіналів оспорюваних договорів від 01.07.2021, 02.07.2021 не отримало належної реакції суду, що не дало суду змоги всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідити усі належні докази та встановити обставини справи.

83. Крім того, відмовляючи позивачам у позові в повному обсязі судами не надавалася оцінка позовним вимогам про визнання недійсними рішення власника ПП "НВАЛ" № 02/07 від 02.07.2021, договору купівлі-продажу майнових прав та обов`язків на управління ПП "НВАЛ" від 02.07.2021.

84. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

85. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

86. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Водночас такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

87. З урахуванням вищевикладеного, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи.

88. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

89. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

90. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені ч. 2 ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення судів попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

92. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

93. Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

94. З огляду на те, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, враховуючи доводи касаційної скарги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені ст. 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення оцінки доказів та встановлення обставин у справі, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

95. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене в цій постанові, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами ст. 86 ГПК України, враховуючи принципи господарського судочинства, в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства, вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.